Постанова

від 06.10.2016 по справі 819/863/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Справа № 876/6857/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у адміністративній справі №819/863/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» звернулось до суду із адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановлення обставин у справі. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем постійно сплачується акцизний податок відповідно до встановлених Податковим кодексом України строків та заборгованості зі сплати акцизного податку немає. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань філія TOB «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» є відокремленим підрозділом, створеним 18.07.2011 р., який знаходиться в м. Тернополі, вул. 15 квітня 6.

Відповідно до наданих суду копій ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЖ №053489, реєстраційний номер №519186400384/П місцем здійснення торгівлі алкогольними напоями TOB «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» є магазин «Бери Вези», який знаходиться в м. Тернополі, вул. 15 квітня 6 та на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АЕ №651107, реєстраційний номер №519186600234 місцем здійснення торгівлі тютюновими виробами TOB «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» є магазин «Бери Вези», який знаходиться в м. Тернополі, вул. 15 квітня, 6.

Перевіркою даних задекларованих у податковій звітності з акцизного податку TOB «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» (акт від 17.11.2015 №6391/21-00/32049199) встановлено, що згідно поданих декларацій акцизного податку (КОАТУУ НОМЕР_1) за січень 2015 року (23.02.2015 №9020961266), лютий 2015 року (20.03.2015 №9044619578), березень 2015 року (17.04.2015 №9071728817), квітень 2015 року (20.05.2015 №9101178502), травень 2015 року (22.06.2015 №9130161129) платником задекларовано податкове зобов'язання з акцизного податку в розмірі 399956 грн. (самостійно узгоджене), яке погашене (за рахунок подання 16-17 липня 2015 року уточнюючих декларацій, якими зменшено задекларовані суми акцизного податку) з порушенням законодавчо встановлених строків сплати. Зокрема, грошове зобов'язання за січень 2015 року (по терміну сплати 30.06.2015) в розмірі 64242 грн. погашено 17 липня 2015 року (з затримкою до 30 календарних днів); за лютий 2015 року (по терміну сплати 30.03.2015) в розмірі 89456 грн. погашено 16 липня 2015 року (з затримкою більше 30 календарних днів); за березень 2015 року (по терміну сплати 30.04.2015) в розмірі 3442 грн. та 69180 грн. погашено 16 та 17 липня 2015 року (з затримкою більше 30 календарних днів); за квітень 2015 року (по терміну сплати 30.05.2015) в розмірі 80738 грн. погашено 17 липня 2015 року (з затримкою більше 30 календарних днів); за травень 2015 року (по терміну сплати 30.06.2015) в розмірі 92898 грн. погашено 17 липня 2015 року (з затримкою до 30 календарних днів).

На підставі акта перевірки від 17.11.2015 №6391/21-00/32049199 Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.12.2015: №0024152100, яким визначено штрафну санкцію з акцизного податку в розмірі 48563,2 грн. (20% з суми 242816 грн.), з посиланням на п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (надалі ПКУ) - за несплату грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання; №0024162100, яким визначено штрафну санкцію з акцизного податку в розмірі 15714 грн. (10% з суми 157140 грн.), з посиланням на п. 126.1 ст. 126 ПКУ - за несплату грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідачем винесено правомірно, оскільки позивачем не сплачений акцизний податок у встановлені законом строки.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції невірними та такими, що не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтями 36, 37, 38 цього Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням, у свою чергу, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства (п.п. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п. 54.1 статті 54 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» статтю 212 ПКУ доповнено підпунктом 212.3.1-1, відповідно до якого особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу (п. 223.2 ст. 223 ПКУ).

Відповідно до пп. 222.3.2 п. 222.3 ст. 222 ПКУ особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів.

Враховуючи викладене, суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, подає декларацію акцизного податку з відповідним додатком до контролюючого органу, який обслуговує адміністративно-територіальну одиницю, на якій розташовано пункт продажу підакцизних товарів, і відповідно реєструється у цьому контролюючому органі як платник акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів та. сплачує податок до бюджету тієї адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташовано пункт продажу підакцизних товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 затверджено форму та Порядок заповнення і подання декларації акцизного податку. Декларація акцизного податку містить розділ Ґ «Податкові зобов'язання з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» та додаток 6 «Розрахунок сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», якими передбачено декларування податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розрізі кодів адміністративних одиниць відповідно до Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.

Відповідно до Регламенту Тернопільської ОДПІ (затверджено наказом Тернопільської ОДШ від 18.02.2015 №378) Тернопільська ОДПІ забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території м. Тернополя та Тернопільського району (п.1.5).

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (ч. 5 ст. 78 БК України).

Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Згідно п. 2.1 розділу 2 зазначеного Положення єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

Відповідно до п. 2.3. на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені (місцевого чи державного), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів; тому сплата позивачем податку за місцем знаходження територіальної одиниці, не вплинула та не могла вплинути на обставини зарахування такого податку та виконання податкового обов'язку щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі, а тому донарахування грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням - рішенням є протиправним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у при розгляді справи № К/800/44773/14 та Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України (справа №826/6059/13-а та №21-377а15) за наслідками розгляду справ колегія суддів висловила правову позицію, яка полягає у тому, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Позивачем було вчинено всі передбачені чинним законодавством дії направлені на сплату акцизного податку до бюджету.

Що стосується місця розташування торгового центру, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований торгівельний центр, а саме Договору оренди об'єкту нерухомості від 21 липня 2012 року зареєстрованого під номером 3711, відповідно до якого приміщення корпусу №41 переданого в оренду Товариству (саме в приміщенні корпусу №41 розташований пункт продажу підакцизних товарів) знаходиться на земельній ділянці за адресою: село Байківці, вул. 15 Квітня 6 (кадастровий номер: 61252:80600:01:001:0646), дана земельна ділянка перебуває у власності Байковецької сільської ради, так Байковецька сільська рада офіційно звернулася до Позивача з листом відповідно до котрого зазначена земельна ділянка належить до їх територіально - адміністративної одиниці.

На запит № 81 від 10.02.2015 щодо місця подачі декларацій та сплати акцизного податку, Товариство отримало лист від ДФС Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області за №5406/19-18-21-16 від 19.02.2016 у якому зазначено, що декларації з акцизного податку подаються до контролюючих органів, які обслуговують адміністративно-територіальну одиницю, на якій розташовано пункт продажу підакцизних товарів. Тобто кількість таких декларації за звітний період має відповідати кількості адміністративно - територіальних одиниць, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів, а сплата податку відбувається до місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, на яких розташовані пункти продажу підакцизних товарів.

Оскільки адміністративно-територіальна одинця за кадастровим номером 61252:80600:01:001:0646, на якій розташовано пункт продажу підакцизних товарів, підпадає під юрисдикцію Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС (Тернопільський район) (код інспекції 1915), податкові зобов'язання з «Акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» за кодом бюджетної класифікації 14040000 позивачем у повному обсязі сплачено, саме, до контролюючого органу, який обслуговує адміністративно-територіальну одинцю за кадастровим номером 61252:80600:01:001:0646, тобто до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС (Тернопільський район) (код інспекції 1915).

18.06.2016 Товариством отримано лист №22389/21-00 від ДФС Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області у якому зазначено, що сплата податку у сумі 307 058,00 грн., за даними інтегрованої картки ТОВ ОСОБА_3 ОСОБА_4 Україна (32049199), обліковується у Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС (Тернопільський район) (код інспекції 1915), а нарахування податкових зобов'язань за кодом бюджетної класифікації 14040000 обліковуються у Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (код інспекції 1918).

Таким чином, було виявлено та повідомлено листом №94 Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, що декларації з акцизного податку подані до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (код інспекції 1918) та нараховані зобов'язання є помилковими.

Судом встановлено, що позивач систематично сплачував відповідний акцизний податок відповідно до встановлених Податковим кодексом України строків, на підтвердження сплати акцизного у встановлені чинним законодавством строки. Позивачем надано суду платіжні документи на сплату податкових зобов'язань за: за січень 2015 року у розмірі 64 242,00 грн. було сплачено 27.02.2015 року, за лютий 2015 року у розмірі 89 456,00 грн. сплачено 27.03.2015 р., за березень 2015 року у розмірі 3 442,00 грн. та 69 180,00 грн. сплачено 29.04.2015, за квітень 2015 року у розмірі 80 738,00 грн. сплачено 27.05.2015р. та за травень 2015 року 92 898,00 грн. сплачено 30.06.2015 р.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства. Відповідно до п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 цього Кодексу, одним із принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а оскаржені податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.12.2015 року за №0024152100 та №0024162100 визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна» - задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у адміністративній справі №819/863/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.12.2015 року за № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 11.10.2016р.