Ухвала

від 12.10.2016 по справі 910/25206/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.10.2016Справа № 910/25206/15 За скаргою Підприємства об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської організації

інвалідів "Союз організацій інвалідів України

на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої

служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання незаконними та скасування постанов

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод реактивів, індикаторів

та аналітичних препаратів "Ріап"

до Підприємства об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської організації

інвалідів "Союз організацій інвалідів України

про стягнення 110911,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін:

від скаржника Каланчук Л.М. (за дов.), Лисова Н.В. (директор)

від позивача Марунич Г.І. (за дов.)

від ДВС не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" (надалі ПАТ Київський завод "РІАП", позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (надалі Підприємство "Фармлинк" ВОІ СОІУ, відповідач) 68084,23 грн. основного боргу за договором поставки № 1422 від 14.10.2014р., 18336,10 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, 1343,00 грн. 3% річних та 23148,64 грн. інфляційних нарахувань, а всього разом 110911,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі № 910/25206/15 позов задоволено: стягнуто з Підприємства об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська 63/12, ідентифікаційний код 37725369) на користь Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" (04080, м. Київ, вул. Корабельна 5, ідентифікаційний код 05761293) 68084,23 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімдесят чотири гривні 23 копійки) основного боргу, 18336,10 грн. (вісімнадцять тисяч триста тридцять шість гривень 10 копійок) пені, 24714,58 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 58 копійок) інфляційних нарахувань, 1505,28 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ять гривень 28 копійок) 3% річних, розстрочивши виконання рішення наступним чином:

до 31 грудня 2015 року - 9386, 60 грн.;

до 31 січня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 29 лютого 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 31 березня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 30 квітня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 31 травня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 30 червня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 31 липня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 31 серпня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 30 вересня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 31 жовтня 2016 року - 9386, 60 грн.;

до 30 листопада 2016 року - 9386, 60 грн. та стягнуто 1689,60 грн. судового збору.

На виконання вказаного судового рішення Господарським судом міста Києва 21.12.2015 видані відповідні накази.

16.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Підприємства об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України надійшла скарга на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Разом зі скаргою заявником подано заяву про поновлення строку на оскарження дій та рішень державного виконавця, посилаючись на те, що причинами пропущення десятиденного строку на оскарження дій та рішень державного виконавця було невчасне повідомлення скаржника про прийняття державним виконавцем рішень про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно (додатком до заяви є копія роздруківки з сайту Укрпошта з даними про вручення листів, Ухвали господарського суду міста Києва від 23.08.2016 та від 06.09.2016, копії конвертів якими були надіслані Постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладання арешту на майно та оголошення заборони його відчуження).

Ухвалою суду від 22.09.2016 задоволено клопотання заявника, визнано причини пропуску строку на оскарження дій та рішень державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві поважними і відновлено пропущений строк. Скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 12.10.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 03.10.2016 від Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли заперечення на скаргу боржника, в яких зазначено, що виконавець діяв у межах своїх повноважень і у нього були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені ст.. 26 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про арешт майна боржника була прийнята на підставі заяви стягувача згідно ст. 57, 59 Закону України "Про виконавче провадження". В зв'язку з викладеним скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

10.10.2016 через загальний відділ діловодства суду від стягувача надійшли письмові пояснення на скаргу, в яких він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що ч. 3 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" застосовується у разі відстрочення виконання рішення, а не його розстрочення, а тому у виконавець діяв в межах своїх повноважень у порядку передбаченому законом.

В судове засідання 12.10.2016 представник ВДВС не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

02.08.2016 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінською Катериною Михайлівною було відкрито виконавче провадження ВП № 51811994 про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/25206/15 від 21.12.2015 та надано боржнику термін для самостійного виконання рішення в строк до 7 днів з моменту винесення постанови.

Виконавче провадження було відкрито на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення, зареєстрованої 29.07.2016 за № 7077. У вказаній заяві стягувач просив: примусово виконати рішення суду від 02.12.2015 на підставі наказу від 21.12.2015 у справі № 910/25206/15; накласти арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на його банківських рахунках в межах суми боргу за період з грудня 2015 року по червень 2016 року, а саме 63506,20 грн.; стягнути з боржника борг за період з грудня 2015 року по червень 2016 року, а саме 63506,20 грн.

Отже у своїй заяві стягувач чітко вказував, що просить стягнути борг та накласти арешт на кошти в межах частини суми боргу у розмірі 63506,20 грн. за період з грудня 2015 по червень 2016.

05.08.2016 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінською Катериною Михайлівною було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 51811994, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 110440,19 грн.

Боржник вважає вказані постанови державного виконавця не законними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 7, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, який вступив в дію з 05.10.2016 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Отже при розгляді даної скарги застосовуються норми Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Згідно с.. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Судом встановлено, що у державного виконавця були відсутні підстави, передбачені законом, відмовити у відкритті виконавчого провадження. Однак, на підставі ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", рішення суду, яким розстрочено сплату боржником суми боргу, має виконуватись в частині та строки встановлені цим рішенням.

Тобто державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження та накладаючи арешт на майно боржника в межах всієї суми заборгованості, порушив норми чинного законодавства.

Станом на момент відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника рішення суду мало виконуватись лише в частині суми боргу за період з 31.12.2015 по 31.07.2016, що становить 72892,80 грн., з урахуванням сплачених боржником сум у розмірі 2200,00 грн. Суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2016 та постанова про накладення арешту на майно боржника від 05.08.2016 в частині зобов'язання сплатити суму боргу у розмірі 37546,40 грн. та накладення арешту на майно на суму 37546,40 грн. суперечать вимогам закону та підлягають скасуванню в цій частині.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що держаний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 вказаного Закону).

З урахуванням наведеного, орган державної виконавчої служби та її посадові особи повинні діяти виключно на підставах, в межах повноважень, у спосіб та у точній відповідності із законом.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Суд звертає увагу скаржника, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Отже вказані два поняття не є тотожними.

Посилання скаржника на ч. 3 ст.. 25 Закону України "Про виконавче провадження" судом до уваги не приймаються, оскільки, дія даної норми не розповсюджується на рострочку боргу, яка мала місце в даному випадку. А питання про відстрочення судом не розглядалось, відповідне рішення не приймалось.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи Підприємства Об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської Організації Інвалідів України "Союз організації інвалідів" частково є правомірними та обгрунтованими, а скарга на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві такою, що підлягає задоволенню в частині.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Підприємства Об'єднання громадян "Фармлинк" Всеукраїнської Організації Інвалідів України "Союз організації інвалідів" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 51811994 від 02.08.2016 в частині зобов'язання боржника сплатити заборгованість за період з 31.08.2016 по 30.11.2016 на суму 37546,40 грн.; визнати дії державного виконавця по прийняттю постанови в цій частині незаконними.

3. Скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження від 05.08.2016 в частині суми звернення стягнення за період з 31.08.2016 по 30.11.2016 в розмірі 37546,40 грн.; визнати дії державного виконавця по прийняттю постанови в цій частині незаконними.

4. Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя І.В.Усатенко