Рішення

від 23.02.2017 по справі 910/691/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017Справа №910/691/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика до 1) Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , 2) Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм , 3) Державної реєстраційної служби України, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю Пост Преміум треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) ОСОБА_1, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю Земля-50 третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство Банк Форум третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мітех третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансеко провизнання права власності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності та стягнення штрафу в розмірі 12695,55 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачане з'явився від відповідача 1Раілко С.В. - представник від відповідача 2не з'явився від відповідача 3не з'явився від відповідача 4не з'явився від третьої особи 1не з'явився від третьої особи 2не з'явився від третьої особи 3не з'явився від третьої особи 4не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання права власності на трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103797180000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 6135859, видане 12.07.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, недійсним;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3920953 від 12.07.2013 16:33:59;

- зобов'язання Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм та Товариства з обмеженою відповідальністю Пост Преміум передати позивачу за актом прийому-передачі трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103797180000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм передати позивачу копію Акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1, секція Ж , а також копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження Акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1, секція Ж .

- зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію прав власності позивача, видати позивачу свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103797180000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності номер 1633608;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс на користь позивача штрафу за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% від суми Договору, а саме 12695,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов інвестиційного договору № 235/F від 16.11.2005 новозбудоване майно та відповідні документи не були передані Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика , яке набуло прав і обов'язків інвестора на підставі договору відступлення права вимоги. При цьому, як вказує позивач, право власності на спірне нерухоме майно неправомірно було зареєстровано за іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю Пост Преміум .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/691/14 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №910/691/14 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика від позову та припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №910/691/14 скасовано, а справу №910/691/14 направлено до Господарського суду міста Києва на розгляд по суті позовних вимог.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/691/14 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/691/14 до провадження та призначено розгляд справи на 18.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 розгляд справи було відкладено на 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 за клопотанням відповідача 1 продовжено строк вирішення спору у справі №910/691/14 на 15 днів, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансеко третьою особою 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та відкладено розгляд справи на 23.02.2017.

В судове засідання, призначене на 23.02.2017, з'явився представник відповідача 1, який проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що Закрите акціонерне товариство Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс не давало згоди на заміну боржника у зобов'язанні іншою особою. За твердженнями відповідача 1, у первісного інвестора - ОСОБА_1 не було права відступати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Земля-50 право вимоги за інвестиційним договором від 16.11.2005, оскільки вона інвестиційні внески не сплачувала, а тому право вимоги за інвестиційним договором у неї не виникло. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Земля-50 не набуло жодних прав і обов'язків за інвестиційним договором від 16.11.2005, відповідно, останнє не мало права відступати право вимоги на вказаним договором позивачу. Одночасно, відповідач 1 вказав, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки, а тому інвестиційний договір від 16.11.2005 є нікчемним на підставі ч.3 ст.12 Закону України Про іпотеку як такий, що укладений без згоди іпотекодержателя, внаслідок чого нікчемними також є договори про відступлення права вимоги від 15.06.2007 та від 28.03.2012. До того ж, на думку відповідача 1, позивач не є законним власником майна, оскільки за ним не зареєстровано права власності на майно та акт приймання-передачі новозбудованого майна з ним не укладався.

Крім того, відповідач 1 стверджує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права в формі визнання права власності та не дотримано порядку набуття у власність нерухомого майна - об'єкта інвестицій.

Також відповідач 1 просить припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Державної реєстраційної служби України про зобов'язання здійснити скасування державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна за ТОВ Пост Преміум , зобов'язання щодо проведення державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно за ТОВ ТЛК Арктика та видачу свідоцтва про право власності у зв'язку з їх непідвідомчістю господарським судам України.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу господарським судам не підвідомчі справи зі спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Згідно правової позиції Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.06.2016 у справі №826/4858/15, спори про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а відтак не є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України або Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, підстави для припинення провадження у даній справі в частині скасування рішення про реєстрацію права власності, зобов'язання щодо проведення державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме та видачу свідоцтва про право власності відсутні.

Представники позивача, відповідачів 2, 3 та 4 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідачі 2, 3, 4 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представники третіх осіб 1-5, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2004 між Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм та Закритим акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс (після зміни найменування - ПАТ МІК Інтерінвестсервіс ) як оператором був укладений договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились здійснювати інвестування та спільне будівництво адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на земельній ділянці у АДРЕСА_1, а також вести спільну господарську діяльність по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримувати прибуток.

Додатковою угодою № 1 від 29.05.2004 до вказаного договору сторони погодили, що розмір часток у спільній власності між УСТФ Укртелефільм та ЗАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс розподіляються як 13,5% та 86,5% відповідно.

16.11.2005 між Закритим акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс (компанія), яке діє від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Закритим акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм від 30.01.2004, та ОСОБА_1 (інвестор) був укладений інвестиційний договір №250/F (про інвестування у житлове будівництво) (надалі - Інвестиційний договір ), відповідно до п. 2.1 якого компанія зобов'язалась своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора, збудувати об'єкт будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно, а інвестор зобов'язався внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність на умовах цього договору.

За змістом п. 1.1 Інвестиційного договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.05.2007 новозбудованим майном є квартира №60 в секції Ж на 17 поверсі в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 120,91 кв.м.

Згідно з п. 2.2 Інвестиційного договору інвестор може отримати у власність новозбудоване майно лише за умови інвестування суми коштів, що складає 100% інвестиційних внесків за умовами цього договору.

Пунктом 4.1 Інвестиційного договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.05.2007 сторони погодили, що інвестор здійснює інвестиційні внески шляхом внесення коштів в сумі 423185,00 грн. Вартість грошових коштів, які підлягають внесенню за цим договором у якості інвестицій, є сумою договору. Інвестиційні внески сплачуються до кінця першого кварталу 2008 року.

Відповідно до п. 3.1.2 Інвестиційного договору до запланованої дати вводу об'єкта будівництва в експлуатацію інвестор має право відступити право вимоги за цим договором на користь іншої особи. При цьому, про таке відступлення права вимоги інвестор письмово повідомляє компанію.

15.06.2007 між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ Земля-50 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №250/F-B, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові згідно Інвестиційного договору №250/F від 16.11.2005.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов'язань, передбачених умовами основного договору, у тому числі, передачі у власність нового кредитора трьохкімнатної квартири №60, що розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1, секція Ж , 17 поверх, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 120,91 кв.м, побудованої за рахунок інвестиційних внесків, при умові сплати новим кредитором 100% інвестиційних внесків, в порядку та на умовах встановлених основним договором.

На виконання вказаного договору 15.06.2007 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі Інвестиційного договору.

04.07.2007 ТОВ Земля-50 , як новим кредитором за Інвестиційним договором, сплачено на користь ЗАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс грошові кошти, в тому числі в рахунок оплати майнових прав за Інвестиційним договором №250/F від 16.11.2005, що підтверджується банківською випискою з рахунку ТОВ Земля-50 , копія якої наявна в матеріалах справи.

22.03.2012 між ПАТ МІК Інтерінвестсервіс та ТОВ Земля-50 укладено додаткову угоду до Інвестиційного договору, якою, зокрема, визначено терміном закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - 31.12.2012.

28.03.2012 між ТОВ Земля-50 (первісний інвестор) та ТОВ ТЛК Арктика (новий інвестор) було укладено договір про відступлення права вимоги №250/F-B-2, за умовами якого первісним інвестором було відступлено позивачу право вимоги за Інвестиційним договором №250/F від 16.11.2005.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги №250/F-B-2 від 28.03.2012 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов'язань, передбачених умовами основного договору, у тому числі передачі у власність нового інвестора трьохкімнатної квартири №60, що розташована за будівельною адресою АДРЕСА_1, секція Ж , 17 поверх, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 120,91 кв.м, побудованої за рахунок інвестиційних внесків.

28.03.2012 між третьою особою-2 та позивачем підписано акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги №250/F-B-2 від 28.03.2012.

30.03.2012 між ТОВ Земля-50 та ТОВ ТЛК Арктика укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою передбачено, зокрема, що непогашене грошове зобов'язання в сумі 423185,00 грн, яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги №250/F-B-2 від 28.03.2012, вважається припиненим шляхом зарахування зустрічної вимоги.

05.04.2012 складено акт готовності об'єкта до експлуатації щодо адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1.

23.04.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано сертифікат серії КВ №16412062060, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

17.08.2012 наказом Головного управління містобудування та архітектури об'єкту нерухомого майна присвоєно адресу: АДРЕСА_1.

02.04.2013 та 12.04.2013 позивач надіслав відповідачу 1 повідомлення про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором, а також вимогу про виконання умов такого договору в частині передання у власність новозбудованого майна (трьохкімнатної квартири №60, що розташована за будівельною адресою АДРЕСА_1, секція Ж , 17 поверх).

Позивач вказує, що на підставі Інвестиційного договору, договору про відступлення права вимоги №250/F-B від 15.06.2007 та договору про відступлення права вимоги №250/F-B-2 від 28.03.2012 він набув право власності на майнові права на нерухоме майно - квартиру №60, що розташована за будівельною адресою АДРЕСА_1, секція Ж , 17 поверх, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 120,91 кв.м, і в подальшому мав намір зареєструвати своє право власності на таке майно.

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №24736 (И-2013) від 22.11.2013 трикімнатна квартира з будівельним №60, що розташована на 17 поверсі будинку АДРЕСА_1, секція Ж , проінвентаризована станом на 25.01.2012 під № 559 і має загальну площу 123,6 кв. м.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №11927490 від 30.10.2013 вбачається, що 06.07.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру №559, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 123,6 кв.м за Товариством з обмеженою відповідальністю Пост Преміум .

В подальшому, як підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78260987 від 17.01.2017, 04.03.2014 право власності на квартиру №559 у будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано на підставі договору-купівлі продажу від 04.03.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансеко (запис про право власності №4873139).

Тобто, станом на момент розгляду даної справи по суті, право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за третьою особою 5 - Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансеко .

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, враховуючи, те що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-1732цс15.

В свою чергу, за змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

При цьому, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняття майнові права , які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є чуже майно , а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі №6-3129цс15.

Матеріалами справи підтверджується, що інвестором за Інвестиційним договором було повністю здійснено інвестування суми коштів у розмірі 423185,00 грн в рахунок об'єкта будівництва - квартири №60, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, секція Ж , поверх 17, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 120,91 кв.м. В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги №250/F-B-2 від 28.03.2012 до позивача перейшли усі права та обов'язки інвестора за вищевказаним Інвестиційним договором.

Твердження ПАТ МІК Інтерінвестсервіс про відсутність його згоди на заміну сторони у зобов'язанні судом не приймаються до уваги з огляду на наявний в матеріалах справи лист відповідача 1 №18/06-4 від 18.06.2007, яким повідомлено ТОВ Земля-50 як нового кредитора за Інвестиційним договором про необхідність сплати грошових коштів за таким договором.

Відтак, відповідач 1 вказаними діями не тільки підтвердив свою обізнаність щодо правовідносин відступлення права вимоги на користь ТОВ Земля-50 , а і просив виконати нового інвестора (ТОВ Земля-50 ) свої обов'язки за вказаним договором.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача 1 про нікчемність Інвестиційного договору № 250/F від 16.11.2005 та укладених на його підставі договорів про відступлення прав від 15.06.2007 та від 28.03.2012, оскільки Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс в межах даної справи не було доведено належними та допустимими доказами, що майнові права на спірну квартиру були предметом іпотеки.

Проте, суд відзначає, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права з огляду на таке.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Для пред'явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач - повинна його оспорювати або не визнавати.

Тобто за змістом цієї норми позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

При цьому, ст. 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстав заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника про витребування майна із чужого незаконного володіння, з метою відновити порушене володіння річчю.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором (так званий титульний володілець ), який на момент пред'явлення позову не володіє цим майном. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, тобто, заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, що міститься в постанові від 18.12.2013 у справі №6-104цс13, вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов.

Оскільки позивачем повністю проведено оплату за договором інвестування, то він є власником майнових прав на об'єкт інвестування. Після введення об'єкту в експлуатацію та за умови не передачі йому права власності на проінвестований об'єкт нерухомості позивач має право на витребування такого майна, якщо його відчуження відбулося поза волею позивача. Відповідно, ефективним способом захисту порушених прав позивача в такому випадку може бути витребування майна з чужого незаконного володіння.

Більш того, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи, право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансеко . Однак, вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансеко позивачем заявлено не було.

При цьому, у зв'язку з неявкою в судові засідання представника позивача, суд був позбавлений можливості вирішити питання про заміну неналежного відповідача в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така процесуальна дія може бути здійснена судом виключно за згодою позивача.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, а також зважаючи на відсутність порушеного права позивача з боку відповідачів 1-4, вимоги позивача про визнання за ним права власності на трьохкімнатну квартиру 559 загальною площею 123,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 103797180000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 6135859, видане 12.07.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3920953 від 12.07.2013, зобов'язання відповідачів 1, 2, 4 передати позивачу за актом прийому-передачі спірне нерухоме майно, а також зобов'язання відповідачів 1, 2 передати позивачу копії документів, а також зобов'язання відповідача 3 провести державну реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, внести відповідний запис задоволенню не підлягають як похідні від вимоги про визнання права власності, а також приймаючи до уваги, що на теперішній час право власності на спірне майно зареєстровано за третьою особою-5. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перебування майна та документів на нього на момент розгляду справи у відповідачів 1, 2, 4.

Крім того, позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс штраф за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% від суми договору, а саме 12695,55 грн.

Відповідно до п. 5.5 Інвестиційного договору № 250/F від 16.11.2005 за прострочення терміну закінчення будівництва і здачі об'єкту будівництва в експлуатацію та/або термінів передачі новозбудованого майна інвестору компанія сплачує інвестору штраф у розмірі 3% від суми договору.

Пунктом 6.1 Інвестиційного договору № 250/F від 16.11.2005 передбачено, що після внесення 100% інвестиційних внесків та після закінчення спорудження об'єкту будівництва і здачі його в експлуатацію, але до кінця першого кварталу 2008 року, компанія зобов'язується передати інвестору новозбудоване майно і відповідні документи.

Додатковою угодою б/н від 22.03.2012 до Інвестиційного договору № 250/F від 16.11.2005, укладеною Приватним акціонерним товариством Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Земля-50 , визначено терміном закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - 31.12.2012.

При цьому, встановивши новий термін закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію, інвестор та компанія не передбачили терміну, у який новозбудоване майно підлягає передачі інвестору, у зв'язку з чим боржник не може вважатися таким, що прострочив, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.03.2017

Суддя Ю.М. Смирнова