Ухвала

від 12.10.2016 по справі 761/20144/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства ВестФайненс Енд Кредит Банк про визнання договору застави транспортного засобу припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства ВестФайненс Енд Кредит Банк на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 20 січня 2016 року,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2009 року між публічним акціонерним товариством Вест Файненс Енд Кредит Банк (далі - ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк ) та товариством з обмеженою відповідальністю Бізнестехпрод (далі - ТОВ Бізнестехпрод ) було укладено кредитний договір. На забезпечення кредитного договори банком укладені договори поруки, а з ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу від 24 грудня 2009 року, згідно із яким передано у заставу автомобіль марки Toyota Prado. Застава транспортного засобу зареєстрована, про що внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Ухвалою господарського суду Київської області від 1 грудня 2014 року, яка набрала законної сили, ліквідовано юридичну особу банкрута - ТОВ Бізнестехпрод , вимоги усіх кредиторів визнано погашеними. Зобов'язано ліквідатора банкрута виконати дії, пов'язані із внесенням запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи

ТОВ Бізнестехпрод від 19 грудня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що здійснено повідомлення № 5849.

Зазначав, що припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням його банкрутом, є підставою припинення іпотеки, а отже право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Ураховуючи наведене, просив визнати договір застави транспортного засобу припиненим, скасувати заборону відчуження майна, накладену у зв'язку з посвідченням договору застави транспортного засобу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від

11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду

м. Києва від 20 січня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано договір застави транспортного засобу Toyota Prado від

24 грудня 2009 року припиненим. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у зв'язку з ліквідацією ТОВ Бізнестехпрод , вимоги усіх кредиторів визнано погашеними, зобов'язання за кредитним договором, укладеним із юридичною особою припинені, відповідно припиняється і порука, якою забезпечене це зобов'язання.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 30 жовтня 2009 року між ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк та ТОВ Бізнестехпрод було укладеного кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на загальну суму 2 000 000 грн, на строк до 29 жовтня 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 35% річних, які позичальник зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування наданим кредитом.

У рахунок забезпечення кредитного договору, банком укладені договори поруки, з ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу від 24 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мойсеєнко Т.О., згідно із яким позивачем передано у заставу транспортний засіб Toyota Prado. Застава транспортного засобу зареєстрована, про що внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня

2012 року було задоволено позов банку до позичальника

ТОВ Бізнестехпрод та поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2009 року.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року змінено рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня

2012 року, зменшено розмір пені за несвоєчасну сплату позичальником

ТОВ Бізнестехпрод процентів за користування кредитом до

3 727 839,06 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року скасовані, справа направлена на новий розгляд.

Рішенням Деснянського районного суду від 31 березня 2015 року було відмовлено у задоволенні уточненого Банком позову до поручителів та залученням третьою особою позичальника ТОВ Бізнестехпрод , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 1 грудня 2014 року, залишеною без змін постаново Вищого господарського суду України від

3 червня 2015 року, ліквідовано юридичну особу банкрута -

ТОВ Бізнестехпрод , вимоги усіх кредиторів визнано погашеними. Зобов'язано ліквідатора банкрута виконати дії, пов'язані із внесенням запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи

ТОВ Бізнестехпрод від 19 грудня 2014 року до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що здійснено повідомлення.

19 грудня 2014 року державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ Бізнестехпрод .

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

За змістом ст. 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Змістом частин 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, слід дійти висновку, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов'язання по погашенню боргу.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року № 6-216цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Вирішуючи спір суди не врахували визначений законодавством виняток із загального правила припинення договору застави та дійшли помилкових висновків щодо припинення застави в зв'язку з ліквідацією юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням у будь-якому випадку, у тому числі й у разі, якщо до визнання боржника-юридичної особи ліквідованим і внесення запису про його припинення до ЄДРЮО та ФОП кредитор своїми діями захистив своє право на отримання коштів за договором кредиту та звернувся до суду з позовною заявою до заставодавця.

Ураховуючи наведене ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Вест Файненс Енд Кредит Банк задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.С. Ткачук Судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Кафідова І.М. Фаловська