Ухвала

від 15.05.2017 по справі 820/7699/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 р.Справа № 820/7699/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. по справі № 820/7699/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якого є Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001111720 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 436825,0 грн., в тому числі штрафної санкції 87365 грн.; від 19.03.2013 року за № 0001091720 про донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 97557,34 грн., в тому числі штрафна санкція 19511,47 грн.; від 19.03.2013 року № 0001101702, яким визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 26.02.2013 року № 754/1720/НОМЕР_4, яким встановлено такі порушення:

- ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п. 167.1 ст.167, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на загальну суму 78045,87 грн.;

- п. 188.1 ст.188, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, ст.10 підрозділу 2 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 349460,00 грн.;

- ст. 164 Прим. Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких Законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від 51 до 136 грн.;

- п.121.1 ст. 121 ПК України - ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.;

- п.119.2 ст. 119 ПК України, п.2.1 ст.2 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПАУ від 24.12.2010 року № 1020-ненадання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за період з 01.01.2010-31.12.2012 року.

На підставі цього податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 19.03.2013 року № 0001111720 у загальному розмірі 436825,00 грн., у тому числі за основним платежем - 349460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 87365,00 грн.;

- від 19.03.2013 року № 0001091720 у загальному розмірі 97557,34 грн., у тому числі за основним платежем - 78045,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19511,47 грн.;

- від 19.03.2013 року № 0001101720 у загальному розмірі 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Позивач не погодилась із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржила їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги прийнято рішення про залишення скарги без задоволення та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 9558,11 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0001111720, № 0001091720, № 0001101702 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №000109172 колегія суддів зазначає наступне.

У періоді з 01.07.2011 по 31.12.2011 позивач перебувала на загальній системі оподаткування.

В обгрунтування висновків про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у сумі 78045,87 грн. контролюючий орган посилається на те, що позивач перебуваючи на загальній системі оподаткування мала розраховувати оподатковуваний дохід як різницю між всією виручкою, отриманою у відповідному періоді та сумою витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до абзацу третього пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих фізичною особою від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, мала розраховувати оподаткований дохід як різницю між всією виручкою, отриманою у відповідному періоді, та сумою витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності та підтверджені документально.

Як вбачається з матеріалів справи, ФО-П ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено ряд договорів комісії з контрагентами (комітент) від 20.01.2011 року, відповідно до яких комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або кілька угод з продажу продуктів харчування, які називаються в подальшому вироби , за ціною не нижчою, ніж узгоджена сторонами у додатку до цього договору, і в термін, визначений комісіонером і комітентом. За виконання послуг з продажу виробів комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 2% від ціни, узгодженої сторонами у додатку до договору.

Розрахунки проводились у безготівковий формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок суб'єкта господарської діяльності за відвантажені товари та списання безготівкових коштів та у безготівковій формі шляхом придбання товарів, послуг.

Позивачем отримано дохід в сумі 987594,00грн, вказаний показник відповідає сумі комісійної винагороди (2% від ціни товарів), отриманої на підставі договорів комісії від 20.01.2011 з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо придбання продуктів харчування.

Проте, позивачем не було віднесено до оподатковуваного доходу кошти, що надійшли на рахунок позивача на підставі договору комісії, перераховані комітентами для закупівлі товарів.

Статтею 165 Податкового кодексу України визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, серед яких відсутні доходи, передані комітентом комісіонеру для виконання зобов'язань за договором комісії.

Колегія суддів зазначає, що до загального оподатковуваного доходу слід включати усі кошти, що надійшли на рахунок на підставі договору комісії, у тому числі перераховані комітентами кошти для закупівлі товарів.

Та обставина, що частина коштів, отриманих від комітента на рахунок фізичної особи-підприємця - комісіонера, спрямовувалась на закупівлю товарів у третіх осіб на виконання договорів комісії, не є підставою для не включення її до складу загального оподатковуваного доходу.

Позивачем у річній декларації про доходи задекларовано обсяг виручки в сумі 987594,00 грн.

Відповідно до банківських виписок дохід позивача за друге півріччя 2011 року склав 1747305,20 грн.

Отже, позивачем занижено обсяг отриманого доходу за 2011 рік на суму 759711,20 грн.

Відповідно до виписків банку позивачем було понесено витрати, використані в господарській діяльності, на суму 1576757,50 грн.

Згідно акту перевірки, при проведенні співставлення даних, зазначених у деклараціях позивача про доходи з даними документів обліку доходів та витрат, банківських виписок встановлено заниження позивачем валових витрат на загальну суму 373404,50 грн.

Враховуючи те, що позивачем було порушено вимоги п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у сумі 78045,87 грн, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №000109172 є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001111720 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 6 Указу Президента Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема податку на додану вартість.

Умовою для перебування фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до статті 1 Указу є неперевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в 500 тис. гривень.

Таким чином, з моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства , починають розповсюджуватись положення Закону України Про податок на додану вартість , зокрема пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Позивач у першому півріччі 2011 року знаходилася на спрощеній системі оподаткування та обсяг виручки її склав 876824,00 грн, що сукупно перевищує 500000,00 грн.

Згідно звіту суб"єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за 2 квартал 2011 року позивач задекларувала обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал в сумі 876824 грн (а.с.164).

Отже, позивач перевищила обсяг виручки, визначений у статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства , в 2 кварталі 2011 року і з цього моменту на неї поширюються положення пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що станом на 01.07.2011 року позивач отримала дохід, що сукупно перевищує 500000,00 грн, то позивач була зобов'язана зареєструватись платником податку на додану вартість.

Заява до податкового органу про реєстрацію платником податку на додану вартість позивачем не подавалася.

У періоді з 10.07.2011 року по 31.12.2011 року на банківський рахунок позивача зараховані грошові кошти у сумі 1747305,00 як оплата за відвантажені продукти харчування, вказана сума є базою для оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст.188, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 349460,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001111720 є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001101720 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. б п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 51.1 ст.51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Відповідно до пп.3.2 п.3 вказаного Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Відповідно до п. 106 довідника ознак доходів, який є додатком до вказаного Порядку, дохід від надання майна в оренду має ознаки доходу, який повинен включатися до графи 3а "Сума нарахованого доходу" незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Перевіркою встановлено, що позивач відповідно до договору оренди приміщення від 03.01.2012 року б/н протягом 1-4 кварталу 2012 року виплачувала дохід фізичній особі ОСОБА_7 у вигляді орендної плати.

Між тим, позивачем не подавався податковий розрахунок сум доходу, нарахованого та виплаченого на користь фізичної особи ОСОБА_7 у вигляді орендної плати і сум утриманого з нього податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем ст. ст.51, 176 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001101720 є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. по справі № 820/7699/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М. Судді Мінаєва О.М. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2017 р.