Рішення

від 13.10.2016 по справі 917/1263/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 р. Справа № 917/1263/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17", проїзд Галузевий, 22, м. Кременчук, 39610

до Приватного підприємства "Модельне агентство Вікторі та Б'юті", АДРЕСА_1, 39600

про стягнення 37 241,97 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 06.07.2016р.

від відповідача : не з'явився.

13.10.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 37 241,97 грн., з яких: 14 340,76 грн. - сума основного боргу згідно договорів оренди нежилого приміщення від 01.08.2014 року, 4 131,40 грн. пені, 2 340,59 грн. інфляційних, 419,43 грн. - 3% річних, 16 009,79 грн. - неустойки.

13.10.2016 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору (вх№12606) та заява про зменшення позовних вимог від 10.10.2016 року (вх№12607), які залучені до матеріалів даної справи.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог, відтак предметом даного судового розгляду є стягнення 35 684,66 грн., з них: 14 340,76 грн. - сума основного боргу згідно договорів оренди нежилого приміщення від 01.08.2014 року, 2 955,97 грн. пені за період 06.10.2014 року по 26.07.2016 року, 1 987,45 грн. інфляційних за аналогічний період, 390,69 грн. - 3% річних за аналогічний період, 16 009,79 грн. - неустойки за період з 04.01.2016 року по 26.07.2016 року.

Відповідач представництво в судові засідання 06.09.2016р., 27.09.2016р., 13.10.2016 року не забезпечив, причин неявки не повідомив. Ухвали суду від 11.08.2016 року та від 06.09.2016 року отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки представників на поштових повідомленнях (а.с. 92, 160), ухвала суду від 27.09.2016р. повернулась із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, до матеріалів справи залучені докази ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача ОСОБА_2 (а.с. 151).

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд тричі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

01 серпня 2014 року між Приватним підприємством «Модельне агентство Вікторі та Б'юті» (Орендар) та Приватним акціонерним товариством «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17» (Орендодавець) було укладено два договори оренди:

(1) частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Пролетарська, 29/35, 5-й поверх, загальною площею 17,4 кв.м.;

(2) частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Пролетарська, 29/35, 5-й поверх, загальною площею 52,5 кв.м.

Згідно п. 1.1. зазначених договорів Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення, для розміщення ПП «Модельне агентство Вікторі та Б'юті», що знаходиться у власності Орендодавця на підставі свідоцтва про власність, а Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі на умовах, визначених даним договором оплачувати плату за користування (орендну плату).

Відповідно до п. 1.2. договорів строк оренди приміщень встановлено з моменту передачі приміщення Орендарю по акту прийому-передачі по 31.12.2015 року.

Орендар зобов'язався у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення (п. 2.3.5 договорів).

Пунктом 3.1. договору оренди приміщення площею 17,4 м2 встановлено розмір орендної плати з розрахунку 23 гривні з ПДВ за 1 кв.м.

Пунктом 3.1. договору оренди приміщення площею 52,5 м2 встановлено розмір орендної плати з розрахунку 15 гривень з ПДВ за 1 кв.м.

Таким чином, розмір орендної плати в місяць за обидва приміщення було встановлено у сумі 1 187,70 гривень (17,4 кв.м. * 23 грн. + 52,5 кв.м. * 15 грн.).

Додатковими угодами до договорів оренди частини нежитлового приміщення від 01 серпня 2014 року сторонами було передбачено можливість за погодженням сторін в січні, лютому та березні 2015 року зменшувати розмір орендної плати.

Окрім того, згідно п. З.5. договорів Орендар зобов'язаний компенсувати витрати Орендодавця на оплату комунальних послуг та інших експлуатаційних послуг, необхідних для нормального використання Приміщення, що орендується, згідно виставленого Орендодавцем рахунку, а саме: за спожиту холодну воду (згідно показань лічильника) та водовідведення, теплову енергію, по збиранню та вивозу сміття, використану електричну енергію.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома Сторонами акта прийому-передачі Приміщення про повернення приміщення від Орендаря до Орендодавця (п. 3.6. Договорів).

01 жовтня 2014 року ПП «Модельне агентство Вікторі та Б'юті» прийняло від ПрАТ «КСУ-17» в тимчасове платне користування нежитлові приміщення площею 52,5 м2 та 17,4 м2, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01 жовтня 2014 року (а.с. 27. 33).

Проте в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки за договором, приміщення з оренди не повернув.

Станом на момент закінчення строку дії договору у відповідача утворилась заборгованість перед ПрАТ КСУ-17 за двома договорами оренди частини нежитлових приміщень від 01 серпня 2014 року за користування приміщеннями та витрати на оплату комунальних послуг у розмірі 14 340,76 гривень.

17 лютого 2016 року ПрАТ КСУ-17 було направлено відповідачу вимогу (а.с. 83-85) оплатити заборгованість за договорами оренди у розмірі 14 340,76 гривень та повернути приміщення з оренди у встановленому договором порядку, яка залишена відповідачем без реагування.

Також позивачем на підставі п. 5.2 договору, ст.ст. 625, 785 ЦК України нараховано відповідачу 2 955,97 грн. пені за період 06.10.2014 року по 26.07.2016 року, 1 987,45 грн. інфляційних за аналогічний період, 390,69 грн. - 3% річних за аналогічний період, 16 009,79 грн. - неустойки за період 04.01.2016 року по 26.07.2016 року (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 10.10.2016 року, вх№12607 від 13.10.2016р.).

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором..

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з проведення орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 340,76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.2. договорів оренди частини нежитлового приміщення від 01 серпня 2014 року стягнення заборгованості по орендній платі проводиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17 грудня 2013 року з урахуванням, приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 955,97 грн. пені, 1 987,45 грн. інфляційних, 390,69 грн. - 3% річних за період 06.10.2014 року по 26.07.2016 року (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 10.10.2016 року, вх№12607 від 13.10.2016р.), суд прийшов до висновку, що заявлені суми є арифметично вірними в межах заявленого періоду та відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам Договору.

Пунктом 1.2 договорів оренди від 01.08.2014 року строк оренди встановлено по 31.12.2015 року. Згідно п. 2.3.6. договорів відповідач зобов'язався цілком звільнити орендоване приміщення протягом трьох календарних днів після припинення строку дії Даного договору. Пунктом 6.7 договорів встановлено, що останні припиняють свою дію у разі закінчення строку, на який їх було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням, нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Частиною 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п.п. 6.12, 6.13 договорів оренди частини нежилого приміщення від 01 серпня 2014 року приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами двостороннього акту прийому-передачі.

Приміщення повинне бути повернуте Орендодавцю в стані не гіршому, ніж те, що зафіксоване у підписаному Сторонами акті прийому-передачі Приміщення, з урахуванням його нормального фізичного зносу.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна)» № 12 від 29 травня 2013 року у розгляд справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Як вбачається з матеріалів справи і зазначив представник позивача в судовому засіданні, відповідач не повернув позивачу орендовані приміщення площею 17,4 м2 та 52,5 м2 та не підписав відповідні акти прийому-передачі приміщень з оренди. Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.4. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна)» № 12 від 29 травня 2013 року встановлено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звернути увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

За викладеного наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки за період прострочення відповідачем виконання обов'язку з повернення приміщень з оренди (04.01.2016 року - 26.07.2016 року), розмір якої становить 16 009,79 гривень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

При вирішення питання щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Так, пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17» та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат, діє на підставі свідоцтва, а.с. 136) укладено договір про надання правової допомоги від 02.06.2016 року (а.с. 133-134) та додаткову угоду № 4 від 07.07.2016 року до нього.

Оплата послуг адвоката ОСОБА_1 за вказаним договором в сумі 4 900,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 1334 від 01.09.2016 року на суму 3000,00 грн. (по даному договору), № 1343 від 01.09.2016р. на суму 750,00 грн., № 1482 від 23.09.2016р. на суму 750,00 грн., № 1579 від 11.10.2016р. на суму 400,00 грн. (а.с. 139, 142, 156, 208).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи складність справи та обсяг проведеної адвокатом роботи, суд вважає, що понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката, які він просить стягнути з відповідача, є співрозмірними і підлягають відшкодуванню відповідачем у сумі 4 900 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Модельне агентство Вікторі та Б'ютіВ» (АДРЕСА_2, 39600, ідентифікаційний номер 38052689) на користь Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17» (проїзд Галузевий, 22, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний номер 01413891) 14 340,76 грн. основного боргу, 2 955,97 грн. пені, 1 987,45 грн. інфляційних, 390,69 грн. - 3% річних, 16 009,79 грн. - неустойки; 4 900,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2016 р.

Суддя О.С.Мацко