Рішення

від 11.10.2016 по справі 910/14777/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа № 910/14777/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" простягнення 34 874 грн 65 коп. Представники: від позивача: Гіневська-Фареник М.О. - представник за довіреністю від відповідача: не завились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" про стягнення 58 986 грн 95 коп. заборгованості за договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006, в тому числі: 26 572 грн 52 коп. заборгованості, 775 грн 24 коп. пені, 6 595 грн 27 коп. інфляційних втрат та 931 грн 62 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006 не виконав зобов'язання з оплати послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за надані послуги за період з лютого 2014 року по травень 2016 року у розмірі 26 572 грн 52 коп., а також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 775 грн 24 коп. пені, 6 595 грн 27 коп. інфляційних втрат та 931 грн 62 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14777/16, розгляд справи призначений на 12.09.2016.

12.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів.

12.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив (заперечення) на позовну заяву, клопотання про залишення без розгляду чи припинення провадження.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 12.09.2016 оголошено перерву до 03.10.2016.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення.

03.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів.

03.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про припинення провадження по справі.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 03.10.2016 оголошено перерву до 10.10.2016.

05.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення.

10.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив (заперечення) на позовну заяву та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 10.10.2016 оголошено перерву до 11.10.2016.

11.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 11.10.2016 не з'явився про поважні причини суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 11.10.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 28 737 грн 00 коп. заборгованості з період з березня 2014 року по серпень 2016 року, 595 грн 13 коп. пені, 7155 грн 63 коп. інфляційних втрат та 1007 грн 12 коп. 3 % річних.

Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши надану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, не приймає її до розгляду, з огляду на те, що позивачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо надіслання копії відповідної заяви з доданими до неї документами відповідачу, з урахуванням того, що строк вирішення спору є обмеженим у відповідності до норм статті 69 Господарського процесуального кодексу України та за відсутності відповідного клопотання заінтересованої особи, суд позбавлений можливості відкладення розгляду справи з метою зобов'язання позивача вчинити відповідні дії. Крім того, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за період, що не ввійшов до даного позову.

Також суд зазначає, що відповідно до норм статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Судом встановлено, що позивачем неправильно визначено ціну позову, а саме позивачем ціну позову визначено у розмірі 58 986 грн 95 коп., тоді як з прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 26 572 грн 52 коп. заборгованості, 775 грн 24 коп. пені, 6 595 грн 27 коп. інфляційних втрат та 931 грн 62 коп. 3 % річних, що разом складає 34 874 грн 65 коп.

Таким чином, ціна позову складає 34 874 грн 65 коп., в тому числі: 26 572 грн 52 коп. заборгованості, 775 грн 24 коп. пені, 6 595 грн 27 коп. інфляційних втрат та 931 грн 62 коп. 3 % річних.

Крім того, суд, розглянувши заявлені відповідачем клопотання про припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду, прийшов до висновку що заявлені клопотання не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять обставин, які в розумінні статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставою для припинення провадження у справі чи залишення позову без розгляду.

Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості відповідача замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед", прийшов до висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку із запереченнями позивача проти заміни та відсутністю підстав для заміни відповідача.

Також, не підлягає задоволенню клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо припинення провадження на підставі пункту 3-4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки нормами статті 63 Господарського процесуального кодексу України не передбачено процедури припинення провадження у справі. Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У судовому засіданні 11.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" Корпорація "Позняки-жил-буд" (підприємство за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтімед" в особі технічного директора ОСОБА_2. (користувач за договором) укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до умов якого предметом договору є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 НП-№ 1, 2, 3 заг. площею 219,00 м 2 (206 м 2 ), яке займає користувач на підставі договору оренди № 01/04 від 10.04.2006.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата за надання послуг складається з фактичних витрат і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем.

У відповідності до пункту 3.3 договору користувач зобов'язаний щомісячно звертатися до підприємства для отримання рахунків зі сплати експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

Положеннями пунктів 5.9 та 5.10 договору погодили, що термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання і автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

В подальшому 01.11.2011 між сторонами було підписано угоду про внесення змін та доповнень до договору, у відповідності до якої вказаний правочин доповнено пунктом 3.4 наступного змісту: "З 01 листопада 2011 року щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,9 грн. з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Згідно із Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені Наказом № 76 від 17.05.2005 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом № 186 від 09.04.2012, у якому зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за договором від 21.07.2006, вважав цей договір розірваним з 21.07.2012.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 00-619 від 02.07.2013 на № 219 від 03.06.2013, з якого вбачається, що відповідач просив припинити дію договору від 21.07.2006 з 21.07.2013. Позивачем відмовлено у припиненні даного договору посилаючись на те, що відбулась пролонгація даного договору, термін його дії не закінчився, а тому відсутні підстави для його розірвання. Також, позивач зазначив, що у зв'язку з споживанням відповідачем послуг, які надає позивач, він зобов'язаний їх оплачувати, а тому відсутні підстави для розірвання договору.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Ганни Ахматової, буд. 13-Д, нежиле приміщення № 459 , що є додатковим підтвердженням споживання житлово-комунальних послуг саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтімед", а не ОСОБА_2, як зазначалось вище, договір укладено зі споживачем, що є належним виконанням вимог чинного законодавства України.

Наявний в матеріалах справи договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 28.03.20106, укладений між позивачем та ОСОБА_2, як фізичною особою, щодо спірного приміщення, а також те що орендарем приміщення та особою яка є споживачем житлово-комунальних послуг є Приватне підприємств "Демитла" на підставі договорів оренди нежитлового приміщення №01/09-2013 від 01.09.2013, № 01/07-2014 від 01.07.2014 та № 02/09/14 від 03.11.2014, не приймається судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується чинність у спірний період договору від 21.07.2006, укладеного між сторонами по справі, та відсутність будь-яких оплат по договору б/н від 28.03.2006 зі сторони фізичної особи ОСОБА_2.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії укладеного сторонами договору на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 28.03.20106, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

Як встановлено судом, відповідачем в порушення умов за договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати експлуатаційних витрат за період з лютого 2014 року по травень 2016 року включно, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 26 572 грн 52 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами діючого законодавства та на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006 не передбачено обов'язкового складання між виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території та особою, що орендує приміщення на відповідній території, будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, необхідність оплати експлуатаційних витрат пов'язується законом з площею приміщення, яка займається споживачем послуг.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 у справі № 910/5587/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" про стягнення 25 336 грн 58 коп. заборгованості за договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006, яке частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед", стягнуто заборгованість за період з січня 2013 року по лютий 2014 року включно на загальну суму 13 410 грн 60 коп.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 80 Господарського процесуального суду України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, стосовно того, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального суду України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Як вбачається з інформаційної бази "Діловодство спеціалізованого суду", 10.11.2014, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року у справі № 910/5587/14, видано наказ.

З огляду на вищезазначене суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за лютий 2014 року у розмірі 709 грн 22 коп., на підставі пункту 2 частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006 підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 863 грн 30 коп., нарахованої за період з березня 2014 року по травень 2016 включно.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 595 грн 27 коп. інфляційних втрат, 931 грн 62 коп. 3 % річних та 775 грн 24 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 26.03.2014 по 23.06.2016.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 3.2 договору за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1 % від суми сплати за кожний день прострочки (включаючи день сплати), але не більше подвійної облікової ставка НБУ.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 3.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправильними.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах визначеного позивачем періоду часу, а саме кінцевої дати нарахування пені (23.06.2016):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 957.90 (липень 2015) 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22.0000 % 0.120 %* 3.45 957.90 29.01.2016 - 25.02.2016 28 22.0000 % 0.120 %* 32.24 957.90 (серпень 2015) 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22.0000 % 0.120 %* 3.45 957.90 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 40.31 957.90 04.03.2016 - 25.03.2016 22 22.0000 % 0.120 %* 25.33 957.90 (вересень 2015) 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22.0000 % 0.120 %* 3.45 957.90 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 40.31 957.90 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 56.43 957.90 22.04.2016 - 25.04.2016 4 19.0000 % 0.104 %* 3.98 957.90 (жовтень 2015) 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22.0000 % 0.120 %* 3.45 957.90 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 40.31 957.90 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 56.43 957.90 22.04.2016 - 25.05.2016 34 19.0000 % 0.104 %* 33.81 957.90 (листопад2015) 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22.0000 % 0.120 %* 3.45 957.90 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 40.31 957.90 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 56.43 957.90 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 34.81 957.90 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 26.38 957.90 (грудень 2015) 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22.0000 % 0.120 %* 3.45 957.90 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 40.31 957.90 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 56.43 957.90 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 34.81 957.90 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 26.38 957.90 (січень 2016) 26.02.2016 - 03.03.2016 7 22.0000 % 0.120 %* 8.06 957.90 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 56.43 957.90 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 34.81 957.90 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 26.38 957.90 (лютий 2016) 26.03.2016 - 21.04.2016 27 22.0000 % 0.120 %* 31.09 957.90 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 34.81 957.90 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 26.38 957.90 (березень 2016) 26.04.2016 - 26.05.2016 31 19.0000 % 0.104 %* 30.83 957.90 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 26.38 957.90 (травень 2016) 26.05.2016 - 26.05.2016 1 19.0000 % 0.104 %* 0.99 957.90 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 26.38 Всього: 968,28 Суд наводить власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду часу:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 26.03.2014 - 25.04.2014 709.22 1.033 23.40 26.04.2014 - 25.05.2014 1667.12 1.038 63.35 26.05.2014 - 25.06.2014 2625.02 1.010 26.25 26.06.2014 - 25.07.2014 3582.92 1.004 14.33 26.07.2014 - 25.08.2014 4540.82 1.008 36.33 26.08.2014 - 25.09.2014 5498.72 1.029 159.46 26.09.2014 - 25.10.2014 6456.62 1.024 154.96 26.10.2014 - 25.11.2014 7414.52 1.019 140.88 26.11.2014 - 25.12.2014 8372.42 1.030 251.17 26.12.2014 - 25.01.2015 9330.32 1.031 289.24 26.01.2015 - 25.02.2015 10288.22 1.053 545.28 26.02.2015 - 25.03.2015 11246.12 1.108 1214.58 26.03.2015 - 25.04.2015 12204.02 1.140 1708.56 26.04.2015 - 25.05.2015 13161.92 1.022 289.56 26.05.2015 - 25.06.2015 14119.82 1.004 56.48 26.06.2015 - 25.07.2015 15077.72 0.990 -150.78 26.07.2015 - 25.08.2015 16035.62 0.992 -128.28 26.08.2015 - 25.09.2015 16993.52 1.023 390.85 26.09.2015 - 25.10.2015 17951.42 0.987 -233.37 26.10.2015 - 25.11.2015 18909.32 1.020 378.19 26.11.2015 - 25.12.2015 19867.22 1.007 139.07 26.12.2015 - 25.01.2016 20825.12 1.009 187.43 26.01.2016 - 25.02.2016 21786.02 0.996 -87.14 26.03.2016 - 25.04.2016 23698.82 1.035 829.46 26.04.2016 - 25.05.2016 24656.72 1.001 24.66 26.05.2016 - 23.06.2016 25614.62 0.998 -51.23 Всього: 6272,69

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 709.22 26.03.2014 - 25.04.2014 31 3 % 1.81 1667.12 26.04.2014 - 25.05.2014 30 3 % 4.11 2625.02 26.05.2014 - 25.06.2014 31 3 % 6.69 3582.92 26.06.2014 - 25.07.2014 30 3 % 8.83 4540.82 26.07.2014 - 25.08.2014 31 3 % 11.57 5498.72 26.08.2014 - 25.09.2014 31 3 % 14.01 6456.62 26.09.2014 - 25.10.2014 30 3 % 15.92 7414.52 26.10.2014 - 25.11.2014 31 3 % 18.89 8372.42 26.11.2014 - 25.12.2014 30 3 % 20.64 9330.32 26.12.2014 - 25.01.2015 31 3 % 23.77 10288.22 26.01.2015 - 25.02.2015 31 3 % 26.21 11246.12 26.02.2015 - 25.03.2015 28 3 % 25.88 12204.02 26.03.2015 - 25.04.2015 31 3 % 31.10 13161.92 26.04.2015 - 25.05.2015 30 3 % 32.45 14119.82 26.05.2015 - 25.06.2015 31 3 % 35.98 15077.72 26.06.2015 - 25.07.2015 30 3 % 37.18 16035.62 26.07.2015 - 25.08.2015 31 3 % 40.86 16993.52 26.08.2015 - 25.09.2015 31 3 % 43.30 17951.42 26.09.2015 - 25.10.2015 30 3 % 44.26 18909.32 26.10.2015 - 25.11.2015 31 3 % 48.18 19867.22 26.11.2015 - 25.12.2015 30 3 % 48.99 20825.12 26.12.2015 - 25.01.2016 31 3 % 53.06 21786.02 26.01.2016 - 25.02.2016 31 3 % 55.51 25614.62 26.05.2016 - 23.06.2016 29 3 % 61.05 22740.92 26.02.2016 - 25.03.2016 29 3 % 54.20 23698.82 26.03.2016 - 25.04.2016 31 3 % 60.38 24656.72 26.04.2016 - 25.05.2016 30 3 % 60.80 25614.62 26.05.2016 - 23.06.2016 29 3 % 61.05 Всього: 946,68 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком суду в розмірі 6272 грн 69 коп., а вимоги про стягнення 3 % річних та пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача, а саме: 931 грн 62 коп. 3 % річних та 775 грн 24 коп. пені, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, п. 2 ч.2 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" (02068, м. Київ, вул. Ганни Ахматової, буд. 13-Д, нежиле приміщення № 459, ідентифікаційний код 32375968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, буд. 3, ідентифікаційний код 30300272) 25 863 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 30 коп. заборгованості, 6 272 (шість тисяч двісті сімдесят дві) грн 69 коп. інфляційних втрат, 931 (дев'ятсот тридцять одна) грн 62 коп. 3 % річних та 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн 24 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн 23 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" заборгованості у розмірі 709 грн 22 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.10.2016

Суддя Н.Б. Плотницька