Постанова

від 02.03.2011 по справі 2-а-5304/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 р. Справа № 2-а-5304/09/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Колос Мирославі Сергіївні,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державна податкова адміністрація у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка»про стягнення коштів за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ :

11 грудня 2009 року Державна податкова адміністрація у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області) звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» (далі - ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка») про стягнення до Державного бюджету України коштів в загальній сумі 2934599,04 грн. як безпідставно віднесених до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за нікчемним договором про надання послуг від 01.04.2008 року №01-04/2008, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» та ТОВ «Техно Квест».

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДПА у Вінницькій області зазначила, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» було виявлено безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість послуг, отриманих відповідачем відповідно до договору про надання послуг від 01.04.2008 року №01-04/2008, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» та ТОВ «Техно Квест». Безпідставність віднесення зазначених вище послуг до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість полягає у тому, що договір про надання послуг між відповідачем і ТОВ «Техно Квест» є нікчемним, оскільки перевіркою встановлено реальну відсутність надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Посилаючись на наведені підстави, позивач просить суд стягнути у дохід держави кошти, отримані за нікчемною угодою між ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» та ТОВ «Техно Квест» в сумі 2934599,04 грн.

Ухвалою суду від 13 січня 2010 року за клопотанням представника відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2-а-2189/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Укрхімресурс-КалинівкаВ» до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2009 року №132301/0, №122301/0, оскільки у рішенні, що стало обставиною для зупинення провадження у цій справі, надано оцінку щодо нікчемності договору про надання послуг від 01 квітня 2008 року №01-04/2008, укладеного між відповідачем та ТОВ В«Техно КвестВ» , що у свою чергу підтверджує обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Відповідно до ухвали суду від 31 січня 2011 року провадження у справі було поновлено на підставі ч. 5 ст. 156 КАС, оскільки 17 грудня 2010 року адміністративну справу №2-а-2189/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Укрхімресурс-КалинівкаВ» до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2009 року №132301/0, №122301/0 було розглянуто в апеляційному порядку, а рішення у ній набрало законної сили, відтак відпала обставина, яка була підставою для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 (довіреність а.с.135) позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, натомість надав письмові заперечення (а.с.129) та клопотання про розгляд адміністративної справи без участі свого представника (а.с.128). У своїх запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією в період часу з 26.03.2009р. по 01.04.2009р. проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Укрхімресурс-Калинівка" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 27.02.2008р. по 30.06.2008р. та по податку на додану вартість за період з 21.03.2008р. по 31.07.2008р., висновки якої відображено в акті № 55/35-30/35746502 від 06.04.2009р. (а.с.11-41).

Зокрема, проведеною перевіркою, з врахуванням висновків на заперечення до акту перевірки № 1/35-30-05 від 10.04.2009р. Козятинською ОДПІ встановлено наступні порушення ТОВ "Торговий дім "Укрхімресурс-Калинівка":

- п.п.5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за І півріччя 2008 року на суму 611375 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2008 року на 611375 грн.;

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.8 п. 7.2; п.п.7.4.5, п. 7.4; п.п.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 485671 грн., а також занижено податок на додану вартість ( завищено залишок від'ємного значення по податку на додану вартість, що включається до податкового кредиту наступного податкового періоду ( рядок 26 Декларації) на суму 3428 грн.;

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228, 626, 629, 662, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статтей, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Як вбачається з акту перевірки виявлені порушення податкового та цивільного законодавства, на думку позивача, виникли у зв'язку з встановленням нікчемності договору про надання послуг № 01-04/2008р., укладеного між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест", оскільки він не був спрямований на настання правових наслідків. А тому ДПА у Вінницькій області вважає, що всі первинні документи, що отримані від ТОВ "Техно Квест" складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати на придбання послуг отриманих від ТОВ "Техно Квест" не можуть бути віднесені ТОВ "ТД Укрхімресурс-Калинівка" до складу валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.04.2008р. між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" м. Калинівка Вінницької області (Замовник) та ТОВ "Техно Квест" м. Дніпропетровськ (Виконавець) укладено договір № 01-04/2000 про надання послуг із здійснення необхідних робіт з миття тари (бочок) (а.с.42-44).

Місцем надання послуг згідно пункту 3.2 цього Договору визначається м. Калиніка, Вінницька область, а вартість проведених робіт складає 2880 грн. з урахуванням ПДВ за кожну метричну тону продукції, щодо якої надавались послуги (пункт 4.1 Договору).

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору позивачем надано акти здачі приймання послуг, підписані зі сторони ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" ОСОБА_2 та зі сторони ТОВ "Техно Квест" ОСОБА_3, а також виписані ТОВ "Техно Квест" податкові накладні, зокрема: акт № 1 від 30.04.2008р. про надані послуги на суму 1026624,96 грн., у т.ч. ПДВ 171104,16 грн., які підтверджуються податковою накладною від 30.04.08 № 430002; акт № 2 від 30.05.2008р. про надані послуги на суму 826891,20 грн., в т.ч. ПДВ - 137815,20 грн. (податкова накладна від 30.05.08 № 0530/06); акт № 3 від 10.06.2008р. про надані послуги на суму 372752,64 грн., в т.ч. ПДВ - 62125,44 грн. (податкова накладна від 10.06.08 № 61001); акт № 4 від 20.06.2008р. про надані послуги на суму 372928,32 грн., в т.ч. ПДВ - 62154,72 грн. (податкова накладна від 20.06.08 № 62002); акт № 5 від 30.06.2008р. про надані послуги на суму 335401,92 грн., в т.ч. ПДВ - 55900,32 грн. (податкова накладна від 30.06.08 № 63003).

Тобто, судом встановлено, що за даний період ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" отримало від ТОВ "Техно Квест" послуги на загальну суму 2934599,04 грн., з яких ПДВ - 489099,84 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходив із наступного.

Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судом, предметом адміністративного розгляду є дослідження обґрунтованості на правомірності віднесення відповідачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість послуг за нікчемним договором про надання послуг від 01.04.2008 року №01-04/2008, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» та ТОВ «Техно Квест», а відтак, встановлення законності укладеного договору (правочинну).

На думку суду, з цього приводу слід врахувати слідуюче.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас, судом досліджено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року у адміністративній справі №2-а-2189/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Укрхімресурс-КалинівкаВ» до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2009 року №132301/0, №122301/0 встановлено, що укладений між ТОВ "ТД "Укрхімресурс-Калинівка" та ТОВ "Техно Квест" договір № 01-04/2008 від 01.04.2008р. про надання послуг суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків.

Слід відмітити, що статтям 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Матеріали справи свідчать про те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року набрала законної сили 19 грудня 2010 року, а тому в силу ч. 1 ст. 255 КАС України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В силу викладеного, обставини щодо нікчемності договору № 01-04/2008 від 01.04.2008р. про надання послуг, встановлені зазначеним вище рішення суду від 12 листопада 2010 року, не потребують доказування, є встановленими і приймаються до уваги судом під час розгляду даної справи.

Таким чином, не сплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ унаслідок порушення встановленого порядку формування валового доходу, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

На думку суду, укладений договір між ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» та ТОВ «Техно Квест» об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

При укладанні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Господарські зобов'язання за вказаним вище договором автотранспортних послуг не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договором, а укладене з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та заниження прибутку.

На підставі вищевикладеного, на думку суду наявні всі правові підставі для задоволення адміністративного позову та стягнення коштів.

Відповідно до частини першої статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Що стосується посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення застосування адміністративно-господарських санкцій, то слід врахувати наступне.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, в своїх запереченнях відповідач просить відмовити в задоволені позову у зв'язку з пропущенням, на його думку, строків для звернення до суду передбачених ст. 250 Господарського кодексу. Позиція відповідача полягає в тому, що вказаний строк для звернення до суду необхідно відраховувати з моменту укладання договору, тобто, з 01.04.2008 року. ДПА у Вінницькій області з позовом про застосування наслідків нікчемності угоди та стягнення коштів за нікчемним правочином звернувся до суду лише 11 грудня 2009 року, а отже, після спливу одного року з дня порушення відповідачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Проте суд не може погодитися з такою позицією, оскільки посилаючись на ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, відповідачем не встановлено конкретний період виконання сторонами зобов'язань по зазначеному договору. В даному випадку слід звернути увагу на виконання сторонами зобов'язань, що має істотне значення для можливості застосування зазначеної статті, а не укладення самого договору.

Тобто, початком перебігу строків, зазначених у наведеній статті, є дата виконання правочину.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Таким чином, перебіг строку передбачений ст. 250 ГК України розпочинається з дати виконання зазначеного вище договору. Виконанням договору є надання зі сторони TOB «Техно Квест» відповідних послуг та їх оплати зі сторони відповідача. Лише за умови надання послуг і їх оплати даний правочин буде виконаний.

Відповідно до пункту 7.2 зазначеного договору про надання послуг встановлено, що строк дії Договору починає свій перебіг з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, в частині виконання зобов'язань - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, в тому числі і акт перевірки, і постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року по справі № 2-а-2189/09/0270, яка набрала чинності, ні на момент проведення перевірки, ні на момент винесення рішення у справі № 2-а-2189/09/0270 відповідачем не було проведено з TOB «Техно Квест» розрахунок за надані послуги. Тобто, правочин (договір про надання послуг № 01-04/2008 від 01.04.2008 року), не був виконаний ні в зазначені відповідачем строки, ні навіть станом на 12 листопада 2009 року, що свідчить про безпідставність посилання TOB «Укрхімресурс-Калинівка» на пропущення податковим органом строків передбачених ст. 250 Господарського кодексу.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві були наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» (вул. Дзержинського, 1, м. Калинівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35746502) до Державного бюджету України кошти в сумі 2934599 (два мільйони дев'ятсот тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 04 (чотири) копійки в тому числі податок а додану вартість - 489099 грн 84 коп., як безпідставно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за нікчемним договором про надання послуг від 01 квітня 2008 року №01-04/2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс-Калинівка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Квест».

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Чудак Олеся Миколаївна

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар