Рішення

від 11.10.2016 по справі 910/23314/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа №910/23314/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Перевертун В.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились;

від третьої особи Мостова М.І. (представник за довіреністю).

У судовому засіданні 11 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь банк", 02.09.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 13206/1739 від 31.08.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/23314/15, призначено розгляд справи на 22.09.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 13.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 08.10.2015 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яку було задоволено судом, а отже новим предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 20, загальною площею 117,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 216213780000, що належать товариству з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд" на праві власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №13040969 від 19.11.2013р., виданого ПН КМНО Приладишевою Р.В., в рахунок погашення заборгованості спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" за кредитним договором № 28СL від 08.08.2008 року у розмірі 4 577 557,02 доларів США (еквівалент 98077372,60 грн.), з яких: 4180000,00 доларів США (еквівалент 89559434,36 грн.) - заборгованість по кредиту, 333436,23 доларів США (еквівалент 7144105,30 грн.) - заборгованість по процентам, 64120,79 доларів США (еквівалент 1373832,94 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів. Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною - 19 241 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року було призначено експертизу у справі №910/23314/15, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд", провадження у справі зупинено.

27 січня 2016 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом № 21841/15-42 від 26.01.2016 були повернуті матеріали справи № 910/23314/15 у зв'язку з тим, що попередню оплату за проведення експертизи не було проведено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 року поновлено провадження у справі № 910/23314/15 та призначено розгляд справи на 01.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року було призначено експертизу у справі №910/23314/15, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Оліверс Трейд", провадження у справі зупинено.

10 серпня 2016 року до Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом № 5183/16-42 від 28.07.2016 року було повернуто матеріали справи № 910/23314/15 з висновком, відповідно до якого, судовим експертом Стасюком М.Ю. було проведено оціночно-будівельну експертизу та надано відповіді на питання, визначені в ухвалі суду від 13.10.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року поновлено провадження у справі № 910/23314/15 та призначено розгляд справи на 27.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року розгляд справи відкладено до 11.10.2016 року.

У судовому засіданні 11.10.2016 року позивач підтримав позовні вимоги та просив призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю підтримала клопотання позивача про проведення експертизи. Відповідач у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, хоча був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином.

Оцінивши клопотання позивача та третьої особи про призначення судової експертизи суд дійшов висновку, що такі клопотання задоволенню не підлягають, з огляду на те, що сторонами не було доведено обґрунтованими поясненнями, що проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертиза є неналежною та неправильною, а ціна предмету іпотеки в ній визначена помилково. Таким чином, суд вважає наявну в матеріалах справи експертизу належною та приймає її висновки, як доказ встановлення ринкової вартості предмета іпотеки.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2008 року між Акціонерним товариством Індустріально-Експортний банк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь банк ) (далі - банк) та Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позичальник, третя особа) було укладено Кредитний договір № 28СL, відповідно до п. 2.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 6 000 000,00 долл. США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у терміни, обумовлені цим договором.

Згідно п. 2.2. договору кредит надається Позичальнику у вигляді поновлюваної кредитної лінії. Позичальник має право у будь-який час без повідомлення Банку здійснювати погашення поточної заборгованості по основній сумі Кредиту і, за умови настання відповідних умов надання Кредиту, передбачених цим Договором, отримувати Кредит знов в межах Ліміту Кредитування, розмір якого визначається відповідно до одного із зазначених нижче графіків визначення Ліміту Кредитування (відповідно до Графіку визначення Ліміту Кредитування № 1 або відповідно до Графіку визначення Ліміту Кредитування № 2) в залежності від того, виконані чи ні всі умови, передбачені в статті 4 цього Договору:

Відповідно п.2.2.1. договору у разі виконання всіх умов, зазначених в статті 4 цього Договору, крім умов, зазначених в підпунктах 4.1.6., статті 4-цього Договору, застосовується Графік визначення Ліміту Кредитування № 1.

Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору , позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному розмірі до 07.08.2009 року.

Пунктом 5.2.1. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 9,75 % річних.

Згідно підпункту 11.1.1. кредитного договору, сторони погодили, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Договором про внесення змін та доповнень №17 від 20.01.2014 року до кредитного договору №28СL від 08.08.2008 року, кредитний договір викладено у новій редакції. Договором про внесення змін та доповнень №18 від 13.03.2014 року до кредитного договору №28СL від 08.08.2008 року, пункт 16 Основного Договору викладено у новій редакції.

Згідно п. 15.2 кредитного договору у новій редакції, Третя особа взяла на себе зобов'язання повернути кредит наступним чином:

Дата / строк (період) для сплати / повернення Кредиту КлієнтомМінімальна сума Кредиту, що має бути сплачена / повернута Клієнтом Банку на відповідну дату / протягом відповідного строку, в USD До 01 лютого 2014 року 40 000,00 До 01 березня 2014 року 50 000,00 До 01 квітня 2014 року 50 000,00 До 01 травня 2014 року 50 000,00 До 01 червня 2014 року 40 000,00 До 01 липня 2014 року 40 000,00 До 01 серпня 2014 року 50 000,00 До 01 вересня 2014 року 50 000,00 До 01 жовтня 2014 року 40 000,00 До 01 листопада 2014 року 50 000,00 До 20 грудня 2014 року 3 680 000,00

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 08 серпня 2008 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Оліверс Трейд (далі - відповідач, іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір № 28 СL/М1 (далі - іпотечний договір), відповідно до умов статті 2 якого відповідач передав банку в іпотеку нежилі приміщення загальною площею 117,0 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 20.

