Ухвала

від 18.10.2016 по справі 826/9686/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9686/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 23 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Водоліт» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Водоліт» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду місті Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2016 року №0009651403, №0009661403.

Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 23 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представників Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем з 17.05.2016 року по 23.05.2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС у м.Києві від 13.05.2016 року №2902 та направлення №362/26-15-14-04-03 від 17.05.2016 року, згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Продакшнгруп» (код 39225162) за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року, за результатами якої складено акт №113/26-15-14-04-03/36192716 від 30.05.2016 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 602609 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 602609 грн.;

п.185.1 ст.185, п. 198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 669566 грн., в тому числі за серпень 2015 року у сумі 669566 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки Позивачем подано заперечення від 06 червня 2016 року вих.№69.

Розглянувши подане заперечення, Відповідач рішенням від 13 червня 2016 року №13179/10/26-15-14-04-03 висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 №239/26-55-22-10/31568293 залишив без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі вказаного акта 16 червня 2016 року Відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення №0009661403, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 669566,00 грн. за основним платежем та 167391,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №0009651403, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 602609,00 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленями-рішеннями Позивач звернувся до суду.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 200.2, 201.4, 201.8, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З акту перевірки вбачається, що 10 серпня 2015 року між ПП «Водоліт» (покупець) та ТОВ «Продакшнгруп» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10/08-1, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, вказаний у додатках до даного договору. Сума договору складає визначену суму, згідно додатків до даного договору, які є невід'ємною частиною останнього. Продавець сплачує вартість товару у строк, зазначений в додатках до цього договору, шляхом безготівкового розрахунку.

Позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій за зазначеним договором надано належним чином оформлені документи, а саме: видаткову накладну №2 від 31.08.2015 року на суму ПДВ 336232,50 грн., товарно-транспортні накладні №14 від 31.08.2015 року, №16 від 31.08.2015 року, №15 від 31.08.2015 року, акт №96/1 технічного приймання каналізаційного колектора (магістралі) від 03.03.2016 року.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами Позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей та здійсненням ним господарської діяльності.

Зокрема, 13.03.2015 року між ТОВ «БВК УРБІ» (генпідрядник) та ПП «Водоліт» (субпідрядник) укладено договір підряду №13/03, згідно умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника, на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до наданої генпідрядником проектної документації і здати генпідряднику виконані роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, на будівництві об'єкту, належним чином виконати інші взяті на себе за цим договором зобов'язання та оплатити надані йому генпідрядником послуги по організації та координації робіт на об'єкті.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено перелік та обсяг робіт, що виконуються за цим договором, а саме: перекладання (з дотримання вимог п.2.5.1 цього договору) траси ділянки водопровідної мережі Д=200мм на Д=500мм по Залізничному шосе від вул.Драгомірова до колодязя в місці приєднання мережі Д=200мм з Військового проїзду до мережі по Залізничному шосе та на прокладання каналізаційної перемички Д=400мм по Залізничному шосе від каналізаційного колектора Д=700 по вул.Драгомірова до Д=400мм по вул.Чорногірській з підключенням її до Головного каналізаційного колектора Д=3100 мм по об'єкту, обсяг яких визначений у локальному кошторисі №2-1-1, що є додатком до Договірної ціни №1 (Додаток №2 до цього Договору).

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, з Висновку експертного дослідження №1816 від 20.07.2016 року, проведеного за заявою приватного підприємства «Водоліт», вбачається, що у Позивача наявні нормативні та документальні підстави щодо віднесення до складу витрат в податковому обліку з податку на прибуток та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за операціями з отримання в серпні 2015 року матеріальних цінностей від ТОВ «Продакшнгруп».

Щодо посилань апелянта на наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, що свідчать про транспортування матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу №10/08-1 від 10.08.2015 року, слід зазначити таке.

Згідно пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У даних спірних правовідносинах Позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав, як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність заповнення деяких реквізитів (відомостей) товарно-транспортних накладних неможливо розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження №32015060000000030 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, відносно контрагента ТОВ «Продакшгруп» - ТОВ «Статок Інвестмент» (код 39606592), який виписував та реєстрував в ЄРПН податкові накладні на адресу ТОВ «Продакшнгруп» з номенклатурою, зазначеною у видатковій накладній від 31.08.2015 року №2, складеною ТОВ «Продакшнгруп» на адресу ПП «Володіт», колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Законодавством не передбачено можливості використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки, матеріалів досудового слідства. Тобто, преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим статтею 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Таким чином, отримана в ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається Відповідач, як на обґрунтування недобросовісності учасників господарської операції, не може слугувати належним підтвердженням, зафіксованих в акті перевірки порушень податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2015 року у справі №К/800/5195/14.

Також, колегія суддів звертає увагу, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти Позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності рішень суб»єкта владних повноважень, а саме: податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2016 року №0009651403, №0009661403.

Позивачем обгрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а тому оскаржувані рішення суб»єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 23 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 20 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.