Рішення

від 18.10.2016 по справі 924/875/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 924/875/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Інвест", м. Красилів Хмельницької області

до Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", м. Красилів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДК "Укроборонпром", м. Київ

про стягнення 633291,57 грн., з них 605466,58 грн. - основний борг, 25393,20 грн. - пеня, 2431,79 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №5 від 16.09.2016р.

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №2000 від 12.12.15р.

третьої особи: не з'явився

Повне рішення складено 18.10.2016р.

Суть спору: позивач - ТОВ "ЮСК Інвест" звернувся з позовом до суду про стягнення з ДП "Красилівський агрегатний завод" 638 174,22 грн., з них 605466,58 грн. - основний борг, 29970,60 грн. - пеня, 2737,04 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на те, що між ТОВ "ЮСК Інвест" (Позивач) та ДП "Красилівський агрегатний завод" (Відповідач) 05.04.2016р. укладено договір купівлі - продажу №85-64.

За умовами зазначеного Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти у власність вантажний причіп KOGEL з бортовим тентованим кузовом до автомобіля AN TGX-26.440, piк виготовлення 2010-2015, навантаження oci до 9000 кг., пневмопідвіска, антиблокування EBS, довжина 7330 мм., ширина 2480мм., висота 2430 мм., вантажопідємність - 12 тон, кузов: борт алюмінієвий, перегородки між стійками, задні напівворота, бокова верхня загрузка, колеса: стальні обода, запасні колеса R 12.5, висота сцепки 700 мм., сцепне кільце - 40 мм., знос шини - 30 % (надалі - ТОВАР) та сплатити позивачу ціну, визначену даним Договором в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Загальна вартість товару становить 605466,58 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Між позивачем та відповідачем 21.05.2016р. укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою викладено п.2.2. Договору в наступній редакції: "Термін повної оплати причепа - 5 банківських днів з дня отримання або до 30.06.2016р.". Пункт 2.3 - "Зазначена сума в п.2.1. цього Договору сплачується покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або будь - яким іншим чином, не забороненим діючим законодавством України. При цьому датою оплати покупцем товару за цим Договором вважається дата зарахування на розрахунковий рахунок продавця загальної суми визначеної в рахунок - фактурі".

На виконання п. 1.1. Договору позивач згідно накладної №13072016 передав, а відповідач прийняв вантажний причіп марка KOGEL модель AWE 18, кузов №WKOА0001800144257, що засвідчено актом приймання - передачі від 13.07.2016р. №13072016.

Відповідач претензій до транспортного засобу не має; зауваження, які були викладені відповідачем у письмовій формі, позивачем були усунені на місці.

Однак, в супереч вимогам п.2.2. Договору відповідачем поставлений товар оплачений не був.

Таким чином, позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про виконання грошового зобов'язання за договором у розмірі 605466,58 грн.

Однак, відповіді на дану претензію на адресу позивача не надходило.

У зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача 638174,22 грн., з них 605466,58 грн. - основний борг, 29970,60 грн. - пеня, 2737,04 грн. - 3% річних.

Представником позивача в судове засідання подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 605466,58 грн. заборгованості, в т.ч. 25393,20 грн. пені та 3% річних в розмірі 2431,79 грн.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вони господарським судом приймаються

Представник позивача в судове засідання з'явився, на задоволені позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує. При цьому пояснює, що позивачем завищено ціну товару вказаного у позові.

В додаткових поясненнях відповідач посилається на те, що 07.10.16р. комісією у складі: заступника директора з безпеки - ОСОБА_3, начальника юридичного відділу - ОСОБА_2, начальника ц. 85 - ОСОБА_4, юрисконсульта - ОСОБА_5 проведено перевірку усунення зауважень до причепа марки KOGEL AWE 18, який належить ТОВ "ЮСК Інвест" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО №296374, вказаних у Зауваженнях до ОСОБА_5 приймання передачі №13072016 від 13.07.2016р. При перевірці встановлено наступне: - ТОВ "ЮСК Інвест" зауваження під номерами 2,3,4 - не усунуто; - зауваження під №1 - усунуто за рахунок ДП "КАЗ" (позивача).

З посиланням на ст. 678 ЦК України, та те, що позивачем було доставлено ДП "КАЗ" причеп, що не відповідає замовленому та є неналежної якості на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "ЮСК Ікнвест" у повному обсязі.

Також, представником відповідача в судовому засіданні подано заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що відповідно до умов договору, накладної №1302016 від 13.07.2016р. та акту приймання - передачі від 13.07.2016р. позивачем було передано відповідачу вантажний причіп марки KOGEL AWE 18, який належить ТОВ "ЮСК Інвест" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО №296374.

В ході проведення огляду вказаного причепа було виявлено ряд недоліків, а саме: відсутня можливість завантаження зверху. Дане порушення умов договору представник відповідача вважає істотним, оскільки, це не дозволить використовувати причіп для перевезення вантажів, завантаження яких здійснюється через верх.

Про вказаний недолік було повідомлено листом №18-1733 від 23.09.2016 р.

З посиланням на ст. 688, ст. 662, ст. 672 ЦК України, ст.41 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, відповідач звертає увагу, що з метою встановлення дійсної вартості вищезазначеного причепа останнім було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження, за результатами якого ОСОБА_4 науково- дослідним експертно - криміналістичним центром було складено висновок №110а від 02.09.2016р., згідно якого ринкова вартість причепа марки KOGEL AWE 18 може становити 349280,00 грн.

У зв'язку з цим ТОВ "ЮСК Інвест" було повідомлено (повідомлення №18-1733 від 23.09.2016р.) про відмову ДП "КАЗ" від причепа марки KOGEL AWE 18.

При цьому позивача було повідомлено про готовність відповідача придбати даний причеп за ціною 420000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що позивачем було доставлено ДП "Красиліський агрегатний завод" причеп, що не відповідає замовленому, а отже безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, представник відповідача просить суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Крім того, представником відповідача подано клопотання, в якому зазначає, що для з'ясування обставин відповідності характеристик причепа ТОВ "ЮСК Інвест" для ДП "Красилівський агрегатний завод" умовами п. 1.1 Договору №85-64 від 05.04.16р. необхідні спеціальні знання, керуючись ст. 41 ГПК України, Постановою Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р., Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, останній просить суд призначити у даній справі судову - товарознавчу експертизу.

В задоволенні вказано клопотання суд відмовляє з огляду на таке.

Господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Згідно з приписами ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути розяснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Призначення експертизи можливе за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора та з власної ініціативи суду.

В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи передбачено наступне, що відповідно до статті 1 Закону "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З матеріалів справи вбачається, а саме з акту прийму-передачі №13072016 від 13.07.2016 р., що відповідачем прийнято вантажний причіп, при цьому зі змісту зауважень до акту прийому-передачі не вбачається невідповідності характеристикам причепу переданого відповідачу, як це зазначено в клопотанні про призначення експертизи. Окрім того, даний товар переданий позивачем ще 13.07.2016 р., а тому з даного часу перебував у власності відповідача та міг останнім експлуатуватися. Приймається до уваги, що відповідно до п.12 договору даний товар не є новим.

Звертається увага, що приймання товару по якості та комплектності проводиться у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СССР від 25.04.1966р. №П-7.

При цьому відповідачем не було дотримано умов даної інструкції, зокрема п. 16.

Також, в клопотанні не зазначено, кому саме слід доручити проведення експертизи.

Таким чином, з огляду на предмет позову та вказане вище, призначення даної експертизи не спрямоване на відновлення порушених прав саме відповідача, а затягування розгляду справи. Отже, зважаючи на вимоги позивача, в даному випадку суд не потребує спеціальних знань експерта.

Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин суду не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

05.04.2016р. між ТОВ ЮСК Інвест" (Продавець) та ДП "Красиліський агрегатний завод" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №85-64. Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти грузовий причеп KOGEL з бортовим тентованим кузовом до автомобіля AN TGX-26.440, piк виготовлення 2010-2015, навантаження oci до 9000 кг., пневмопідвіска, антиблокування EBS, довжина 7330 мм., ширина 2480мм., висота 2430 мм., вантажопідємність - 12 тон, кузов: борт алюмінієвий, перегородки між стійками, задні напівворота, бокова верхня загрузка, колеса: стальні обода, запасні колеса R 12.5, висота сцепки 700 мм., сцепне кільце - 40 мм., знос шини - 30 % (надалі Товар) та сплатити Продавцю загальну ціну, визначену даним договором в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Пункт 2.1 Договору зазначає, що загальна вартість товару (ціна Договору) становить 605466,58 грн. в т.ч. з ПДВ 20%.

12.05.2016р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №85-84 від 05.04.2016р.

Відповідно до п. 2.2. Договору з урахуванням додаткової угоди термін повної оплати причепа - п'ять банківських днів з дня отримання або до 30.06.2016р.

Зазначена сума в п.2.1 цього Договору сплачується покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або будь - яким іншим чином, не забороненим діючим законодавством України. При цьому, датою оплати Покупцем Товарів за цим Договором вважається дата зарахування на розрахунковий рахунок Продавця загальної суми визначеної в рахунку - фактурі (п.2.3. Договору в редакції додаткової угоди).

Платежі за цим договором здійснюються на підставі та в строки визначені в поточних рахунках - фактурах Продавця та/або цього Договору в національній валюті України - гривні (п.2.4 Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди Поставка товару здійснюється протягом 25 банківських днів після підписання додаткової угоди, але не пізніше 25.06.2016р. Можлива дострокова поставка.

Після оплати товару в розмірі 100% загальної суми, протягом 3-х робочих днів, Продавець передає Покупцеві пакет оригінальних товаросупровідних документів на Товар (транзитні номери, довідку рахунок, технічний паспорт на причеп). Факт прийому-передачі пакету товароспровідних документів на товар підтверджується підписаними у двосторонньому порядку та скріпленим печатками сторін ОСОБА_5 прийому-передачі (п. 3.2. Договору в редакції додаткової угоди).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що факт передачі Товару та належних документів посвідчується ОСОБА_5 прийому-передачі Товару, що підписано сторонами та скріплено їх печатками та/або видатковою накладною та є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, товар та належні документи вважаються переданими Покупцю з дати підписання сторонами акта прийому-передачі товару та видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.6. Договору за несвоєчасне виконання п. 2.2. цього договору, Покупець сплачує Продавцю суму боргу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. При цьому строк нарахування пені сторонами встановлено тривалістю один рік, строк позовної давності по стягненню пені сторонами обумовлено тривалістю три роки.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору №85-64 від 05.04.2016р. позивач на підставі накладної №13072016 від 13.07.2016р. здійснив поставку відповідачу товару (вантажний причеп марки KOGEL, модель AWE 18, № кузова WK0A0001800144257) у кількості 1 шт. на загальну суму 605466,58 грн., а відповідач прийняв цей товар, про що свідчать підписи на накладній №13072016 від 13.07.2016р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей КАЗ №492 від 13.07.16р. Крім того, між сторонами підписано акт прийому-передачі №13072016 від 13.07.2016р. товару, зі змісту якого вбачається, що Покупець претензій до транспортного засобу не має. Однак, відповідачем було складено зауваження до акту прийому-передачі №13072016 від 13.07.2016р., які полягають в наступному:

1. Відремонтувати панель кріплення номерного знаку;

2. Розірваний тент (заклеїти);

3. Відсутні чотири бортові дошки;

4. Замінити три кріплення тента.

За твердженнями позивача вказані порушення були усунуті на місці. Відповідач протилежного не довів.

Таким чином, відповідачу було виставлено до оплати рахунок №13072016 від 13.07.2016р. на суму 605466,58 грн.

Відповідач в порушення умов договору розрахунок за отриманий товар проведено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом 7 днів з дня пред'явлення вимоги сплатити заборгованість в сумі 605 466,58 грн.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 2737,04 грн. 3 % річних та відповідно до ст. 232 ГК України 29970,60грн. пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, позивач продав (поставив) відповідачу товар, останній отримав його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2. Договору з урахуванням додаткової угоди термін повної оплати причепа - п'ять банківських днів з дня отримання або до 30.06.2016р.

