Ухвала

від 07.06.2016 по справі 760/9213/16-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа№1-кс/760/7129/16

760/9213/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

06 червня 2016 рокуСолом`янський районний суд м. Києва в складі:

слідчогосудді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю скаржника ОСОБА_3 ,

представника скаржника ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,-

В С А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 в якій остання просить визнати бездіяльність слідчого протиправною, зобов`язати слідчого з ОВС СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_5 негайно повернути їй тимчасово вилучене майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 25.05.2016 року та скасувати накладений арешт на грошові кошти, а саме 14000000 (чотирнадцять мільйонів) російських рублів, 25000 (двадцять п`ять тисяч) фунтів стерлінгів, 1600 (одна тисяча шістсот) доларів США, лом металевих виробів жовтого кольору в 4 пакунках (червоного, синього та 2 прозорих пакунка).

Скарга мотивована тим, що 25.05.2016 року слідчим у кримінальному провадженні №32016100110000068 було проведено обшук у депозитарній чарунці №212, яка знаходилась у відділенні АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2016 року, якою було надано дозвіл на проведення слідчим з ОВС СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_5 обшуку у депозитарній чарунці №212, яка знаходилась у відділенні АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зазначила, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу, у відповідності до ч.7 ст.236 КПК України.

Оскільки слідчий чи прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна в порядку ч.5 ст.171 КПК України, просила повернути тимчасово вилучене майно.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 скаргу підтримала та просила її задовольнити з викладених в ній підстав. Крім того, зазначила що обшук проводився з порушенням вимог КПК України.

Скаржник під час судового засідання зазначила, що вилучені грошові кошти не мають жодного відношення до даного кримінального правопорушення, і не можуть бути предметом кримінального правопорушення, а вона не є фігурантом в даному кримінальному провадженні, а тому просила скаргу задовольнити та повернути вилучене майно.

Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на правомірність вилучення грошових коштів.

Заслухавши доводи представника скаржника, скаржника, слідчого, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В ч.7 ст.236 КПК України, крім іншого, вказано про те, що вилучені під час обшуку слідчим, прокурором речі та документи, які не входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку чітко визначений конкретний перелік речей та документів, щодо яких надано судом дозвіл на їх відшукування та вилучення.

На підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2016 року слідчим було проведено обшук 25.05.2016 року у депозитарній чарунці№212, яка знаходилась у відділенні АТ «Райффайзен Банк Аваль», в ході якого вилучено грошові кошти.

Враховуючи те, що в ухвалі слідчого судді Солом`янського суду м. Києва від 23.05.2016 року не було надано дозволу на відшукання будь-яких речей і документів останніх у відповідності до ст.ст. 234-236 КПК України, вилучене майно, має статус тимчасово вилученого майна.

Частина 1 ст.167 КПК України дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом без накладення на нього арешту відсутня.

Згідно з ч.2 ст167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч.5 ст.171, ч.6 ст.173 КПК України.

При цьому, в ч.5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному випадку, зазначене в ч.5 ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Аналізуючи правовий зміст ч.7 ст.236 і ч.1 ст.98 КПК України та ч.2 ст.168 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають один з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст.98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил ч.5 ст.171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч.7 ст.236 КПК України.

В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст.169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

Оцінюючи зібрані по справі докази, аналізуючи правові позиції учасників процесу, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки слідчий не накладаючи арешт на майно в кримінальному провадженні, яке розслідується по факту скоєння правопорушення, а не щодо конкретної особи, фактично вийшов за межі можливих варіантів щодо процесуальної долі такого майна, визначених ч.1 ст.167 КПК України (арешт або повернення), а також слідчим вилучено майно, яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі від 23.05.2016 року.

Статтею 303 КПК передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.

Зі змісту ст.307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Однак, слідчий суддя відмовляє в задоволенні скарги в частині скасування арешту накладеного на грошові кошти, оскільки в даному кримінальному провадженні арешт на вилученні грошові кошти не накладався.

Керуючись ст.ст. 167-169, 303-307, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна задовольнити частково.

Зобов`язати Міжрегіональне головне управління ДФС центрального офісу з ОВП негайно повернути ОСОБА_3 майно, вилучене в ході проведення обшуку 25.05.2016 року у депозитарній чарунці № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: 14000000 (чотирнадцять мільйонів) російських рублів, 25000 (двадцять п`ять тисяч) фунтів стерлінгів, 1600 (одна тисяча шістсот) доларів США, лом металевих виробів жовтого кольору в 4 пакунках (червоного, синього та 2 прозорих пакунка).

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1