Рішення

від 12.10.2016 по справі 912/3220/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 рокуСправа № 912/3220/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "ВК і К", Кіровоградська область, м.Світловодськ

про стягнення 197 125,69 грн.,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.05.2016 року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 08/07/2016 від 08.07.2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ" (далі - ТОВ "ПАКОВИЧ") звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "ВК і К" (далі - ПП "ВК і К), в якому просить суд стягнути з останнього 56 791,55 грн. основного боргу, 167 142,02 грн. інфляційних втрат, 27 896,60 грн. 8% річних, 14 350 грн. пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору поставки товарів № 2.10/2014 від 30.10.2014 року в частині своєчасної оплати поставленого на користь останнього товару.

Ухвалами господарського суду від 01.09.2016 року позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи, а також розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення даного позову.

Ухвалою суду від 20.09.2016 року господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній зазначив, що після звернення з позовом відповідачем сплачено суму основного боргу, у зв'язку з чим ТОВ "ПАКОВИЧ" зменшило розмір позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 166 640,60 грн. інфляційних втрат, 28 015, 38 грн. 8% річних, 14 350 грн. пені, та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 12.10.2016 року повноважним представником відповідача підтверджено факт прострочення оплати отриманого від позивача за договором поставки товарів №2.10/2014 від 30.10.2014 року товару та погашення основного боргу в повному розмірі, надано власний уточнений розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 154 760,31 грн. та суми 8% річних в розмірі 2 570,36 грн. розрахованої з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач в свою чергу в судовому засіданні погодився з розрахунком відповідача в частині нарахування інфляційних втрат та зменшив позовні вимоги в цій частині до 154 760,31 грн.

Таке зменшення позовних вимог позивача не суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим приймається до розгляду господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

30.10.2014 року між сторонами укладено договір поставки товарів № 2.10/2014 (надалі - договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується поставляти та передати покупцю (відповідач) товар (партії товару) в асортименті, кількості і по ціні, що вказані в специфікаціях, рахунках чи накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар (партії товару) та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Розділом 7 договору сторони погодили термін і порядок поставки.

В п. 6.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар не пізніше 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю.

Договір відповідно підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору позивачем здійснювались поставки товару, оплата за який вносилась відповідачем несвоєчасно.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, а також не заперечуються сторонами, в тому числі і відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Господарським судом встановлено, що на час звернення до суду з даним позовом у відповідача була наявна заборгованість за поставлений по договору поставки товару №2.10/2014 від 30.10.2014 року товар на суму 56 791,55 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду даної справи у суді ПП "ВК і К" погасило суму основного боргу в розмірі 56 791,55 грн., у зв'язку з чим позивачем зменшувався розмір позовних вимог.

Проте, оскільки відповідачем заборгованість за поставлений товар сплачувалась несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з відповідача 154 760,31 грн. інфляційних втрат, 27 896,60 грн. 8% річних, 14 350 грн. пені за порушення строків оплати за договором поставки товарів № 2.10/2014 від 30.10.2014 року.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно змісту ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. договору сторони визначили, що за порушення строків здійснення оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ та 8% річних від простроченої суми, а у випадку якщо прострочення складає більше ніж "90" календарних днів продавець має право стягнути замість пені штраф в розмірі 45 % від простроченої суми.

Беручи до уваги викладене, позицію сторін та обставини справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 154 760,31 грн. інфляційних втрат, 27 896,60 грн. 8% річних та 14 350 грн. пені за порушення строків оплати за договором поставки товарів № 2.10/2014 від 30.10.2014 року.

Не приймається до уваги заперечення відповідача щодо необхідності нарахування 8% річних в межах строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, оскільки нараховані позивачем 8% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, мова про які йдеться у ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням неодноразового зменшення позивачем розміру позовних вимог..

В судовому засіданні 12.10.2016 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, 17; ідентифікаційний код 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКОВИЧ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 19, приміщення "Ц"; ідентифікаційний код 38926042) 154 760,31 грн. інфляційних втрат, 28 015, 38 грн. 8% річних, 14 350 грн. пені, а також 2956,89 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.2016 року.

Суддя М.С. Глушков