Постанова

від 11.10.2016 по справі 6/1168

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" жовтня 2016 р. Справа № 6/1168

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Войтюк Р.Л. (довіреність №28 від 16.06.2016р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Виробничої приватної фірми «Житомирліфт-1» на ухвалу господарського суду Житомирської області про відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання від 02.08.2016 року у справі №6/1168

за позовом Виробничої приватної фірми «Житомирліфт-1»

м.Новоград-Волинський Житомирської обл.

до Головного управління житлово-комунального господарства та

енергозбереження Житомирської обласної державної адміністрації

м.Житомир

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача -

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства України м.Київ

про стягнення 288 167 грн 39 коп. боргу, пені, штрафу та інфляційних втрат,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.08.2016 року у справі №6/1168 (суддя Ляхевич А.А.) відмовлено у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання Позивачеві – Виробничій приватній фірмі «Житомирліфт-1» (надалі в тексті – Фірма) до Головного управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Житомирської об-ласної державної адміністрації (надалі в тексті – Управління), третя особа, яка не заявляє самостій-них вимог на предмет спору на стороні Відповідача-Міністерство регіонального розвитку, будів-ництва та житлово-комунального господарства України (надалі в тексті – Міністерство) про стяг-нення 288 167 грн. 39 коп. заборгованості, пені, штрафу та інфляційних втрат.(арк.справи 47-49).

Ухвала вмотивована тим, що Товариство пропустило строк на пред'явлення виконавчого документу до Відділу ДВС та не навело поважності причин такого пропуску строку. А необізна-ність внаслідок відсутності у 2013 році в штатному розписі посади юрисконсульта про перериван-ня строку пред'явлення наказу до виконання не може бути поважною причиною пропуску вста-новленого строку пред'явлення наказу до виконання. За відсутності юриста в штаті підприємства, останнє, дбаючи про свої, в т.ч. майнові інтереси, не було позбавлене права та можливості ско-ристатись юридичною консультацією адвоката.(арк.справи 49).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської об-ласті від 02.08.2016р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу.(арк.справи 78-81).

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції із порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що суд не врахував факту відсутності у штаті Позивача юрисконсульта, який зумовлює поважність причини пропуску строку пред'явлен-ня наказу до виконання. Крім того, законодавець не визначив поняття поважності причин пропус-ку, тому воно є оціночним.(арк.справи 79-80).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2016р. поновлено про-пущений строк, прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено розгляд на 26.09.2016 року у складі колегії: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. Крім того, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача – Міністерство регіонального розвитку, будівницт-ва та житлово-комунального господарства України.(арк.справи 76-77).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. на підставі пов-торного автоматизованого розподілу справи між суддями, колегія суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. прийняла апеляційну скаргу до сво-го провадження та відклала розгляд справи на 11.10.2016р.(арк.справи 118,120-121).

23.09.2016р. на електронну адресу суду та 26.09.2016р. поштою від Третьої особи надійш-ло клопотання повторно зобов'язати скаржника надіслати апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що вона на адресу Міністерства не надходила .(арк.справи 110-111, 122-123). Разом з тим, 26.09.2016р. Позивач подав через канцелярію суду докази надсилання апеляційної скарги Міністерству.(арк. справи 114).

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу Відповідач не скористався.

У день судового засідання 11.10.2016р. на електронну пошту від Третьої особи надійшли пояснення до апеляційної скарги, у яких Міністерство просить суд розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.(арк.справи 133-135).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 26.09.2016р. та 11.10.2016р. представник Скар-жника підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач та Третя особа не забезпечили явку своїх представників у судові засідання 26.09.2016р. та 11.10.2016р., причин неявки суд не повідомили.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2009р. у справі №6/1168 позов Виробничої приватної фірми «Житомирліфт-1» до Голов-ного управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Житомирської облас-ної державної адміністрації про стягнення 288 167 грн. 39 коп. основного боргу, пені, штрафу та інфляційних втрат – задоволено частково .(арк.справи 2-3).

Рішення набрало законної сили, оскільки не оскаржувалось. На виконання даного рішення місцевий господарський суд 23.11.2009р. видав наказ №6/1168 про стягнення з Відповідача на ко-ристь Позивача 182 399 грн. 90 коп. основного боргу, 9 618 грн. 78 коп. пені, 12 767 грн. 99 коп. штрафу, 59 802 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2 645 грн. 89 коп. витрат зі сплати державного мита та 91 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зі строком пре-д'явлення протягом трьох років.(арк.справи 4, 16).

Матеріалами справи стверджено, що за заявою Стягувача 16.02.2010р. постановою держав-ного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (надалі в тексті – Відділ ДВС) відкрито ви-конавче провадження ВП №17443556 з примусового виконання наказу господарського суду Жи-томирської області від 23.11.2009р. №6/1168 про стягнення з Управління 264 589 грн. 37 коп. на ко-ристь Фірми. Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 23.02.2010р. (арк.справи 28).

Як свідчать матеріали справи, 15.06.2012р. державним виконавцем Відділу ДВС в межах виконавчого провадження ВП №17443556 винесено постанови про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору, а також, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.(арк.справи 29-31).

Матеріалами справи стверджується, що 06.02.2013р. державний виконавець Відділу ДВС ви-ніс постанову про повернення стягувачеві виконавчого документа – наказу господарського суду Житомирській області від 23.11.2009р. №6/1168 з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».(арк.справи 18). Державний виконавець зазначив, що борж-ник не є власником жодних коштів та майна, а Управління державної казначейської служби Укра-їни у Житомирській області повернуло платіжні вимоги Відділу ДВС із зазначенням, що бюджет-ними програмами Головного управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Житомирської ОДА на 2012 рік не передбачено фінансування виплат по рішеннях суду. Постанова державного виконавця від 06.02.2013р. містить застереження про можливість повторного пред'яв-лення виконавчого документа відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 23.05.2016р. надіслано до місцевого госпо-дарського суду заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу від 23.11.2009р. №6/1168, яку вмотивовано тим, що після повернення невиконаного зазначеного наказу господарського суду Житомирської області Позивач помилково вважав закінченими стро-ки позовної давності наказу. Заявник пояснив про необізнаність з положеннями законодавства що-до призупинення строків позовної давності на час перебування на виконанні виконавчого доку-мента. Позивач зазначає, що відсутність у штаті юрисконсульта призвела до правової необізнанос-ті, яка призвела до пропуску строку для повторної подачі наказу на виконання, а тому просить поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Жито-мирської області №6/1168 про стягнення Відповідача на користь Позивача 264 589 грн. 37 коп., з яких 182 399 грн. 90 коп. основного боргу, 9 618 грн. 78 коп. пені, 12 767 грн. 99 коп. штрафу, 59 802 грн. 70 коп. інфляційних, 2 645 грн. 89 коп. витрат зі сплати державного мита та 91 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.(арк.справи 8-11).

Як вже зазначалось, ухвалою від 02.08.2016р. місцевий суд відмовив у задоволенні вказаної заяви.(арк.справи 47-49).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили – наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендо-ваним чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних подат-кових інспекцій.

Предметом апеляційної скарги є правомірність відмови у поновленні пропущеного строку на пред'явлення наказу до виконання.

Статтею 119 ГПК України передбачено можливість поновлення пропущеного строку на пре-д'явлення наказу у разі поважності причин такого пропуску.

Розглядаючи апеляційну скаргу апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження – це сукупність дій орга-нів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, яке здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визна-чених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець керується Законом Укра-їни «Про виконавче провадження» (надалі в тексті – Закон), іншими нормативно-правовими акта-ми.

Стаття 21 Закону (в редакції від 05.11.2009р., яка діяла станом на день видачі наказу) пе-редбачає, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконав-чі листи та інші судові документи – протягом трьох років.

Обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу сво-їх вимог та заперечень встановлено статтею 33 ГПК України

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п.2 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону (в редакції від 19.01.2013р., яка діяла на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа) – виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відпо-відно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернен-ня виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його пра-ва повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених стат-тею 22 цього Закону. При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення вико-навчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, накладений на майно боржника арешт, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи при-мусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням ви-конавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до ви-конання та апеляційною скаргою, Фірма зазначає, що основною причиною пропуску такого стро-ку є необізнаність з положеннями законодавства через відсутність у штаті юриста.

Досліджуючи матеріали справи, апеляційний суд приймає до уваги, що частиною 2 статті 12 Закону, яка кореспондує із ст.119 ГПК України передбачено, що стягувач має право подати за-яву про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, враховуючи, що строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання є процесуальним строком, законодавство передбачає можливість його поновлення.

Так, згідно ст.53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господар-ський суд може визнати причину пропуску встановленого судом процесуального строку поваж-ною і відновити пропущений строк.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, приходить до мотивованого висновку щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Під поняттям «поважні причи-ни» розуміються обставини, які настали незалежно від волі скаржника і які перешкодили заявнику вчасно вчинити будь-яку дію.

Статтею 23 Закону (в редакції від 19.01.2013р., яка діяла на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа) передбачено, що строки пред'явлення виконавчого докумен-та до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого докумен-та до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможли-вістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 2 постанови про повернення виконавчого доку-мента стягувачеві зазначено про можливість повторного пред'явлення наказу відповідно до поло-жень ст.22 Закону України «Про виконавче провадження».(арк.справи 18).

Статтею 22 Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до ви-конання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розгляд-дати справи про адміністративні правопорушення – протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі до-кументи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на зазначені обставини і положення чинного законодавства, викладені Скаржником у заяві і скарзі доводи, щодо правової необізнаності із правилами переривання строку пред'явлен-ня наказу до виконання внаслідок відсутності посади юрисконсульта у штатному розписі Фірми на 2013 рік, не можуть бути визнані господарським судом поважним, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу, оскільки з моменту повернення виконавчого документа стягувач жодного разу не звер-тався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу госпо-дарського суду і під час звернення до суду і при розгляді заяви в судовому засіданні не вказав жодної поважної причини пропуску встановленого строку протягом такого тривалого часу.

Колегія суддів також зауважує, що поновлення такого пропущеного строку є правом суду, а не його обов'язком, а доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав лю-дини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держа-ва встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Гос-подарським процесуальним кодексом України.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» роз'яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебу-ває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необме-женими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприлад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді мож-ливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжи-вати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду пер-шої інстанції і погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності поважних причин про-пуску строку на пред'явлення наказу до виконання, оскільки заявником не наведено обґрунтова-них підстав пропуску цього строку, а також не надано доказів об'єктивної неможливості повтор-ного звернення з наказом у встановлений строк, а тому оскаржувану ухвалу належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстації вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесена у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 119 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничої приватної фірми «Житомирліфт-1» на ухвалу господар-ського суду Житомирської області від 02.08.2016 року у справі №6/1168 залишити без задоволен-ня, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №6/1168 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.