Постанова

від 13.10.2016 по справі 910/691/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа№ 910/691/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

від позивача: Павліченко С.І.;

від відповідача-1: Раілко С.В.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-

логістичний комплекс "Арктика"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 14.06.2016р.

у справі №910/691/14 (суддя Морозов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-

логістичний комплекс "Арктика"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Міжнародна

інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"

2) Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"

3) Державної реєстраційної служби України

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача ОСОБА_5

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Банк Форум"

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Мітех"

про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування

рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва

про право власності та стягнення штрафу в розмірі 12 695,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/691/14 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" від позову та припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/691/14 та направити справу №910/691/14 для розгляду до Господарського суду міста Києва, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при винесенні вказаної ухвали норм процесуального права, зокрема, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного припинення провадження у даній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2016р. апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2016р.

08.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

20.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- клопотання про проведення фото та відеозйомки;

- додаткові пояснення позивача.

Колегією суддів було задоволено клопотання про проведення фото та відео зйомки.

В судове засідання 20.09.2016р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 та третіх осіб не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 20.09.2016р. представники позивача подали клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 13.10.2016р.

12.10.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 13.10.2016р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/691/14 та направити справу для розгляду по суті позовних вимог до місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 13.10.2016р. представник відповідача-1 заперечував проти апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу суду без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представники відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 та третіх осіб в судове засідання 13.10.2016р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.10.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (далі - відповідач-1), Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" (далі - відповідач-2), Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум" (далі - відповідач-4), в якому просило:

- визнати право власності позивача на трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А;

- визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та №6135859, видане 12.07.2013р. Реєстраційною службою ГУЮ у м. Києві, недійсним;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3920953 від 12.07.2013р. 16:33:59;

- зобов'язати відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 передати позивачу за актом прийому-передачі трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А;

- зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 передати позивачу: копію Акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція "Ж"; копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження Акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, секція "Ж";

- зобов'язати відповідача-3: провести державну реєстрацію прав власності позивача; видати позивачу свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, буд.15-А; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності номер 1633608;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача штраф за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% віл суми Договору, а саме 12 695,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014р. було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру №559, загальною площею 123,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014р. залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ПАТ "Банк Форум" та як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ "Фінансова компанія "Мітех". Провадження у справі №910/691/14 зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №755/4346/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" до ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства "МІК "Інтерінвестсервіс" про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015р. поновлено провадження у справі №910/691/14 та призначено розгляд справи на 24.02.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015р. провадження у справі №910/691/14 зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги Радченко Альони Віталіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех", та набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №755/4346/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

В травні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача б/н від 15.05.2016р. за підписом директора товариства ОСОБА_7 про відмову від позову, скасування заходів забезпечення позову та припинення провадження у справі (том справи - 2, аркуші справи - 183-184).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/691/14 було прийнято відмову позивача від позову, припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а також скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 18.03.2014р. (том справи - 2, аркуші справи - 220-225).

Суд першої інстанції, приймаючи заяву про відмову від позову від представника позивача та задовольняючи таку заяву, мотивував це тим, що заяву позивача про відмову від позову підписано ОСОБА_7, який має право подавати від імені цього товариства заяву про відмову від позову, а отже дана відмова не порушує не чиїх інтересів та прав та може бути задоволена.

Позивач, в особі директора Галайби В.О., звертаючись із апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду та не погоджуючись із прийнятою заявою про відмовою від позову, посилався на те, що прийнята відмова від позову порушує права позивача як юридичної особи, а також права третіх осіб - акціонерів товариства на отримання відповідних дивідендів.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та вважає висновки, викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р., передчасними, виходячи з наступного.

Згідно з ч.4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем.

Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства (аналогічна правова позиція наведена в п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату винесення оскаржуваної ухвали суду (14.06.2016р.) керівником позивача був ОСОБА_7, який мав право представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, має право вчиняти дії від імені товариства без довіреності, в тому числі підписувати договори тощо.

Як уже зазначалося вище, заява про відмову від позову була підписана саме директором позивача ОСОБА_7

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Зазначена стаття визначає обов'язки суду у випадку, якщо позивач заявив про відмову від позову. Зокрема, у цих випадках суд повинен роз'яснити сторонам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки наслідком відмови позивача від позову відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Суд також повинен перевірити повноваження представників на вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи, що повноваження представника на вчинення певної процесуальної дії повинні бути викладені у виданій йому довіреності або іншому документі, який підтверджує його повноваження, господарський суд повинен пересвідчитись у тому, що в довіреності, якою представник уповноважений на ведення справи в суді, йому надано повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 14.06.2016р. (том справи - 2, аркуші справи - 218-219), в судовому засіданні був присутній лише представник позивача за довіреністю - ОСОБА_9, який підтримав заяву про відмову від позову.

Наявна в матеріалах справи довіреність № 08/06 від 08.06.2016р., виданої на ім'я ОСОБА_9 (том справи - 2, аркуш справи - 217) підписана директором позивача ОСОБА_7 та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

Зважаючи на визначене, місцевим судом було перевірено, при прийнятті заяви про відмову від позову, відповідність її нормам чинного законодавства України.

В той же час, згідно із положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд був зобов`язаний перевірити чи не порушує така відмова від позову позивача чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п.п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Досліджуючи правомірність відмови позивача від позову, суд повинен виходити з норм ст. 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, а саме: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Зважаючи на те, що спір, який виник між сторонами, є господарським спором (між юридичними особами), а керівник підприємства, відповідно до норм чинного законодавства України та статуту товариства представляє не особисті інтереси, а саме інтереси товариства, повинен діяти виключно в інтересах останнього та не вчиняти дій, які б перешкоджали здійсненню господарського діяльності товариства або порушували права товариства (його учасників) чи охоронювані законом інтереси такого (таких), місцевий суд, приймаючи заяву про відмову від позову, в першу чергу мав би перевірити чи не порушує така заява інтереси та права товариства як юридичної особи та її акціонерів, зокрема і в тому числі.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі, зокрема, були вимоги позивача про визнання права власності на трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, будинок 15-А, а також зобов'язання відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 передати позивачу за актом прийому-передачі вказане нерухоме майно.

З обґрунтування, викладеного в позовній заяві, вбачається, що позивач став новим інвестором (стороною інвестиційного договору від 16.11.2005р. №250/F) на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №250/F/В-2 від 28.03.2012р.

За умовами як інвестиційного договору, так і договору про відступлення права вимоги позивач отримав від попереднього інвестора право вимоги до ПАТ МІК "Інтерінвестсервіс" щодо передачі йому у власність нерухомого майна. Загальна сума відступлених позивачу первісним інвестором вимог становить 423 185,00 грн.

З наведеного вище випливає, що позивач (юридична особа) заявляв та доводив, в рамках даного процесу, свої права на зазначене вище нерухоме майно, яке, на думку позивача, належить саме йому та у випадку задоволення позовних вимог таке майно становило б активи товариства, що використовуються останнім, в тому числі, для здійснення господарської діяльності.

Отже, зважаючи на предмет спору, вартість майна, права на яке заявляв та доводив позивач, суд, при прийнятті заяви про відмову від позову, мав би переконатись, що така відмова від значного розміру активів товариства не вплине на господарську діяльність товариства, не погіршить його майнове становище, а також права учасників такого товариства.

В той же час, із тексту поданої заяви про відмову від позову не вбачається наявність вмотивованих та достатньо обґрунтованих причин такої відмови від вимог майнового характеру після досить тривалого судового розгляду (майже 2 роки) та наявності реальних та допустимих доказів не порушення такої відмови прав та інтересів саме юридичної особи та її учасників (протокол загальних зборів товариства тощо).

Відмова позивача від позову, яка прийнята господарським судом, в силу п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для припинення провадження у справі, а її наслідком є те, що в разі припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Про припинення провадження у справі, відповідно до ст. 80 ч.3 Господарського процесуального кодексу України, виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені, зокрема, питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Виходячи з вказаних норм процесуального права при надходженні до господарського суду письмової заяви позивача про відмову від позову, суд зобов'язаний перевірити, що ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, до прийняття відмови від позову роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіривши чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін і в разі наявності правових підстав - прийняти відмову від позову, припинивши провадження у справі ухвалою суду в якій повинен вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

При винесенні судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження у справі вказані норми процесуального права не враховані.

Зокрема, матеріали справи, а також протокол судового засідання від 14.06.2016р., не містять даних про те, що до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснив сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, а мотивувальний текст ухвали про припинення провадження у справі не містить взагалі будь-якого обґрунтування, яким чином судом було перевірено непорушення поданою заявою про відмову від позову прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", які докази такого подавались суду та чи є вони належними та допустимими, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі №48/414-11/117-2012 від 17.02.2016р., у справі №922/3134\13 від 02.10.2014р.).

Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення Господарським судом міста Києва всіх необхідних процесуальних дій, визначених чинними нормами нормативно-правових актів України, при прийняті заяви про відмову від позову. Зокрема, місцевий господарський суд не перевірив та не переконався в тому, що відмова позивача від позову не лише не порушує норми чинного законодавства України, а й не порушує законні права та охоронювані законом інтереси юридичної особи, внаслідок чого судом передчасно було задоволено таку заяву та припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови відсутнє посилання на те, що місцевим господарським судом при прийнятті заяви про відмову від позову було перевірено відомості щодо керівництва підприємства позивача, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідні повноваження ОСОБА_7

Колегією суддів враховано посилання позивача як на докази наявності достатніх підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду від 14.06.2016р., на аудиторський висновок, а також подані заяви про вчинення злочину, позовні заяви до колишніх керівників товариства про відшкодування шкоди, витяги з єдиного державного реєстру нерухомого майна про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що було предметом спору в рамках даної справи, але вказані документи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки всі ці події відбулись вже після винесення місцевим судом оскаржуваної ухвали, а відтак вони не були і не могли бути відомі суду на час розгляду поданої заяви про відмову від позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю підтвердилися під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/691/14 - скасуванню, з направленням справи №910/691/14 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Відносно витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як уже зазначалось вище, у справі №910/691/14 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями)).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 75, 77, 80, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/691/14 скасувати.

3. Справу №910/691/14 направити до Господарського суду міста Києва на розгляд по суті позовних вимог.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова