Рішення

від 26.09.2016 по справі 922/2280/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р.Справа № 922/2280/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Черкаська обл., м. Золотоноша) до Приватного підприємства "Еліт-Транс 2012" (Харківська обл., м. Зміїв) про стягнення 18969,33 грн., за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - директора Ткаченко Ю.В. (наказ №1 від 04.01.2012 р.), Гоготова В.В. (довіреність від 23.09.2016 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг за виконане перевезення в сумі 18969,33 грн., в тому числі: основний борг в сумі 11613,50 грн., інфляційні збитки в сумі 6756,38 грн., 3% річних в сумі 599,45 грн., а також суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 1897,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих послуг з перевезення за договором №Д-01072014-1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2016 р. був продовжений строк розгляду спору, за заявою відповідача, за межи строку, встановленого ст. 69 ГПК України, на 15 днів - до 27.09.2016 р., та розгляд справи був відкладений на 19.09.2016 р. о 12:00 год.

Позивач надав заяву на виконання ухвали суду, в якій просить долучити до матеріалів справи додані до даної заяви та додані до заяви від 20.07.2016 р. документи.

Розглянувши клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, які додані до даної заяви та додані до заяви від 20.07.2016 р., суд вважає за можливе задовольнити його частково, оскільки копії документів, що були додані до заяви на виконання ухвали суду від 20.07.2016 р., повернуті позивачу супровідним листом господарського суду за вих.№019867 від 26.07.2016 р. як неналежні докази.

Також, позивач надав ще одну заяву на виконання ухвали суду, в якій нічого не просить, але надає письмові пояснення.

Позивач не в повному обсязі надав витребувані судом документи.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

19.09.2016 р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 26.09.2016 р. о 11:00 год.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі та просить застосувати позовну давність, в задоволенні позову відмовити повністю та судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк для пред'явлення вимог на підставі заявки №З-02072014-1 від 02.07.2014 р., а саме один рік по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення, останній строк для звернення з вимогами сплинув 02.10.2015 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

01.07.2014 р. між сторонами був укладений договір №Д-01072014-1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), предметом якого є відносини сторін, котрі виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, а також країн близького та далекого зарубіжжя.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець (позивач) на підставі письмових заявок від експедитора (відповідача) виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, належних виконавцю, у відповідності до умов даного договору та заявок.

Згідно з п. 2.3 даного договору перевезення здійснюється на підставі письмових заявок, що направляються експедитором виконавцю по пошті або факсом.

В пункті 2.4 договору сторони визначили, що повинна містити заявка.

Відповідно до п. 3.2.3 договору експедитор зобов'язується здійснювати оплату послуг виконавця в порядку і в строки, обумовлені в цьому договорі.

Відповідачем надана позивачу заявка №З-02072014-1 від 02.07.2014 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом Україна - Росія по маршруту Обухов - П'ятигорськ, сума фрахту складає 23000,00 грн.

В п. 17 цієї заявки сторони визначили інші умови, зокрема, що дана заявка є додатком до основного договору і дійсна при розгляді в суді, оплата здійснюється 10000,00 рос. руб. готівкою на розвантаженні, а решта по безготівковому розрахунку після розвантаження протягом 7 (семи) днів.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за вказаним договором, про що свідчить копія міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А №005386.

Після доставки вантажу одержувачу за заявкою №З-02072014-1 від 02.07.2014 р., відповідачем було сплачено позивачу 10000,00 рос. руб., що у перерахунку на гривні за курсом НБУ (10 рос. руб. - 3,3865 грн.) згідно офіційного сайту НБУ на веб-сторінці "Офіційний курс валют" станом на 09 липня 2014 р. (день розвантаження), складає 3386,50 грн. Таким чином, різниця між обумовленою та сплаченою сумами складає 19613,50 грн. (23000,00 - 3386,50).

Відповідач частково оплатив вартість послуг з перевезення вантажу на суму 8000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача від 15.08.2014 р. на суму 6000,00 грн., від 21.10.2014 р. на суму 1000,00 грн. та від 12.11.2014 р. на суму 1000,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за договором №Д-01072014-1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2014 р. становить 11613,50 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як убачається із змісту та умов договору №Д-01072014-1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2014 р., укладеного між сторонами, він є договором перевезення вантажу, за яким обов'язки відправника взяв на себе експедитор (відповідач).

Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період 12.11.2014 р. по 31.07.2016 р. в сумі 599,45 грн. та інфляційні за період листопад 2014 р. - травень 2016 р. в сумі 6756,38 грн.

Відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення вантажів - перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Як було наведено вище, за заявкою №З-02072014-1 від 02.07.2014 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом Україна - Росія позивачем здійснювалось перевезення вантажу за маршрутом Обухов (Україна) - П'ятигорськ (РФ), тобто перевезення у закордонному сполученні, а тому позовна давність у даному спорі відповідно до положень статті 926 ЦК України повинна встановлюватись міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів" від 01.08.2006 р. Україна приєдналась до міжнародної Женевської Конвенції 1956 р. про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, шляхом підписання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 1 цієї Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Частинами 5, 6 статті 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За умовами п. 17 заявки №З-02072014-1 від 02.07.2014 р. відповідач мав розрахуватись готівкою в сумі 10000,00 рос. руб. на розвантаженні, а решту сплатити по безготівковому розрахунку після розвантаження протягом 7 (семи) днів, але доказів повної оплати не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що позивач звернувся в господарський суд Харківської області з позовною заявою 11.07.2016 р., тобто після спливу строку позовної давності, не надав доказів наявності обставин, які заважали йому протягом всього строку позовної давності звернутися до відповідача з позовом, не навів об'єктивних поважних причин пропуску строку позовної давності, не просить відновити пропущений строк позовної давності і не надав доказів наявності поважних причин його пропуску, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність за заявою відповідача до позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір та суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 1897,00 грн., належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 9 Конституції України, Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів" від 01.08.2006 р., ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.ст. 193, 315 ГК України, ст.ст. 10, 267, 525, 526, 530, 625, 629, 908, 909, 926 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.10.2016 р.

Суддя В.І. Ольшанченко