Ухвала

від 07.06.2017 по справі 761/20144/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Вест Файненс Енд Кредит Банк про визнання договору застави припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №761/20144/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/6817/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Вест Файненс Енд Кредит Банк , відповідно до якого просив визнати договір застави транспортного засобу, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мойсеєнко Т.О. 24.12.2009 року за №3461, припиненим та скасувати заборону його відчуження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, що було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, вказаний позов було задоволено частково та визнано вказаний договір застави транспортного засобу припиненим.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року вказані судові рішення було скасовано, а справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами кредитного договору № 26-1346/09 - КЮ від 30 жовтня 2009 року, що був укладений між відповідачем ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк та позичальником ТОВ Бізнестехпрод , останній отримав кредитні кошти. В рахунок забезпечення кредитного договору, між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави транспортного засобу від 24 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мойсеєнко Т.О., по якому у заставу банку було передано транспортний засіб марки Toyota Prado . В той же час, Господарським судом Київської області 01.12.2014 року було постановлено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - ТОВ Бізнестехпрод , а вимоги усіх кредиторів визнано погашеними. У зв'язку з цим, 19.12.2014 року до ЄРД юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис № 13551170022005849 про реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ Бізнестехпрод .

З огляду на вказані обставини, право застави також слід вважати припиненим у зв'язку з ліквідацією юридичної особи боржника у врахуванням вимог ст..ст.104, 593, 609 ЦК України, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Вест Файненс Енд Кредит Банк про визнання припиненим договору застави від 24 грудня 2009 року за реєстровим №3461, що укладений між ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Вест Файненс Енд Кредит Банк - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, за умовами кредитного договору № 26-1346/09 - КЮ від 30 жовтня 2009 року, що був укладений між відповідачем ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк та позичальником ТОВ Бізнестехпрод , останній отримав не відновлювальну кредитну лінію на суму - 2 000 000 гривень на строк до 29 жовтня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі - 35% річних, а товариство як позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування наданим кредитом.

В рахунок забезпечення кредитного договору, Банком укладені договори поруки, а із ОСОБА_4 укладено договір застави транспортного засобу від 24 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мойсеєнко Т.О., згідно з яким позивачем передано у заставу транспортний засіб марки Toyota Prado , шасі НОМЕР_1. Вказана застава транспортного засобу зареєстрована, про що внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У травні 2011 року Банк звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно заборгованості по кредитному договору № 26-1346/09-КЮ від 30 жовтня 2009 року з ТОВ Бізнестехпрод та поручителів за укладеними договорами поруки від 24 грудня 2009 року. У зв'язку з чим, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року було задоволено позов Банку до позичальника ТОВ Бізнестехпрод та поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-1346/09-КЮ від 30 жовтня 2009 року. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року змінено рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року, зменшено розмір пені за несвоєчасну сплату позичальником ТОВ Бізнестехпрод процентів за користування кредитом до 3 727 839 гривень 06 копійок.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року скасовані, справа направлена на новий розгляд.

Рішенням Деснянського районного суду від 31 березня 2015 року було відмовлено у задоволенні уточненого Банком позову до поручителів та залученням третьою особою позичальника ТОВ Бізнестехпрод , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-1346/09-КЮ від 30 жовтня 2009 року. Підставою для відмови у задоволенні позову було те, що позовною заяву до поручителів було подано з пропущенням 6-ти місячного строку на пред'явлення позову до суду, що у відповідності до вимог ч.4 ст.559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Як убачається за змістом позовних вимог у цій справі, то позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з 19 грудня 2014 року до ЄРД юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис № 13551170022005849 про реєстрацію припинення юридичної особи боржника - ТОВ Бізнестехпрод , а тому право застави позивача ОСОБА_4 за договором застави транспортного засобу від 24 грудня 2009 року, що укладений в забезпечення виконання кредитного договору із цим товариством як позичальником, є припиненим у зв'язку з ліквідацією юридичної особи боржника у врахуванням вимог ст..ст.104, 593, 609 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 11 червня 2013 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ Бізнестехпрод . Ухвалою Господарського суду Київської області від 02 липня 2013 року порушено провадження за заявою ОСОБА_9 у справі про банкрутство ТОВ Бізнестехпрод введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та здійснені інші процедурні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01 грудня 2014 року, справа № 911/2223/13, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 03 червня 2015 року, ліквідовано юридичну особу банкрута - ТОВ Бізнестехпрод , вимоги усіх кредиторів визнано погашеними. Зобов'язано ліквідатора банкрута виконати дії, пов'язані із внесенням запису № 13551170022005849 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ Бізнестехпрод від 19 грудня 2014 року до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що здійснено повідомлення № 5849.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 19 грудня 2014 року державним реєстратором до цього реєстру внесено запис № 13551170022005849 про реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ Бізнестехпрод .

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст. 559, 609 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншим нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно п.1 ч.1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Між тим, за умовами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, зобов'язання, яке виникло на підставі Кредитного договору, не виконане а ні позичальником, а ні поручителями.

Припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним. За змістом статті 11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

За змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Отже, саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов'язання по погашенню боргу.

Вказана правова позиція міститься у висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові №6-216цс14 від 10 лютого2016 року, що у відповідності до вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування усіма судами України.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір застави від 24 грудня 2009 року за реєстровим №3461, що укладений між ОСОБА_4 та ПАТ Вест Файненс Енд Кредит Банк , не можливо вважати припиненим у зв'язку з ліквідацію боржника - ТОВ Бізнестехпрод , оскільки підстав для припинення вказаного договору у відповідності до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем доведено не було.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: