Постанова

від 11.10.2016 по справі 924/455/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 924/455/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Сутирін В.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Незалежний фінансовий брокер "Життя" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.16 р. у справі № 924/455/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Класік страхування життя", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя"

про стягнення 263 393,85 грн., у т.ч. 250 000,00 грн. основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних від суми основного боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.08.16 року у справі № 924/455/16 (суддя Олійник Ю.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний фінансовий брокер "Життя" м. Хмельницький на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Класік страхування життя" м. Київ 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 10710,29грн. (десять тисяч сімсот десять гривень 29 коп.) інфляційних, 2676,23грн. (дві тисячі шістсот сімдесят шість гривень 23 коп.) 3% річних, 3950,80грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 80 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач - ТзОВ "Незалежний фінансовий брокер "Життя" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що позовні вимоги позивача щодо повернення сплаченої відповідачу мотиваційної винагороди ґрунтуються на тому, що рівень оплат страхових платежів клієнтів другого року становив менше 70% платежів 1-го року, однак позивачем документально не підтверджено дані обставини, оскільки між сторонами кожного місяця не підписувались акти звірки платежів за страховими договорами. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам зміни умов мотиваційної програми, оскільки згідно листа №119 від 21.11.14 позивач погодився її змінити та надати можливість отримати автомобіль „Тойота Корола" за умови зібрання відповідачем не менше 800000 грн. нових страхових платежів у період з 1.11 по 31.12.2014р. Також судом не було прийнято до уваги доводи відповідача про те, що розмір сплачених застрахованими особами страхових внесків повинен підтверджуватись підписаними сторонами актами звірки. Відзначає, що саме позивач не виконував умови додаткових угод, внаслідок чого його заборгованість перед відповідачем складає біля 30 000 грн. З огляду на вказане просить прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився.

Судом встановлено, що ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 23.08.2016 р. та відкладення розгляду справи від 20.09.2016 р., які направлялись на адресу апелянта, були повернуті поштовим відділенням з поміткою "Повертається за закінченням терміну зберігання". Відтак, процесуальний обов'язок із завчасного направлення ухвал на адреси сторін судом виконано, а тому негативні наслідки через неотримання власної кореспонденції покладаються на відповідача. При цьому судом враховується можливість апелянта бути обізнаним про дату, час і місце судового розгляду через мережу Інтернет, що стверджується надсиланням відповідачем на адресу суду електронного повідомлення від 19.09.2016 р. Таким чином, суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи за вказаних обставин.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив. Зокрема зазначає, що за умовами договору відповідач як повірений зобов'язався повернути довірителю мотиваційні кошти у розмірі 150000 грн. до 25.01.16 р. (за додатковою угодою №4 від 03.10.14 р.) та 100000 грн. до 25.02.16 р. (за додатковою угодою №5 від 26.11.14 р.) за умови невиконання встановлених показників. Оскільки такі умови настали, відповідач у встановлений Додатковою угодою №4 та Додатковою угодою №5 строк свого обов'язку по поверненню мотиваційних коштів не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 ЦК України). Доказів на спростування законних вимог позивача відповідачем не надано. Відповідно наявні підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав викладені у відзиві заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.16 року у справі № 924/455/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.14 р. між ПрАТ "СК "Класік страхування життя" (далі - страховик/довіритель/позивач) та ТОВ "Незалежний фінансовий брокер "Життя" (далі - повірений/відповідач) укладено договір доручення № 08/14, за умовами якого (п.2.1.) повірений від імені та в інтересах страховика здійснює посередницькі послуги зі страхування життя.

Відповідно до п. 3.1. договору повіреному надаються повноваження щодо залучення страхувальників, збір та оформлення документів, необхідних для укладання договорів страхування життя.

Відповідно до п. 5.2.8. договору повірений зобов'язаний роз'яснювати фізичним та юридичним особам страхувальникам порядок сплати страхового внеску та сприяти своєчасному, такому, що відповідає умовам договору страхування життя, надходженню страхового внеску чи обумовленої його частини на поточний рахунок страховика. Відповідно до п. 5.2.13. договору повірений зобов'язаний супроводжувати договори страхування життя, укладені між страховиком та страхувальником за своєї участі.

03.10.14 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору від 12.03.14 р., відповідно до якої довіритель виплачує повіреному мотивацію у розмірі 150 000 грн., якщо обсяг платежів першого року страхування, залучених повіреним у період з 01.11.14 р. по 31.12.14 р. становитиме не менше 700 000грн. За умови виконання повіреним зазначених показників, дану мотиваційну програму довіритель зобов'язується виплатити до 04.03.15 р. При цьому, якщо рівень оплат страхових платежів клієнтів другого року становитиме менше 70% платежів 1-го року, то повірений зобов'язується повернути мотиваційні кошти у розмірі 150000 грн. довірителю до 25.01.16 р.

На виконання додаткової угоди довіритель перерахував повіреному 150000 грн. мотивації, що підтверджується платіжним дорученням №194 від 3.03.15 р.

Однак, згідно розрахунку платежів за договорами та історії внесків по договорам станом на 13.05.16 р. та 18.05.16 р., за договорами страхування, укладеними за участю повіреного страхові платежі 2-го року становили менше 70% платежів 1-го року.

26.11.14 р. між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору від 12.03.14 р., відповідно до якої довіритель виплачує повіреному мотивацію у розмірі 100000 грн., якщо обсяг платежів першого року страхування, залучених повіреним, у період з 01.01.14 р. по 31.12.14 р. становитиме не менше 500 000 грн. За умови виконання повіреним зазначених показників, дану мотиваційну програму довіритель зобов'язується виплатити до 07.04.15 р. При цьому, якщо рівень оплат страхових платежів клієнтів другого року становитиме менше 70% платежів 1-го року, то повірений зобов'язується повернути мотиваційні кошти у розмірі 100000 грн. довірителю до 25.02.16 р.

На виконання даної угоди 06.04.15 р. довіритель перерахував повіреному 100000 грн. мотивації згідно платіжного доручення від 06.04.15 р. №346.

Однак, згідно розрахунку платежів за договорами та історії внесків по договорам станом на 13.05.16 р. та 18.05.16 р., за договорами страхування, укладеними за участю повіреного страхові платежі 2-го року становили менше 70% платежів 1-го року.

Оскільки повіреним не були повернуті довірителю мотиваційні кошти у розмірі 250 000 грн. згідно додаткових угод №4 та №5, позивач звернувся з позовом до місцевого суду.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення відповідно до заяви про збільшення позовних вимог 2683,56грн. 3% річних ( 1763,01грн. за період з 25.01.16 по 15.06.16 та 920,55грн. за період з 25.02.16 по 15.06.16) та 10710,29грн. інфляційних (6175,29грн. за період з лютого по квітень 2016р. та 4535,00грн. за період з березня по квітень 2016р.).

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Зобов'язальні відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору доручення від 12.03.14 р. зі змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими угодами №№1-7.

Згідно з ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору доручення відповідачем надавались послуги з реалізації страхових продуктів зі страхування життя фізичним особам за укладеними з ним договорами оренди. При цьому між позивачем та відповідачем укладені акти виконаних робіт №1/2014 -9/2015 від 31.08.14 р., 30.09.14 р., 31.10.14 р., 30.11.14 р., 26.12.14 р., 31.01.15 р., 02.03.15 р., 28.02.15 р., 30.03.15 р., 31.03.15 р., 30.04.15 р., 31.05.15 р., 30.06.15 р., 31.10.15 р., згідно яких визначено обсяг послуг відповідача в частині реалізації страхових продуктів, які прийняті позивачем.

За надані послуги позивачем відповідно до розділу 7 договору доручення сплачено комісійну винагороду, що підтверджується банківськими виписками за відповідний період.

Як зазначалось вище, за умовами укладених між сторонами додаткових угод №4 та №5 до договору доручення довіритель виплачує повіреному мотивацію у розмірі 150000 грн. та 100000грн., якщо обсяг платежів першого року страхування, залучених повіреним у період з 01.11.14 р. по 31.12.14 р. становитиме не менше 700 000 грн. (додаткова угода №4) та 500 000 грн. (додаткова угода №5).

На виконання вимог додаткових угод №4 та №5 позивачем виплачено відповідачу кошти у розмірі 150000,00 грн. згідно платіжного доручення №194 від 03.03.15 р. та у розмірі 100000,00 грн. згідно платіжного доручення №346 від 06.04.15 р.

З матеріалів справи вбачається, що розмір страхових платежів другого року становить менше 70% платежів 1-го року, що підтверджується відомостями про обсяг сплачених застрахованими особами страхових внесків по кожній із застрахованих відповідачем.

У зв'язку з цим відповідно до положень додаткових угод №4 та №5 відповідач повинен був повернути мотиваційні кошти у розмірі 150000,00грн. до 25.01.16 р. та у розмірі 100000,00грн. - до 25.02.16 р., проте не виконав свого обов'язку.

Доводи апелянта про те, що розмір сплачених застрахованими особами страхових внесків повинен підтверджуватись підписаними сторонами актами звірки є безпідставними, оскільки складання даних документів не передбачено умовами укладених між позивачем та відповідачем додаткових угод до договору доручення №4 та №5, якими саме і регулюється питання сплати та повернення мотиваційних коштів.

Також недоведеним є твердження апелянта про невиконання позивачем умов додаткових угод та не сплати відповідачу винагороди за страхові платежі, оскільки жодного документального підтвердження останнім не надано.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що на підставі листа №119 від 21.11.14 р., змінено мотиваційну програму шляхом надання можливості отримати автомобіль „Тойота Корола" за умови зібрання відповідачем не менше 800000 грн. нових страхових платежів у період з 1.11 по 31.12.2014 р., оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції умови укладеного між сторонами правочину залишилися незмінними, позивач заперечує надання такого листа, інші докази на підтвердження зміни умов правочину між сторонами відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Зміни до договору за умовами ст. 654 ЦК України вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача мотиваційних коштів в сумі 250000,00 грн.

В частині вимог про стягнення 3% річних за період з 21.01.16 р. по 15.06.16 р. на заборгованість у сумі 150000,00грн. у розмірі 1763,01 грн. та за період з 25.02.16 р. по 15.06.16 р. на заборгованість в сумі 100000,00 грн. у розмірі 920,55 грн., колегія суддів погоджується з перерахунком здійсненим місцевим судом, згідно якого правомірно нарахованими є 3% річних у сумі 2676,23 грн.

Наданий розрахунок інфляційних втрат за період з лютого по квітень 2016 р. на заборгованість у сумі 150000,00 грн. у розмірі 6175,29 грн. та за період з березня по квітень 2016 р. на заборгованість в сумі 100000,00 грн. у розмірі 4535,00 грн. відповідає принципам його нарахування.

Таким чином, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції правомірно задоволив частково вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2676,23 грн. та індексу інфляції в сумі 10710,29 грн.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.16 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Незалежний фінансовий брокер "Життя" від 15.08.2016 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.2016 року у справі № 924/455/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.