Ухвала

від 11.10.2016 по справі 816/681/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 жовтня 2016 р.справа № 816/681/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі :

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Афанасьєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року по справі № 816/681/16

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту Кременчуцька ОДПІ) в апеляційному порядку оскаржено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року по справі № 816/681/16.

Одночасно скаржником подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання, вказує, що при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору судам слід враховувати право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення. Відзначає, що суд має враховувати майновий стан сторони та зазначає, що сплата судового збору можлива лише за наявності фінансування, яке має періодичний характер. Відзначає, що дане питання знайшло своє відображення у Пленумах всіх вищих судових інстанцій (п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»; п. З Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»; Постанова Пленум Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Вказує, що необхідно враховувати те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz vl. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст. 87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Зазначає, що дана позиція підтримана Верховним Судом України (рішення від 30.11.2015 року у справі №1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі №1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі №804/6861/13-а тощо) де було прийнято рішення про звільнення від сплати судового збору органів доходів і зборів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання апеляційної скарги).

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, заявник зазначає про періодичність виділення коштів по коду бюджетної класифікації за якими здійснюються видатки по сплаті судового збору, що не дозволяє в повній мірі забезпечити всі потреби на сплату судового збору.

При цьому жодного доказу на підтвердження того, що його майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі заявником суду не надано.

Посилання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а якості поважної підстави для звільнення від салати судового збору - на відсутність коштів Державного бюджету, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на зміст постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», оскільки дана постанова прийнята Пленумом Вищого адміністративного суду Украйни до набрання чинності Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

При цьому колегія суддів вважає недоречними посилання на зміст постанов Пленумів судів іншої (ніж адміністративної) юрисдикції.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», згідно з яким сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, у даному випадку не є доречним. Так, принцип доступності до правосуддя передбачає реальну можливість оскаржити дію, що порушує право. Разом з тим, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які, на думку позивача, порушуються відповідачем по справі, забезпечено. За поданим ним позовом відкрито провадження, справу розглянуто судом першої інстанції. Апеляційна скарга подана не позивачем, який звернувся до суду за захистом своїх прав, а суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем по справі, дії якого оскаржуються, тому посилання апелянта на забезпечення доступу до правосуддя не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Що стосується посилань на рішення Верховного Суду України від 30.11.2015 року по справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.п. 2, 4 ст. 237 ч. 1 ст. 244-2 КАС України іншими судами загальної юрисдикції має враховуватися висновок що застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду України, при застосуванні таких норм права. В свою чергу правовідносини, які виникли між сторонами у вищезазначених справах, та у справі № 816/681/16, не підпадають під ознаки, встановлені п.п. 2, 4 ст. 237 КАС України.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає що обставини, викладені скаржником у клопотанні не знайшли свого підтвердження, відтак в його задоволенні слід відмовити.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст. 41, 88 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року по справі № 816/681/16 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.10.2016 року