Рішення

від 12.10.2016 по справі 910/16974/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016Справа №910/16974/16 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ АБРАЗИВИ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНІ СИСТЕМИ" простягнення 70502,08 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Янко І.М. (довіреність б/н від 13.09.2016р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські абразиви" (надалі - ТОВ "Українські абразиви") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" (надалі - ТОВ "Торгово-будівельні системи") про стягнення 58065,81 грн. заборгованості за договором поставки, 1400,15 грн. інфляційних та 11104,31 грн. пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2016р. порушено провадження у справі №910/16974/16 та розгляд справи призначено на 28.09.2016р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 12.10.2016р.

06.10.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг у розмірі 58065,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 1400,15 грн. та пеню у розмірі 11036,12 грн.

Судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог, як таку, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

12.10.2016р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.

Відповідач по справі - ТОВ "Торгово-будівельні системи" повторно на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 16.09.2016р. отримана уповноваженою особою відповідача 29.09.2016р., що підтверджується відповідним записом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, тобто відповідач мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/16974/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

05.05.2015р. між ТОВ "Українські абразиви" (продавець) та ТОВ "Торгово-Будівельні Системи" (покупець) було укладено Договір поставки №05/05-15 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості, за цінами та в строки, зазначених в заявках, накладних, рахунках-фактурах тощо, що є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняти товар і сплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються на протязі 65 (шестидесяти п`яти) календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п.2.3 договору датою розрахунку вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

За умовами п. 4.3 договору право власності на товари виникає у покупця з моменту отримання товару.

Датою поставки товару вважається дата оформлення відповідної товарної накладної на передачу товару покупцю (п. 4.7 договору).

У п. 7.1 договору сторонами погоджено, що за невиконання п. 2.1 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2015р. Якщо за один місяць до дати завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.10.1 договору).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товару на загальну суму 81329,53 грн., про що свідчать видаткові накладні №УА-0003448 від 01.12.2015р. на суму 40683,17 грн., №УА-0003531 від 07.12.2015р. на суму 2550,84 грн., №УА-0003532 від 07.12.2015р. на суму 1124,93 грн., №УА-0003643 від 14.12.2015р. на суму 1456,56 грн., №УА-0003788 від 21.12.2015р. на суму 1051,44 грн., №УА-0003803 від 28.12.2016р. на суму 2082,24 грн., №УА-0003804 від 28.12.2015р., №УА -0003805 від 28.12.2015р. на суму 6051,34 грн., №УА-0003823 від 30.12.2016р. на суму 869,52 грн., №УА-0000116 від 18.01.2016р. на суму 1076,35 грн., №УА-0000174 від 22.01.2016р. на суму 2999,16 грн., №УА-0000284 від 29.01.2016р. на суму 1841,14 грн., №УА-0000285 від 29.01.2016р. на суму 888,19 грн., №УА-0000286 від 29.01.2016р. на суму 2601,60 грн., №УА-0000364 від 17.02.2016р. на суму 3257,76 грн., №УА-0000365 від 17.02.2016р. на суму 4748,62 грн., №УА-0000474 від 27.02.2016р. на суму 3049,68 грн., які підписані уповноваженими особами представників сторін та завірені печатками товариств.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №05/05-15 від 05.05.2015р. зобов'язання не виконав, товар у визначений договором строк в повному обсязі не оплатив.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем у 2016р. було оплачено отриманий товар на суму 23263,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №67 від 25.02.2016р., №71 від 08.03.2016р., №88 від 08.04.2016р., №54 від 26.05.2016р., №88 від 23.06.2016р.).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п. 2.1 договору сторони визначили, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються на протязі 65 (шестидесяти п`яти) календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи те, що ТОВ "Торгово-Будівельні Системи" прийнято товар та підписано видаткові накладні на суму 81329,53 грн. без зауважень та заперечень та з урахуванням п. 2.1 договору розрахунок відповідач повинен був здійснити:

№УА-0003448 від 01.12.2015р. на суму 40683,17 грн. строк оплати 04.02.2016р.;

№УА-0003531 від 07.12.2015р. на суму 2550,84 грн. строк оплати 10.02.2016р.;

№УА-0003532 від 07.12.2015р. на суму 1124,93 грн. строк оплати 10.02.2016р.;

№УА-0003643 від 14.12.2015р. на суму 1456,56 грн. строк оплати 17.02.2016р.;

№УА-0003788 від 21.12.2015р. на суму 1051,44 грн. строк оплати 24.02.2016р.;

№УА-0003803 від 28.12.2016р. на суму 2082,24 грн. строк оплати 02.03.2016р.;

№УА-0003804 від 28.12.2015р. на суму 4996,99 грн. строк оплати 02.13.2016р.;

№УА -0003805 від 28.12.2015р. на суму 6051,34 грн. строк оплати 02.03.2016р.;

№УА-0003823 від 30.12.2016р. на суму 869,52 грн. строк оплати 04.03.2016р.;

№УА-0000116 від 18.01.2016р. на суму 1076,35 грн. строк оплати 23.03.2016р.;

№УА-0000174 від 22.01.2016р. на суму 2999,16 грн. строк оплати 27.03.2016р.;

№УА-0000284 від 29.01.2016р. на суму 1841,14 грн. строк оплати 03.04.2016р.;

№УА-0000285 від 29.01.2016р. на суму 888,19 грн. строк оплати 03.04.2016р.;

№УА-0000286 від 29.01.2016р. на суму 2601,60 грн. строк оплати 03.04.2016р.;

№УА-0000364 від 17.02.2016р. на суму 3257,76 грн. строк оплати 22.04.2016р.;

№УА-0000365 від 17.02.2016р. на суму 4748,62 грн. строк оплати 22.04.2016р.;

№УА-0000474 від 27.02.2016р. на суму 3049,68 грн. строк оплати 02.05.2016р.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду щодо приймання відповідачем товарів на загальну суму 81329,53 грн., враховуючи умови спірного договору щодо строків оплати прийнятого товару, господарський суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати настав.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи та бухгалтерської довідки ТОВ "Українські абразиви" за №16/09/16 від 16.09.2016р. відповідачем не здійснено оплату отриманого товару в розмірі 58065,81 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Українські абразиви" доведено та матеріалами справи підтверджено існування обов'язку у відповідача зі сплати заборгованості за договором у розмірі 58065,81 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 11036,12 грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, в п. 7.1 договору сторонами погоджено, що за невиконання п. 2.1 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки .

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14 вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, керуючись діючим законодавством, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 05.02.2016р. по 13.09.2016р. в сумі 11036,12 грн.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені, судом визнано його арифметично вірним та обґрунтованим.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1400,15 грн. інфляційних втрат, як це передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що позивачем при нарахуванні інфляційних не враховано умови п. 2.1 договору та частини другої статті 530 ЦК України, а тому нарахування інфляційних підлягає за період з 05.02.2016р.

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат на суму 58065,81 грн. за період заявлений з 05.02.2016р. по 05.09.2016р., за виключенням дат часткової оплати товару, становить 1797,78 грн.

При цьому позивачем до стягнення заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 1400,15 грн. З урахуванням того, що ТОВ "Українські абразиви" заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у меншому розмірі ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог тому судом задовольняється вимога щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1440,15 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а саме: 58065,81 грн. - основний борг, 1400,15 грн. - інфляційних втрат та 11036,12 грн. - пені.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські абразиви" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Будівельні Системи" (04210, м. Київ, вулиця Малиновського, буд. 34, ідентифікаційний код 38799337) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські абразиви" (02081, м. Київ, вулиця Сортувальна, буд. 2, ідентифікаційний код 37258458) основний борг у розмірі 58065 (п'ятдесят вісім тисяч шістдесят п`ять) грн. 81 коп., пеню у розмірі 11036 (одинадцять тисяч тридцять шість) грн. 12 коп., інфляційні у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 17.10.2016р.

Суддя В.В. Князьков