Постанова

від 24.01.2019 по справі 816/681/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №816/681/16

адміністративне провадження №К/9901/27206/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року

у складі судді Ясиновського І.Г.

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року

у складі Мельникової Л.В., Барташ Н.С., Донець Л.О.

у справі № 816/681/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Інвестиційно - промислова компанія Полтавзернопродукт

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

10 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Інвестиційно - промислова компанія Полтавзернопродукт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2016 року № 0000122202/192, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 119526 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 59763 грн. та № 0000132202/193, яким зменшене від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом на 311564 грн. за квітень, травень, липень 2015 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.

30 серпня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов Товариства задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 17 лютого 2016 року № 0000122202/192 та № 0000132202/193.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача. Проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суди попередніх інстанцій не знайшли в діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшли до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

28 грудня 2016 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що на його думку призвело до ухвалення незаконних судових рішень, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №816/681/16 із Полтавського окружного адміністративного суду не витребовувалась.

21 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/27206/18 передані до Верховного Суду.

23 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/27206/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №816/681/16 із Полтавського окружного адміністративного суду.

05 березня 2018 року справа №816/681/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 31059651, перебуває на податковому обліку з 07 вересня 2000 року, є платником податку на додану вартість з 01 листопада 2009 року.

Податковим органом у січні 2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Інтелект за квітень-червень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Зерно-Агротрейд за липень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничий Комплекс Зернодар за квітень 2015 року, з МПП Фірма Ерідон за квітень, червень 2015 року, з ПФ Вертикаль за червень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Салфит за червень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-Геологічна Група Дніпрогідбуд за червень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Група 2012 за липень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо за липень 2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю з ІІ Новофарм за липень 2015 року та правомірності відображення в податковій звітності, результати якої викладені в акті від 02 лютого 2016 року № 75/16-03-22-01-09/31059651 (далі - акт перевірки).

17 лютого 2017 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом цього касаційного перегляду.

Податковим повідомленням-рішенням №0000122202/192 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119526 грн. за порушення позивачем норм підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 59763 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0000132202/193 з цих самих правових підстав зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року на 113091 грн., за травень 2015 року на 68263 грн., за липень 2015 року на 98356 грн. та 31854 грн.

Податковий орган під час перевірки та впродовж усіх судових розглядів доводить порушення платником податків підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 431090,00 грн., в т.ч. по скороченим деклараціям в сумі 399236,00 грн., а саме за квітень 2015 року в сумі 113091,00 грн.; травень 2015 року в сумі 68263,00 грн.; червень 2015 року в сумі 119526,00 грн.; липень 2015 року в сумі 98356,00 грн.; по загальним деклараціям в сумі 31854,00 грн., в т.ч. за липень 2015 року в сумі 31854,00 грн. за господарськими взаємовідносинами позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Інтелект , Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничий Комплекс Зернодар , ПФ Вертикаль , Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Салфит , Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Група 2012 , Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо .

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4, підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який зумовив висновок про сукупність підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що у зв'язку з отриманням товарів та послуг відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, положень статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді, між Товариством та його контрагентами а саме, ТОВ Агро Інтелект , ТОВ Виробничий Комплекс Зернодар , ПФ Вертикаль , ТОВ ВКФ Салфит , ТОВ Пром Група 2012 , ТОВ Вимір Експо та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів, зокрема податковим накладним та видатковим накладним.

Щодо взаємовідносин Товариства, як покупця з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Інтелект , як постачальника судами попередніх інстанцій встановлено укладення та виконання договору поставки від 04 березня 2015 року, предметом якого є запасні запчастини до техніки виробництва Аміті (по тексту договору - Товар), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару за умовами договору визначена у видаткових накладних, орієнтовано сума поставки за його умовами складає 200000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість.

