Постанова

від 28.09.2016 по справі 910/17610/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/17610/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Панчишин А.М. - за довіреністю;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (дата підписання 22.04.2016)

у справі № 910/17610/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич"

про стягнення 65 164 грн. 01 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (з урахуванням заяви від 01.09.2015 про зменшення розміру позовних вимог): 27 996,10 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 01.04.2014 №101-142-ДА14; 1 706,69 грн. 3% річних; 35 461,22 грн. втрат від інфляції, а всього 65 164,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2015 у справі №910/17610/15 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015, позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства: 27 996,10 грн. основного боргу; 975,83 грн. 3% річних; 20 218,60 грн. втрат від інфляції та 1 379,14 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи скасовано; справу №910/17610/15 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи Вищий господарський суд України в постанові від 17.02.2016 вказав на те, що суди не звернули уваги на те, що в контексті пунктів 2.13, 3.2 Договору право постачальника вимагати оплати переданого товару виникає не з наступного дня після прийняття товару покупцем, а з перебігом наданого йому 30-ти денного строку на реалізацію отриманого товару; не надали належної оцінки тому, що розрахунок передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем саме з наступного дня після передачі товару, а у який спосіб і за який період прострочення цей розрахунок зроблений, господарськими судами не зазначено; встановлюючи факт прострочення відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, не врахували законодавчі приписи та не надали належної оцінки умовам Договору; а отже, не встановили конкретного строку виникнення у відповідача грошового зобов'язання та відповідно строку, з якого у позивача виникає право нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" 27 996 грн. 10 коп. основного боргу та 784 грн. 88 коп. судового збору за подання позовної заяви, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" 1 145 грн. 97 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 1 454 грн. 54 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат та резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6 (літери Б, Б'); ідентифікаційний код 39118195) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5; ідентифікаційний код 19155069): 27 996 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 10 коп. основного боргу, 1 706 (одна тисяча сімсот шість) грн. 69 коп. - 3% річних, 35 461 (тридцять п'ять тисяч чотириста шістдесят один) грн. 22 коп. - інфляційні втрати, 2 125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 02 коп. - судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Синиці О.Ф., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 29.06.2016.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твич" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та не доведено обставини, які суд визнав встановленими.

При цьому, скаржник просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги.

03.06.2016 згідно п.п.2.3.44 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у судовій справі № 910/17610/15 передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Синиця О.Ф., судді: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2679/16 від 29.06.2016 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Синиці О.Ф. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17610/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2016 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Тищенко О.В.

29.06.2016 згідно п.п.2.3.44 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у судовій справі № 910/17610/15 передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2722/16 від 01.07.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17610/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.07.2016 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Гаврилюка О.М.

01.07.2016 згідно п.п.2.3.44 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у судовій справі № 910/17610/15 передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Хрипун О.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Гаврилюка О.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 31.08.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Гаврилюка О.М. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Твич" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 до провадження, об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром", розгляд справи № 910/17610/15 призначено на 31.08.2016.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 31.08.2016 року, не відбулося.

З огляду на вихід головуючого судді Корсакової Г.В. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 розгляд справи призначено на 28.09.2016.

В судове засідання 28.09.2016 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 28.09.2016 представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивача, представник відповідача заперечував в повному обсязі та просив суд вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" є такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Твич" (покупець) уклали Договір поставки № 101-142-ДА14, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити товар згідно із замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження цін, що є невід'ємною частиною Договору, та оплатити товар у строки, зазначені в пункті 3.2 Договору (пункт 1.1 Договору);

- моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві (пункт 1.2 Договору);

- якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, покупець має право повернути його постачальникові, попередньо повідомивши про це постачальника. Повернення нереалізованого товару здійснюється в присутності відповідальних представників покупця й постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів з моменту виставлення вимоги в письмовій формі. Коригуючі накладні постачальник зобов'язаний надати протягом 5 (п'яти) робочих днів (пункт 2.13 Договору);

- загальна сума Договору становить суму вартості товару, поставленого за всіма разом накладними до Договору (пункт 3.1 Договору);

- покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. Сторони погодили, що оплата може здійснюватися, у тому числі, шляхом готівкових розрахунків, у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 3.2 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (пункт 4.16 Договору);

- якщо за 20 календарних днів до закінчення дії Договору жодна із сторін не відмовляється від Договору, то Договір вважається продовженим на один календарний рік (пункт 4.17 Договору).

На виконання умов Договору позивач у 2014 році здійснив поставку товару на загальну суму 137 082,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 25-30; 32-33; 36; 38-39 том І).

Вказані накладні підписані повноважними представниками, скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, а тому вірно прийняті судом першої інстанції як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

У свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме перерахував позивачу 109 086,40 грн.

Предметом позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (з урахуванням заяви від 01.09.2015 про зменшення розміру позовних вимог): 27 996,10 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 01.04.2014 №101-142-ДА14; 1 706,69 грн. 3% річних; 35 461,22 грн. втрат від інфляції, а всього 65 164,01 грн.

Позивач мотивує позовні вимоги про стягнення боргу тим, що строк оплати у договорі не врегульовано, а тому мають бути застосовані приписи ст. 692 ЦК України, тобто оплата має бути проведена після прийняття товару та товаророзпорядчих документів.

При цьому, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що сторони чітко визначили умови оплати (пункт 3.2 Договору), а саме за проданий товар; підстав для стягнення 27 996,10 грн. немає, оскільки товар на вказану суму не продано.

З метою з'ясування наявності у відповідача як покупця нереалізованого товару суд першої інстації ухвалою від 04.04.2016 витребував у відповідача відповідний акт.

На вимогу суду першої інстанції, відповідачем надано акт нереалізованого товару, що був поставлений на підставі Договору. У вказаному акті зазначено, що загальна кількість нереалізованого товару 249 штук; сума нереалізованого товару без ПДВ 23 330,08 грн.; сума нереалізованого товару з ПДВ 27 996,10 грн.

Проте, вказаний акт не було прийнято місцевим господарським судом в якості належного доказу виходячи з того, що він оформлений одноособово, без запрошення представників постачальника; без надання суду документального підтвердження (наприклад, фото); зі змісту документа неможливо встановити, що вказаний товар є тим же товаром, який було придбано у позивача ще у 2014 році.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що в порядку ст. 212 ЦК України обставина, а саме реалізація товару, настала, а тому є підстави для розрахунку за отриманий товар. Також, судом зазначено, що позивач не звертався до відповідача з вимогою погасити борг, а одразу звернувся з відповідним позовом, а тому строк оплати не може бути визначено в порядку ст. 530 ЦК України. Укладаючи договір підприємство розраховувало на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони товариства, яка мала б полягати у повному розрахунку за отриманий у грудні 2014 року товар, а у випадку дійсної нереалізації товару - на його повернення у розумний строк. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 27996,10 грн. основного боргу.

Виходячи з того, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, то суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення вимог в частині стягнення 1706,69 3% річних та 35 461,22 грн. інфляційних втрат не має.

Проте, колегія суддів не погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 27996,10 грн. основного боргу та виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо договором купівлі-продажу не передбачено розстрочення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір поставки, сторони домовились, що покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар (пункт 3.2. договору).

Отже, досягнувши такої домовленості, отримання продавцем плати за товар сторони поставили у залежність від його реалізації покупцем.

При цьому, пунктом 2.13. договору сторони визначили, що в разі нереалізації товару протягом 30 календарних днів, покупець має право повернути його постачальникові, попередньо повідомивши про це постачальника.

Отже, аналіз загального змісту укладеного між сторонами правочину свідчить, що його умови не містять ні граничного строку, протягом якого поставлений товар міг би бути реалізований покупцем, ані граничної дати, з настанням якої переданий, втім не реалізований товар підлягав би поверненню постачальнику.

В контексті пунктів 2.13, 3.2 договору, право постачальника вимагати оплати переданого товару виникає не з наступного дня після прийняття товару покупцем, а з перебігом наданого йому 30-ти денного строку на реалізацію отриманого товару.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача вартості поставленого, але неоплаченого товару, не навів належних та допустимих доказів на підтвердження факту його реалізації відповідачем.

В свою чергу, відповідачем надано на вимогу суду акт нереалізованого товару на суму 27996,10 грн., який позивачем не оспорений.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо оплати поставленого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що строк оплати товару у відповідача на момент звернення позивача до суду з даним позовом не настав.

Отже, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 27996,10 грн. заборгованості за поставлений, але непроданий товар.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат є похідними від заявленої вимоги про стягнення заборгованості за поставлений для реалізації товар, такі задоволенню теж не підлягають.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" є такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 - скасуванню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27 996,10 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 27 996,10грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 27 996,10грн. відмовити.

4. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/17610/15 викласти в наступній редакції:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5; ідентифікаційний код 19155069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6 (літери Б, Б*), ідентифікаційний код 39118195) 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 07 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги. .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5; ідентифікаційний код 19155069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6 (літери Б, Б*), ідентифікаційний код 39118195) 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/17610/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

О.М. Гаврилюк