Ухвала
від 07.02.2018 по справі 461/5946/16-ц
ВЕРХОВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

7 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 461/5946/16

провадження № 61-726св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротун В. М.,

Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Інститут біології клітини Національної академії наук України,

третя особа - Головне управління держпраці у Львівській області,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року у складі суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляк Р. В.,

В С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 461/5946/16-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 4 61/5946/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Інституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління держпраці у Львівській області, в якому просила стягнути з відповідача грошову допомогу при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, а саме 33 165 грн. 80 коп. та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку з 12 січня 2011 року по 31 січня 2011 року у розмірі 3 517 грн. 5 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2011 року ОСОБА_2 була звільнена з посади провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України у зв'язку з виходом на наукову пенсію. 13 січня 2011 року була прийнята на контрактну форму праці на ту саму посаду в цій установі. Відповідно до статті 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність при виході на наукову пенсію їй повинна була бути виплачена грошова допомога в розмірі 6 місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, що не було здійснено відповідачем, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Інституту біології клітини Національної академії наук України в користь ОСОБА_2 грошову допомогу при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, що складає 33 165 грн 78 коп. Стягнуто з Інституту біології клітини Національної академії наук України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 12 січня 2011 року по 31 січня 2011 року у сумі 3 517 грн 50 коп.

Рішення мотивоване тим, що право на отримання виплати вихідної допомоги при виході на пенсію згідно Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність виникло 12 січня 2011 року - на момент звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з виходом на пенсію. Також судом встановлено, що позивач до 13 травня 2016 року не зверталася до відповідача з вимогою про виплату їй такої грошової допомоги та не оскаржувала її дії у встановленому законом порядку. З вимогою про виплату вихідної допомоги ОСОБА_2 звернулася лише 13 травня 2016 року. Оскільки з листа управління держпраці у Львівській області №4368/4/15-04 від 14 липня 2016 року, який отримано позивачем 25 липня 2016 року ОСОБА_2 стало відомо про порушення відповідачем законодавства про працю щодо не нарахування останній грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що строк звернення необхідно поновити.

Інститут біології клітини Національної академії наук України подав апеляційну скаргу на рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року скасовано рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 жовтня 2016 року. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що допомога при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, що не є складовою заробітної плати, була передбачена статтею 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність , яка діяла на час виходу позивача на пенсію, позивач оформила наукову пенсію саме на підставі цього закону, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, звернувшись з вимогами про виплату їй зазначеної допомоги за спливом 5 років після виходу на пенсію, пропустила тримісячний строк звернення до суду за захистом свого права. Закон України Про наукову, наукову-технічну діяльність , що регулює ці правовідносини було оприлюднено, а відтак такий був доступний для ознайомлення необмеженого кола осіб, в т.ч. і позивача.

16 грудня 2016 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року. У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим. Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і строк, передбачений статтею 223 КЗпП України, пропущений із поважних причин.

Колегія суддів частково погоджується з аргументами, викладеними в касаційній скарзі, з наступних мотивів.

Європейський суд з прав людини вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (Сук проти України, № 10972/05, § 23, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року)

Аналіз рішень першої та апеляційної інстанцій свідчить, що суди встановили наявність підстав для отримання ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі шестимісячних посадових ставок (окладів) відповідно до статті 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вимога ОСОБА_2 ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства (статті 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність ) і залежала від об'єктивних умов - наявність необхідного стажу наукової роботи та вихід на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника. Оскільки такі об'єктивні умови були наявні, то ОСОБА_2 вважається такою, що мала право, отримати грошову допомогу в розмірі шестимісячних посадових ставок (окладів).

Разом із тим, суди по різному вирішили питання про те, коли починає обчислюватися строк звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції зробив висновок, що строк звернення починає обчислюватися з 13 травня 2016 року (момент звернення із заявою про виплату грошової допомоги). Оскільки ОСОБА_2 зверталася за захистом своїх прав до управління держпраці у Львівській області, а також перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, і звернулася до суду 13 вересня 2016 року, то строк звернення пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

Натомість суд апеляційної інстанції зробив висновок, що обчислення строку звернення починається з 12 січня 2011 року (з моменту виходу ОСОБА_2 на наукову пенсію). У зв'язку із чим, зробив висновок, що позивач, звернувшись з вимогами про виплату їй зазначеної допомоги за спливом 5 років після виходу на пенсію, пропустила тримісячний строк звернення до суду за захистом свого права.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат .

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат .

Тлумачення статті 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дозволяє зробити висновок, що грошова допомога при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника є державною гарантією наукових працівників, яка встановлена законом. Така грошова допомога охоплюється поняттям заробітної плати, яка підлягає виплаті незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування такої грошової допомоги. Більше того, у статті 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для характеристики статусу особи, яка має право на таку доплату, використовується термін працівник , що додатково підтверджує належність такої грошової доплати до заробітної плати. Тому позов про стягнення грошової допомоги у розмірі шестимісячних посадових ставок (окладів) не обмежується будь-яким строком звернення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому обґрунтованою є вимога ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку з відповідача за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з 12 січня 2011 року по 31 січня 2011 року у сумі 3 517 грн 50 коп.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржене рішення апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року ухвалено без додержанням норм матеріального права (частини другої статті 233 КЗпП України ).

На підставі частини другої статті 233 КЗпП України, статті 24 Закону України Про наукову, наукову-технічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року скасувати.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код в ЄДР 25255758, місцезнаходження: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Драгоманова, буд. 14/16) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1322 грн 88 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В.І. Крат

СудВерховний Суд
Дата ухвалення рішення07.02.2018
Оприлюднено09.02.2018
Номер документу72102557
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —461/5946/16-ц

Ухвала від 08.05.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 07.02.2018

Цивільне

Верховний Суд

Крат Василь Іванович

Ухвала від 12.10.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 26.12.2016

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Коротун Вадим Михайлович

Рішення від 10.10.2016

Цивільне

Галицький районний суд м.Львова

Зубачик Н. Б.

Рішення від 10.10.2016

Цивільне

Галицький районний суд м.Львова

Зубачик Н. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні