Постанова

від 04.10.2016 по справі 802/1037/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2016 р. Справа № 802/1037/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Могиль Тетяни Олександрівни

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідач: Островерха Р.В., Данилюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до: Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Вінницькій області, Вінницької об"єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслілками проведеної перевірки було складено акт від 25.05.2016 р. №17/40/НОМЕР_1, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Вподальшому контролюючим органом прийнято рішення №17/402631518443 від 31.05.2016 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 17000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. Позивач, не погоджуючись із рішенням Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, оскаржила його до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Перед початком судового розгляду представник позивача уточнив суб"єктний склад відповідачів, подавши письмову заяву в якій вказав, що позивачем оскаржується лише рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій. До першого відповідача вимоги відсутні, а відтак у справі має бути лише один відповідач. Дані уточнення прийняті судом 03.08.2016.

В ході судового розгляду представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що податковий орган діяв в межах своїх повноважень, а рішення про застосування фінансових санкцій прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Під час судового розгляду в якості свідка була допитана ОСОБА_5, яка під присягою про кримінальну відповідальність, суду пояснила наступне.

25.05.2016 року свідок за проханням своєї знайомої, яка перебувала на обстеженні у лікарні, вийшла на робоче місце останньої - продавця магазину, який розташований за адресою АДРЕСА_1. В цей же день, працівниками податкового органу було проведено захід по перевірці магазину щодо наявності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями. Після проведеної контрольної закупки, а саме купівлі пляшки пива, оперуповноважений ГУ ДФС у Вінницькій області відбирав у неї письмові пояснення. Свідок суду зазначила, що пояснення нею особисто не записувалась, усі відповіді на поставлені запитання були сформовані вищезазначеною посадовою особою, та відображались письмово останнім.

На запитання суду, чому вона в поясненнях вказала, що стажується на продавця в магазині, який належить ФОП ОСОБА_4 зазначила, що під час їх надання ОСОБА_5 була дуже схвильована та не могла надати чітких відповідей.

Свідок категорично заперечувала про існування трудових відносин із ФОП ОСОБА_4, а також заперечувала про проходження стажування у магазині. Про особу, якій належить магазин за адресою АДРЕСА_1 їй нічого невідомо. В магазин вийшла вперше підмінити хвору знайому. Адміністративний протокол щодо неї не складався, до адміністративної відповідальності за даним фактом не притягувалась.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, Головним управління ДФС у Вінницькій області 19.05.2016 року винесено наказ №280 про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 з 25 травня 2016 року терміном 10 діб. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника начальника ГУ ДФС у Вінницькій області Янчука С.А. (а.с. 32). Метою даної перевірки, як вказано в наказі, перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог Податкового кодексу України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30 жовтня 2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанови Правління НБУ України від 15.12.04р. №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", та інших нормативно - правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні.

На підставі направлення №389 від 25.05.2016 року провести фактичну перевірку СГ ОСОБА_4 уповноважено начальника відділу ГУ ДФС у Вінницькій області Данилюк О.А. (а.с. 33). Разом із тим, направленням №390 від 25.05.2016 року провести фактичну перевірку СГ ОСОБА_4 уповноважено головного державного ревізора-інспектра ГУ ДФС у Вінницькій області Жукотанську Н.М.(а.с. 34).

За результатами проведеної перевірки суб"єкта господарської діяльності ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3) ГУ ДФС у Вінницькій області складено акт від 25.05.2016 року про виявлені порушення. (а.с.5-6). На підставі даного Акту від 25.05.2016 року Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено рішення №17/40/НОМЕР_1 від 31.05.2016 року про застосування фінансових санкцій за порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.(а.с. 7).

Позивач не погоджується та оскаржує дане рішення до суду з огляду на таке.

Згідно мотивів адміністративного позову, фізична особа - підприємець ОСОБА_4, не має жодного відношення до здійснення торгівлі алкогольними напоями у магазині, який розташований у АДРЕСА_4). Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 вона перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та відноситься до 1 групи платників єдиного податку.

Також позивач вказує на порушення контролюючим органом норм п.80.7 ст. 80 Податкового кодексу України, які були допущені останнім під час проведення фактичної перевірки.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Положеннями частини 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацами 5 частини 2 статті 17 Закону передбачається застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.

Частиною 4 статті 17 Закону визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що до компетенції органів доходів і зборів входить прийняття рішення про стягнення з суб'єкта господарювання штрафів, зокрема, у разі продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів без наявності ліцензії.

Згідно з статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, відноситься до 1 групи платників єдиного податку.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 відповідно до договору оренди від 08.11.2015 року між ПП "ТД "Стандартресурс" прийняла в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2. (а.с.93-95).

Разом із тим, ФОП ОСОБА_4 звернулась до ПП "ТД" Стандартресурс" із заявою про надання дозволу на передачу в суборенду орендованого приміщення. (а.с.96). В свою чергу, ПП "ТД"Стандартресурс" листом повідомило ФОП ОСОБА_4 про те, що остання може передати орендоване нею майно в суборенду. (а.с. 97)

Згідно матеріалів справи, 01.03.2016 року ФОП ОСОБА_4 передала в суборенду ФОП ОСОБА_8 нежитлове приміщення, а саме частину тимчасової споруди загальною площею 20,00 м.кв. за адресою АДРЕСА_2. (а.с. 113-116)

Тобто, на час здійснення перевіряючими фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 остання підприємницьку діяльність не здійснювала.

Отже, 25.05.2016, не встановивши місце здійснення підприємницької діяльності позивача та особу, яка здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_1, податковим органом сформовані помилкові висновки щодо порушень ФОП ОСОБА_4 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Суд критично оцінює та відхиляє як доказ письмові пояснення від 25 травня 2016 року, які були відібрані старшим оперуповноваженим з ОВС ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області Микитюк Б.П у продавця ОСОБА_5, з яких слідує, що остання працює продавцем у ФОП ОСОБА_4 та здійснила продаж алкогольних напоїв, оскільки вони були відібрані особою, яка не здійснювала фактичну перевірку.

Так, згідно направлень №389, №390 від 25.05.2016 року на проведення фактичної перевірки уповноважено начальника відділу ГУ ДФС у Вінницькій області Данилюк О.А. та головного державного ревізор-інспектору ГУ ДФС у Вінницькій області Жукотанській Н.М. В матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що старший оперуповноважений з ОВС ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області Микитюк Б.П мав направлення або інші документи, які свідчать про те, що останньому доручено приймати участь у зазначеній перевірці та оформленні документів за результатами її проведення.

Крім того, суд бере до уваги пояснення свідка, яка категорично заперечувала про існування трудових відносин із ФОП ОСОБА_4, а також заперечувала про проходження стажування у магазині.

Алгоритм дій державних органів щодо повернення перевірок, зокрема, фактичних перевірок податковим органом, врегульовано положеннями Податкового органу.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України закріплено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимогами пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З урахуванням наведеного системний аналіз положень пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» надає підстави стверджувати, що вираз «а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», наведений у пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, стосується предмету інформації про порушення вимог законодавства з боку платника податків, яка повинна бути отримана контролюючим органом в установленому законодавством порядку для виникнення у нього підстав для проведення фактичної перевірки, а не самостійної підстави для призначення у будь-який час фактичної перевірки платників податків в рамках реалізації функцій контролюючих органів щодо здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері, здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які згідно з пп. 191.1.14., пп. 191.1.16 та пп. 191.1.17 п. 191 ст. 191 Податкового кодексу України віднесені до компетенції контролюючих органів.

Зазначене кореспондує самій структурі ст. 80 Податкового кодексу України, в якій наведений повний перелік правових підстав для проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, наявність якого свідчить, що право контролюючих органів проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва та обігу окремих видів підакцизних товарів не є абсолютним та необмеженим.

Відповідно до положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23 лютого 2006 року визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Приписи ч.2 ст. 19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа згідно до положень статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за №17/40/НОМЕР_1 від 31 травня 2016 року.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_10 сплачений судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар: