Постанова

від 11.10.2016 по справі 904/7557/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року Справа № 904/7557/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від відповідача: Салюк Ю.В., довіреність б/н від 15.07.2015 р., ;

від відповідача: Сотнікова З.І., директор, наказ №1 від 01.05.2000 р., ;

від відповідача: Карпук Л.І., довіреність №9 від 27.09.2016 р., ;

представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ОАЗІС" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року по справі № 904/7557/16 ( про забезпечення позову)

за позовом приватного підприємства "ФЕРРОС", м.Суми

до відповідача приватного підприємства "ОАЗІС", с.Борисівка, Нікопольський район

про стягнення 884165,34 грн. та зобов"язання не чинити перешкод в зборі врожаю

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року у справі № 904/7557/16 ( суддя Петренко І.В.) заява приватного підприємства Феррос про забезпечення позову задоволена частково.

Суд застосував заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти приватного підприємства Оазіс , в межах суми заявлених позовних вимог- 884165,34грн. та заборонив приватному підприємству Оазіс вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження врожаю до набрання чинності рішенням в господарській справі .

Не погодившись з зазначеною ухвалою, приватне підприємство Оазіс звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд без дослідження первинних документів, без розгляду справи по суті, за відсутності пояснень представників відповідача вважав встановленими обставини, зазначені в позовній заяві та беззаперечно прийняв позицію позивача.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної ухвали, скаржник вважає за необхідне зазначити, що приватне підприємство Оазіс ніколи не укладало жодних договорів з приватним підприємством Феррос , що підтверджується, зокрема, даними фінансової та податкової звітності.

Так, жодних довіреностей на ім'я ОСОБА_4 директор приватного підприємства Оазіс Сотнікова Зінаїда Іванівна не видавала.

ОСОБА_4 не було укладено жодного договору з приватним підприємством Феррос в інтересах приватного підприємства Оазіс , так само як і відсутність факту видачі довіреності від Сотнікової Зінаїди Іванівни.

Отже, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках приватного підприємства Оазіс в межах суми позовних вимог 884165,34 грн. є прямим грубим порушенням прав відповідача та є не адекватним заходом до забезпечення позову, який був застосований господарським судом абсолютно безпідставно, в тому числі без врахування майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В порушення вказаних норм позивачем не надано жодних документів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного виду забезпечення позову, а судом першої інстанції прийнято ухвалу на основі припущень, виключно з позиції позивача, без дослідження обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, в порушення прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, який ніколи не мав господарсько-правових та інших відносин з приватним підприємством Феррос .

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставою для скасування ухвали суду , яка прийнята не у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, за відсутності достовірно встановлених господарським судом обставин, а на основі припущень, чим завдано шкоди законним правам та інтересам приватному підприємству Оазіс .

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 04 жовтня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11 жовтня 2016 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розглядові скарги.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника позивача.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, приватне підприємство Феррос просить апеляційну скаргу приватного підприємства Оазіс залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач - Приватне підприємство Феррос посилався на унеможливлення виконання судового рішення в подальшому, оскільки відповідач може здійснити збір врожаю та вивезти його поза межі належних йому земельних ділянок і виокремити такий врожай як належний позивачу буде неможливо.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у разі не задоволення заяви позивача про забезпечення позову вбачається ймовірність неможливості виконання рішення суду в подальшому через ймовірність відчуження врожаю та активів відповідачем третім особам, а також зняття відповідачем належних йому грошових коштів з рахунків, з метою унеможливлення звернення стягнення на них.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

02 вересня 2016 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/7557/16 за позовом приватного підприємства "ФЕРРОС" до приватного підприємства Оазіс про стягнення 884165,34 грн. заборгованості та зобов'язання не чинити перешкод в зборі врожаю.

31 серпня 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, в якій просив одночасно з відкриттям господарської справи вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача - приватного підприємства "ОАЗІС", грошові кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, відкритих на ім'я приватного підприємства "ОАЗІС" та заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна до набрання чинності рішенням в даній господарській справі.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 ).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 884 165,34 грн. неустойки та штрафних санкцій та зобов'язання не чинити перешкод в зборі врожаю на підставі договору №17-п від 12 січня 2016 року поставки майбутнього врожаю 2016 року, укладеного між приватним підприємством Оазіс та приватним підприємством Феррос , за умовами якого відповідач зобов'язався у визначений сторонами строк передати позивачу у власність сільськогосподарську продукцію визначену цим договором, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З ухвали суду та наданих матеріалів не вбачається, що відповідач вживав будь-яких заходів, які б свідчили про реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, не свідчать про наявність обставин, з якими закон пов'язує необхідність застосування заходів до забезпеченню позову, і в оскаржуваній ухвалі суду не вказано в чому полягає ймовірність та обґрунтованість припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Окрім того, оскаржувана ухвала не містить посилання на докази, що обґрунтовують припущення позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "ОАЗІС" - задовольнити

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року у справі № 904/7557/16- скасувати.

У задоволенні заяви приватного підприємства Феррос про застосування заходів до забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 жовтня 2016 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Судді М.О.Дармін

О.В.Чус