Державну реєстрацію права власності на Предмет іпотеки здійснено Бюро технічної інвентаризації міста Києва за Акціонерним товариством Оліверс Трейд , повним правонаступником якого відповідно до чинного законодавства та Установчого договору про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Оліверс Трейд , що зареєстрований Мінською районною державною адміністрацією міста Києва 17 квітня 2001 року (№ реєстрації 22936593), є Іпотекодавець. Державну реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за Іпотекодавцем здійснено 22 лютого 2001 року Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації, про що свідчить наявність реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною дубліката правовстановлювального документа, зазначеного в пункті 4.1. цього Договору.

Відповідно до п.п., п.п. 2.2. та 2.3 Іпотечного договору предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та складовими частинами. У разі здійснення будь-яких поліпшень Предмету іпотеки (в тому числі, реконструкції, надбудови чи прибудови до Предмету іпотеки), право іпотеки за цим Договором поширюється на все майно, яке утворилось внаслідок здійснення таких поліпшень. Земельна ділянка, на якій знаходиться Предмет іпотеки не належить Іпотекодавцю на праві власності. Відповідно до довідки - характеристики №1344699 від 11 червня 2008 року, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, вартість Предмета іпотеки становить 92 805,00 грн. (Дев'яносто дві тисячі вісімсот п'ять гривень 00 копійок).

За приписами п. 2.4 Іпотечного договору за домовленістю Сторін на момент укладення цього Договору Предмет іпотеки оцінено у сумі 1 605 260,00 доларів США (Один мільйон шістсот п'ять тисяч двісті шістдесят доларів США 00 центів), що на дату укладення цього Договору за офіційним курсом Національного банку України становить 7 777 484,70 грн. (Сім мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 70 копійок). При цьому Сторони згодні з тим, що при зверненні стягнення та реалізації Предмету іпотеки Іпотекодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною Оціночною Вартістю Предмету іпотеки. Вартість Предмету іпотеки при зверненні стягнення та реалізації Предмету іпотеки буде визначатися в порядку передбаченому законодавством України.

Позивач зазначив, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Третій особі кредит у розмірі 6 000 000,00 доларів США., що підтверджується валютним меморіальним ордером №28СL від 26.08.2008 року на суму 4 961 790,00 доларів США та валютним меморіальним ордером №28СL від 23.09.2008 року на суму 1 038 210,00 доларів США (копії валютних меморіальних ордерів наявні в матеріалах справи), однак, третьою особою умови Кредитного договору не виконувалися, кредит та проценти за користування кредитом у встановлені строки повернуті не були.

Договором про внесення змін та доповнень №17 від 20.01.2014 року до кредитного договору №28СL від 08.08.2008 року, кредитний договір викладено у новій редакції. Договором про внесення змін та доповнень №18 від 13.03.2014 року до кредитного договору №28СL від 08.08.2008 року, пункт 16 Основного Договору викладено у новій редакції, де зазначено, що новою вартістю предмета іпотеки є 10 291 200,00 грн.

Позивач також зазначив, що 21.11.2014р. у м. Києві постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мамченко Ю. В. виніс рішення у справі №1919/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк до Спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк задоволено повністю: стягнуто солідарно зі спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_7 заборгованість у сумі 4 577 557,02 доларів США, що в еквіваленті національної валюти за офіційним курсом НБУ, встановленому на 18.11.2014 року, становить 70 199 647,52 грн.; стягнуто з спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_7 третейський збір у сумі 25 500 грн. в рівних частках.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2015р. у справі №755/31215/14-ц задоволено заяву про видачу виконавчого листа на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №1919/14 від 21.11.2014р.

08 квітня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/31215/14-ц 6/755/10063/14/55/15 про стягнення з Третьої особи 4 577 557,02 доларів США та третейського збору у сумі 12 750,00 грн.

Таким чином, позивач зазначив, що у зв'язку із порушенням Третьою особою зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором станом на 27.08.2015 року складає: 4 577 557,02 долл. США, що еквівалентно 98 077 372,60 грн. на підставі чого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачу, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу на прилюдних торгах - 19 241 900,00 грн.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, огляду на те, що вже існує рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а відтак задоволення подібних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як вже було встановлено судом, 08 серпня 2008 року між Акціонерним товариством Індустріально-Експортний банк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь банк ) та Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Кредитний договір № 28СL, відповідно до п. 2.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 6 000 000,00 долл. США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у терміни, обумовлені цим договором.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов'язання Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши кредитні кошти відповідачу в розмірі 6 000 000,00 доларів США., що підтверджується валютним меморіальним ордером №28СL від 26.08.2008 року на суму 4 961 790,00 доларів США та валютним меморіальним ордером №28СL від 23.09.2008 року на суму 1 038 210,00 доларів США.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.11.2014р. у м. Києві постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мамченко Ю. В. виніс рішення у справі №1919/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк до Спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк задоволено повністю: стягнуто солідарно зі спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_7 заборгованість у сумі 4 577 557,02 доларів США, що в еквіваленті національної валюти за офіційним курсом НБУ, встановленому на 18.11.2014 року, становить 70 199 647,52 грн.; стягнуто зі Спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_7 третейський збір у сумі 25 500 грн. в рівних частках.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2015р. у справі №755/31215/14-ц задоволено заяву про видачу виконавчого листа на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №1919/14 від 21.11.2014р.

08 квітня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/31215/14-ц 6/755/10063/14/55/15 про стягнення з Третьої особи 4 577 557,02 доларів США та третейського збору у сумі 12 750,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що у зв'язку із порушенням Третьою особою зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором станом на 27.08.2015 року складає: 4 577 557,02 долл. США, що еквівалентно 98 077 372,60 грн., на підставі чого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачу, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу на прилюдних торгах - 19 241 900,00 грн.

На підставі викладеного суд зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить: заборгованість за кредитом - 4 180 000,00 дол. США, заборгованість по процентах - 333 436,23 дол. США, 64 120,79 дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вже було встановлено судом вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір №28СL/М1 від 08.08.2008 року, за умовами якого, відповідачем передано в іпотеку нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 117,0 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 20.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до приписів ч.1, 2 статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї

вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеній у п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 року Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав. Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України "Про іпотеку").

У відповідності до частини 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку", обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, судом було призначено судову експертизу про встановлення ринкової вартості предмета іпотеки

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5183/16-42 від 28.07.2016 року дійсна (ринкова) вартість предмета іпотеки за іпотечним договором № 28СL/М1 від 08.08.2008р., укладеним між Акціонерним товариством Індустріально - Експортний банк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь банк ), як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Оліверс Трейд , як іпотекодавцем, що виступає майновим поручителем Спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як позичальника, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 20, загальною площею 117,0 кв.м, станом і в цінах на дату складання висновку становить: 7 089 000,00 (сім мільйонів вісімдесят дев'ять тисяч) гривень, 00 коп.

Статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за Кредитним договором, як і не оскаржено суму, заявлену до стягнення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що боржник (третя особа), майновим поручителем якого виступив відповідач, неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за спірним Кредитним договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації.

Заявляючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, як вбачається з їх змісту, початкову ціну продажу предмету іпотеки позивач просить визначити в розмірі 19 241 900,00 грн.

У постанові від 28.08.2014 р. у справі № 15/5009/1800/11Вищий господарський суд України звернув увагу, що вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" від 07.10.2010 р.).

Також, у постанові від 16.12.2013 р. у справі № 5023/5556/12 Вищий господарський суд України вказав на те, що дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, суд повинен чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки. Для цього місцевий господарський суд повинен з'ясувати чи існує між сторонами домовленість щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки. Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо такої ціни, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу. Правова позиція Верховного Суду України щодо оцінки майна - предмета іпотеки зводиться до того, що у випадку виникнення спору між сторонами щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у запереченні на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, огляду на те, що вже існує рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а відтак задоволення подібних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання. Однак, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, положення чинного законодавства, суд вважає, що доводи відповідача спростовуються наведеними вище обставинами, викладеними в мотивувальній частині рішення.

На підставі того, що сторони не дійшли згоди стосовно вартості предмета іпотеки, судом було призначено експертизу вартості предмета іпотеки відповідно до висновку якої ринкова вартість предмету іпотеки складає 7 089 000,00 грн.

Враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк , підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, розглядаючи заявлені позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 19 241 900,00 грн. суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, а саме про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5183/16-42 від 28.07.2016 року у своєму висновку, яка складає 7 089 000,00 грн.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зокрема частини 2, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, беручи до уваги той факт, що причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права є неправомірні дії відповідача, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від №28СL/М1 від 08.08.2008р., а саме: на нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 20, загальною площею 117,0 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 216213780000, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Оліверс трейд на праві власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №13040969 від 19.11.2013р., виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приладишевою Р. В., в рахунок погашення заборгованості Спільного українсько-німецького підприємства Марком у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед Публічним акціонерним товариством Креді Агріколь банк за кредитним договором №28СL від 08.08.2008 року у розмірі 4577557,02 доларів США (еквівалент 98077372,60 грн.), з яких: 4180000,00 доларів США (еквівалент 89559434,36 грн.) - заборгованість по кредиту, 333436,23 доларів США (еквівалент 7144105,30 грн.) - заборгованість по процентах, 64120,79 доларів США (еквівалент 1373832,94 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів.

3. Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною - 7 089 000,00 грн. (сім мільйонів вісімдесят дев'ять тисяч гривень).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією Оліверс трейд (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 48, код ЄДРПОУ 22936593) на користь Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код за ЄДРПОУ 14361575) витрати по сплаті судового збору у сумі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень).

5. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/23314/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.10.2016 року.

Суддя О.С. Комарова