Постанова

від 20.12.2017 по справі 910/17610/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 910/17610/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року

у справі № 910/17610/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич"

про стягнення 65 164,01 грн., -

в с т а н о в и в :

В липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 65 164,01 грн., з яких: 27 996,10 грн. - основний борг, 1 706,69 грн. - 3 % річних, 35 461,22 грн. - інфляційні втрати (т.І, а.с. 6-8, 198).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як покупцем зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно з Договором поставки від 01 квітня 2014 року № 101-142-ДА14 товару.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/17610/15 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Твич" 27 996,10 грн. основного боргу та 784,88 грн. судового збору за подання позовної заяви (т.ІІ, а.с.166-172).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "НВП "Поліпром" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат та прийняти у цій частині нове, яким позов у цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Твич" звернулося з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовну відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та не доведено обставини, які суд визнав встановленими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21 грудня 2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/17610/15 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено (т.ІІ, 301-309, т.ІІІ, а.с.61-66).

Постановою Верховного суду України від 09 серпня 2017 року постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2016 року у справі № 910/17610/15 скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду (т.ІІІ, а.с.120-123).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2017 року, у зв'язку з призначення головуючого судді (судді - доповідача) Сухового В.Г. на посаду судді Верховного Суду Указом Президента України від 10.11.2017 № 357/2017, що унеможливлює продовження розгляду справи у визначеному в порядку, апеляційні скарги ТОВ "Твич" та ТОВ НВП "Поліпром" у справі №910/1761/15 передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

15 листопада 2017 року, ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "Твич" та ТОВ НВП "Поліпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/17610/15 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 28 листопада 2017 року.

28 листопада 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 20 грудня 2017 року.

У судове засідання 20 грудня 2017 року представники ТОВ "Твич" та ТОВ НВП "Поліпром" не з'явились, про причину неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411619130197 (т.ІІІ, а.с. 167) та судовою розпискою про відкладення розгляду справи (т.ІІІ, а.с. 161).

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Днем вручення судового рішення є в т.ч.: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Враховуючи викладене та враховуючи, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників сторін не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 квітня 2014 року між ТОВ "Поліпром", як постачальником і ТОВ "Твич", як покупцем укладено Договір поставки № 101-142-ДА14, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар згідно із замовленням покупця, а покупець - прийняти його відповідно до накладних і протоколу узгодження цін, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити товар у строки, зазначені у пункті 3.2 (пункт 1.1 договору); моментом передачі права власності на товар є момент фізичного одержання товару покупцем і підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві (пункт 1.2) (т.І, а.с. 18-21).

За змістом п. 2.13 Договору якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, покупець має право повернути його постачальникові, попередньо повідомивши про це постачальника. Повернення нереалізованого товару здійснюється у присутності відповідальних представників покупця і постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів із моменту виставлення вимоги у письмовій формі. Коригуючі накладні постачальник зобов'язаний надати протягом 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 3.2 Договору покупець сплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар.

Згідно з пунктом 4.16 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

Сторонами також укладено додаткові угоди до договору поставки від 01 квітня 2014 року № 101-142-ДА14 (т.І, а.с. 22-24).

На виконання умов Договору постачальник здійснив поставку, а покупець прийняв товар на загальну суму 137 082,50 грн. , що підтверджується скріпленими печатками та підписами уповноваженими представників сторін видатковими накладними: № 5907 від 23.04.2014 р. на суму 88,4 грн., № 5908 від 23.04.2014 р. на суму 41713,98 грн., № 5909 від 23.04.2014 р. на суму 3549,6 грн., № 5849 від 29.04.2014 р. на суму 28436,95 грн., № 7719 від 23.05.2014 р. на суму 12423,66 грн., № 10226 від 19.06.2014 р. на суму 8659,56 грн., № 12272 від 14.07.2014 р. на суму 9486,42 грн., № 14721 від 08.08.2014 р. на суму 4583,40 грн., № 17601 від 18.11.2014 р. на суму 6669,00 грн., № 18290 від 23.12.2014 р. на суму 16223,53 грн., № 18291 від 23.12.2014 р. на суму 5250,00 грн. (т.І, а.с. 25-30, 32-33, 36, 38-39).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме перерахував позивачу 109 086,40 грн. (т.І, а.с. 40-79, 115-140, 141).

Враховуючи те, що відповідач за поставлений позивачем товар у повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся з даним позовом.

Після порушення провадження у справі (13.07.2015 р.), що розглядається, відповідач звернувся до позивача з листом від 02.09.2015 р. № 119 у якому вимагав з'явитись у визначений договором строк для оформлення видаткових накладних для повернення товару, після чого забрати залишки товару (т.І, а.с. 214). До вказаного листа відповідачем долучено Акт нереалізованого товару, що підлягає поверненню на підставі п. 2.12 Договору поставки № 101-142-ДА14 від 01.04.2014 р. у кількості 249 штук на суму 23 330,08 грн. (без ПДВ) (т.І, а.с.215-216 ).

Направляючи справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду Верховний Суд України у постанові від 09.08.2017 р. зазначив, що: "суди апеляційної і касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що строк оплати товару у відповідача не настав" та те, що "оскільки розрахунок суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, а також періоди, за які заявлено стягнення, не були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, при цьому Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості з'ясувати здійснення правильності такого розрахунку грошових вимог, то справа підлягає передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції."

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На виконання викладених у постанові Верховного Суду України від 09.02.2017 р. вказівок з урахуванням викладеної у вказаній постанові позиції слід зазначити наступне.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 ЦК України).

Положеннями частин 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Договором поставки від 01 квітня 2014 року № 101-142-ДА14 передбачено обов'язок покупця (відповідача) оплатити поставлений позивачем (продавцем) товар за цінами, зазначеними у накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві, один раз на тиждень за проданий товар. Разом із тим сторони передбачили право покупця повернути постачальникові товар у разі нереалізації його покупцем протягом 30 календарних днів за умови попереднього повідомлення про це постачальника. Повернення нереалізованого товару за умовами договору здійснюється в присутності відповідальних представників покупця і постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів із моменту виставлення вимоги в письмовій формі.

Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з умовами договору дає підстави для висновку, що не здійснення протягом 30 днів із моменту поставки реалізації товару та не вчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Разом з тим, відповідач як покупець, до якого з моменту передачі товару перейшло право власності на нього, не здійснив оплати, товар не повернув та лише після пред'явлення даного позову звернувся до відповідача з вимогою про повернення товару та відповідним позовом до Господарського суду Київської області з вимогами про зобов'язання Підприємства забрати товар.

Оскільки відповідач не реалізував своє право на повернення товару в обумовлений договором строк, його обов'язок щодо оплати товару не виконано в повному обсязі, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у сумі 27 996,10 грн. та зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги ТОВ "Твич" щодо необхідності оплати ним тільки за реалізований товар.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Звертаючись з позовом в частині стягнення 1706,69 грн. 3 % річних та 35461,22 грн. інфляційних втрат, позивач обраховував вказані суми за період з наступного дня після передачі товару і до 25.06.2015 р.

Проте, в контексті положень п.п. 2.13, 3.2 Договору, право постачальника вимагати оплату переданого товару виникає не з наступного дня після прийняття товару покупцем, а з перебігом з моменту поставки 30-ти денного строку наданого на реалізацію товару та невчинення покупцем зі сплином указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару .

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

ЗЗдійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням викладених обставин, позовних вимог, меж перегляду справи у суді апеляційної інстанції та зазначеного у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 р. у справі № 910/17610/15 правового висновку, колегія суддів зазначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 33973,04 грн. та 1537,8 грн. 3% річних з огляду на наступний розрахунок.

боргперіод нарахування позивачемфактичний період нарахуваннярозмір інфляційних втратрозмір 3% річних 5786,93 30.04.14-25.06.15 29.05.14-25.06.15 3417,71 186,93 12423,66 24.05.14-25.06.15 24.06.14-25.06.15 7141,65 374,75 8659,56 20.07.14-25.06-15 21.07.14-25.06.15 4923,55 241,99 9486,42 15.07.14-25.06.15 13.08.14-25.06.15 5393,68 247,17 4583,4 09.08.14-25.06.15 09.09.14-25.06.15 2548,92 109,25 6669 09.11.14-25.06.15 18.12.14-25.06.15 2714,76 104,15 16223,53 24.12.14-25.06.15 22.01.15-25.06.15 5917,76 206,68 5250 24.12.14-25.06.15 22.01.15-25.06.15 1915,01 66,88 Всього: 33973,04 1537,8 Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст. 43 ГПК України (у чинній станом на момент прийняття рішення редакції) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та норм матеріального права.

Тому апеляційна скарга ТОВ НВП "Поліпром" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/17610/15 необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення зазначених вимог, в частині вимог про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Враховуючи викладене та оскільки апеляційну скаргу ТОВ НВП "Поліпром" задоволено частково (на 95,54 %), ТОВ НВП "Поліпром" у відповідності до ст. 129 ГПК України належить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2233,27 грн.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим відповідачем не обґрунтовано наявності підстав для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, а тому апеляційна скарга скаргу ТОВ "Твич" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі №910/17610/15 задоволенню не підлягає. Судові витрати, за подання зазначеної апеляційної скарги, згідно ст. 129 ГПК України покласти на ТОВ "Твич".

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/17610/15 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/17610/15 скасувати частково та прийняти нове рішення:

"1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6 (літери Б, Б'); код ЄДРПОУ 39118195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5; код ЄДРПОУ 19155069) 27 996 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 10 коп. основного боргу, 33973 (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1537 (одну тисячу п'ятсот тридцять сім) грн. 80 коп. 3% річних та 2070 (дві тисячі сімдесят) грн. 98 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3) У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5; код ЄДРПОУ 19155069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6 (літери Б, Б'); код ЄДРПОУ 39118195): 104 (сто чотири) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 113 (сто тринадцять) грн. 73 коп. судового збору за подання касаційної скарги."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твич" (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 6 (літери Б, Б'); код ЄДРПОУ 39118195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Поліпром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5; код ЄДРПОУ 19155069) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 27 коп.; судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) 29 коп.; судовий збір за перегляд у Верховному Суді України у сумі 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) 32 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/17610/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко