Постанова

від 28.12.2010 по справі 2-а-5053/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2010 р. Справа № 2-а-5053/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни ,

при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності;

відповідача : ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Відкритого акціонерного товариства "Хмільниксільмаш"

до : Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про : визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Хмільниксільмаш" (далі - ВАТ "Хмільниксільмаш") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000752301/0 від 10.11.2010 року за податком на прибуток підприємств в сумі 539502,00 та податкового повідомлення-рішення № 0000742301/0 від 10.11.2010 року за податком на додану вартість в сумі 344727,00 грн.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Обґрунтувуючи свої вимоги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на Акті перевірки № 311/35-30-00235750 від 01.11.2010 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Хмільниксільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, в якому зроблено висновок про те, що ВАТ "Хмільниксільмаш" завищено валові витрати на 1599605,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 359668,00 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 229818,00 грн.

Позивач вважає незаконним згаданий висновок, оскільки в ньому не вказані видаткові та податкові накладні, по яких було оформлено та відвантажено сільськогосподарську техніку на підприємство ПП "ТФ" Укрпромторг-Луганськ". Також не взято до уваги те, що всі оформлені видаткові та податкові накладні на відпуск продукції проведено по бухгалтерському обліку ВАТ "Хмільниксільмаш", включено до валових доходів підприємства і зареєстровано у реєстрі виданих податкових накладних у відповідних податкових періодах, а податок на додану вартість віднесено до податкових зобов`язань відповідно до кожного місяця відпуску продукції. Дохід від реалізації сільськогосподарської техніки включено до валового доходу відповідно до кожного податкового періоду.

На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними, оскільки при складанні акту перевірки, представниками Хмільницької ОДПІ не було враховано господарські операції, які виникли між ТОВ "Хмільниксільмаш" та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ". Окрім того, посадові особи Хмільницької ОДПІ при проведенні перевірки незаконно використовували матеріали кримінальної справи №10230013, що знаходиться на стадії досудового слідства, а висновки відповідача про нікчемність правочину суперечить положенням ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та судовій практиці з цих питань.

Враховуючи те, що висновки Хмільницької ОДПІ викладені в акті перевірки № 311/35-30-00235750 від 01.11.2010 року не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення № 0000752301/0 та № 0000742301/0 від 10 листопада 2010 року, на думку позивача, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача письмові заперечення на позов з нормативно-правовим обґрунтуванням суду не надав, однак в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ВАТ "Хмільниксільмаш" дійсно було порушено вказані у акті перевірки норми законодавства, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При розгляді справи судом було заслухано пояснення свідка ОСОБА_3 - головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби ІІІ рангу Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області, який під присягою про кримінальну відповідальність встановлену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав, підтвердив факти щодо порушень встановлених в ході позапланової перевірки позивача.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши думку представників сторін, свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовних вимог, ВАТ "Хмільниксільмаш", звернулось до суду із позовом до Хмільницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000752301/0 та № 0000742301/0 від 10.11.2010 року.

ВАТ "Хмільниксільмаш" зареєстроване виконавчим комітетом Хмільницької міської ради 28.07.1994 року є юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності в контексті вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Державна реєстрація ВАТ "Хмільниксільмаш", згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, проведена за №11691200000000061 28.07.1994 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі направлення №413/35 від 05.10.2010 року, виданого ДПА у Вінницькій області ОСОБА_3 - головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІІ рангу Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області, на підставі постанови Хмільницького міськрайонного суду від 21.09.2010 року по кримінальній справі 10230013, керуючись ст.ст. 8-9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Хмільниксільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, відповідно до питань постанови суду, про що складено акт від 01.11.2010 року №311/35-30-00235750.

Перевірка проводилась з відома та в присутності в.о. голови правління ВАТ "Хмільниксільмаш" ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_5

У ході перевірки встановлено, що позивачем порушено наступні норми:

- п.3.1 ст.3, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 359668 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 160932 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 229818 грн., в тому числі за: жовтень 2007 року на суму 19670 грн., листопад 2007 року на суму 23537 грн., грудень 2007 року на суму 125881 грн., лютий 2008 року на суму 33340 грн., березень 2008 року на суму 2070 грн., вересень 2008 року на суму 12010 грн., жовтень 2008 року на суму 13310 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не погоджуючись з даними висновками відповідача, позивачем подано заперечення до акту перевірки від 04.11.2010 року №4152, про що зроблено письмове застереження (а.с. 53). Листом №25291/35-30-05 від 08.11.2010 року (а.с.54-56) позивача повідомлено, що висновки за результатами виїзної позапланової документальної перевірки залишено без змін, оскільки, в ході проведення документальної перевірки ВАТ "Хмільниксільмаш" не встановлено порушень, щодо формування валових доходів.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000752301/0 від 10.01.2010 року (а.с. 10) на суму 539502 по податку на прибуток підприємств.;

- № 0000742301/0 від 10.01.2010 року (а.с. 11) на суму 344727 по податку на додану вартість.;

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу України" від 04 грудня 1990 №509, відповідно до якого Хмільницька ОДПІ є органом державної податкової служби і суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 5 частини другої статті 17 цього Кодексу.

Так, функції органів державної податкової служби передбачені статтями 8-10 Закону України "Про державну податкову службу України", і до них, зокрема відноситься здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, проведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України, проведення за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю перевірок своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.

Для реалізації вказаних функцій, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Перевіряючи повноту декларування та своєчасність сплати позивачем податку на прибуток, в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 10.11.2010 року відповідачем покладено висновок про заниження податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року у сумі 359668,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 160932 грн.

Виклад обставин, за яких встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження показника згаданого податкового зобов'язання, викладені в п.п. 3.1, 3.1.2, 3.1.4 акту перевірки.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ВАТ "Хмільниксільмаш" здійснювало господарські операції з ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" (код ЄДРПОУ 33846261, м. Луганськ, пров. Краснодонський, 3).

Операції по придбанню у ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" матеріалів (металів) ВАТ "Хмільниксільмаш" відобразило в деклараціях по податку на прибуток у відповідних податкових періодах на протязі 2007-2009 років.

Разом з тим, відповідач зазначає у акті перевірки позивача на те, що під час її проведення останній не надав договір купівлі - продажу на поставку металу ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" на ВАТ "Хмільниксільмаш" за перевіряємий період.

Суд досліджуючи акт перевірки від 01.11.2010 року №311/35-30-00235750, встановив, що даний акт в окремих його розділах грунтується суто на висновках експерта Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру Управління МВС України у Вінницькій області №449-п від 20.10.2010 року, який надано в рамках розслідування кримінальної справи №10230013/5, у зв'язку з призначенням почеркознавчого дослідження зразків підписів ОСОБА_6 на документах ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" директором якого він являється.

Фактично, згаданий висновок спеціаліста з почеркознавчого дослідження розцінений відповідачем в якості доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення податкового законодавства, виявленого під час проведення документальних перевірок.

Так, в акті перевірки міститься твердження проте, що укладання правочинів невідомими особами від імені ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" несплата підприємствами податків та зборів (обов'язкових платежів), в тому числі утриманого з контрагентів ПДВ та подальше привласнення таких коштів є незаконним заволодінням державним майном (коштами) і отже правочинами, які порушують публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України.

Несплачений підприємством податок на прибуток і податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат і податкового кредиту, є дохідною частиною Державного бюджету України.

Отже, відповідач стверджує, що ВАТ "Хмільниксільмаш" виписувались накладні (податкові та прибутково-видаткові) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Посилаючись на дані, які містить інформаційна довідка Ленінського МДПІ у м. Луганськ від 27.09.2009 року №14290/23-723, відповідач робить висновок про те, що ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" має ознаки фіктивного підприємництва, оскільки дане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, до органів податкової служби не звітує, а бухгалтерські документи (податкові та прибутково-видаткові), які підтверджують взаємовідносини з ВАТ "Хмільниксільмаш" не підписувались особами даного підприємства.

На ряду з цим, в акті перевірки також зафіксовано те, що ОСОБА_6 будучи директором ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" надав пояснення (протокол допиту свідка від 10.04.2010 року), відносно того, що фінансово - господарською діяльністю з ВАТ "Хмільниксільмаш" не займався. При цьому, жодних податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, договорів ніколи не підписував на ВАТ "Хмільниксільмаш".

З огляду на викладене, відповідач в акті перевірки стверджує, що фінансово - господарська діяльність позивача носить характер нечинного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, зокрема частинам 1, 3, 5 ст. 205 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК Україи) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Оскільки, відповідно до ч.1 ч.2 ст. 215 ЦК України правочини між ВАТ "Хмільниксільмаш" та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" є нікчемними, то їх недійсність встановлена законом, а це на думку відповідача означає, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, валовий дохід так і валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Більш того, відповідач вважаючи, що підписи від імені ОСОБА_6 на податкових накладних, видаткових накладних та рахунках - фактурах, виконані за допомогою рельєфного кліше - факсиміле, тобто наявність на первинних документах (прибуткових і податкових накладних) не справжніх підписів посадових осіб підприємств - постачальників ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", свідчить про те, що на первинних документах відсутній такий обов'язків реквізит, як підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності - керівника або іншої уповноваженої статутом посадової особи підприємства - продавця, а тому вказує на те, що наданні для перевірки паперові носії у вигляді прибуткових і податкових накладних не є первинними документами.

В той же час, перевіряючи повноту визначення позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року складу податкового кредиту з податку на додану вартість сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), відповідач у п. 3.2.2 акту перевірки посилається на ідентичні (аналогічні) п.п. 3.1, 3.1.1, та п. 3.1.2 аргументи (доводи), при фіксуванні факту порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. За текстом акту перевірки відповідач наводить норми п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 згаданого вище Закону відповідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними на момент проведення перевірки, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період.

В той же час, обґрунтовуючи акт перевірки відповідач робить висновок, що укладений між ВАТ "Хмільниксільмаш" та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" порушує публічний порядок та направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту підприємства.

Проте, з такими висновками відповідача суд погодитись не може, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні змісту законодавства.

Сума податкових зобов'язань по податковому повідомленню - рішенню № 0000752301/0 від 10.01.2010 року складається з сум завищених валових витрат за рахунок внесення до них витрат на придбання та доставку матеріалів (металу) згідно нікчемних угод позивача з ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" за 4 квартал 2007 року в сумі 845437 грн., внаслідок віднесення до валових витрат видатково - прибуткових накладних:

- № РН-1026 від 26.10.2007 року на загальну суму 118020,0 грн., без ПДВ 98350,01 грн.;

- № РН-1016 від 16.10.2007 року на загальну суму 117600,0 грн., без ПДВ 98000,00 грн.;

- № РН-1120 від 20.11.2007 року на загальну суму 224955,84 грн., без ПДВ 187463,20 грн.;

- № РН-1211 від 11.12.2007 року на загальну суму 157320,00 грн., без ПДВ 131100,60 грн.;

- № РН-1224 від 24.12.2007 року на загальну суму 83790,12 грн., без ПДВ 69825,10 грн.;

- № РН-12241 від 24.12.2007 року на загальну суму 83910,0 грн., без ПДВ 69925,00 грн.;

- № РН-1225 від 25.12.2007 року на загальну суму 119598,24 грн., без ПДВ 99665,20 грн.;

- № РН-12251 від 25.12.2007 року на загальну суму 109329,06 грн., без ПДВ 91107,55 грн.

За І квартал 2008 року в сумі 297718 грн. за рахунок віднесення до валових витрат видатково - прибуткових накладних:

- № РН-0212 від 12.02.2008 року на загальну суму 181560,00 грн., без ПДВ 151300,00 грн.

- № РН-031 від 31.01.2008 року на загальну суму 175701,36 грн., без ПДВ 146417,80 грн.

За ІІ квартал 2008 року в сумі 116797 грн. за рахунок віднесення до валових витрат видатково - прибуткових накладних:

- № РН-0508 від 08.05.2008 року на загальну суму 140156,64 грн., без ПДВ 116797,20 грн.

За ІІІ квартал 2008 року в сумі 178721 грн. за рахунок віднесення до валових витрат видатково - прибуткових накладних:

- № РН-05081 від 08.05.2008 року на загальну суму 214465,68 грн., без ПДВ 178721,40 грн.

За І квартал 2009 року в сумі 160932 грн. за рахунок віднесення до валових витрат видатково - прибуткових накладних:

- № РН-0212 від 06.05.2008 року на загальну суму 193118,68 грн., без ПДВ 160932,23 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо визнання угод, укладених між позивачем та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", нікчемними, внаслідок, порушення позивачем п. 3.1 ст.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Частина 1 ст. 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Хмільницькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 2 ст. 207 ЦК України, відповідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

У судовому засіданні відповідачем не доведено, що вищезазначені угоди є нікчемними.

Так, відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судом, ВАТ "Хмільниксільмаш" протягом періоду, що підлягав перевірці, уклало наступні договори, зокрема:

- договір №13/01/-02 від 13.01.2006 року (а.с. 158) з ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує металопрокат (лист холоднокатаний та горячокатаний) за загальною ціною 63168,00 грн.

Згідно вказаного договору витрати по доставці включені в ціну товару, постачальник разом з товаром передає покупцю накладну на товар та податкову накладну.

Суд підкреслює, що згідно ст.228 ЦК України, на яку посилається відповідач, роблячи висновок щодо нікчемності договору №13/01/-02 від 13.01.2006 року, правочин вважається таким, що порушує встановлений порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тлумачення та використання зазначеної норми ЦК України надано Верховним Судом України, а саме у п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України);

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені цими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Варто відмітити, що згідно із ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Всупереч наведеному, відповідач в акті перевірки від 01.11.2010 року №311/35-30-00235750 не зазначає, до якого із визначених Пленумом Верховного Суду України нікчемних правочинів можливо віднести договір №13/01/-02 від 13.01.2006 року, укладений між ВАТ "Хмільниксільмаш" та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 того ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказано, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Згідно ч. 2 ст. 3 того ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, у відповідності до ч. 1 та. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (далі - Положення № 88).

Положення №88 встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) (п.п. 1.1). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.п. 1.2). Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п. 2.4).

Стосовно використання факсимільного підпису, то суд заначає, що відповідно до Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З огляду на викладене, суд не погоджується з відповідачем, що податкові накладні на отримання товару ВАТ "Хмільниксільмаш" від зазначеного контрагента (ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ") не є підтвердженням одержання товару, а відсутність товарно-транспортних накладних і шляхових листів, внаслідок не встановлення перевіркою наявності транспортного засобу від ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" та виконання підписів від імені ОСОБА_6 за допомогою рельєфного кліше - факсиміле є підставою для визнання угод з вказаним контрагентом нікчемними.

Варто відмітити, що наявність товарно-транспортних накладних та шляхових листів передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Суд також прийняв до уваги пояснення представника позивача у судовому засіданні про те, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з урахуванням інформації, що викладена в кримінальній справі (на матеріали досудового слідства) №10230013/5 щодо порушення службовими особами ВАТ "Хмільниксільмаш" ч. 2 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Вказана інформація представника позивача знайшла своє відображення в акті перевірки №311/35-30-00235750 від 01.11.2010 року (а.с. 12 - 52).

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.7 вказаного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом 2 Порядку визначений зміст акту перевірки.

В порушення вказаних норм, ревізори вийшли за межі наданих їм повноважень, відобразивши в акті перевірки інформацію, яка непередбачена вищенаведеним Порядком, а саме інформацію досудового слідства та посилаючись на неї робили висновки щодо наявності порушень податкового законодавства, що є упередженим ставленням. Проте метою перевірки повинна бути неупереджена об'єктивна позиція на підставі наявного податкового обліку.

Наявність порушеної кримінальної справи та складені процесуальні документи по ній не можуть бути однозначним доказом порушень податкового законодавства до набрання вироку суду по кримінальній справі законної сили. На час складання акту перевірки та розгляду справи в суді з пояснень представників сторін встановлено, що досудове слідство по кримінальній справі триває.

Крім того, судом не взято до уваги факт підтвердження нікчемності вказаних вище угод по причині не встановлення місцезнаходження ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" за юридичною адресою, оскільки в акті перевірки не спростовується факт поставки матеріалів (металу) ВАТ "Хмільниксільмаш" від ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", а також зазначено про виїмку документів, що підтверджують проведення фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ".

Оскільки, Хмільницькою ОДПІ не доведено неправомірність внесення позивачем до складу валових витрат - витрати на придбання матеріалів (металу), суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування ВАТ "Хмільниксільмаш" податку на прибуток підприємств у сумі 359668,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 179834 грн., згідно з п. 4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 того ж Закону. А тому, податкове повідомлення - рішення №0000752301/0 від 10.11.2010 року підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0000742301/0 від 10.11.2010 року, судом встановлено наступне.

Обґрунтування виявлених відповідачем порушень наведено в п. 3.2.2 акту перевірки №311/35-30-00235750 від 01.11.2010 року.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 229818 грн. в тому числі за: жовтень 2007 року на суму 19670 грн., листопад 2007 року на суму 23537 грн., грудень 2007 року на суму 125881 грн., лютий 2008 року на суму 33340 грн., березень 2008 року на суму 2070 грн., вересень 2008 року на суму 12010 грн., жовтень 2008 року на суму 13310 грн. та завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників декларації, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 287735 грн. у тому числі за: жовтень 2007 року на суму 19670 грн., листопад 2007 року на суму 57093 грн., грудень 2007 року на суму 92325 грн., лютий 2008 року на суму 59544 грн., червень 2008 року на суму 23359 грн., серпень 2008 року на суму 35744 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п.7 ст. 7 того ж Закону).

В акті перевірки від 01.11.2010 року вказано, що дане порушення допущено внаслідок включення ВАТ "Хмільниксільмаш" до податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню матеріалів (металу) у ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", угода (договір) з яким є нікчемною (а.с. 34-39).

Як встановлено судом з обставин викладених вище, відповідачем до суду не надано підтвердження того, що угоди позивача з зазначеним контрагентом є нікчемними та не доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість придбаного у нього товару.

Окрім того, судом встановлено, що ВАТ "Хмільниксільмаш" внесено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), згідно податкових накладних (а.с. 61-157), що відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надає право позивачу скористатися податковим кредитом.

Також, позивачем до суду надано підтвердження виконання умов вказаного договору ВАТ "Хмільниксільмаш" з зазначеним контрагентом, зокрема: платіжні доручення про перерахування оплати за матеріал (метал), накладні та податкові накладні на отриманий товар (а.с. 61-157), що відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону).

Ця норма не містить додаткових вимог, є імперативною та не допускає різне тлумачення.

Судом встановлено, що під час перевірки ВАТ "Хмільниксільмаш" надало відповідачу для ознайомлення податкові накладні, отримані від ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", в повному обсязі. Усі вони оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

А тому, суд дійшов висновку про відсутність порушення в діях позивача щодо віднесення витрат на придбання матеріалів (металу) у ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" до складу податкового кредиту.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил введення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, підстави вважати, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочину може одночасно впливати на права та обов'язки іншого платника податків, який був учасником відповідної операції є безпідставними, оскільки нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватись в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

До того ж, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, (в т.ч. висновків експертних установ та доказової бази на якій базуються матеріали досудового слідства по кримінальній справі), в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Ним надано достатньо документів, що підтверджують правомірність такого заявлення. Більше того, неузгодженості, прогалини чинного законодавства не можуть слугувати безумовною підставою для формування висновків на користь держави, в особі її органів, повноважних проводити перевірки та контролювати порядок формування, звітності та сплати податків і зборів. Надання Хмільницькою ОДПІ переваги матеріалам кримінальної справи №10230013 (доказовій базі досудового слідства) та висновку спеціаліста Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру УМВС України у Вінницькій області №449-и від 20.10.2010 року, за умови чинності нормативно - правового акту - Закону України "Про податок на додану вартість", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України, яким встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та підлягає до застосування у даних правовідносинах, суд вважає безпідставним.

Оскільки відповідачем не доведено неправомірність формування ВАТ "Хмільниксільмаш" суми податкового кредиту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування ВАТ "Хмільниксільмаш" податку на додану вартість у сумі 229818,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114909 грн., згідно з п. 4.2.2. ст. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 того ж Закону. А тому, податкове повідомлення - рішення №0000742301/0 від 10.11.2010 року підлягає скасуванню.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено, на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суб'єкт владних повноважень, зокрема, повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального права. Застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат (ст. 159 КАС України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Хмільниксільмаш" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000752301/0 від 10.11.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000742301/0 від 10.11.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Хмільниксільмаш" судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 28.12.10

Суддя Чернюк Алла Юріївна