Постанова

від 19.10.2016 по справі 826/6391/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 жовтня 2016 року 09:10 справа №826/6391/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Омніс" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Омніс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "НТЦ "Омніс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №0002822207 та №0002812207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року у справі №826/6391/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №21-1497а15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

В судовому засіданні 21 квітня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 08 квітня 2013 року №0002822207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України ТОВ "НТЦ "Омніс" визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 941 141,00 грн., в тому числі основний платіж - 913 913,00 грн. та штрафні санкції - 27 228,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 08 квітня 2013 року №0002812207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "НТЦ "Омніс" визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 310 303,00 грн., в тому числі основний платіж - 1 114 908,00 грн. та штрафні санкції - 195 395,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 22 березня 2013 року №911/22.7-32484796 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "НТЦ "Омніс" (код ЄДРПОУ 32484796) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Екопромисловці" та ТОВ "Компанія "Квік Дан" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 913 913,00 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартал 2011 року - 805 000,00 грн., за 2012 рік - 108 913,00 грн.

Крім того, відповідачем встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1114908,00 грн., в тому числі: за червень 2011 року - 3 333,00 грн., липень 2011 року - 366 667,00 грн., жовтень 2011 року - 130 400,00 грн., листопад 2011 року - 1 422,00 грн., грудень 2011 року - 142 254,00 грн.

Висновки акта перевірки мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Компанія "Квік Дан", ТОВ "Екопромисловці" і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що відповідно до матеріалів актів перевірок підприємств-контрагентів позивача вони не мають трудових та виробничих потужностей, складських приміщень тощо для здійснення господарської діяльності, що, на думку відповідача, вказує на фіктивність усіх господарських операцій, здійснених цими підприємствами.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "НТЦ "Омніс" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року у справі №826/6391/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №0002822207 в частині господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Екопромисловці" на суму 108 913,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №0002812207 в частині основного платежу в розмірі 414 908,00 грн. (за основним платежем), штрафних (фінансових санкцій) - 103 727,25 грн.

Таким чином, в межах даного спору суду необхідно дослідити правомірність нарахування платежів згідно податкових повідомлень-рішень від 08 квітень 2013 року №0002822207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на загальну суму 805 000,00 грн. та від 08 квітня 2013 року №0002812207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., у тому числі 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Верховний суд України в постанові від 17 листопада 2015 року у справі №21-1497а15 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно дослідити чи ТОВ "Компанія "Квін Дан" було спроможним виконати роботи (надати послуги), замовлені Центром; чи могло виконати замовлений обсяг та вид робіт у строки, відображені в актах; чи можливо виконати роботу у ці строки; чи надало воно ці послуги, якщо так, то які саме; що свідчить про надання цих послуг; як мало оформлятись виконання наданих послуг; чи знав і чи не міг не знати Центр про виробничий, технологічний й кадровий потенціал виконавця та його здатність надати обумовлені договором послуги тощо.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Верховного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що ТОВ "НТЦ "Омніс" (замовник) та ТОВ "Компанія Квік Дан" (виконавець) укладено договір від 01 червня 2011 року №11061, відповідно до якого, замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе обов'язок виконання робіт по аналізу та узагальненні первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; актуалізації первинної систематичної інформації, її відбір, формування на машинних носіях з метою складання проміжних та узагальнених звітів згідно додатку № 2 до даного договору.

На підтвердження виконання замовником обумовлених робіт, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну 4 200 000,00 грн. в точу числі податок на додану вартість - 700 000,00 грн.

У свою чергу, ТОВ "НТЦ "Омніс" перераховано ТОВ "Компанія Квік Дан" грошові кошти в загальному розмірі 4 200 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Суми сплаченого податку на додану вартість включені до податкового кредиту відповідних періодів, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за червень - липень 2011 року. Суми витрат по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Компанія Квік Дан" віднесені до складу витрат та відображені в деклараціях з податку на прибуток в розмірі 3 500 000,00 грн., а саме у II кварталі 2011 року - на суму 1 666 667,00 грн., у III кварталі 2011 року - на суму 1 833 333 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", про відсутність первинних документів під час перевірки в акті перевірки не встановлено.

Крім того, будь-які припущення щодо порушення постачальником норм податкового чи іншого законодавства не є підставою для притягнення до відповідальності добросовісного покупця.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ "НТЦ "Омніс" атестовано в системі "Укрметртестстандарт", згідно свідоцтва про атестацію №ПТ-363/13 та як орган оцінки відповідності згідно вимогам стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 в галузі "Випробування радіоелектронних засобів та випромінюючих приладів, визначення показників якості телекомунікаційних послуг".

Так, в 2011 році позивачем надавались послуги операторам ТОВ "Астеліт", ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Київстар Дж.Ес.Ем." та ПрАТ "Українські радіосистеми" послуги з оцінювання якості надання телекомунікаційних послуг та дослідження реальних радіоефірних умов функціонування базових станцій мереж мобільного зв'язку.

Як зазначає позивач, договірні відносини з ТОВ "Компанія Квік Дан" укладено з метою статистичної обробки вимірювань та підготовки відповідних звітів.

Для оперативного виконання робіт щодо надання послуг позивач надіслав ТОВ "Компанія Квік Дан" лист від 06 червня 2011 року №088/06, в якому повідомило про порядок надання первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту 08М 900/1800 (вихідних даних) та отримання звітів.

Зокрема ТОВ "НТЦ "Омніс" зазначило про використання РТР-серверп, на який позивач за результатами драйв-тестів мереж стільникового зв'язку відправляє вихідні дані на сервер, де їх отримує та опрацьовує контрагент, а ТОВ "Компанія Квік Дан" за результатами обробки вихідних даних відправляє звіти (результати виконаних робіт) безпосередньо на вищевказаний сервер; з метою обліку і контролю обсягу замовлених і виконаних робіт здійснюється обмін між позивачем та контрагентом вихідними даними та звітами результатів виконаних робіт на DVD - дисках, які долучені позивачем до матеріалів справи.

В подальшому отримані від контрагента ТОВ "Компанія Квік Дан" результати роботи за червень-липень 2011 року були використані позивачем в межах господарської діяльності позивача та передані замовникам цих послуг згідно відповідних договорів:

від 01 лютого 2011 року №АСА11USE022, укладений між ТОВ "Астеліт" та ТОВ "НТЦ "Омніс", предметом якого є надання послуг щодо дослідження фактичних радіоефірних умов функціонування базових станцій та вимірювання відповідних параметрів, тестування якості передачі даних та голосу в мережі, якості додаткових послуг (SMS, MMS, Internet) та інших послуг; на виконання вказаного договору позивачем також надано технічне завдання на виконання робіт у липні - червні 2011 року;

від 01 липня 2010 року №GD-10-07709, укладений між ПАТ "МТС Україна" (замовник) та ТОВ "НТЦ "Омніс" (виконавець) сторони домовились про надання послуг щодо дослідження фактичних радіоефірних умов функціонування базових станцій стандартів GSM 900/1800. CDMA -450 EV-DO та вимірювання відповідних параметрів, тестування якості додаткових послуг (SMS, MMS, Internet) та інших послуг; на виконання вказаного договору позивачем надано технічне завдання на проведення полевого тестування якості покриття мереж GSM, CDMA в червні 2011 року, розрахунок вартості послуг, перелік та умови виконання робіт, технічне завдання щодо виконання робіт на червень - липень 2011 року, перелік та умов надання послуг;

від 28 жовтня 2005 року №065/2005, укладеного між ТОВ "Київстар Дж.Ес.Ем." (замовник) та ТОВ "НТЦ "Омніс" (виконавець) по наданню послуг з виявлення зон, які підпадають під вплив будь-яких радіозавад, що негативно впливають на якість роботи каналу базова станція - мобільний термінал, в ліцензованих смугах, ідентифікації типу Радіозавад, дослідженню фактичних умов функціонування базових станцій, складанню проміжних щомісячних та узагальнених щоквартальних звітів про результати наданих послуг та рекомендацій по оптимізації роботи Мережі стільникового мобільного зв'язку Київстар; на виконання вказаного договору позивачем надано технічне завдання на проведення вимірювань параметрів мережі GSM, податкові накладні.

Крім того, на підтвердження розрахунків між позивачем та ТОВ "Астеліт", ТОВ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ПАТ "МТС Україна" позивачем надано рахунки-фактури та банківські виписки.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Квік Дан", у зв'язку з придбанням робіт.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Компанія Квік Дан" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Компанія Квік Дан" робіт по аналізу та узагальненні первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку операторів мобільного зв'язку безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Компанія Квік Дан", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Компанія Квік Дан", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 08 квітень 2013 року №0002822207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 805 000,00 грн. (за основним платежем) та від 08 квітня 2013 року №0002812207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., з них 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "НТЦ "Омніс" підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Омніс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 квітня 2013 року №0002822207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 805 000,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 квітня 2013 року №0002812207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., у тому числі 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко