Рішення

від 11.10.2016 по справі 917/1193/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 р. Справа № 917/1193/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Центр", вул. Котляревського 1/27, оф. 610, м. Полтава, Полтавська область,36020

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина", вул. Кірова, 4, с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область,37633

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Агроцентр" (ідентифікаційний код 36984390, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Кремлівських курсантів, буд 45)

про стягнення 2 400 213,22 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 дов. б/н від 02.08.2016 року

від відповідача не з'явились

від третьої особи: не з'явились

В судовому засіданні 11.10.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 2 400 213,22 грн. - сума заборгованості за договором відступлення права вимоги № ПОЛ01 від 01.10.2014 року.

23.08.2016 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 71-76), в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що:

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права з огляду на перебування відповідача в стадії припинення, при цьому позивач не звертався до ліквідаційної комісії відповідача;

- позивачем не подано доказів виконання ТОВ "Щедрий урожай" умов договору поставки № 15 від 01.04.2014 року;

- боржник ( відповідач) не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні та ін.

Суд в ухвалі від 13.09.2016 року (арк. с. 138) залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Щедрий урожай" (ідентифікаційний код 36984390, АДРЕСА_1); 2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Агроцентр" (ідентифікаційний код 36984390, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Кремлівських курсантів, буд 45). Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого станом на 01.10.2014 року вбачалося, що за ідентифікаційним кодом 36984390 на час укладення договору відступлення права вимоги № ПОЛ01 від 01.10.2014 року було зареєстровано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Щедрий урожай" (ідентифікаційний код 36984390, АДРЕСА_1), а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого станом на 08.09.2016 року (час розгляду справи) за ідентифікаційним кодом 36984390 зареєстровано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Агроцентр", відомості щодо правонаступництва між вказаними юридичними особами та ліквідації ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Щедрий урожай" у витягах були відсутні. Дані обставини також підтверджувалися і витягом, зробленим судом ( арк. справи 84-86).

11.10.2016 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення (арк. с. 155-157), в яких позивач вказує на те, що на сторінці 6 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.09.2016 року (на час розгляду справи) за ідентифікаційним кодом 36984390 (арк. с. 158-163) у абзаці 3 зазначено, що 12.02.2015 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів щодо зміни повного найменування юридичної особи, зміни скороченого найменування, зміни місцезнаходження юридичної особи. Тому, враховуючи вищевикладене ТОВ «Щедрий врожай» і ТОВ «ТД Агроцентр» не є різними юридичними особами, які зареєстровані з ідентифікаційним кодом 36984390, а є однією і тією самою юридичною особою, яка 12.02.2015 року змінила своє найменування (назву), та юридичну адресу з ТОВ «Щедрий врожай» на ТОВ «ТД Агроцентр».

Отже, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Щедрий урожай" з 12.02.2015 року змінило своє повне найменування скорочене найменування та місцезнаходження на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Агроцентр" (ідентифікаційний код 36984390, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Кремлівських курсантів, буд 45). Таким чином, третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача по даній справі є - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Агроцентр".

11.10.2016 року від відповідача до суду надійшли пояснення (арк. с. 173), в яких відповідач вказує, що на їхньому підприємстві заборгованість перед ТОВ «Щедрий врожай» та ТОВ «ОСОБА_2 Центр» не обліковується, жодних кредиторських вимог від зазначених підприємств не надходило, також відповідач знов вказує на неналежний спосіб захисту вибраний позивачем та фіктивність наданих позивачем документів у підтвердження договору поставки.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про місце дату та час його проведення була повідомлена належним чином.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

01.04.2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Щедрий врожай» (після зміни найменування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ТД Агроцентр") (продавець, третя особа) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Батьківщина» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки за № 015 від 01.04.2014 року (арк.с.16-18).

Умовами договору поставки № 015 сторони погодили наступне:

- продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар", перелік яких зазначений у цьому ж пункті.(п.1.1. договору);

- загальна вартість товару (ціна договору) складає 2 00017,00 доларів CШA(USD). Курс гривні до долара США у цьому пункті встановлюється сторонами на день оплати даного товару винятково з метою сплати вартості товару за даним договором (п.1.2. договору);

- кількість, асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1. даного договору (п.1.4. договору);

- покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, а саме 200 017 доларів CШA(USD) 77 центів не пізніше 25 жовтня 2014 року (п. 2.1. договору);

- валютою платежу за даним договором є національна грошова одинця України - гривня (п. 2.3. договору).

Як вказує позивач, на виконання умов договору продавцем (третя особа по справі) було передано покупцю (відповідачу) товару на загальну суму 2 400 213,22 грн. Факт передачі продавцем (третьою особою) покупцю (відповідачу) товару підтверджується підписаною видатковою накладною №РН- 000065 від 04.04.2014 року на загальну суму 2 400 213,22 грн. (арк. с. 19).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.10.2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Щедрий вражай» (цедент, третя особа по справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Центр» (цесіонарій, позивач) був укладений договір № ПОЛ01 про відступлення права вимоги з додатком №1(арк. с. 20-22).

Умовами договору про відступлення права вимоги № ПОЛ01 сторони погодили наступне:

- цедент передав, а цесіонарій прийняв на себе права вимоги, що належать первісному кредиторові (ТОВ «Щедрий врожай») і стає кредитором за договорами, вказаними у додатку № 1 до цього договору, укладеними між ТОВ «Щедрий врожай» та ПОСП «Батьківщина» (код ЄДРПОУ 03772507, юридична адреса: 37633, с. Попівка, вул. Кірова, буд. 4, Миргородського р-ну, Полтавської області) іменоване далі боржник ( п.1.1. договору);

- за цим договором цесіонарій одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (п. 1.2. договору).

Крім того, між сторонами були підписано додаток №1 до договору № ПОЛ01 про відступлення право вимоги від 01.10.2014 року (арк. с. 22), в якому зазначено, що предметом права вимоги є зобов'язання за договором поставки № 015 від 01.04.2014 року.

Як вказує позивач, ним, з метою належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по даному договору поставки № 015 від 01.04.2014 р., було надіслано на адресу відповідача, вимогу про повернення боргу, але відповіді про розгляд даної вимоги до нього від відповідача не надходило.

13.02.2015 року позивач, як кредитор, повторно надіслав відповідачу вимогу про повернення боргу по вище зазначеному договору, однак відповіді від відповідача так і не надійшло.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 2 400 213,22 грн. заборгованості за договором відступлення права вимоги № ПОЛ01 від 01.10.2014 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Центр" (позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Щедрий урожай" (після зміни найменування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ТД Агроцентр") (третя особа) був укладений договір про відступлення права вимоги (правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 цього ж Кодексу визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору про відступлення права вимоги № ПОЛ01 були зобов'язання за договором поставки № 015 від 01.04.2014 року укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Щедрий врожай» (продавець, третя особа) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Батьківщина».

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В якості доказу передачі третьою особою (продавецем) товару на загальну суму 2 400 213,22 грн. за договором поставки №015 від 01.04.2014 року позивачем надано суду видаткову накладу №РН-000065 від 04.04.2014 року (арк. с. 19).

Видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704 (далі по тексту - Положення), вбачається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно приписів пунктами 2.4, 2.5 Положення первинні документи повинні містити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні бухгалтерські документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № РН-000065 від 04.04.2014 р. містить підпис невідомої особи від покупця (відповідача), проте не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони відповідача. Крім того, в зазначеній видатковій накладній є посилання на рахунок - фактуру №СФ-0000046 від 19.08.2014 року (арк.с.98), тоді як видаткова датована 04.04.2014 р . , тому виникають обґрунтовані сумніви щодо дати складання вказаної накладної.

Отже, суд критично оцінює надану позивачем видаткову накладну та не приймає її як належний доказ фіксування факту проведення господарської операції з поставки товару за договором №015 від 01.04.2014 року в сумі 2 400 213,22 грн. з огляду на невідповідність дат та відсутність реквізитів, що дають змогу ідентифікувати особу, що її підписала з боку відповідача.

Довіреності на отримання цінностей за договором №015 від 01.04.2014 року, яка б могла б підтвердити господарську операцію та встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з отримання товару по видатковій накладній №СФ-0000046 від 19.08.2014 року зі сторони відповідача позивачем суду не надано.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (чинній на час виникнення спірних правовідносин) , довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

ОСОБА_3 по собі відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (зазначена правова позиція закріплена в постанові Верховного суду України від 29.04.2015 року №3-77гс15 у справі №903/679/14).

Однак, оскільки позивачем в підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару за договором №015 від 01.04.2014 року в сумі 2 400 213,22 грн. надано суду тільки видаткову накладну, яка не оформлена належним чином, не відповідає вимогам закону щодо оформлення первинних документів, як наслідок, не може бути належним доказом у здійсненні господарської операції з передачі товару за договором №015 від 01.04.2014 року і сумі 2 400 213,22 грн., а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до рішення №14/01/2015-01 від 14.01.2015 року власника ПОСП "Батьківщина" було вирішено припинити діяльність ПОСП "Батьківщина", шляхом його ліквідації у добровільному порядку та призначено ліквідаційну комісію (арк. с. 77).

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пп. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. ч. 1-6 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як вбачається з наданого відповідачем безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. с. 78-83) та зробленого судом Спеціального витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2016 року по відповідачу (арк. с. 55-57) ПОСП "Батьківщина" дані про перебування юридичної особи в процесі припинення внесені 28.01.2015 року, строк визначений для заявлення кредиторських вимог 03.04.2015 року.

Відповідно до статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Отже, відповідно до вимог закону право на звернення до суду з вимогами до ліквідаційної комісії виникає за наявності наступних умов: відмови ліквідаційної комісії щодо внесення вимог кредитора до проміжного ліквідаційного балансу чи ухиленні ліквідаційної комісії від розгляду таких вимог.

Як вказує відповідач, станом на час розгляду справи від позивача (ТОВ «ОСОБА_2 Центр») вимога щодо визнання його кредитором за грошовими вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 2 400 213,22 грн. до ліквідаційної комісії ПОСП «Батьківщина» не надходила, а тому ліквідаційною комісією не розглядалась.

В ході розгляду справи позивачу було відомо про перебування відповідача в стані припинення, в тому числі із витягів з реєстру та відзиву відповідача, однак позивачем не було надано суду доказів звернення з вимогою до ліквідаційної комісії ПОСП «Батьківщина» щодо визнання його кредитором за грошовими вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 2 400 213,22 грн. Отже, позивач не скористався своїм правом на звернення до ліквідаційної комісії ПОСП «Батьківщина» щодо визнання його кредитором за грошовими вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 2 400 213,22 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв'язку із відмовою в задоволенні позову покладається на позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією