У х в а л а
12 жовтня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоЖайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., -
розглянувши заяву приватного сільськогосподарського підприємства Господар-Плюс (далі - ПСП Господар-Плюс ) про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 30 червня 2016 року у справі № 902/1293/14 за позовом ПСП Господар-Плюс до спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , приватного мало підприємства Ювасер , товариства з обмеженою відповідальністю Комінтерн-ВВ , Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Чернівецький райсількомунгосп , фермерське господарство Добробут-БСГ , про визнання права власності на майно,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ПСП Господар-Плюс про визнання права власності на майно відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2016 року касаційну скаргу ПСП Господар-Плюс залишено без задоволення. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року залишено без змін.
У вересні 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява ПСП Господар-Плюс про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 30 червня 2016 року у справі № 902/1293/14 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 3 липня 2007 року у справі № 8/258/22-8/294/23, від 11 жовтня 2007 року у справі № 2/245, від 13 жовтня 2015 року у справі № 902/143/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Обговоривши доводи заяви та дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що подана заява є необґрунтованою, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.
Відповідно до ст. 111 21 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 111 16 , 111 17 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України,
у х в а л и л а :
Відмовити у допуску справи № 902/1293/14 до провадження Верховного Суду України.
Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною.
Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді: І.С. Берднік А.А. Ємець
Суд | Верховний Суд України |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2016 |
Оприлюднено | 24.11.2016 |
Номер документу | 62021587 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Верховний Суд України
Жайворонок Т.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні