Ухвала

від 25.05.2017 по справі 810/1573/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року м. Київ К/800/28675/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016р. у справі № 810/1573/116 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ ІНВЕСТ КОМПАНІ" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110011/2016/00059 від 08.04.2016 року та рішення № 125110011/2016/010027/2 від 08.04.2016 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016р., позов задоволено.

На постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016р.надійшла касаційна скарга Київської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.01.2016р. між компанією "Xiamen Sunrise Group Co., Ltd (Китай) (надалі - "Продавець") та ТОВ "Ост Інвест Компані" (Україна) (далі - "Покупець") було укладено контракт № 1 про поставку запасних частин вантажних автомобілів, дисків металевих, окрашених. У відповідності до інвойсу № RS160211 від 29.02.2016, поставка товару здійснювалась у кількості 1000 штук дисків за ціною 17,50 доларів США за одну одиницю товару, всього на загальну суму 17500,00 доларів США. Оплату за товар позивачем здійснено відповідно до платіжних доручень від 28.01.2016 № 41 на суму 5250,00 доларів США та від 24.03.2016 № 45 на суму 12250,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі зазначеного контракту, товариством до Київської митниці України була подана вантажна митна декларація від 06.04.2016 № 125110011/2016/004118. Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Одночасно, з вказаною ВМД декларантом митному органові було надано: контракт № 1 від 15.01.2016; доповнення до контракту (специфікація); інвойс № RS160211 від 29.02.2016; довідка про транспортні витрати від 04.04.2016; рахунок на перевезення № 12003028 від 0.04.2016; платіжні доручення № 41 та № 45; сертифікат походження № ССРІТ4401600829377 від 08.03.2016; пакувальний лист від 29.02.2016; транспортний документ на автомобільний транспорт (СМР) № 3337; транспортний документ на морський транспорт (Bill of Lading) № 4358-0177-602.012 від 05.03.2016; лист отримувача № 42 (щодо не страхування вантажу); прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.01.2016.

Крім того, на вимогу митниці, позивачем були надані декларація країни експортера № 370820160088099523 від 03.03.2016р. та експертний висновок Київської ТПП № Ц-433 від 06.04.2016р. Також повідомлено, що страхування товару позивачем не здійснювалося.

За результатами розгляду Київською митницею поданих декларантом документів, було складено картку відмови у прийнятті митної декларації № 125110011/2016/00059 від 08.04.2016 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125110011/2016/010027/2 від 08.04.2016, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між митницею та декларантом була проведена процедура консультації, шляхом направлення на адресу позивача електронного повідомлення з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

Так, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме, бухгалтерську документацію, прайс-лист виробника товарів, оплату на перевезення товарів. Проте митним органом не було обґрунтовано, які саме розбіжності виявлено та яким чином витребовувані документи усунуть ці розбіжності.

Обґрунтовуючи наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості, контролюючий орган у своєму рішенні від 08.04.2016р. № 125110011/2016/010027/2, вказав на наявність розбіжностей у наданих декларантом до митного оформлення документах, а саме: у листі від 06.04.2016р. № 42 позивач повідомив про те, що страхування товару не здійснювалося, водночас, відповідач вказує, що п. 8 контракту передбачено, що страхування здійснюється силами та за рахунок покупця. Також відповідачем вказано, що наданий до митного оформлення рахунок на перевезення від 07.042016 № 12003028 має транспортно-експедиційні послуги, які не включені до митної вартості товару та не розподілені до та після перетину кордону України.

Проте, рішення митного органу не містить відомостей про те, які саме документи, подані декларантом під час митного оформлення товару, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не давали можливості відповідно до вимог Митного кодексу України визначити вартість за ціною контракту, також митним органом не наведено які саме складові митної вартості товару не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення.

Не заслуговують на увагу посилання митного органу щодо не включення позивачем до митної вартості товару витрат із його страхування, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, позивачем, який є покупцем за контрактом, страхування не здійснювалося. Згідно із умовами контракту (п. 3.1), поставка здійснювалася на умовах FOB. Зазначений термін Інкотермс застосовується тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом і означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зазначені умови не зобов'язують забезпечувати страхування.

Так, пунктом 8 контракту від 15.01.2016 № 1 передбачено, що страхування товару здійснюється за рахунок і силами покупця. Зазначена умова контракту має добровільний характер, визначає, що покупець, у разі необхідності, здійснює страхування, і є лише додатковою гарантією для продавця щодо звільнення його від такого обов'язку, проте не означає, що покупець у будь-якому випадку зобов'язаний забезпечити страхування товару. Для визначення митної вартості товару правове значення має лише наявність чи відсутність витрат на страхування, тобто відсутність витрат на страхування товару виключає можливість врахування їх при визначенні митної вартості товару.

Листом від 06.04.2016 № 42 декларант повідомив митний орган про те, що страхування товару не здійснювалося, тому невключення позивачем до митної вартості товару витрат із його страхування за наведених умов і обставин, не є перешкодою для визначення митної вартості за основним методом.

Щодо посилання відповідача на те, що транспортні витрати на транспортно-експедиційні послуги не розподілені до та після перетину кордону. Як зазначалося, в силу п. 3.1 Контракту від 15.01.2016 № 1 поставка товару здійснювалася на умовах FOB, за якими покупець несе усі витрати, пов'язані із перевезенням товару з моменту фактичного переходу товару через поручні судна у вказаному порту навантаження. Декларантом до митного оформлення було надано рахунок на перевезення від 07.04.2016 №12003028, у якому окремо визначені транспортні послуги (морський фрахт) при перевезенні вантажу за маршрутом до порту Одеса (кордон України) вартість яких становить 5801 грн. 60 коп. у т.ч. ПДВ 0,00 грн., та транспортно-експедиційні послуги 25476 грн. 32 коп. у т.ч. ПДВ 4276 грн. 05 коп. Зазначені дані відповідають зазначеним у довідці компанії Kuehne & Nagel SC від 04.04.2016, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг.

Отже доводи контролюючого органу з приводу наявності розбіжностей у наданих декларантом до митного оформлення документах, зокрема щодо страхування та перевезення товару, спростовуються наявними у справі доказами, належність та допустимість яких не викликає сумніву.

Інших мотивів та доводів в обґрунтування помилковості визначеної декларантом митної вартості товару, у рішенні про її коригування від 08.04.2016 № 125110011/2016/010027/2 не наведено.

З аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: