Постанова

від 11.10.2016 по справі 910/11087/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/11087/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Алданової С.О.

За участю представників:

від позивача: Пастух Н.М. - представник за довіреністю № 12-05 від 14.01.2016р.

від відповідача: Грицюк Н.В. - представник за довіреністю № 000022 від 31.12.2015р., Мальченко В.Г. - представник за довіреністю № 000021 від 14.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорембуд

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016р.

у справі № 910/11087/15 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта в особі Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дорембуд

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання в частині проведення капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, обов'язок виконати які відповідач прийняв на себе за укладеним з позивачем договором на виконання підрядних робіт № 150446 від 01.06.2012р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2016р., повний текст якого складений 06.07.2016р., у справі № 910/11087/15 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язання, прийняті на себе за договором на виконання підрядних робіт № 150446 від 01.06.2012р., а саме: не виконання капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м.Скалат та відповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав і інтересів на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У вказаному рішенні суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом, зазначивши про те, що умовами спірного договору (п. 2.3) сторони встановили, що підрядник закінчує роботи не пізніше 31.12.2012р., а відтак, перебіг строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом розпочався 01.01.2013р., тобто, звернувшись до суду з цим позовом 24.04.2015р., позивач фактично звернувся до Господарського суду міста Києва в межах трирічного строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Дорембуд звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016р. у справі № 910/11087/15 та відмовити позивачу в позові повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Дорембуд послалось на те, що спірне рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав і інтересів ст. 16 ЦК України.

Також відповідач зазначив, що при винесенні рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що об'єкт, на якому мав відбутися капітальний ремонт наразі експлуатується, тобто для виконання договору необхідним є передання позивачем відповідачу будівельного майданчика для здійснення ремонтних робіт; крім того виконанню робіт з капітального ремонту передує необхідність отримання декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, проте позивачем не було надано суду жодних документів на підтвердження вчинення таких дій.

11.10.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання в якому відповідач просив витребувати від позивача додаткові докази, а саме:

- декларацію Державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт згідно договору на виконання підрядних робіт № 150446 від 01.06.2012р.;

- акт прийому-передачі будівельного майданчика для виконання підрядних робіт згідно договору на виконання підрядних робіт № 150446 від 01.06.2012р.;

- відомості про наявність на балансі позивача дебіторської заборгованості відповідач в сумі 46 969,60 грн. або 61 764,60 грн.

В судовому засіданні представники відповідача вказане клопотання підтримали, представник позивача проти його задоволення заперечив.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових доказів з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

З наявної в матеріалах справи Довідки окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта в частині діяльності Тернопільської дирекції за період з 01.04.2010 по 01.04.2012 складеної Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області 01.06.2012р. (а.с. 43-84 т. 2) слідує, що під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача було встановлено, що відповідач завищив вартість виконання робіт на об'єкті Надбудова мансардного поверху адмінбудівлі по вул. Чорновола, 1 в м. Тернополі на загальну суму 46 969, 60 грн., (арк. 15 вказаної довідки - примітка суду).

Для проведення взаєморозрахунку та погашення вказаної вище дебіторської заборгованості перед позивачем 01.06.2012р. позивач, як замовник, та відповідач, як підрядник, уклали договір на виконання підрядних робіт № 150446 (далі - Договір) (а.с.11-14 т. 1) в якому сторони погодили, що:

- замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати, у відповідності до умов Договору, капітальний ремонт приміщення поштового зв'язку в м. Скалат (п. 1.1);

- підрядник виконує роботи згідно Договору з дотриманням діючих будівельних норм і правил, стандартів і технічних умов (п. 1.2);

- підрядник здійснює виконання робіт самостійно, своїми механізмами та пристроями, із своїх матеріалів (п. 2.1);

- підрядник закінчує роботи не пізніше 31.12.2012р. (п. 2.3);

- вартість робіт по Договору визначається згідно фіксованої ціни в національній валюті, яка формується відповідно до кошторисних розцінок на види робіт, цін на продукцію (матеріали) і складає 61 764,60 грн. (в т.ч. ПДВ) (п. 3.1);

- витрати на виконання робіт та придбання матеріальних ресурсів повністю сплачуються підрядником. Повний взаєморозрахунок між підрядником та замовником відбувається після підписання актів виконаних робіт (форми КБ-2В, Форми КБ-3) за рахунок погашення наявної дебіторської заборгованості перед Тернопільською дирекцією УДППЗ Укрпошта (п. 3.2).

При підписанні наведеного Договору сторони також узгодили договірну ціну та локальний кошторис капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, які оформлені та підписані сторонами в якості додатків № 1 та № 2 до Договору (а.с. 15-18 т. 1).

Позивач зазначив про те, що відповідач, в порушення умов Договору, незважаючи на неодноразові письмові звернення відповідача, свої зобов'язання в частині проведення капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області не виконав наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції заявлені позивачем позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Отже, за умовами Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання в строк не пізніше 31.12.2012р. виконати самостійно, своїми механізмами та пристроями, із своїх матеріалів з дотриманням діючих будівельних норм і правил, стандартів і технічних умов капітальний ремонт приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, проте доказів виконання ним цього обов'язку матеріали справи не містять.

Слід зазначити і про те, що факт невиконання відповідачем зазначеного обов'язку ним не заперечується, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість заявлених позивачем у цій справі позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на невідповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав і інтересів ст. 16 ЦК України, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 ст. 1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства, в той час як порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Такий спосіб захисту, як вказано у листі Верховного Суду України від 01.04.2014р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України , застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

У вищенаведеному листі Верховного Суду України також зазначено, що припинення терміну виконання зобов'язання або терміну дії договору не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі, тому підтримується думка про те, що кредитор повинен мати право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує зобов'язання, а не лише впродовж строку виконання зобов'язання або строку дії договору.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав і інтересів встановлених ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом, оскільки виходячи з умов Договору (п. 2.3) спірні роботи мали бути закінчені не пізніше 31.12.2012р., а відтак перебіг трирічного строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом розпочався 01.01.2013р. та, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (24.04.2015р.) ще не закінчився.

Щодо посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що об'єкт, на якому мав відбутися капітальний ремонт наразі експлуатується, а відтак для виконання Договору необхідним є передання позивачем відповідачу будівельного майданчика для здійснення ремонтних робіт; крім того виконанню робіт з капітального ремонту передує необхідність отримання декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, проте позивачем не було надано суду жодних документів на підтвердження вчинення таких дій, слід зазначити таке.

Умовами Договору сторони не встановили що отримання декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт відноситься саме до обов'язків позивача, так само як і не встановили, що початку виконання робіт за Договором передує передання позивачем відповідачу будівельного майданчика для здійснення ремонтних робіт, яке оформлюється відповідним документом, а відтак, посилання відповідача на необхідність здійснення позивачем таких дій є безпідставним та тами, що не ґрунтуються на приписах Договору.

З огляду на вказані обставини клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, а саме: декларації Державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт згідно Договору, акту прийому-передачі будівельного майданчика для виконання підрядних робіт згідно Договору та відомостей про наявність на балансі позивача дебіторської заборгованості відповідача в сумі 46 969,60 грн. або 61 764,60 грн. задоволенню не підлягає, оскільки наявність/відсутності або зміст таких документів не може вплинути на вирішення спору сторін по суті.

Водночас колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що у випадку вчинення позивачем перешкод для виконання відповідачем свого обв'язку по проведення капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, останній не позбавлений права у встановленому чинним законодавством порядку, звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дорембуд задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016р. у справі № 910/11087/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Дорембуд .

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорембуд на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016р. у справі № 910/11087/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016р. у справі № 910/11087/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11087/15.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

С.О. Алданова