Ухвала

від 05.10.2016 по справі 299/168/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 299/168/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05.10.2016

м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів:

ОСОБА_1 /головуючої/

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11 кп/777/282/16 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 .

Цим вироком :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Онок, Виноградівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, несудимого,

визнано винним і призначено покарання:

- за ч.2 ст. 191 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 (один) рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, якщо він не вчинить нового злочину та виконає обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

- за ч.1 ст. 366 КК України призначено покарання на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 (один) рік та на підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнено від відбування призначеного покарання , у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов Комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» завдану матеріальну шкоду в розмірі 40364,15 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набуття вироком законної сили не обирався.

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що перебуваючи на посаді керівника - (редактора) комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини», призначеного рішенням сесії Виноградівської районної ради від 29.12.2009 року №519 та відповідно до Контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010» терміном дії з 20.01.2010 по 20.01.2013 роки, згідно «Переліку посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування», затвердженого постановою КМУ №377 від 15.03.1999 року, прирівняний до заступника голови районної ради і відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», маючи 9 ранг 4 категорії посадової особи органу місцевого самоврядування, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, без рішення засновників : голови Виноградівської районної ради та голови Виноградівської районної державної адміністрації, у період часу з 20.01.2010 по 20.01.2013 , в порушення вимог ч.2 п.4 «Порядку оплати праці журналістів, державних і комунальних засобів масової інформації», затвердженого постановою КМУ №377 від 15.03.1999 р. та «Контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010 р.», умисно, з метою власного збагачення, всупереч затвердженого штатного розпису, 19.01.2010 р., знаходячись у приміщенні КП «РРВК «Новини Виноградівщини» в м.Виноградів, вул.Миру, 39, видав та підписав наказ №3 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини»» на 2010 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2010 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2010 року Кіш незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 6594, 54 гривень, які привласнив обернувши на свою користь, а також у 2011 році підписав наказ № 2 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2011 рік» встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2011 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2011 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 16 116,14 гривень, які привласнив, обернувши на свою користь.

Далі, таким же чином, 05.01.2012 р. знаходячись у приміщенні КП «РРВК «Новини Виноградівщини» в м.Виноградів, вул.Миру, 39, видав та підписав наказ №2 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2012 рік» встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2012 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2012 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 16660 грн. 52 коп., які привласнив, обернувши на свою користь.

Продовжуючи у наступному році, 02.01.2013 р. знаходячись у приміщенні КП «РРВК «Новини Виноградівщини» в м.Виноградів, вул.Миру, 39, видав та підписав наказ № 2 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2013 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2013 рік розміром 50%, в результаті чого за січень 2013 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 992 грн. 95 коп. , які привласнив обернувши на свою користь.

Таким чином, редактор комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» ОСОБА_6 за період з 01.07.2010 р. по 20.01.2013 р. незаконно привласнив грошові кошти на загальну суму 40 364,15 гривень, як надбавку за інтенсивність праці, що кваліфіковано за ч.2 ст. 191 КК України.

Крім цього, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді керівника - редактора комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини», призначеного рішенням сесії Виноградівської районної ради від 29.12.2009 р. № 519 та відповідно до Контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010 р.» терміном дії з 20.01.2010 р. по 20.01.2013 р., згідно «Переліку посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування» затвердженого постановою КМУ №377 від 15.03.1999 р., прирівняний до заступника голови районної ради і відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», маючи 9 ранг 4 категорії посадової особи органу місцевого самоврядування, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, без рішення засновників голови Виноградівської районної ради та голови Виноградівської районної державної адміністрації, у період із 20.01.2010 р. по 20.01.2013 р., у порушення вимог ч.2 п.4 «Порядку оплати праці журналістів, державних і комунальних засобів масової інформації», затвердженого постановою КМУ №377 від 15.03.1999 р. та «Контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010 р.», умисно, з метою власного збагачення, всупереч затвердженого штатного розпису, 19.01.2010 р., знаходячись у приміщенні КП «РРВК «Новини Виноградівщини» в м.Виноградів, вул.Миру, 39, видав та підписав завідомо неправдивий офіційний документ наказ № 3 від 19.01.2010«Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2010 рік» встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2010 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2010 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 6594, 54 гривень, які привласнив обернувши на свою користь;

-05.01.2011 р., знаходячись у приміщенні КП «РРВК «Новини Виноградівщини» в м.Виноградів, вул.Миру, 39, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, видав та підписав завідомо неправдивий офіційний документ наказ №2 від 05.01.2011 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2011 рік» встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2011 рік розміром 50%, в результаті чого протягом 2011 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 16116,14 гривень, які привласнив обернувши на свою користь;

-05.01.2012 наказ №2 від 05.01.2012 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини»» на 2012 рік», встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2012 рік розміром 50% в результаті чого протягом 2012 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 16660,52 гривень, які привласнив обернувши на свою користь;

- 02.01.2013 р. наказ №2 від 02.01.2013 «Про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівників КП «РРВК «Новини Виноградівщини» на 2013 рік встановивши собі рівень інтенсивності оплати праці на 2013 рік розміром 50%, в результаті чого за січень 2013 року ОСОБА_6 незаконно отримав грошові кошти, як надбавку за інтенсивність праці в сумі 992,95 гривень, які привласнив обернувши на свою користь.

Таким чином, редактор комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» ОСОБА_6 видав завідомо неправдиві офіційні документи, в результаті чого за період з 01.07.2010 р. по 20.01.2013 р. незаконно привласнив грошові кошти на загальну суму 40364,15 гривень, як надбавку за інтенсивність праці, що кваліфіковано за ч.1 ст. 366 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначення покарання за ч.2 ст. 191 КК України скасувати, у зв`язку з м`якістю та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч.2 ст. 191 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями на 2 роки, і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. В частині засудження та звільнення від покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст. 366 КК України вирок суду залишити без змін. Вважає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_6 занадто м`яке, мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 191 КК України, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також обставинам вчиненого ним кримінального правопорушення. Призначаючи міру покарання суд не дав належної оцінки тому факту, що вчинений підсудним злочин, згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 . Судом не враховано того факту, що обвинувачений ОСОБА_6 ні в ході досудового слідства, ні в ході судового розгляду не відшкодував шкоду, завдану своїми незаконними діями, а також не взято до уваги думки державного обвинувача щодо призначення більш суворого покарання обвинуваченому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі, а також вирішити клопотання про визнання недопустимими наступних доказів: акту ревізії від 20.04.2015 року №27-07/163-р., як такого, що отриманий з порушенням порядку встановленого КПК України; контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010 року в частині визначення розміру премій і надбавок, як такого, що є недійсним в цій частині в силу Закону, а також просить повторно дослідити покази свідків допитаних судом. Вважає, що вирок суду є незаконним в частині кваліфікації дій обвинуваченого та необгрунтованим через однобічність та неповноту досудового та судового слідства. Зокрема, вказує, що суд у вироку дійшов висновку про встановлення надбавок і їх виплат без рішення засновників КП «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини», однак в матеріалах кримінального провадження наявний штатний розпис підприємства за 2010 рік, який погоджений всіма можливими службами, відділами Засновників та самими засновниками КП «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» та відповідає Національному стандарту України, і є саме тим документом, яким ОСОБА_6 погоджена інтенсивність, однак у вироку вказується про відсутність такого документу. Наявність існування погоджень на спірну інтенсивність підтверджуються також і показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Разом з тим, звертає увагу на те, що КП «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» є юридичною особою та вправі самостійно вирішувати питання своєї діяльності, тобто є госпрозрахунковим. ОСОБА_6 , як керівник підприємства, був наділений правом та обов`язком самостійно вирішувати питання діяльності підприємства. Використання саме власних коштів підприємства для оплати праці підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською звітністю, планами використання бюджетних коштів на відповідні роки та змінами до них. Виплата заробітної плати працівника, в тому числі її документальне оформлення, включаючи видачу необхідних наказів, розрахунків та ін., за рахунок відшкодування закладених у вартість продукції витрат призначених на оплату праці не може вважатися привласненням чужого майна та внесенням неправдивих відомостей до наказів, розрахунків, які є документальним оформленням таких виплат. Тому, незважаючи на наявність в матеріалах справи таких відомостей, ні суд, ані досудове слідство не здійснили спроб їх дослідити і надати їм хоча б якусь оцінку, що вказує на неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження, повторно дослідити обставини викладені в апеляційній скарзі, а також вирішити клопотання про визнання недопустимими наступних доказів: акту ревізії від 20.04.2015 року №27-07/163-р. та контракту з керівником комунального підприємства районної ради від 20.01.2010 року в частині визначення розміру премій і надбавок. Просить повторно дослідити та оцінити наступні докази, зокрема, штатний розпис КП «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» за 2010 рік, як організаційно-розпорядчий управлінський документ, відповідно в розрахунку до якого пишуться всі доплати та в якому відображено встановлення надбавки в розмірі 50% за інтенсивність праці ОСОБА_6 . При цьому, просить врахувати покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо відображення інтенсивності в штатному розписі, які були відкинуті судом першої інстанції. Наступним документом необхідним для дослідження є статут КП «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини». Звертає увагу на те, що підприємство є юридичною особою та відповідно до розділу 5 Статуту вправі самостійно вирішувати питання своєї діяльності, тобто є госпрозрахунковим. Згідно пункту 9.1. Статуту підприємства, витрати на оплату праці не включаються в чистий прибуток підприємства, а отже і витрати на оплату праці не поступають в розпорядження засновників. Пунктом 9.5. Статуту передбачено, що джерелом надходження коштів на оплату праці працівників підприємства є частина доходу, отриманого в результаті господарської діяльності підприємства. Тому вважає, що судом першої інстанції не враховано вказаних доказів, а також те, що ОСОБА_6 , як керівник підприємства, був наділений правом та обов`язком самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, в тому числі пов`язаних з встановленням надбавок та доплат за інтенсивність праці. Крім того, повторному дослідженню підлягає акт ревізії від 20.05.2014 року №27-07/163-р проведеної Хустською ОДФІ, вважає його таким, що отриманий з порушенням закону, оскільки перевірка проводилась не на підставі ухвали слідчого судді, яка наявна в матеріалах справи, та не в строки вказані в ній, а також не погоджується із зазначеною в акті тезою щодо необхідності звернення до засновників для погодження своєї інтенсивності. Разом з тим, просить дослідити Контракт з керівником районної ради від 20.01.2010 року, вважає його недійсним та нікчемним в частині розміру премій і надбавок. Зазначає, що всупереч закону в контракті з ОСОБА_6 не встановлена інтенсивність, натомість така була встановлена засновником у штатному розписі, який при цьому керувався Постановою КМУ «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19.03.1994 року №170. Посилаючись на норми законодавства України, рішення Виноградівського районного суду від 28.10.2013 року у справі № 299/869/13-ц та від 22.08.2014 року у справі № 299/2409/13-ц, вказує на те, що персональну відповідальність за невстановлення виплати надбавок працівникам підприємства за інтенсивність праці несуть Голова Ради та Голова РДА. Тому вважає, що суд першої інстанції вищевказані докази, які свідчать про відсутність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 191 і ч.1 ст. 366 КК України, належним чином не дослідив та не оцінив їх, чим допустив порушення ст.ст. 87, 94 КПК України, що свідчить про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_7 просить залишити таку без задоволення, а подану апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції, на відміну від позиції сторони обвинувачення, не з`ясовано всіх обставин справи. Зокрема не враховано положення, які стосуються предмету службового підроблення, викладені в Узагальненні Верховного Суду України практики розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 КК України. Посилаючись на те, що КП «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» являється госпрозрахунковим підприємством, яке використовує власні кошти для оплати праці працівників, вважає контракт з керівником комунального підприємства, на порушення положень якого постійно вказувалось обвинуваченням, є в частині розміру премій і надбавок недійсним в силу закону, оскільки невизначення розміру премій і надбавок є недопустимим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_12 про підтримання апеляційних скарг та доводи в їх обґрунтування, виступ прокурора про не підтримання апеляційної скарги державного обвинувача ОСОБА_8 та заперечення проти апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження з дотриманням вимог КПК України, ретельно перевірив здобуті докази та даючи їм оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів і кваліфікацію дій правильною.

Апеляційний суд вважає, що вирок суду відповідає вимогам ст. 370, ст. 374 КПК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для отримання коштів, як доплати ( надбавки) за інтенсивність праці, на які обвинувачений ОСОБА_6 не мав права без погодження з головою РДА та головою районної ради, стали накази обвинуваченого як керівника КП РРВК « Новини Виноградівщини» про встановлення рівня інтенсивності оплати праці працівникам підприємства, в тому числі і себе особисто. Проте, ні статутом, ні контрактом , в інкримінований обвинуваченням період, надбавок, премій чи доплат за інтенсивність праці головному редактору не було передбачено. Отже, Кіш достовірно знаючи про ці обставини, не маючи правових підстав для встановлення самому собі своїм наказом доплат за інтенсивність праці, таким чином вносив у накази неправдиву інформацію про правомірність нарахування собі оплати за інтенсивність праці, чим умисно вчинив злочини, передбачені ст. 366 , ст. 191 КК України.

Доводи апелянтів про те, що вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КПК України немає, оскільки в ОСОБА_6 не було умислу на незаконне заволодіння майном, тому що інтенсивність праці у 2010 році була погоджена у штатному розписі, і такі ж умови оплати праці були і в наступних роках, але була змінена форма подачі документів, у яких була визначена інтенсивність оплати праці, тобто у штатному розписі це вже не відображалось, а розрахунком до нього, як цього вимагали фінансові органи.

Апеляційний суд вважає, що такі доводи сторони захисту не мають підґрунтя. В судовому засіданні вищезазначені обставини не були підтверджені. Оплата праці керівника визначена умовами контракту. Як у першому, так і в другому контракті, про що у вироку суд зазначив, оплата праці з інтенсивністю не була обумовлена. Згідно статуту керівник несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність. Тому суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_11 винним за висунутим обвинуваченням, оскільки ОСОБА_13 будучи керівником, зловживаючи своїм посадовим становищем протягом 2010-2013 років видавав накази про встановлення собі доплат за інтенсивність, в які вносив неправдиву інформацію, таким чином незаконно привласнив кошти підприємства.

Крім того, апелянти ствердили, що умовами контракту ( типовими) передбачено оплата праці за інтенсивність, однак у контрактах , укладених з Кіш, такі графи містили нульове значення або прочерк, що суперечить трудовому законодавству, тому такий контракт слід визнати недійсним, а тому і недопустимим доказом. Ствердили, що власне обвинувачений погодився на укладення контракту із встановленням йому виплат, які за формою передбачали надбавки та премії.

Апеляційний суд не вбачає підстав для визнання такого доказу недійсним чи недопустимим. Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимим визнається доказ, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Апелянт не навів обґрунтувань з яких саме підстав, передбачених ч.2 ст. 87 КПК України такий доказ слід визнати недопустимим.

Посилання на недійсність контракту, як такого, що порушував трудові права ОСОБА_6 , а тому його слід визнати недопустимим, в контексті ст. 87 КПК України не підпадає під поняття недопустимого доказу у кримінальному провадженні. Встановлено, що обвинувачений не вживав жодних законних дій для покращення умов оплати праці, якщо вважав, що таким контрактом порушені його трудові права. Апеляційним судом перевірені письмові докази : копії контрактів, у першому , тобто за 2010 рік не була визначена інтенсивність оплати праці, в наступному за 2011-2013 зазначена нульова ставка, але обумовлена інтенсивність можливістю оплати відповідно умов колективного договору. У колективному договорі питання оплати за інтенсивність праці не зазначено. Отже, Кіш всупереч контракту та колективного договору встановив собі своїм наказом умови оплати праці, чого не мав права робити.

Таким чином доводи про відсутність вини за ч.2 ст. 191 КК України у незаконному привласненні коштів підприємства не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Не відповідають також фактичним обставинам і твердження апелянтів про те, що суд поклав в основу обвинувачення акт ревізії, який був проведений не на виконання ухвали слідчого судді, в якій містилися вказівки які саме конкретні питання та конкретний період мав бути перевірений в рамках кримінального провадження, та такий акт ревізії є неналежним доказом.

Дослідивши акт ревізії, апеляційний суд вважає, що ревізія проведена у період, в який суд визначив дату її проведення, охоплює той, який вказаний в ухвалі слідчого судді, а також охоплює ті питання, які були вказані в ухвалі слідчого судді. Інкриміновані діяння торкаються саме того періоду, який вказаний в ухвалі слідчого судді, та незалежно від того, які ще питання , окрім, зазначених в ухвалі слідчого судді, були перевірені ревізорами , оскільки висновки ревізії щодо інших питань не вплинули на висунуте обвинувачення , обсяг обвинувачення не збільшився.

Як видно, з акту ревізії, ревізія фінансово-господарської діяльності РРВК «Новини Виноградівщини» охоплювала період з 01.01.2010 по 28.02.2014, час її проведення з 06.03.2014 по 12.05.2014, в ухвалі слідчого судді Виноградівського районного суду вказувався період 2010-2013 років зі встановленням часу її проведення з 03.03.2014 по 14.03.2014 ( ухвала слідчого судді - т.2 а.с. 10-11). Отже ревізія проводилася в той час, який був зазначений в ухвалі слідчого судді. Таким чином, підстав для визнання акту ревізії неналежним доказом апеляційний суд не вбачає.

Стосовно твердження апелянтів про те, що згідно штатного розпису станом на 01.01.2010 редактору газети, яким був ОСОБА_14 , встановлена інтенсивність 50 відсотків, тобто 1395 грн., також і на 01.04.2010, тобто за 1-е півріччя 2010 року, у штатному розписі стояли підписи погоджень голів райради та РДА і така виплата проведена; в наступному ніким не була відмінена, з 1.07.2010 її нарахування та виплата проводилась на підставі розрахунку як додатку до штатного розпису за усною вказівкою та з відома начальника фінансового управління.

Апеляційний суд перевірив і таке твердження сторони захисту. Встановлено, що штатними розписами з 01.01.2010 до 1.07.2010 доплата до посадового окладу як інтенсивність праці була передбачена тільки штатним розписом, який погоджений підписами голів(засновників). В наступному, тобто з 01.07. 2010 по 01.04.2013 ( інкримінований період) , вказана доплата у штатному розписі не зазначалась, іншим документом також така доплата не обумовлювалась, що свідчить про відсутність погодження засновників на таку виплату. Отже Кіш, свідомо, умисно , знаючи про відсутність відповідних погоджень засновників самовільно встановлював доплату до посадового окладу своїм розпорядженням ( наказом) як розрахунок до штатного розпису, внаслідок чого незаконно отримував надбавку за інтенсивність праці.

Посилання апелянтів на те, що фінансовий орган узгоджував таку оплату , більш того вона проводилась за усною вказівкою голови районної ради, застережень щодо неправильності не було, і лише після того, як ОСОБА_6 як редактор газети відмовився співпрацювати з головою районної ради, була зініційована ревізія та кримінальне провадження, що на їх думку є політичною розправою, апеляційний суд відхиляє. Як зазначено у вироку, свідки: головні бухгалтери КП РВВК «Новини Виноградівщини» ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , вказували, що оскільки існували накази головного редактора про виплату йому надбавки за інтенсивність праці, а самого контракту вони не бачили, підстав для ненарахування редактору надбавок за інтенсивність, у них не було. Свідок ОСОБА_9 , як начальник фінансового управління підтвердила суду, що з липня 2010 року погодження у штатному розписі щодо інтенсивності праці були відмінені, тому ОСОБА_6 як редактор виплату за інтенсивність відносно себе мав погоджувати із засновниками. Колишній голова Виноградівської районної ради ОСОБА_16 , який укладав контракт з ОСОБА_6 , показав суду, що від ОСОБА_6 жодних клопотань про нарахування та виплату йому надбавки за інтенсивність праці не надходило.

Також не відповідає фактичним обставинам твердження апелянтів про те, що Статутом передбачено право керівника самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, в тому числі і встановлення надбавок та доплат за інтенсивність праці. Дослідивши Статут КП РРВК «Новини Виноградівщини», апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно у вироку вказав, що п.6.8 Статуту визначено, що редактор не вправі приймати рішення, які є компетенцією Засновників, а отже не мав права без погодження засновників встановлювати собі надбавки, доплати, премії, незалежно від того чи виплата таких проводиться за кошти як дохід від діяльності підприємства чи за кошти, виділені з бюджету.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності містить детальну інформацію про господарсько-фінансову діяльність підприємств, в тому числі відомості щодо правильності нарахування та виплати заробітної плати, яким і встановлено порушення щодо нарахування і виплати надбавки за інтенсивність праці редактору газети. Право на отримання доплати за інтенсивність праці, на які посилається сторона захисту, що передбачено ПКМУ № 377 від 15.03.1999 « Про порядок оплати праці журналістів, державних і комунальних засобів масової інформації» може бути реалізовано за наявності правових підстав для цього. Відповідно до контракту, редактору газети КП РРВК « Новини Виноградівщини», яким був Кіш, надбавка за інтенсивність, як уже зазначалось вище, не була обумовлена, також і не була визначена колективним договором.

Не спростовує вини у вчиненні кримінальних правопорушень рішення Виноградівського районного суду від 22.08.2014, якими сторона захисту апелює як доказ правомірності нарахування та виплати доплати за інтенсивність. Вказане рішення торкалося поновлення на роботі ОСОБА_6 та виплати за вимушений прогул. Крім цього на час постановлення цього рішення, ОСОБА_6 не перебував у статусі підозрюваного чи обвинуваченого.

На підставі викладеного, апеляційна скарга сторони захисту ( обвинуваченого та захисника ) є необґрунтованою.

Не підлягає задоволенню також апеляційна скарга державного обвинувача. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, врахував тяжкість вчиненого, обставини, що зумовили вчинення злочину, особу винного, який хоча вини і не визнав, проте активно сприяв розкриттю злочину, давав детальні пояснення по суті обвинувачення, як особа, характеризується виключно позитивно, тому обґрунтовано призначив покарання в межах мінімального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст. 191 КК України. Підстав для призначення більш суворого покарання апеляційний суд, з наведених в апеляційній скарзі доводів, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а

вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.02.2016 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 191 КК України, ч.1 ст. 366 КК України - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді: