Рішення

від 10.10.2016 по справі 461/5946/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5946/16-ц

Провадження №2/461/1750/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Інституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області про стягнення грошової допомоги та зобов'язання до вчинення дій -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Інституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області, в якому просить стягнути з відповідача грошову допомогу при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, а саме 33165,80 грн. та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року у розмірі 3517,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.01.2011 року року остання була звільнена з провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України у зв'язку з виходом на наукову пенсію. 13.01.2011 року була прийнята на контрактну форму праці на ту саму посаду в вищевказаній установі. У відповідності до ст.24 Закону України «Про наукову, наукову-технічну діяльність» останній повинна була бути виплачена грошова допомога в розмірі 6 місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, що не було здійснено відповідачем в зв'язку з чим, позивач змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні позивач та її представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зокрема зазначив, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з таким позовом у зв'язку чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_2 з 13.07.1972 року по 12.01.2011 року працювала на посаді провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки (а.с.6).

Відповідно до наказу № 4-к від 12.01.2011 року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням та у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст.38 КЗпП України та надано грошову компенсацію за 47 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного наказу(а.с.8).

Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_2 13.01.2011 року прийнято на посаду провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України за контрактом (а.с.6).

Наказом № 29-к від 12.01.2011 року звільнено ОСОБА_2 у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі ст.40 КЗпП України та надано грошову компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічної відпустки, що підтверджується копією заяви (а.с.9).

Відповідно до довідки №1087/02-14 від 06.10.2016 року, виданої Пенсійним фондом України в Залізничному районі м.Львова, ОСОБА_2 отримує пенсію згідно ЗУ «Про наукову, науково-технічну діяльність» з 13.01.2011 року.

Слід зазначити, що статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних гарантій. Відповідно до ч.3 ст.94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 24 Закону України «Про наукову, наукову-технічну діяльність» в редакції від 01.01.2011 року, яка діяла на момент звільнення ОСОБА_2, при виході останньої на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника науковому (науково - педагогічному) працівнику видається грошова допомога у розмірі шести місячних посадових ставок (окладів) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу наукової роботи не менше: для чоловіків - 12,5 років; для жінок - 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257 затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", відповідно до пункту 3 даного переліку визначено, що провідний інженер наукової установи входить до переліку посад, які надають право на отримання призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Таким чином, визначена статтею 24 Закону України «Про наукову, наукову-технічну діяльність» грошова допомога у розмірі шести місячних посадових ставок (окладів) з урахуванням надбавок і доплат для наукового працівника при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника за наявності стажу наукової роботи не менше: для чоловіків - 12,5 років; для жінок - 10 років - є гарантією держави оплати праці.

Статтею 24 Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність» визначено, що не вимагається звернення працівника з відповідною заявою, оскільки грошова допомога безумовно видається працівникові при виході на пенсію.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 13.05.2016 року подано заяву про виплату грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_2 було звільнено з посади провідного інженера, яка входить до Переліку посад наукових працівників державних наукових установ та організацій, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 923.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 управлінням держпраці у Львівській області здійснено перевірку Інституту біології клітини Національної академії наук України та виявлено порушення законодавства в частині ст.98 КЗпП України та ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність». За результатами проведеної перевірки складено акт, керівнику установи внесено припис на усунення та недопущення в подальшому виявлених порушень. Щодо невиплати шести місячних окладів грошової допомоги при виході на пенсію на керівника установи складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП. Також, даною перевіркою виявлено, що відповідачем ОСОБА_2 не проведено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відтак, судом встановлено факт порушення з боку відповідача норм трудового законодавства по відношенню до позивачки ОСОБА_2, що в свою чергу спростовує доводи представника відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, зважаючи на вказані обставини та факти судом встановлено, що всупереч нормам чинного законодавства відповідачем - Інститутом біології клітини Національної академії наук України не виплачено грошову допомогу ОСОБА_2 провідному інженеру відділу молекулярної генетики та біотехнології у відповідності до ст.24 Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність».

Зважаючи на вказані обставини, позивач ОСОБА_2 має право на отримання грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат.

Так, згідно з довідкою Інституту біології клітини Національної академії наук України про заробіток для обчислення пенсії від 07.01.2010 року №21, позивач у листопаді 2010 року отримала 4746,88 грн. заробітної плати, у грудні 2010 року - 6559,64 грн. За це період було 45 робочих днів. Відтак середньоденна заробітна плата становить 251,25 грн. Місячний посадовий оклад складає 5527,63 грн. Відтак, відповідач має виплатити позивачу грошову допомогу за шість місяців при виході на пенсію у розмірі 33165,78 грн. (з розрахунку 5527,63 грн. х 6 місяців = 33165,78 грн.).

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.

Положенням частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Необхідно зазначити, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

В судовому засіданні позивач та її представник вказали, що відповідачем не було виплачено встановлену ст.24 Закону України «Про наукову, наукову-технічну діяльність» належну ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі шести місячних посадових ставок.

Вказане вище було підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, та більше того, вказано, що установою не проводилось нарахування такої допомоги, посилаючись на те, що позивачка не зверталась з письмовими заявами щодо виплати їй у відповідності до наказу № 4-к від 12 січня 2011 року вказаної вище грошової допомоги.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про пряме порушення з боку відповідача гарантії держави щодо оплати праці ОСОБА_2

Слід вказати, що у Постанові Верховного суду України від 29 січня 2014 року (у справі 6-144ц13) визначено правову позицію з приводу не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, де визначено, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Встановлені судом обставини та факти свідчать про законність вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку з відповідача за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року у сумі 3517,50 грн., виходячи з наступного розрахунку (14 робочих днів помножити на середньоденну заробітну плату, яка складає 251,25 грн. = 3517,50 грн.).

В судовому засіданні представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності покликаючись на те, що грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію, що передбачена Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» не є заробітною платою, а тому до вимог про стягнення такої грошової допомоги повинен застосовуватись визначений строк позовної давності три місяці.

В судовому засіданні позивач та її представник заперечили проти задоволення вказаної заяви, подали клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Свою заяву мотивували тим, що про обов'язок відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі шести місячних заробітних плат у зв'язку з виходом на пенсію ОСОБА_2 дізналася лише 13.05.2016 року. Строк позовної давності пропустила у зв'язку з тим, що потребувала часу для звернення за захистом своїх прав до ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області, а також у зв'язку з перебуванням як на амбулаторному, так і на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до вимог ст.1 та ст.2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконувану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Окрім того, згідно Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрована в міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713) фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно п. 3.6 вказаної Інструкції - одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Отже, виходячи з норм зазначеного Закону та системного аналізу діючого законодавства, грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію, що передбачена Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» не є заробітною платою, а тому до вимог про стягнення такої грошової допомоги повинні застосовуватися визначені законом строки позовної давності.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року вирішувалося питання щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року.

Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 вирішено, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Так, частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи підтверджується, що право на отримання виплати вихідної допомоги при виході на пенсію згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» виникло 12.01.2011 року - на момент звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з виходом на пенсію.

В свою чергу, судом встановлено, що позивач, звільнившись з роботи у зв'язку з виходом на пенсію ще у 2011 році відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» до 13.05.2016 року не зверталася до відповідача з вимогою про виплату їй такої грошової допомоги та не оскаржувала її дії у встановленому законом порядку. З вимогою про виплату вихідної допомоги ОСОБА_2 звернулася лише 13.05.2016 року.

Відтак строк позовної давності починає діяти з 13.05.2016 року та закінчується 13.08.2016 року. Однак, згідно виписки №4330 із медичної карти стаціонарного хворого від 19.08.2016 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.08.2016 року по 19.08.2016 року. Даний факт також підтверджує витяг №1272 з медичної карти амбулаторного хворого від 06.10.2016 року, де зазначено, що після стаціонарного лікування з 23.08.2016 року по 06.10.2016 року ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні.

Окрім того, з листа ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області №4368/4/15-04 від 14.07.2016 року, який отримано позивачем 25.07.2016 року ОСОБА_2 стало відомо про порушення відповідачем законодавства про працю щодо не нарахування останній грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що строк позовної давності необхідно поновити.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про наукову, наукову-технічну діяльність», Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_2 до Інституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області про стягнення грошової допомоги та зобов'язання до вчинення дій - задоволити.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25255758) на користь ОСОБА_2 грошову допомогу при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, що складає 33165,78 грн.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25255758) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року у сумі 3517,50 грн.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25255758) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті, у судовому засіданні 10.10.2016 року проголошено його вступну та резолютивну частини. Повний текст рішення суду буде виготовлений 13.10.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів з моменту його проголошення. У разі, якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.