При цьому судом враховується, що зі змісту накладної №13072016 від 13.07.2016р. випливає, що було здійснено поставку товару, який є предметом договору купівлі-продажу №85-64 від 05.04.2016р., а саме вантажний причеп марки KOGEL, модель AWE 18, № кузова WK0A0001800144257. Зазначене не заперечується сторонами.

Отже, у позивача виникло право вимагати оплати вартості товару в судовому порядку.

При цьому враховуючи зміст п. 2.2 договору саме протягом п'яти банківських днів відповідач зобов'язаний був провести оплату товару, оскільки товар був поставлений після 30.06.2016 р.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 605466,58 грн. за поставлений товар згідно договору №85-64 від 05.04.2016р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором №85-64 від 05.04.2016р., накладною №13072016 від 13.07.2016р., довіреністю КАЗ №492 від 13.07.2016р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, актом прийому-передачі №13072016 від 13.07.2016р.

Суд відзначає, що ст. 530 ЦК України розміщена в главі 48 цього Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер. Тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті. Однак, загальні положення ч.2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (аналогічна позиція в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. по справі №15/5025/1681/11, в постановах Вищого господарського суду України від 14.12.2010 р. по справі №11/165/10, від 12.08.2010 р. №22/225-09-6133).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 605466,58грн. за поставлений товар згідно договору №85-64 від 05.04.2016р. за накладною №13072016 від 13.07.2016р. підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Доводи відповідача стосовно завищення ціни товару, не може вважатися судом як підстава для відмови у задоволенні позову, з огляду на норми законодавства України.

Зокрема пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, а ч.1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. При цьому пункт договору 2.1 стосовно ціни товару - 605466,58 грн. є чинним та не оскаржений відповідачем у встановленому законом порядку.

Приймання товару по якості та комплектності проводиться у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СССР від 25.04.1966р. №П-7.

Пунктом 16 даної інструкції встановлено, що при встановленні невідповідності якості, комплектності продукції умовам договору або іншим даним вказаним вказаним у документах що підтверджують якість товару (п.14 інструкції), покупець зупиняє подальший прийом товару і складає акт, в якому вказує кількість переглянутої продукції та характер виявлених при прийомці дефектів.

Вимоги даної інструкції відповідачем не були виконані, навпаки судом встановлено, що відповідач прийняв товар вказаний у договорі, про що свідчить акт приймання-передачі №13072016 від 13.07.2016 р., та лише після звернення позивача з позовом до суду розпочав листування з товариством. Окрім того, в зауваженнях до акту прийому-передачі , не було виявлено недоліків вказаних в акті від 23.09.2016 р., зокрема щодо відсутності можливості завантаження зверху.

Звертається увага, що підписавши акт приймання-передачі та набувши у розпорядження дане майно, оскільки, як підтвердили позивач та відповідач, вказане у договорі майно знаходиться у розпорядженні та володінні (на території) державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", за приписами п. 4.2 договору перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження товару перейшло саме до відповідача.

Отже, наданий у справі акт від 23.09.2016 р. та повідомлення від 23.09.2016 р. не є належним доказом в підтвердження наявності дефектів товару, які, на думку відповідача, є істотними. Так, державним підприємством не дотримано п. 16 вказаної вище інструкції, зокрема не зупинено подальший прийом товару, та у зауваженнях до акту прийому-передачі не вказано про відсутність можливості завантаження зверху, окрім того, як з'ясовано судом, в момент підписання акту прийому передачі випадкове знищення та випадкове пошкодження товару перейшло саме до відповідача. Також в акті приймання-передачі вказано що покупець претензій до транспортного засобу не має.

Посилання відповідача на ст. 672 ЦК України є також безпідставним, оскільки за нормами частини 4 даної статті товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Так судом встановлено, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту передачі позивачем товару неналежної якості. Окрім того, державне підприємство у розумний строк після одержання товару не повідомило продавця про свою відмову від нього, оскільки протягом майже трьох місяців (до листа акту від 23.09.2016 р.) вказаний у договорі товар перебував у користуванні відповідача та жодних зауважень до позивача в цей термін не було заявлено.

Приймається до уваги, що з часу підписання акту-приймання передачі та фактичного передання позивачу причіпа та товаросупроводжуючих документів до нього (що не заперечується сторонами в процесі розгляду справи) відповідач мав право набути право власності на товар, при цьому враховується, що позивач не скористався правом притримання товару передбаченим ст. 594 ЦК України та не зберігав товар до моменту повної оплати.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами факту значного завищення ціни товару.

Наявні у справі зауваження до акту прийому передачі, також не можуть слугувати підставою для відмови у позові, з огляду на те, що дані зауваження не є істотним порушенням вимог щодо якості товару, а відповідачем після підписання акту та накладної прийнято товар (вантажний причіп) та не пред'явлено жодних вимог передбачених ч. 1 ст. 678 ЦК України.

Окрім того, відповідач, у разі не усунення зауважень, не позбавлений можливості звернутися до позивача з вимогою усунути зауваження викладені до акту прийму-передачі.

При цьому прийняття самого вантажного причепу та знаходження останнього на території заводу (як стверджує відповідач), свідчить про підтвердження позиції позивача стосовно того, що зауваження вказані в акті є незначними та не потребували негайного усунення або зменшення ціни товару.

Вимога відповідача від 07.10.2016 р. судом оцінюється критично, оскільки остання не складена відповідачем в розумні строки, а також направлення даної вимоги під час розгляду справи, наявність клопотань про призначення експертизи є свідченням намагання відповідача затягнути розгляд справи, та не оплачувати придбаний у позивача та наявний у користуванні відповідача товар протягом строку встановленого сторонами у договорі.

Приймається до уваги, що в разі підтвердження факту вказаного в акті від 07.10.2016 р., складеного лише представниками державного підприємства без залучення представників позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутися до позивача з самостійними вимогами. При цьому, вказаний акт не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки, як встановленого судом, вантажний причіп прийнятий відповідачем, та претензій до транспортного засобу останній не має (зміст акту-приймання передачі), а також в підтвердження обставин викладених в акті від 07.10.2016 р. державним підприємством не надано жодних належних доказів.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2431,79грн., розрахованих за невиконання зобов'язання згідно договору №85-64 від 05.04.2016р., за період з 21.07.2016р. по 07.09.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем правомірно нараховано 3% в сумі 2431,79 грн. за період з 21.07.2016р. по 07.09.2016р., які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому судом враховується, що при визначенні періоду нарахування 3% річних та пені позивачем вірно застосовано п.2.2 договору, яким передбачено, що кінцевий термін оплати товару - п'ять банківських днів з дня отримання товару.

Крім того, позивачем нараховано пеню в сумі 25393,20 грн., розраховану за період з 21.07.2016р. по 07.09.2016р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 6.6. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання п. 2.2. цього договору, Покупець сплачує Продавцю суму боргу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. При цьому строк нарахування пені сторонами встановлено тривалістю один рік, строк позовної давності по стягненню пені сторонами обумовлено тривалістю три роки.

Позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 25393,20 грн. за період з 21.07.2016р. по 07.09.2016р., які підлягають стягненню з відповідача.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог в сумі 633291,57 грн., з яких 605 466,58 грн. основний борг, 2431,79 грн. три процента річних, 25393,20 грн. пеня.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Інвест", м. Красилів Хмельницької області до Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" м. Красилів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДК "Укроборонпром" м. Київ про стягнення 633291,57 грн., з яких 605 466,58 грн. основний борг, 2431,79 грн. три процента річних, 25393,20 грн. пеня задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Щаслива, 1, код 14307831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Інвест" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Булаєнка, 20, код 39566780) 605 466,58 грн. (шістсот п'ять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 58 коп.) основного боргу, 2431,79 грн. (дві тисячі чотириста тридцять одну гривню 79коп.) три процента річних, 25393,20 грн. (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто три гривні 20 коп.) пені, 9499,37 грн. (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 37 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 18.10.2016р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (Хмельницька обл., Красилівський р-н, м. Красилів, вул. Булаєнка, 20),

3 - відповідачу, (Хмельницька обл., Красилівський р-н, м. Красилів, вул. Щаслива, 1).