Рішення

від 10.10.2016 по справі 910/14264/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016Справа №910/14264/16

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резиденція ботанічний сад"

про стягнення 3 336 000, 79 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від прокуратури: Константинова І.В.;

від позивача: Глущенко Д.В.;

від відповідача: Дементьєв Я.Т.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резиденція ботанічний сад" (далі -відповідач/ТОВ "Резиденція ботанічний сад") про стягнення 3 336 000, 79 грн., у тому числі: 3 223 000, 95 грн. - основний борг з урахуванням індексу інфляції та 112 000, 84 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 101 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 22.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

22.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду від заступника прокурора міста Києва надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якому прокурор просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Резиденція ботанічний сад" 3 831 430, 00 грн., у тому числі: 3 559 760, 00 грн. - основний борг з урахуванням індексу інфляції та 271 670, 00 грн. - пеня.

Також, 22.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2016 подав витребувані судом документи.

У судовому засіданні 22.08.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подану заступником прокурора міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, відповідно прийняв її до розгляду.

У судовому засіданні 22.08.2016 оголошувалась перерва до 22.09.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

22.09.2016 ТОВ "Резиденція ботанічний сад" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним п. 4.1.2. договору № 101 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 22.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 зустрічну позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто ТОВ "Резиденція ботанічний сад" без розгляду.

У судовому засіданні 22.09.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розмір пені відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У судовому засіданні 22.09.2016 оголошувалась перерва до 10.10.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

10.10.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що розмір пені, визначений Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до спірних правовідносин не застосовується.

Крім того, 10.10.2016 від прокуратури міста Києва надійшли пояснення щодо розміру пені, в яких прокурор у справі зазначає, що дія Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів.

У даному судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (дію подовжено рішенням від 22.12.2015 № 61/61) від 15.03.2012 № 198/7535 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 № 1717, між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (далі - департамент економіки та інвестицій) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Резиденція ботанічний сад" (далі - забудовник) укладено договір № 101 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 22.04.2016, умовами якого передбачено, що предметом даного договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового комплексу будинку літ. А загальною площею 4 774, 50 кв.м. (в т.ч. вбудований паркінг на 27 м/місць загальною площею 322, 00 кв.м. (в т.ч. підземна частина - 280, 00 кв.м., надземна частина - 42, 00 кв.м.)) (за даними технічної інвентаризації ТОВ АЛІ РІЕЛТІ ) по вул. Тимірязєвській, 28/2 у Печерському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1.1, 1.2.1. та 1.2.2. від 12.04.2016 становить 3 538, 86 тис. грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 3 538, 86 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно п. 3.1. договору, забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. даного договору, у строк до 10.05.2016 року включно на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами, наведеними у договорі.

Пунктом 4.1. договору, у випадку порушення зазначених в п. 3.1. договору строків сплати пайового внеску:

4.1.1. сума платежу на момент здійснення забудовником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті.

У випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається.

4.1.2. Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. даного договору за кожен день прострочення.

Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Як стверджує прокурор, за умовами договору відповідач зобов'язаний був перерахувати кошти (пайовий внесок) у розмірі 3 538 000, 86 грн. на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового комплексу будинку літ. А загальною площею 4 774, 50 кв.м. по вул. Тимірязєвській, 28/2 у Печерському районі м. Києва.

Проте, відповідач свої зобов'язання по вказаному вище договору виконав не у повному обсязі, зокрема 20.05.2016 сплачено на рахунок Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради лише 100 000, 00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3 438 000, 86 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового комплексу будинку літ. А загальною площею 4 774, 50 кв.м. по вул. Тимірязєвській, 28/2 у Печерському районі м. Києва, зокрема, погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 559 760, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 271 670, 00 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1-3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. (ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за умовами договору № 101 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 22.04.2016, відповідач зобов'язаний був сплати пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 3 538 000, 86 грн., у строк до 10.05.2016 включно.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач грошові кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового комплексу будинку літ. А загальною площею 4 774, 50 кв.м. по вул. Тимірязєвській, 28/2 у Печерському районі м. Києва у повному обсязі не перерахував, доказів зворотного суду не надав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 559 760, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 3.1. договору, починаючи з 11.05.2016 відбулося прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до підпункту 4.1.1. п. 4.1. договору, у випадку порушення зазначених в п. 3.1. договору строків сплати пайового внеску сума платежу на момент здійснення забудовником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті. У випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок основного боргу з урахуванням індексу інфляції і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду та відповідно у розмірі нарахування індексу інфляції на суму основного боргу.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 431 221, 13 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована судом наступним чином:

- за період з 22.04.2016 (момент розрахунку пайового внеску відповідно до п. 4.1.1. договору) по 19.05.2016 (оскільки 20.05.2016 відповідачем сплачено 100 000, 00 грн.) на суму 3 538 000, 86 грн., інфляційні втрати за даний період становлять - 3 538, 00 грн., що разом складає 3 541 538, 86 грн. (3 538 000, 86 + 3 538, 00);

- 3 541 583, 86 грн. - 100 000, 00 грн. (сплачені відповідачем 20.05.2016) = 3 441 538, 86 грн.;

- за період з 20.05.2016 по 28.07.2016 на суму 3 441 538, 86 грн., індекс інфляції за даний період (відповідно до правового порталу України Ліга Закон) становить: 0, 997, інфляційне збільшення заборгованості: - 10 317, 73 грн., отже, сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції складає 3 431 221, 13 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 101 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 22.04.2016, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції підлягають задоволенню частково у розмірі 3 431 221, 13 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 271 670, 00 грн. - пені за період з 11.05.2016 по 28.07.2016.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Так, відповідно до підпункту 4.1.2. п. 4.1. договору, у випадку порушення зазначених в п. 3.1. договору строків сплати пайового внеску, забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. даного договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, оскільки за розрахунком суду пеня повинна нараховуватись на суму 3 538 000, 86 грн. за період з 11.05.2016 по 19.05.2016 та на суму 3 438 000, 86 грн. за період з 20.05.2016 по 28.07.2016, проте суму пені вирахувано вірно, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Резиденція ботанічний сад" (01014, м. Київ, вул. Новоселицька, буд. 10, ідентифікаційний код - 35235360) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код - 04633423, на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000) 3 431 221 (три мільйони чотириста тридцять одну тисячу двісті двадцять одну) грн. 13 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 271 670 (двісті сімдесят одну тисячу шістсот сімдесят) грн. 00 коп. - пені та 55 543 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 37 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 12.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.