Ухвала

від 11.10.2016 по справі 820/3324/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р.Справа № 820/3324/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3324/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000551400 від 17.05.2016 року, яке винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки №320/20-34-22-01/30428944 від 05.02.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3324/16 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000551400 від 17.05.2016 року, яке винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки №320/20-34-22-01/30428944 від 05.02.2016 року.

Відповідач, Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 р. по справі № 820/3324/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 14.01.2016 року по 19.01.2016 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" по взаємовідносинах з ПП "Бєстмаш" та ТОВ "ТІН Імпекс" за травень 2015 року, про що було складено акт №320/20-34-22-01/30428944 від 05.02.2016 року (а.с.25-42).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог ст. ст.185, 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання на суму ПДВ 185133,76 грн. за травень 2015 р. та ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 185133,76 грн. за травень 2015 р.

На підставі акту перевірки відповідачем 17 травня 2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 185133,76 грн., за податковим кредитом 185133,76 грн. (а.с.44).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом повністю підтверджена належними первинними документами, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські операції із ПП "Бєстмаш" та ТОВ "ТІН Імпекс".

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Бестмаш" (постачальник) був укладений договір поставки продукції № К-3893 від 13.11.2012 р., на підставі якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, номенклатуру, кількість, ціна та строк поставки якого визначаються згідно накладних, рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с. 59-60).

Згідно вищенаведеного договору ПП "Бестмаш" було здійснено поставку стрічкових та дискових пил.

Реальність господарської операції між позивачем та ПП "Бєстмаш" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні: № РН-00000109 від 06.05.2015 р., № РН-00000115 від 13.05.2015 р., № РН-00000116 від 13.05.2015 р., № РН-00000145 від 28.05.2015 р. (т. 1, а.с. 74-77); зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 06.05.2015 р. на суму ПДВ 4163,00грн., № 9 від 12.05.2015 р на суму ПДВ 9825,76 грн. та № 11 від 13.05.2015 р на суму ПДВ 4201,00 грн., № 30 від 28.05.2015 р. на суму ПДВ 1719,00 грн. т.1, а.с. 234а-245). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.107-112).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень: № 2079 від 21.04.2015 р. на суму 58954,56 грн., № 2381 від 12.05.2015 р. на суму 58954,56 грн., № 2846 від 08.06.2015 р. на суму 24978,00 грн., № 3286 від 02.07.2015 р. на суму 20206,00 грн., № 3447 від 13.07.2015 р. на суму 10314,00 грн., № 3446 від 13.07.2015 р. на суму 5000,00 грн. (т.1, а.с. 101-106).

Суму податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними ТОВ "Транссєрвіс" включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, за травень 2015 року, а також ПП "Бестмаш" була надана декларація з ПДВ за травень 2015 р. з додатком 5, в якому відображено зобов'язання з ПДВ по операціям з ТОВ "Транссєрвіс".

Товар було придбано позивачем для ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод за договором комісії № КОМ-8 від 22.01.2011 р. та для ПAT Харківський підшипниковий завод за договором комісії № КОМ-3 від 22.02.2011 р.

На виконання умов договору комісії № КОМ-8 від 22.01.2011 р. позивач (комісіонер) передав ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод (комітенту) придбаний товар, що підтверджується видатковими накладними на передання товару від ТОВ Транссервіс до ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод № 1648 від 07.05.2015 р. на суму 24978,0 грн. в т.ч. ПДВ 4163,0 грн., № 1727 від 14.05.2015 р. на суму 25206,00 грн. в т.ч. ПДВ 4201,00 грн., № 1924 від 28.05.2015 р. на суму 10314,0 в т.ч. ПДВ 1719,0 грн. (т.1, а.с. 80-83). Товар було передано ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод за довіреностями на отримання ТМЦ: № 807 від 05.05.2015 р., № 850 від 12.05.2015 p., №547 від 13.05.2015 р„ № 951 від 27.05.2015 р. (т.1, а.с. 117, 119, 121, 123).

На виконання умов договору комісії № КОМ-3 від 22.02.2011 р. позивач (комісіонер) передав ПAT Харківський підшипниковий завод (комітенту) придбаний товар, що підтверджується видатковою накладною на передання товару від ТОВ Транссервіс до ПAT Харківський підшипниковий завод № 1710 від 18.05.2015 р. на суму 95973,12 грн., в т.ч. ПДВ 15995,52 грн. (т.1 а.с. 120). Товар передано ПAT Харківський підшипниковий завод за довіреністю на отримання ТМЦ: №547 від 13.05.2015 р. (т.1, а.с. 121).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними Нової пошти № 59000109584183 від 13.05.2015 p., № 59000112199262 від 28.05.2015 p., № 59998018621536 від 06.05.2015 р. на відділення Нової пошти №1 (м. Лозова, пров. Севастопольський, 2б) до ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод (м. Лозова, вул. Свободи, 26) та товаро-транспортними накладними № 033173 від 14.05.2015 p., № 033268 від 28.05.2015 p., № 033131 від 07.05.2015 р. № 59000109581906 від 13.05.2015 р. Нової пошти з доставкою за адресою ПAT Харківський підшипниковий завод (м. Харків, пр. Фрунзе, 3).

Також, з матеріалів справи встановлено, що 14.05.2012 р. між підприємствами ТОВ "Транссєрвіс" (покупець) та ТОВ "ТІН Імпекс" (постачальник) був укладений договір поставки продукції № 2/05-12Пр від 14.05.2012 р., на підставі якого постачальник зобов'язується своєчасно постачати і передавати латунь ливарну в зливках марки ЛС (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного Договору.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "ТІН Імпекс" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні: №231 від 07.05.2015 р., №246 від 21.05.2015 р., зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 23 від 20.05.2015 р. на суму ПДВ 75000,00грн., № 7 від 06.05.2015 р. на суму ПДВ 90225 грн. (т.1, а.с.217-220). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № Р231 від 07.05.2015 p., та №сР246 від 21.05.2015 р. (т.1, а.с.114-115).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень: №2338 від 06.05.2015 р., №2539 від 20.05.2015 р. (т.1, а.с. 99-100).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ "Транссєрвіс" включено до складу податкового зобов'язання, відображено у реєстрі виданих податкових накладних та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року.

В подальшому вищевказана продукція була передана за договорами комісії на ПАТ "Харківський підшипниковий завод" (договор № КОМ-3 та КОМ-1 від 22.02.2011 р.) та на ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (договор № КОМ-8 від 22.02.2011 р.).

Згідно цих договорів позивач (комісіонер) зобов'язується за дорученням та в інтересах ПАТ "Харківський підшипниковий завод", ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (комітенти) за виногороду здійснити за рахунок комітента від свого ім'я угоду по придбанню матеріалів та комплектуючих виробів, надалі за текстом "товар".

Згідно вищенаведених договорів було здійснено поставку на ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" стрічкових та дискових пил та надані видаткові накладні і складені податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, та було здійснено поставку на ПАТ "Харківський підшипниковий завод" латунь ливарну в зливках марки ЛС, що підтверджується видатковими накладними і податковими накладними.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи складені у відповідності до п.п.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та врахована при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ПП "Бєстмаш" та ТОВ "ТІН Імпекс" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, а також докази подальшої реалізації купленого товару, надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на припущеннях щодо ймовірних порушень з боку контрагентів позивача.

Такий довід апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товару у контрагентів, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 року №0000551400.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3324/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3324/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2016 р.