Постанова

від 12.10.2016 по справі 816/1517/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1517/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспроммаш" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспроммаш" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Сервіспроммаш") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 року № НОМЕР_1 в частині зменшення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 158 661,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками позапланової виїзної документальної перевірки відповідача, що викладені у формі акту від 18.08.2016 № 332/16-31-14-04-14/37439748, та зазначав, що ревізором під час перевірки застосовано формальний підхід до встановлення дійсних обставин у справі, упередженість, а також ним проігноровано первинну бухгалтерську документацію, надану ТОВ "Сервіспроммаш". Вказував, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Позивач пояснював, що у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні посилаючись на правомірність оскарженого рішення. У письмових запереченнях посилався на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі на загальну суму 204669 грн в тому числі за лютий 2014 року в сумі 158661 грн та за липень 2014 року в сумі 46008 грн в зв'язку з не підтвердженням придбання товару у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" на суму 158661 грн в лютому 2014 року та у ТОВ "КИЇВ СІТІ БУД" в сумі 48008 грн в липні 2014 року. Крім того, посилався на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" № 394/3/26-50-22-03/10-38948595 від 21.05.2014.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспроммаш" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 37439748) рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 29 листопада 2010 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1 588 102 0000 009532 /а.с. 131/ та перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість з 30 листопада 2010 року.

У період з 06.07.2016 по 14.07.2016 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сервіспроммаш" код ЄДРПОУ 37439748 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 17.06.2016, за результатами якої складено акт № 282/16-31-14-04-14/37439748 від 21.07.2016 /а.с. 29-100/.

Відповідно до висновків вказаного акту зафіксовано, зокрема, порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищений податковий кредит в загальній сумі 204669 грн в тому числі за лютий 2014 року в сумі 158661 грн та за липень 2014 року в сумі 46008 грн в зв'язку з не підтвердженням придбання товару у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" на суму 158661 грн в лютому 2014 року та у ТОВ "КИЇВ СІТІ БУД" в сумі 48008 грн в липні 2014 року.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, позивачем подано заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких відповідачем проведено іншу перевірку.

У період з 09.08.2016 по 11.08.2016 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сервіспроммаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", код ЄДРПОУ 38948595 та подальшими покупцями придбання товару за період з 01.01.2013 по 17.06.2016, за результатами якої оформлено акт № 332/16-31-14-04-14/37439748 від 18.08.2016 /а.с. 9-24/.

За висновками цього акту позивачем порушено:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 4 розділу ІІІ, п.п. 1, 2 і 7 п. 3 розділу V п.п. 9 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, внаслідок неправомірного визначення податкових зобов'язань у податковій звітності з урахуванням обсягу придбання та задекларованого податкового кредиту завищена сума податкових зобов'язань в загальній сумі 158661,00 грн в тому числі за лютий 2014 року в сумі 158661,00 грн в зв'язку з не підтвердженням реалізації товару у ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" на суму 158661 грн. в лютому 2014 року;

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями платником завищений податковий кредит в загальній сумі 158661,00 грн, в тому числі за лютий 2014 року в сумі 158661,00 грн в зв'язку з не підтвердженням придбання товару у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" на суму 158661,00 грн в лютому 2014 року.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.08.2016, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та/або зменшено суму податкового кредиту за платежем: податок на додану вартість у розмірі 204669,00 грн, у тому числі за лютий 2014 року - 158661,00 грн, за липень 2014 року - 46008,00 грн /а. с. 26/.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість /надалі - ПДВ/ за лютий 2014 року у розмірі 158661,00 грн, позивач оскаржив його до суду.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку висновкам перевірки та спірному акту індивідуальної дії на предмет відповідності їх критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як слідує із ОСОБА_2 перевірки висновок про порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 158551,00 грн в тому числі за лютий 2014 року в сумі 158661,00 грн, ґрунтується на тому, що ТОВ "Сервіспроммаш" неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з придбання товару (устаткування для добувної промисловості) у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп".

Як встановив суд з матеріалів справи, видами економічної діяльності позивача за КВЕД є 33.20 - установка та монтаж машин і устаткування; 46.63 - оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (Основна); 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 28.92 - виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами /а.с. 132/.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для здійснення основного виду економічної діяльності між ТОВ "Сервіспроммаш" (покупець) та ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" (продавець) укладено договір поставки № 10-02/14 від 10.02.2014 /а.с. 136-137/, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Даного ОСОБА_3 (п. 1.1 ОСОБА_3). Одиниця виміру кількості товару: комплект. Загальна кількість товару чітко визначається згідно специфікації та рахунку-фактури, що є невід'ємними частинами договору (п. 2.1, 2.2 ОСОБА_3). Якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати таким показникам: сертифікат якості, сертифікат походження, пакувальний лист. Підтвердженням якості з боку продавця є якісне посвідчення товару (п. 3.1, 3.2 ОСОБА_3). Доставка товару відбувається автомобільним транспортом за рахунок покупця, котрий являється замовником перевезення (п. 4.1 ОСОБА_3). Ціна товару визначається згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Вартість за ОСОБА_3 зазначена з урахуванням ПДВ (п. 5.1, 5.2 ОСОБА_3).

Згідно специфікації № 1 від 10.02.2014 до договору № 10-02/14 від 10.02.2014 /а.с. 138/ товарами є: головка колонна ОКК2 21-168Ч245Ч324 К1 з комплектом запасних частин ** ТУ26-16-02-91 ГОСТ 28919-91, кількість - 4 комплекти з ціною без ПДВ 107926,00 грн, сумою без ПДВ 431704,00 грн; головка колонна ОККЗ 35-168Ч245Ч324Ч426 К1 з комплектом запасних частин ** ТУ26-16-02-91 ГОСТ 28919-91, кількість - 2 комплекти з ціною без ПДВ 180800,00 грн, сумою без ПДВ 361600,00 грн, всього без ПДВ - 793304,00 грн, ПДВ - 158660,00 грн, всього до сплати 951964,80 грн.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткова накладна № 0210/01 від 10.02.2014, податкова накладна № 14 від 10.02.2014; розрахунок №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 10.02.2014 № 14, рахунок-фактура № 021001 від 10.02.2014; виписка по особовому рахунку за 16.04.2014 про оплату товарів ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" на загальну суму 951964,80 грн, в т.ч. ПДВ - 158660,80 грн /а.с. 140-143/.

Для перевезення придбаних у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" товарів ТОВ "Сервіспроммаш" використало перевізника - ПП "ОСОБА_4М.", з яким раніше було укладено договір про надання транспортних послуг /а.с. 146/.

Так, 01.01.2014 між ПП "ОСОБА_4М." (виконавець) та ТОВ "Сервіспроммаш" (замовник) укладено договір № 1 про надання транспортних послуг, за умовами якого виконавець надає замовнику транспортні послуги. Вартість наданих послуг згідно рахунку-фактури. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування замовником грошових засобів на р/р виконавця, або іншим способом, заздалегідь узгодженим сторонами. Строк дії договору з 01.01.2014 по 31.12.2014.

ТОВ "Сервіспроммаш" на ім'я ОСОБА_4 видано довіреність № 1 від 10.02.2014 на отримання від ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" цінностей за рах. № 021001 від 10.02.2014 /а.с. 145/.

Факт транспортування підтверджується доданою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної № 1 від 10.02.2014 /а.с. 144/.

Згідно акта виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень від 10.02.2014, вантажне перевезення здійснювалося автомобілем марки: ЗИЛ 4331, д.н. НОМЕР_2, причеп 20149 СК за маршрутом: Полтава-Київ-Полтава, виконано 700 км, тариф 8,00 грн за 1 км, вартість виконаних послуг становить 5600,00 грн /а.с. 150/.

В акті перевірки та з заперечень відповідача встановлено також порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та. П. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, підпунктів 1, 2 і 7 п. 3 розділу V, п.п. 9 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, внаслідок неправомірного визначення податкових зобов'язань у податковій звітності з урахуванням обсягу придбання та задекларованого податкового кредиту завищена сума податкових зобов'язань в загальній сумі 158661,00 грн в тому числі за лютий 2014 року в сумі 158661,00 грн в зв'язку з не підтвердженням реалізації товару у ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" на суму 158661,00 грн. в лютому 2014 року.

Як з'ясовано, в подальшому, отриманий у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" товар, ТОВ "Сервіспроммаш" реалізовано іншому контрагенту - ТОВ "НВП "Комплект-Ліга".

Так, ще раніше, між ТОВ "Сервіспроммаш" (постачальник) та ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" (покупець) укладено договір поставки № 14/10-01 від 14.10.2013 /а.с. 151-154/ за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, найменування, асортимент, кількість і вартість якого вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного ОСОБА_3, а Покупець зобов'язується своєчасно оплачувати і приймати зазначений товар на умовах, передбачених даним ОСОБА_3 (п.1.1 ОСОБА_3). Кількість товару, який поставляється, вказується в Специфікаціях. Якість товару має відповідати вимогам державних стандартів України та підтверджуватися документами про якість, що додаються до кожної поставки (п. 2.1, 2.2 ОСОБА_3). Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України та вказується в Специфікаціях (п. 3.1 ОСОБА_3). Умови поставки товару обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього ОСОБА_3. Розрахунки за товар за цим договором здійснюються простим банківським переказом на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі (п. 4.1, 5.1 ОСОБА_3).

На виконання вищевказаного договору надано Специфікацію № 1 від 14.10.2013 до договору поставки № 14/10-01 від 14.10.2013 /а.с. 155/ на ряд товарів, серед яких придбані у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" товари: головка колонна ОКК2 21-168Ч245Ч324 К1 з комплектом запасних частин ** ТУ26-16-02-91 ГОСТ 28919-91, кількість - 4 та головка колонна ОККЗ 35-168Ч245Ч324Ч426 К1 з комплектом запасних частин ** ТУ26-16-02-91 ГОСТ 28919-91, кількість - 2.

На підтвердження факту зазначеної операції позивач надав до матеріалів справи рахунок-фактуру № 4 від 10.02.2014, накладну №4 від 10.02.2014, акт № 4 приймання-передачі від 10.02.2014, податкову накладну № 2 від 10.02.2014, якою до складу ПДВ включено суму в 167012,04 грн /а.с. 156-158, 160/. Оплату проведено, про що свідчить виписка по особовому рахунку ТОВ "Сервіспроммаш" за 15.04.2014 /а.с. 159/.

Висловлюючи сумнів щодо реальності господарської операцій позивача з ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" перевіряючим в акті перевірки наведена інформація, що видаткова накладна не містить розшифровки підпису особи та інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції з боку ТОВ "Сервіспроммаш" та ТОВ "НВП "Комплект-Ліга". Зі сторони покупця ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" на видатковій накладній наявні тільки підписи, відтиск печатки відсутній, в зв'язку з чим не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також, заперечуючи реальність факту придбання товарів у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", відповідач вказує на обставини подання позивачем до перевірки з недоліками оформлення товарно-транспортної накладної щодо відсутності розшифровки підпису вантажовідправника, видаткової накладної щодо відсутності розшифровки підпису з боку ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", надання сертифікату якості, виданого на інший товар, а також на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014 № 394/3/26-50-22-03/10-38948595 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", податковий номер 38948595 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.12.2013 по 30.04.2014". Вказаним актом неможливо встановити наявність у підприємства основних засобів, складських приміщень та інших нематеріальних активів, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Перевіряючим також наголошено, що в товарно-транспортній накладній вказана маса брутто - 11500,00 кг комплекту запасних частин, що були перевезені автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4, а враховуючи характеристики автомобіля його вантажопідйомність складає 4500 кг. Маса брутто вказана в товарно-транспортній накладній значно перевищує вантажопідйомність автомобіля, яким здійснено перевезення, що унеможливлює підтвердження транспортування придбаного товару автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Як зауважив в судовому засіданні представник позивача, перевіряючим в ході перевірки не враховано, що перевезення вантажу здійснювалося з причепом, вантажопідйомність якого складає 6300 кг. Вантажопідйомність ЗІЛ 137-14 СК складає 6700 кг. Таким чином загальна маса вантажу, яку міг перевезти автомобіль з причепом становить 13000 кг.

Щодо доводів відповідача про окремі недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій, на які ревізор посилався в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

При цьому, недоліків податкової накладної, на основі якої позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючим в ході перевірки не встановлено.

Щодо недоліків товарно-транспортної накладної слід відмітити, що вона підтверджує лише факт перевезення вантажу, а не факт придбання товару та не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, як цього вимагає ст. 186 Податкового кодексу України, що тим самим не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.

Первинні документи, якими були оформлені вищевказані господарські операції містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Посилання ж відповідача на результати перевірки контрагента суд відхиляє, як безпідставні, оскільки жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. При цьому факт реальності господарської операції за участю ТОВ "Сервіспроммаш" із ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами саме бухгалтерського обліку.

Також, суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), які враховуються судом при застосуванні таких норм права, в силу приписів ст.244-2 КАС України. Підстав для відступів від вказаних висновків, суд не вбачає.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства можуть тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для визначення добросовісному платнику податків грошових зобов'язань зі сплати ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано будь-яких рішень суду щодо визнання вказаних вище договорів недійсними чи обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили та підтверджували факти протиправних кримінальних дій з боку посадової особи контрагентів позивача ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", ТОВ "НВП "Комплект-Ліга" саме по господарським операціям з ТОВ "Сервіспроммаш".

Надаючи правову оцінку посиланню відповідача як на підставу для висновку про безтоварність господарської операції позивача зі спірним контрагентом на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки , суд виходив з наступного.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору поставки із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача, а саме на висновках актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки по вищезазначеним спірним контрагентам.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на підставі ОСОБА_2 про неможливість проведення зустрічних звірок.

Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі за текстом - Порядок №1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ №236).

Виходячи з положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, Порядку №1232 та Наказу №236, зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні контролюючого органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює формування будь-яких висновків у акті, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій (затверджених Наказом №236) чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Однак, в акті перевірки міститься висновок про встановлення відсутності факту реального вчинення спірним контрагентом господарських операцій за перевіряємий період, який зроблений без перевірки первинних документів, якими оформлялись господарські відносини ТОВ "Сервіспроммаш" з платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за спірний період, співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання не здійснювалось.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 158660,80 грн та податкового зобов'язання на цю ж суму.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення в частині оскарження суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспроммаш" та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 року № НОМЕР_1 в частині зменшення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 158661,00 грн.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспроммаш" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 25.08.2016 року № НОМЕР_1 в частині зменшення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 158 661,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспроммаш" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев'ять) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський