Постанова

від 12.10.2016 по справі 924/395/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа № 924/395/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Петухов М.Г. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Заслучнянського сільського споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року у справі №924/395/16 (суддя Музика М.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О..

до Заслучнянського сільського споживчого товариства

про стягнення 135 397,16 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Молчанюк О.О., представник згідно довіреності № 48, від 15 липня 2016 року.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. (надалі - Позивач) звернувся з позовом до Заслучнянського сільського споживчого товариства (надалі - Відповідач) про стягнення 135 397 грн 16 коп..

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 44 183 грн 91 коп. заборгованості за кредитом; 48 866 грн 64 коп. заборгованості по сплаті відсотків; 4 652 грн 53 коп. штрафу. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача судові витрати в сумі 1 465 грн 55 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції повністю проігноровано та залишено поза увагою ту обставину, що Відповідач з 2008 року перебуває в процедурі визнання його банкрутом. Так, 08 грудня 2008 року ухвалою господарського суду Хмельницької області у справі №4/26-Б затверджено мирову угоду від 10 листопада 2008 року, укладену між комітетом кредиторів та Відповідачем. За умовами даної мирової угоди на даний час є непогашена заборгованість перед кредиторами четвертої черги. Відтак, на думку апелянта, оспорюване рішення безумовно впливає на майнові права даних кредиторів, оскільки відповідно до наказу господарського суду Хмельницької області №924/395/16 від 22 червня 2016 року розпочалось його примусове виконання відділом ДВС Красилівського районного управління юстиції, в обхід затвердженої вищевказаної мирової угоди.

Крім того, на думку апелянта, в зв'язку із допущенням порушення права Відповідача на доступ до правосуддя та судовий захист, останній був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, який насправді минув. А визначений в Договорі спеціальний подовжений строк позовної давності, на переконання апелянта, не може слугувати належним доказом своєчасного звернення Позивача до суду, так як визначення такого строку є незаконним, а тому ця норма кредитного Договору є нікчемною по суті.

Разом з тим, апелянт не погоджується із розрахунками сум основного боргу, штрафу та пені, які проведені місцевим господарським судом, оскільки, вони проведені на основі даних лише Позивача та не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, що унеможливлює провести звірку розрахунків. Окрім того, апелянт вважає, що в зв'язку із перебігом усіх передбачених законодавством України строків зберігання первинної бухгалтерської документації, таких даних немає ні у Позивача, ні у Відповідача.

Водночас, апелянт подав клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року у справі №924/395/16 до вирішення по суті апеляційної скарги на дане рішення.

Обгрунтовуючи дане клопотання, апелянт зазначає, що апеляційна скарга направлена до суду 21 липня 2016 року, однак примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/395/16 від 22 червня 2016 року розпочалось до подання апеляційної скарги.

Також, апелянт повідомляє, що державним виконавцем відділу ДВС Красилівського районного управління юстиції, в межах виконавчого провадження, здійснюються виконавчі дії, зокрема направлені на позбавлення можливості розпоряджатись належним Відповідачу майном, в тому числі грошовими коштами на рахунках, що, на думку апелянта, призведе до фактичного призупинення роботи Відповідача та вивільнення людей.

Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що враховуючи специфіку діяльності Відповідача, а саме забезпечення товарами першої необхідності та продуктами харчування сільського населення, припинення роботи сільських магазинів призведе до соціального невдоволення людей, виникнення конфліктних ситуацій.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/395/16 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.., суддя Петухов М.Г..

Розпорядженням керівника апарату суду від 02 серпня 2016 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 02 серпня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження в новому складі суду, справу призначено до слухання.

08 серпня 2016 року від Відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (а.с. 116-125), в яких, з підстав, викладених в них, просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: виписку з Книги реєстрації/вручення рекомендованої поштової кореспонденції ЦВПЗ "Укрпошта" "Заслучне" Красилівського району, Хмельницької області; лист начальника ЦВПЗ "Укрпошта" "Красилів" від 21 липня 2016 року; завірена виписка з електронного сайту ЦДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилань поштових відправлень, лист №2900509467518.

14 вересня 2016 року Відповідачем подано доповнення до апеляційної скарги (а.с. 129-160), в яких, з підстав, викладених в них, Відповідач просить долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату боргу; копію розрахунку заборгованості по кредиту, виконану Позивачем, станом на 10 квітня 2013 року.

Ухвалою суду від 14 вересня 2016 року строк продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2016 року на 14:30 год..

В судових засіданнях від 14 вересня 2016 року та 12 жовтня 2016 року представник Відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, викладених в ній просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим, представник в судовому засіданні від 12 жовтня 2016 року, на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 14 вересня 2016 року, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення Позивачу доповнень до апеляційної скарги, разом із копіями усіх додатків.

Представник Позивача в судові засідання від 14 вересня 2016 року та 12 жовтня 2016 року не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Відповідача про зупинення виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року у справі №924/395/16 суду до вирішення по суті апеляційної скарги на дане рішення, зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 121-1 Господарського процесуального кодексу України, лише суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

А тому, з огляду на дану норму законодавства, у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для розгляду даного клопотання, тому колегія суддів залишає його без розгляду.

Разом з тим, враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, 28 вересня 2007 року між Позивачем та Відповідачем укладено кредитний договір №60/МК/2007-980 (надалі - Договір), згідно пункту 1.1 якого банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 грн 00 коп. (кредит).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що кредит надається Відповідачу строком по 26 вересня 2014 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 20% річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році.

Згідно пункту 2.1 Договору, надання кредиту проводиться шляхом видачі Відповідачу готівки через касу банку, або перерахування коштів за реквізитами, вказаними позичальником, або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на Відповідача.

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в такому порядку: повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відсотки за користування кредитом нараховуються Позивачем, відповідно до пункту 4.1.2 Договору наступним чином: починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 20% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. В пункті 4.1.2.1 Договору вказано, що Відповідач повинен сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком.

У випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у пункті 4.1.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані Відповідачем) у розмірі 40% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням (пункт 4.1.2.2 Договору).

Згідно пункту 4.1.3 Договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється Відповідачем шляхом внесення готівки в касу банку, або шляхом безготівкового переказу.

У пункті 4.1.4 Договору сторони погодили, що у випадку виникнення у Відповідача прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-якої умови договору застави (стаття 3 цього договору), Позивач має право достроково витребувати наданий Відповідачу кредит, у тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту Позивач письмово сповіщає Відповідача.

Відповідно до пункту 6.1.2 Договору Відповідач, зокрема, зобов'язаний згідно даного договору (графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках, передбачених цим Договором, також сплатити неустойку та відшкодувати завдані Позивачу збитки.

У разі порушення Відповідачем строків сплати відсотків за користування кредитом, відповідно до пункту 9.1 Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення Відповідачем строків повернення кредиту, пунктом 9.2 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 9.2 Договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Договір, згідно приписів пункту 12.2 даного Договору, вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.

Кредитний договір №60/МК/2007-980 підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

У графіку повернення кредиту та сплати відсотків до Кредитного договору №60/МК/2007-980 від 28 вересня 2007 року сторонами погоджено дати платежів та суми погашення кредиту та відсотків до 26 вересня 2014 року включно.

Відповідно до заяви Відповідача на видачу готівки №614 від 28 вересня 2007 року, на підставі договору №61/МК/2007-980 надано 50 000 грн кредиту.

15 лютого 2016 року Позивачем надіслано Відповідачу претензію №59/07/2-2251 із вимогою сплати заборгованість згідно кредитного договору №60/МК/2007-980 в розмірі 132 587 грн 84 коп., з яких: 44 183 грн 91 коп. - залишок по тілу кредиту; 61 140 грн 01 коп. - заборгованість по відсотках, 22 449 грн 44 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 4 814 грн 48 коп. - штраф згідно із пунктом 9.2 Договору.

Колегія апеляційного господарського суду констатує, що статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

За приписами частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктом 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 28 вересня 2007 року укладено кредитний договір №60/МК/2007-980 (а.с.12-13).

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою, відповідно до приписів частини 3 статті1049 ЦК України, в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, Відповідачем не виконувались належним чином свої зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, у зв'язку з чим ним утворена заборгованість перед Позивачем на суму 44 183 грн 91 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №61/МК/2007-980.

При цьому суд констатує, що Відповідач не подав доказів, які б спростовували підставність позовних вимог Позивача. Більше того, Відповідач подав суду докази оплат (а.с. 132-145), які підтверджують виконання Договору, але й виконання в тих сумах, які вказував і Позивач у своєму розрахунку.

Відповідно до приписів статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з пункту 1.3 Договору, кредит надавався Відповідачу строком до 26 вересня 2014 року включно , відтак, відповідно до вищевказаних норм, трьохрічний термін закінчується 26 вересня 2017 року.

Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про підставність та обгрунтованість даних позовних вимог, а тому повністю задовільняє їх в сумі 44 183 грн 91 коп..

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а тому суд апеляційної інстанції залишає його без змін в цій частині.

Також, Позивачем пред'явлено до стягнення 62 760 грн 09 коп. - відсотки користування кредитними коштами з 28 вересня 2007 року по 14 квітня 2016 року (а.с.14).

Сплата відсотків за користування кредитом передбачена пунктом 4.1.2.1 Договору та повинна здійснюватись згідно з Графіком (а.с.62-63).

Проте, апеляційний суд наголошує на тому, що Графіком передбачена сплата відсотків за користування кредитом до 26 вересня 2014 року, а не до 14 квітня 2016 року, як розраховано Позивачем.

Відтак. враховуючи факт того, що Позивач не вказав інших правових підстав для нарахування відсотків за користування кредитом до 14 квітня 2016 року, апеляційний суд приходить до висновку про можливість стягнення з Відповідача суму відсотків згідно Графіку по 26 вересня 2014 року, що в перерахунку становить 48 866 грн 64 коп. та задовільняє позов в цій частині. Разом з тим, у стягненні 13 893 грн 45 коп. відсотків за користування кредитними коштами слід відмовити.

Що ж до позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 23 161 грн 19 коп. пені за період з 08 жовтня 2015 року по 14 квітня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором заходів відповідальності.

Відповідно до частини 2 статтті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, в силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За неналежне виконання зобов'язань Відповідачем, відповідно до приписів пункту 9.1 Договору, Позивач нарахував пеню в розмірі 23 161 грн 19 коп. за період з 08 жовтня 2015 року по 14 квітня 2016 року.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Також потрібно враховувати, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати відсотків до Кредитного договору №60/МК/2007-980 від 28 вересня 2007 року останньою датою сплати відсотків та кредиту є 26 вересня 2014 року, то, відповідно, станом на 08 жовтня 2015 року, а саме такий період вказав Позивач, відсутні правові підстави для нарахування пені у зв'язку із закінченням шестимісячного строку, протягом якого може бути нарахована пеня.

Відтак, огляду на вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову у стягненні 23 161 грн 19 коп. пені. Дане вчинено і місцевим господарським судом, а тому суд апеляційної інстанції залишає його без змін і в цій частині.

Водночас, колегія апеляційного суду, розглянувши також вимоги Позивача про стягнення 5 291 грн 97 коп. штрафу згідно поданих розрахунків, зазначає наступне.

Апеляційний господарський суд констатує, що приписами пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких суд, здійснюючи перерахунок, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши перерахунок суми штрафу, вважає підставним стягнення 4 652 грн 53 коп. штрафу, оскільки сума боргу з врахуванням перерахованого розміру відсотків за користування кредитом становила 93 050 грн 55 коп.. А тому, у стягненні 639 грн 44 коп. штрафу суд відмовляє.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заслучнянського сільського споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року у справі № 924/395/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року у справі №924/395/16 - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/395/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.