Рішення

від 27.09.2016 по справі 188/1097/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6556/16 Справа № 188/1097/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Курочкіна О. М. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровській області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права користування земельною ділянкою у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3. За життя він на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого 22 липня 1990 року на підставі рішення IX сесії XXI скликання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району та зареєстрованого в книзі записів державних актів 22 жовтня 1992 року №16 користувався 50 га землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться у Петропавлівському районі Миколаївської сільської ради.

Позивачка звернулася до Першої Павлоградської нотаріальної контори Дніпропетровської області за оформленням прав на спадщину за законом на вказану вище земельну ділянку, але нотаріус відмовив вчинити нотаріальну дію у зв'язку з тим, що відсутня державна реєстрація за спадкодавцем права користування, відповідно до закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивачка вважається себе такою, що прийняла спадщину відповідно до ст.1268 ЦК України, але у зв'язку з відсутністю документів, передбачених п.4.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом і рекомендовано за вирішенням даного питання звернутися до суду.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року по справі №188/1467/15-ц, за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визнано право власності у порядку спадкування на Селянське (фермерське) господарство ВОСХОД (ЄДРПОУ 19146947), після смерті її чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

29 січня 2016 року відповідна інформація внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України, тому вважає що її право на спадкування земельної ділянки також повинно бути визнано на підставі рішення суду.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року в задоволені позову відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволені позову, за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка відповідно до рішення Петропавлівського районного суду від 16.12.2015 року є спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 (а.с.103-110).

Відповідно до Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого 22 липня 1990 року, ОСОБА_3 була надана земля у кількості 50 гектарів сільськогосподарського призначення, в межах Петропавлівського району, Дніпропетровської області на підставі рішення IX сесії XXI скликання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району та зареєстрованого в книзі записів державних актів 22 жовтня 1992 року №16 (а.с.5-8)

05.11.1992 року ОСОБА_3 створив та зареєстрував селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , ідентифікаційний код 19146947 (а.с.13).

Відповідно до Довідки №2/10-24713 від 25.09.2014 року наданої управлінням Держземагенства у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, земельна ділянка площею 50.0 га, розташована у Петропавлівському районі Миколаївської сільської ради, є державної форми власності, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, С(Ф)Г, користувач (за наявності) С(Ф)Г "Восход", голова ОСОБА_3, вид користування: постійне користування, кадастровий номер земельної ділянки відсутній (а.с.12).

Позивачка звернулася до Першої Павлоградської нотаріальної контори Дніпропетровської області за оформленням прав на спадщину за законом на вказану вище земельну ділянку, але нотаріус відмовив вчинити нотаріальну дію у зв'язку з тим, що відсутня державна реєстрація за спадкодавцем права користування відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.11 )

Відмовляючи у задоволені позову районний суд зробив висновок про те, що оскільки на момент смерті ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою, не було зареєстровано за ним належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст.125,126 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому позивачка ОСОБА_2 не може успадкувати це право, та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на користування земельною ділянкою, розташованою в межах Петропавлівского району Дніпропетровської області.

Колегія суддів не погоджується саме з таким висновком суду, а вважає, що позивачкою не правильно обраний спосіб захисту порушеного права, та з позовом про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування вона звернулась до суду передчасно.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05.12.90 № 511 Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю громадянам надавались земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 також передбачалось право громадян на довічне успадковуване володіння землею, а постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.91 № 889 Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок (втратила чинність) затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

Але, введеним в дію 15.03.1992 Земельним кодексом Української РСР надання такого права вже було анульовано, однак, підпунктом другим пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 постанови Верховної Ради України від 13.03.92 № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, слід зазначити, що земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства у жовтні 1992 року, гр. ОСОБА_3 згідно вимог чинного законодавства отримав саме у постійне користування, так як вже на той час такої форми як довічне успадковуване володіння землею не існувало.

Як вбачається з матеріалів справи покійний ОСОБА_3, отримав державний акт на право довічного успадкованого права користування, який згідно вимог постанови BP України Про прискорення земельної реформи та приватизації землі від 13.03.1992 № 2200, необхідно було згодом замінити на державний акт про право постійного користування землею. Тобто посилання позивачки на те, що земельна ділянка покійному ОСОБА_3 передавалась у довічне успадковуване володіння, а не у постійне користування, не відповідає дійсності.

За життя ОСОБА_3 не звертався з приводу заміни бланку державного акта на бланк нового зразку.

Тобто, право постійного користування земельною ділянкою набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

В той же час позивачем не враховано, що вищенаведена норма могла бути застосована лише до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до смерті землекористувача ОСОБА_3

Діючим земельним законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Розпорядження - це можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ. Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності

При цьому, право постійного користування земельною ділянкою є виключним правом користування особи, якій це право надане, і яке не може бути передане іншій особі на відміну від оренди землі, коли орендар має право передати земельну ділянку або її частину в користування іншій особі (суборенда).

Право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею, а відповідно спадкоємці не мають права успадковувати її за заповітом або за законом.

Керуючись ст. 25 ЦК України зі смертю ОСОБА_3 припинилася його цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки).

Селянське (фермерське) господарство Восход , як юридична особа не зверталося до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку , передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєструвало у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 цього Кодексу.

Таким чином, позивачка, отримавши у спадщину, та переоформивши право власності на Селянське (фермерське) господарство Восход на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2016 року, повинна звернутись до відповідних органів з вимогою щодо оформлення права на користування, або право власності на землі, які були надані селянському фермерському господарству, не від свого імені, як фізичної особи, а від імені юридичної особи, а саме Селянського (фермерського) господарства Восход , чого нею зроблено не було, а тому її звернення до суду є передчасним.

Посилання позивачки на довідку Управління Держземагентства у Петропавлівському районі від 25.09.2014 № 2/10-24713є безпідставними, оскільки вона містить лише облікові дані державної статистичної звітності, а не факт реєстрації відповідної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року - змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В решті рішення суду - залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підписи/

Судді: /підпис/