Ухвала

від 06.10.2016 по справі 826/10305/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10305/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С .,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніколь» до Державної податкової інспекції Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніколь» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000142202 .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Бабани-Трейд», ТОВ «Гетьман», ТОВ «Аста Трейд Груп» та ТОВ «Бонус Інформ», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши її проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ Дніпровському районі ГУ ДФС України у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Уніколь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Бабани-Трейд», ТОВ «Гетьман», ТОВ «Аста Трейд Груп» та ТОВ «Бонус Інформ» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено Акт від 26.12.2014 №3242/26-53-22-01-21-37204010.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 128 183 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000142202, яким товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 128 183 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 32 046 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Бабани-Трейд», ТОВ «Гетьман», ТОВ «Аста Трейд Груп» та ТОВ «Бонус Інформ».

Так, 14.08.2014 між ТОВ «Уніколь» (покупець) та ТОВ «Бабани-Трейд» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №140814-1, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві тканину банерну.

Також, 14.08.2014 між ТОВ «Уніколь» (покупець) та ТОВ «Аста Трейд Груп» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №54, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві витратні матеріали.

Крім того, 18.08.2014 між ТОВ «Уніколь» (покупець) та ТОВ «Бонус Інформ» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №1808/14/01, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товари.

19 Серпня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Гетьман» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №866, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю обладнання.

Фактичне виконання договірних зобов'язань за вказаними господарськими операціями підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, та банківськими виписками за рахунками.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Стосовно посилань податкового органу на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме: Акти ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС України у м. Києві від 06.11.2014 №164/26-55-22-07/34361391, від 01.09.2014 №2634/26-55-22-07/32416270, від 01.09.2014 №2629/26-55-22-07/38898183 та Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 02.10.2014 №537/22-03/38851868, як на підставу «фіктивності» спірних відносин колегія суддів зазначає наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Так, Актами звірки контрагентів встановлена неможливість проведення зустрічних звірок, тобто жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічних звірок постачальників з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Колегія суддів також зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочини між ТОВ «Уніколь» та ТОВ «Бабани-Трейд», ТОВ «Гетьман», ТОВ «Аста Трейд Груп», а також ТОВ «Бонус Інформ» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С