Реальність виконання умов договору поставки № 80/03/15 від 04 березня 2015 року позивачем підтверджена бухгалтерськими та податковими документи, долученими до матеріалів справи та ретельно дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, актом звірки взаємних розрахунків, відображенням операцій з придбання товару у бухгалтерському обліку Товариства по дебету рах.207 та кредиту рах.63.1, а операція з використання для забезпечення ремонтних робіт по дебету рах.23 та кредиту рах.207, що доводить використання товару у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях, досліджені також операції доставки придбаного товару (запасні частини до сільськогосподарської техніки) та транспортування товару зі складу компанії перевізника до позивача шляхом долучені до матеріалів справи та дослідженні товарно-транспортних накладних, використання позивачем придбаного товару в діяльності його виробничих підрозділів підтверджується лімітно-забірними картками на отримання запасних частин та накладними на видачу запасних частин, що наявні в матеріалах справи. Мета придбання і подальше використання запасних частин до сільськогосподарської техніки викладені аналітичною запискою та таблицями до неї, які також стали предметом судових досліджень судами попередніх інстанцій.

Щодо взаємовідносин Товариства, як покупця з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничий Комплекс Зернодар , як продавцем судами попередніх інстанцій встановлено укладення та виконання договору від 15 січня 2015 року купівлі продажу №1501В1, предметом якого є корма для тварин (у т.ч. макуха соняшникова та інш.), товар, який зазначено в специфікації, орієнтовно сума договору складає 150000 грн. 00 коп., з податком на додану вартість. За умовами договору остаточна кількість та загальна вартість кожної партії Товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості та суми (+/-10%), вказаній в Специфікації (пункт 2.1 Договору). Специфікації, видаткові накладні та рахунки-фактури оформляються на кожну партію Товару (пункт 2.2 Договору).

На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу №1501В1 від 15 січня 2015 року позивачем надано, а судами попередніх інстанцій досліджено бухгалтерські та податкові документами, а саме податкову накладну №1 від 09 квітня 2015 року, видаткову накладну № РН-0000018 від 09 квітня 2015 року, рахунок-фактуру № РН-0000025 від 09 квітня 2015 року, специфікації №1, 2,3,4,5 до договору, сертифікат якості на жмих соняшниковий від 16 січня 2015 року, що доводять придбання позивачем 31,820 тон макухи (жмих) соняшника в охоплений перевіркою період.

За результатами дослідження суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відповідність вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, та відсутність встановлення податковим органом будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів під час перевірки.

Досліджуючи взаємовідносини з цим контрагентом суди попередніх інстанцій встановили оплату позивачем товару, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням, факт переміщення придбаного товару від продавця до позивача, як покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною, довіреністю на особу, яка від імені позивача здійснювала отримання придбаного товару та витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2015 рік з реєстрацією цієї довіреності, встановлено також використання придбаної макухи соняшника для відгодівлі корів на МТФ виробничих підрозділів позивача.

Факт передачі макухи соняшника від позивача до його виробничих підрозділів встановлений судами попередніх інстанцій на підставі накладних (внутрігосподарського призначення), подорожнім листом вантажного автомобіля. Також, судами встановлені реальні витрати макухи соняшника для відгодівлі корів на МТФ у виробничих підрозділах позивача, досліджена мета придбання макухи соняшника, наявність великої рогатої худоби у позивача, місце розвантаження та зберігання макухи соняшникової.

Щодо взаємовідносин Товариства, як покупця, з контрагентом ПФ Вертикаль , як постачальником, судами попередніх інстанцій встановлено укладання та виконання між цими суб'єктами господарювання договору поставки від 28 травня 2015 року №3, в межах якого позивач придбав редуктор РЦО-470-3, 25У2 з напівмуфтами (б/у) до насосу ВВН 2-150М, що підтверджується бухгалтерськими та податковими документами долученими до матеріалів справи та дослідженими судами, а саме податкові накладні, видаткова накладна, специфікація №1 до договору поставки №3, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату цього товару, встановлені обставини поставки придбаного товару, факт надання послуг перевезення, приймання редуктора, розвантаження товару здійснювалося силами позивача з використанням автокрану марки МАЗ 5337, встановлення обставин того, що редуктор РЦО-470-3, 25У2 з напівмуфтами (б/у) придбано для встановлення на газовий насос ВКГ-150. Газовий насос ВГК-150 перебуває у користуванні позивача на підставі Договору оренди №02/03-ЦЗ від 01 березня 2012 року між позивачем (орендар) і ТОВ Агропромислове об'єднання Цукровик Полтавщини , здійснення модернізації насосу, у тому числі встановлення редуктора, власними засобами позивача, що підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 01 листопада 2015 року, відображення здійсненого поліпшення проводкою за дебетом рах.117 Інші необоротні матеріальні активи і кредитом рах.156 Ремонт орендованих основних засобів .

Щодо взаємовідносин Товариства, як покупця з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Салфит , як постачальника, встановлено укладення та виконання договору від 05 червня 2015 року договору поставки металопрокату, виконання якого доведене позивачем та встановлено судами попередніх інстанцій на підставі бухгалтерських та податкових документів, а саме: рахунків на оплату товару, видаткових накладних, податкових накладних, розрахунків (коригування) до них, сертифікатів якості, платіжним дорученням, фактом переміщення придбаної продукції (металопрокату) до позивача за товарно-транспортними накладними, доказами використанням металопрокату в роботі ВП Глобинського цукрового заводу , який перебував у користуванні позивача відповідно до Договору №94/04-14-ЦЗ від 01 квітня 2014 року, укладеного між Товариством та з ТОВ Агропромислове об'єднання Цукровик Полтавщини .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що металопрокат використаний в виробничій діяльності позивача, а саме: для забезпечення діяльності механічної майстерні для проведення токарних та фрезерувальних робіт, цеху механізації та під час ремонту трубопроводів, кагатоукладача, повітрепідігрівача, конденсатних збірників та двосекційної градирні ВП Глобинський цукровий завод . Вказані стаціонарний трубопровід, опускні трубопроводи і повітрепідігрівач (парового котла БГМ-35М №4) та опускні трубопроводи і повітрепідігрівач (парового котла БГМ-35М №2), кагатоукладач, збірник конденсатів та двосекційна градирня використовуються позивачем на підставі Договору найму (оренди) нерухомого майна №94/04/14-ЦЗ від 01 квітня 2012 року та Договору оренди №02/03-ЦЗ від 01 березня 2012 року, укладених між Позивачем та ТОВ АО Цукровик Полтавщини .

Судами попередніх інстанцій встановлений та перевірений відпуск запасних частин зі складу на підставі накладних-вимог на відпуск матеріалів зі складу, використання запасних частин, придбаних у ТОВ ВКФ Салфит , встановлено на підставі актів списання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо взаємовідносин Товариства, як Замовника з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Група 2012 , як Виконавцем, судами попередніх інстанцій встановлено, що суб'єктами господарювання укладено та виконано договір від 05 червня 2015 року на виконання робіт по ремонту обладнання та виготовленню запасних частин, проведення господарських операцій за цим договором підтверджується актом прийому-передачі №162 від 01 липня 2015 року, за яким позивач передав ТОВ Пром Група 2012 кожух центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25 в кількості 1 штука для проведення поточного ремонту та актом прийому-передачі №175 від 16.07.2015 року, за яким здійснювалася передача кожуха центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25 від ТОВ Пром Група 2012 до позивача по завершенню поточного ремонту.

В період проведення ремонту кожуха центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25 на балансі позивача перебувала центрифуга б/в KRUPP, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 012 за період з 01 липня 2015 року по 30 липня 2015 року, вказана центрифуга використовувалася позивачем в роботі ВП Глобинського цукрового заводу під час виробництва цукру в продуктовому відділенні (цеху) ВП Глобинський цукровий завод для розділення кристалів від міжкристального розчину при обертанні за рахунок відцентрової сили.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили, що переміщення кожуха центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25 від позивача до ТОВ Пром Група 2012 для проведення поточного ремонту та назад до позивача після його закінчення підтверджується ТТН №62 від 01 липня 2015 року та №68 від 16 липня 2015 року, оплата послуг по поточному ремонту кожуха центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25 здійснено позивачем у повному обсязі платіжним дорученням № С8-8289 від 16.07.2015 року на суму 123000,00 грн., на підставі податкової накладної №5 від 16 липня 2015 року на суму 123000,00 грн., з яких ПДВ 20500,00 грн., позивачем сформовано податковий кредит за фактом проведення поточного ремонту кожуха центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25.

Суд встановив, що послуги щодо поточного ремонту кожуха центрифуги KRUPP BWS мод. SC-1100 КТ-25 спожито позивачем у діяльності ВП Глобинський цукровий завод , який перебував у користуванні позивача відповідно до договору №94/04/14-ЦЗ від 01 квітня 2014 року, укладеного між Товариством та ТОВ Агропромислове об'єднання Цукровик Полтавщини , викликані виробничою необхідністю позивача.

Щодо взаємовідносин Товариства, як покупця з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо , як постачальником, між якими укладено та виконано договір поставки від 24 квітня 2015 року, предметом якого є вугільна продукція (по тексту договору - Вугілля), реальність виконання умов договору встановлена судами попередніх інстанцій на підставі наданих бухгалтерських та податкових документів, а саме: специфікації №№ 1, 2, 3, 4 до договору поставки, рахунків-фактура, видаткових накладних та податкової накладної, встановленням оплати товару платіжним дорученням, використанням вугілля в роботі Глобинського цукрового заводу під час переробки цукрових буряків, підщолочування ТМВ та вапнування кагатів. Використання вугілля оформлено актом списання товарно-матеріальних цінностей, встановлений також облік вугілля та його відпуск зі складу за накладними вимогами, технічними можливостями приймати вантажі, що надходять залізницею, що підтверджується Договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1332 від 06 вересня 2012 року, укладеним з Південна залізниця , і Договором №01/03-ЦЗ від 01 березня 2012 року, укладеним з ТОВ АПО Цукровик Полтавщини . Розвантаження вугілля здійснювалося за допомогою автокрану, інвентарний номер 007301000006, яким позивач користується на підставі Договору №02/03-цз від 01 березня 2012 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що надані для перевірки первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що окремі недоліки документів не є доказом нереальності здійснених господарських операцій, та визнає правомірною здійснену оцінку судами попередніх інстанцій належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, який діє з 15 грудня 2017 року на час касаційного провадження та частини 3 статті 86 в редакції цього кодексу, яка діяла до 15 грудня 2017 року, на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на процесуальні правила оцінки доказів судами попередніх інстанцій правомірно відхилені доводи податкового органу щодо дефектності оформлення первинної документації по господарським взаємовідносинам з ТОВ Агро інтелект , а саме те, що у видаткових накладних відсутня інформація про місце складання документу і прізвище особи, яка підписала документ від постачальника, в графі отримано не зазначено дату та номер довіреності, також не надано сертифікати якості (відповідності) або паспорти виробника на придбані, висновуючись на тому, що такі твердження не відповідають дійсності і спростовуються змістом самих первинних документів. В наданих до суду видаткових накладних вказано, що з боку постачальника їх підписано директором Назаровим Р.Д., місце складання - місто Запоріжжя.

Оцінюючи посилання податкового органу на відсутність у видаткових накладних дати і номеру довіреності на одержання ТМЦ суди попередніх інстанцій зазначили, що частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не передбачає такого обов'язкового реквізиту первинного документу як дата і номер довіреності на одержання ТМЦ.

За позицією судів попередніх інстанцій сертифікати виробника, паспорти якості не є первинними документами, на підставі яких здійснюється облік товарно-матеріальних цінностей.

Доводи відповідача щодо неможливості проведення ремонту кожуха центрифуги та порушення обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Група 2012 провести ремонт власними силами виконавця на території Виконавця , спростовані позивачем тим, що сторони договору погодили умови щодо проведення ремонту за адресою: м. Київ, вул. Клінічна, 25, а не за адресою Виконавця (смт. Петрове, Кіровоградської області). Крім того, судами врахована інформація надана контрагентом позивача у листі від 15 липня 2015 року №15 про завершення проведення ремонту кожуха центрифуги та готовність повернути кожух центрифуги після виконання робіт.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сам факт проведення господарських операцій, за умови невнесення змін в договір щодо місця виконання робіт не є підставою стверджувати про нереальний характер взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Група 2012 .

Щодо доводів відповідача стосовно поставки 207 тон вугільної продукції.

Аргументи відповідача щодо вказування в залізничних накладних та сертифікаті якості відправником Товариства з обмеженою відповідальністю Верхаус та непричетності Товариства з обмеженою відповідальністю Вимір Експо до поставки вугілля, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що йдеться про різні правові категорії і в різних площинах виконання зобов'язань, перевезення відповідач помилково ототожнив з постачанням.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій установили, що відправником вугілля у первинних документах на поставку продукції залізничним транспортом зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Верхаус , згідно з додатковими умовами договору поставки №06/26-001 від 26 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптграндтог , який не є постачальником вугільної продукції, а лише здійснював послуги по перевезенню цієї продукції.

Відтак, в залізничних накладних правомірно відправником вугілля зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Верхаус , який співпрацював з Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо . За залізничними накладними №52459682, №52459716 вугільна продукція 26 червня 2015 року відправилась на адресу одержувача Товариства (позивача у справі), вказана вугільна продукція перейшла у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Вимір Експом (контрагента позивача) на умовах DAP станція Глобине Південної залізниці, згідно договору поставки №06/06-001 від 26 червня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптграндторг з подальшим продажем на адресу позивача. В подальшому ці суб'єкти господарювання прийняли рішення переглянути свої господарські правовідносини та уклали новий договір поставки між №07/01-008 від 07 липня 2015 року, згідно з яким в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю Вимір Експо набув право власності на вказану вугільну продукцію.

В основу висновків податкового органу щодо нереальності фінансово-господарських операцій між Товариством та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Вимір Експо покладено доводи щодо не подання ним декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Суд визнає, що такий довід не стосується спірних правовідносин, надаючи йому оцінку суди попередніх інстанцій правомірно визнають, що законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Доводи податкового органу щодо відсутності Сертифікатів на вугілля є неприйнятними з огляду на те, що якість вугілля посвідчується посвідченнями якості №333-1 від 26 червня 2015 року АО 30-60 та відповідно до підписаних специфікацій до договору поставки, відповідно до ДСТУ 3472-96 Вугілля буре, кам'яне, антрацит. Класифікація та ГОСТ Вугілля буре, кам'яне і антрацит. Класифікація за розміром кусків прийнята класифікація вугілля за крупністю АО 25-50, що узгоджується відомостями наведеними в інших первинних документах стосовно саме такої марки вугілля.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивачем надані всі документи на підтвердження реальності виконання укладених договорів та документи на підтвердження використання товару (робіт,послуг) у своїй господарській діяльності. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксований актом районних податкових інспекцій факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції (товару, робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено всі складові здійснення операцій придбання товарів (робіт, послуг) та їх виконання з урахуванням специфіки цих операцій, доставки продукції (товару) позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних запасів, інвентарні картки, щодо наявності у позивача об'єкта ремонту, технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, облік, оплата.

Суд визнає, що поглиблене, комплексне дослідження кожної операції виключає будь-який сумнів у правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, покладеними в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду у цій справі.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі № 816/681/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер