Ухвала

від 05.10.2016 по справі 820/7699/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/63903/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №820/7699/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001111720 та №0001091720.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 13.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013та ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 8, 67, 129 Конституції України, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства,

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 119.2 статті 119, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт від 26.02.2013 №754/1720/2708412660 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 19.03.2013 №0001091720, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 97557,34грн., у тому числі: 78045,87грн. основного платежу та 19511,47грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 19.03.2013 №0001111720, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 436825,00грн., у тому числі 349460,00грн. основного платежу та 87365,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 19.03.2013 №0001101720, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 510,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.01.2010 по 30.06.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Починаючи з 01.07.2011 позивачка перейшла на загальну систему оподаткування, у зв'язку з тим, що у І кварталі 2011 року нею задекларовано обсяг виручки від реалізації товарів в сумі 876824,00грн.

Позивачем задекларовано за ІІ квартал 2011 року оподатковуваний дохід в сумі 987594,00грн. Вказаний показник відповідає сумі комісійної винагороди (2% від ціни товарів), отриманої на підставі договорів комісії від 20.01.2011 з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо придбання продуктів харчування.

За висновками податкового органу при обчисленні об'єкта оподаткування податку з доходів фізичних осіб у період перебування позивача на загальній системі оподаткування (з 01.07.2011 по 31.12.2011) до загального оподатковуваного доходу слід включати усі кошти, що надійшли на рахунок на підставі договору комісії, у тому числі перераховані комітентами кошти для закупівлі товарів, а також при перевищені граничного обсягу загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) позивач зобов'язана була зареєструватися з ІІ кварталу 2011 року платником податку на додану вартість.

Крім того, позивачем як податковим агентом не подано податкового розрахунку доходу, нарахованогона користь фізичної особи ОСОБА_7 на підставі договору оренди від 03.01.2012 б/н.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №000109172 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Задовольняючи позов в частині цих вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при обчисленні об'єкта оподаткування слід враховувати лише суму комісійної винагороди, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності - комісіонеру як плата за надані послуги, а не всю суму транзитних грошових коштів, що були спрямовані на закупівлю товарів у третіх осіб.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу третього пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих фізичною особою від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Статтею 165 Податкового кодексу України визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, серед яких відсутні доходи, передані комітентом комісіонеру для виконання зобов'язань за договором комісії.

Та обставина, що частина коштів, отриманих від комітента на рахунок фізичної особи-підприємця - комісіонера, спрямовувалась на закупівлю товарів у третіх осіб на виконання договорів комісії, не є підставою для не включення її до складу загального оподатковуваного доходу.

Згідно із пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, мала розраховувати оподаткований дохід як різницю між всією виручкою, отриманою у відповідному періоді, та сумою витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності та підтверджені документально.

Виходячи з викладеного, що з метою правильності обрахування податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, судам попередніх інстанцій слід було встановити суми отриманих позивачем коштів (як для закупівлі товарів, так і в якості комісійної винагороди), а також суми витрат, що понесені позивачем при здійсненні господарської діяльності у спірний період.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001111720 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 6 Указу Президента Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема податку на додану вартість.

Умовою для перебування фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до статті 1 Указу є неперевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в 500 тис. гривень.

Таким чином, з моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства , починають розповсюджуватись положення Закону України Про податок на додану вартість , зокрема пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Як вбачається з обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, позивач перевищила обсяг виручки, визначений у статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства , в І кварталі 2011 року і з цього моменту на неї поширюються положення пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення справи слід встановити дату здійснення операції, за якою позивачем перевищено граничний обсяг оподатковуваних операцій, встановлений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України; податковий період, у якому у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, оподаткувати поставку товарів (послуг) та сплатити податок до бюджету.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, належної правової оцінки обставинам справи надано не було.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001101720 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, в мотивувальній частині рішення зазначено, щоподаткове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001101720 підлягає скасуванню, проте не надано жодної правої оцінки суті правопорушення, що стало підставою для прийняття спірного рішення, не наведено мотивів скасування спірного рішення. При цьому,в резолютивній частині постанови зазначено про задоволення позову в повному обсязі, проте не зазначено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001101720.

Таким чином, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вирішення справи в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001101720.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №820/7699/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

В.П. Юрченко