Постанова

від 11.10.2016 по справі 826/13586/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2016 року 11:06 № 826/13586/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Шурди О.В.,

представника відповідача - Диби Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - позивач або ПАТ «ДПЗК України») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0003912202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.2013 № 232/22-2/37243279, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Будівельна планета» (код ЄДРПОУ37701919) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. На переконання позивача, акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності (безтоварності) господарських операцій позивача з його контрагентом-постачальником обладнання (зернові сушарки), а висновки про заниження товариством сум податку на додану вартість за перевіряємий період спростовується наявними у нього первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 по справі № 826/13586/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов ПАТ «ДПЗК України» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0003912202 задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 скасовано, а матеріали справи .направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №826/13586/13-а між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Абловаа Є.В.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі були скасовані у зв'язку з наступним. За результатами аналізу змісту норм п. 198.3 і 198.6 ст. 198, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи наведені норми та положення ч. 4 і 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України зауважив, що на обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на пояснення посадової особи контрагента, яка заперечувала свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

Однак, ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, судові інстанції не врахували, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційної особи контрагента не було постановлено вироку, не може спростовувати достовірність її пояснень стосовно характеру укладеної угоди і фактичного здійснення за цією угодою операцій. Ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на податковий кредит за розглядуваними поставками.

Також судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між товариством та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі, як свідка з метою з'ясування достовірності її пояснень, наданих у рамках кримінального провадження.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ПП «Будівельна Планета» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати, тощо). При вирішенні даного спору судами не було проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названого суб'єкта господарювання як постачальника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ПП «Будівельна Планета» контрагентом.

На думку Верховного Суду України, без встановлення вказаних обставин факт подальшого використання розглядуваних зернових сушарок у власній господарській діяльності товариства також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ПП «Будівельна Планета», позаяк може свідчити про отримання товару від іншої особи, ніж та, що зазначена в первинних документах.

Безпідставно суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових актів посилались і на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2013 у справі № 826/1623/13-а, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, якою встановлено реальний характер взаємовідносин між ПАТ «ДПЗК України» та ПП «Будівельна Планета», позаяк суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку платника та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, податковим органом до матеріалів касаційного провадження долучено вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2014 у справі № 757/9004/14-к, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ПП «Будівельна Планета». І ця обставина не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016, суд з'ясовував наступне.

В березні 2013 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 05.03.2013 № 733 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Будівельна планета» (код ЄДРПОУ37701919) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 14.03.2013 № 232/22-2/37243279 (далі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки містяться висновки працівника відповідача про порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 2 640 000 грн. та занижено податок на аналогічну суму коштів (в тому числі за звітні періоди липень, серпень, жовтень і грудень 2012 року). Суть даного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 2 640 000 грн. з вартості товарів на підставі податкових накладних, виписаних постачальником ПП «Будівельна планета» з ознаками фіктивності.

Такий висновок відповідача про завищення позивачем задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ за перевіряємі періоди за наслідками господарських операцій з ПП «Будівельна планета» ґрунтується на даних акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.12.2012 № 5381/22-9/37701919 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Будівельна планета» код за ЄДРПОУ 37701919 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2012 по 31.10.2012 року», - згідно якого ПП «Будівельна планета» має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», за результатами аналізу податкової звітності ПП «Будівельна планета» встановлено відсутність в останнього основних засобів, виробничого та іншого обладнання, транспортних засобів, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду господарської діяльності, та сформовано висновок про відсутність у ПП «Будівельна планета» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) та здійснення ним діяльності спрямованої на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Також до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшла службова записка від 27.12.2012 № 13233/вп/0706/30 разом з поясненнями опитаної засновниці ПП «Будівельна планета» ОСОБА_3 Остання пояснила, що зареєструвала на своє ім'я назване підприємство та інші суб'єкти господарської діяльності, на яких вона значиться директором та засновником, без наміру займатися підприємницькою діяльністю на прохання малознайомих їй осіб. За даним фактом 11.12.2012 наведені відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110060000001 від 11.12.2012 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

01.04.2013 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0003912202 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ПАТ «ДПЗК України» по податку на додану вартість на суму 3 960 000 грн. (в тому числі 2 640 000 грн. - за основним платежем і 1 320 000 грн. - штрафні санкції).

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0003912202 було залишено без змін згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.06.2013 №877/10/0-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 09.08.2013 № 8538/6/99-99-10-01-15.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Між тим, у цьому ж листі від 02.06.2011 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Судом встановлено, що між ПАТ «ДПЗК України» (в особі голови правління Цибульщака О.Л.), як покупцем, та ПП «Будівельна планета» (в особі директора ОСОБА_5.), як постачальником, укладено договір № 89 від 23.07.2012. Даний договір був укладений згідно протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 18.07.2012 (протокол № 1/07-2).

За умовами п. 1.1, п. 3.1 цього договору постачальник зобов'язується передати машини для перероблення сільгосппродуктів (зернові сушарки UGT 6413), в кількості 6 штук, а також провести монтажні, налагоджувальні роботи та навчання персоналу на території покупця, а покупець зобов'язується прийняти обладнання, виконані роботи та надані послуги та сплатити за них грошову суму на умовах цього договору. Загальна вартість (ціна) цього договору становить 21 600 000 грн., у тому числі ПДВ 3 600 000 грн.

Згідно п. 2.1, 2.3, 4.1, 4.2 5.1, 5.4, 5.5 цього договору, постачальник повинен поставити покупцю обладнання, якість якого відповідає державним стандартам та підтверджується сертифікатом (паспортом) якості завода-виробника, який постачальник надає покупцю при поставці обладнання. У підтвердження кості обладнання постачальник повинен надати покупцю також сертифікати походження.

Розрахунки проводяться поетапно на підставі виставленого постачальником рахунку: 30% - попередньої оплати від суми визначеної у специфікації при підготовці обладнання та відправлення; 60% - попередньої оплати від суми визначеної у специфікації, з дати поставки обладнання на філії; 10% - оплати від суми визначеної у специфікації (остаточний розрахунок) після установки і монтажу обладнання у місцях визначених покупцем. При встановленні рахунку обов'язкове посилання на номер договору.

Строком поставки вважається дата завершення монтажу і введення в експлуатацію обладнання. Постачальник самостійно здійснює поставку обладнання залізничним або автомобільним транспортом до місця, визначеного покупцем, що зазначено в специфікації. Поставка обладнання відбувається у два етапи: перший етап - поставка обладнання здійснюється у належно спакованому вигляді до місця, визначеного покупцем у специфікації. На кожну партію обладнання, яке доставлене до узгодженого .місця поставки, між постачальником та покупцем складається акт приймання на відповідальне зберігання (на час виконання постачальником робіт із монтажу та введення в експлуатацію обладнання). Перехід права власності на обладнання не відбувається до моменту повного виконання постачальником обов'язків щодо монтажу, наладки та введення в експлуатацію обладнання; другий етап - монтаж і введення в експлуатацію обладнання постачальником. Після завершення монтажу і введення в експлуатацію обладнання між постачальником та покупцем складається акт прийому-передачі обладнання, який підтверджує перехід права власності на обладнання.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ за вказаним договором позивач додав до матеріалів позову копії наступних документів: специфікацій №№1 - 6 від 24.07.2012 кожна на суму 3 600 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 600 000 грн.); актів приймання-передачі обладнання (елементи для монтажу сушарки) на відповідальне зберігання від 26.07.2012, 04.08.2012, 22.08.2012, 29.08.2012, 03.09.2012, 11.09.2012, складених та підписаних між представниками філій ПАТ «ДПЗК України» (Хлібна база № 78, Кременчуцький комбінат хлібопродуктів, Уманський елеватор, Сумський комбінат хлібопродуктів, Пирятинський комбінат хлібопродуктів, Хлібна база № 86) та директором ПП «Будівельна планета» ОСОБА_5; актів приймання-передачі обладнання від 21.12.2012 на загальну суму 7 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ 1 200 000 грн.), складених та підписаних між представниками філій ПАТ «ДПЗК України» (Сумський комбінат хлібопродуктів, Пирятинський комбінат хлібопродуктів) та директором ПП «Будівельна планета» ОСОБА_5; картки рахунку 3711 «Розрахунки зa виданими авансами» за 06.09.2012 за дебетом якого на кінець періоду відображено фінансування у розмірі 17 280 000 грн.; податкових накладних (з яких податкові накладні № 5 від 24.07.2012 на суму 1 560 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 260 000 грн.), № 6 від 25.07.2012 на суму 1 680 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 280 000 грн.), № 7 від 25.07.2012 на суму 2 400 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 400 000 грн.), № 8 від 25.07.2012 на суму 320 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 333,33 грн.), № 9 від 26.07.2012 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.), № 10 від 27.07.2012 на суму 1 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 183 333,33 грн.) - підписані ОСОБА_3, а решта податкових накладних: № 1 від 09.08.2012, № 2 від 17.08.2012, № 3 від 27.08.2012, № 1 від 06.09.2012, № 2 від 18.09.2012, № 1 від 21.12.2012, всього на загальну суму 7 458 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 243 000 грн.), - підписані ОСОБА_5.); товарно-транспортних накладних від 17.07.2012, 11.09.2012, 26.09.2012, - згідно яких перевезення зерносушарки в кількості 1 шт. та комплектуючих до зерносушарки в кількості 13 шт. здійснювалося автомобільним транспортом (вантажовідправник - ТОВ «Октава інтер», вантажоодержувач - ПП «Будівельна планет»/ПП «Будівельна компанія»/ПП «Будівельна палата» з переадресацією за двома ТТН на Філію ПАТ «ДПЗК України» і Пирятинський КХП,Сумський КХП); банківських виписок з відомостями про перерахування ПАТ «ДПЗК України» на користь ПП «Будівельна планета» коштів на загальну суму 17 518 000 грн.; рахунків-фактур, що не містять посилань на реквізити спірного договору; технічних паспортів зерносушарок UGT - 6413 ТА-М № 1408201201, UGT - 6413 ТА-М № 1408201202, UGT - 6413 ТА-М № 1408201204, UGT - 6413 ТА-М № 1408201203, UGT - 6413 ТА-М; заявок на проведення конкурсних торгів (внесення змін до документації конкурсних торгів) від 02.07.2012 та 09.07.2012; декларації про відповідність зерносушарки; сертифікату відповідності зерносушарки серії АА № 00080; міжнародних товарно-транспортних накладних для одержувача ТОВ «Октава Інтер».

Додатково на підтвердження економічної доцільності на укладення спірного договору позивачем надано суду: копії листів філій копії ПАТ «ДПЗК України» з питань необхідності в установленні на місцях зерносушарок; договору на виконання робіт з розроблення проектно-кошторисної документації № 386/119 від 14.08.2012, згідно якого ТОВ «Ефект-комплекс» (яке має ліцензію АВ №517825, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок ПАТ «ДПЗК України» розробити та передати останньому проектно-кошторисну документацію на реконструкцію зерносушарного вузла відповідно до кошторису (додаток № 3 до договору) на об'єкт ПАТ «ДПЗК України», згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а ПАТ «ДПЗК України» зобов'язується прийняти документацію та сплатити ТОВ «Ефект-комплекс» вартість виконаних робіт, та первинних документів до такого договору; копії договору будівельного підряду № 131 від 17.08.2012, згідно якого ПАТ «ДПЗК України» доручає, а ТОВ фірма «Градієнт-2» зобов'язується на свій ризик виконати роботи з будівництва фундаментів під 5 (п'ять) зерносушарок, відповідно до проектно-кошторисної документації, та первинних документів до такого договору; копію договору на проектні роботи № 174 від 10.10.2012, згідно якого ПАТ «ДПЗК України» доручає, ПП «Пегаз» бере на себе зобов'язання розробити проектну документацію по реконструкції філії ПАТ «ДПЗК України» «Хлібна база № 78» шляхом встановлення системи автономного газопостачання зрідженим вуглеводневим газом пропан-бутан сушарки UGT - 6413 ТА-М за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25 А. Підземна резервуарна установка об'ємом 75 м3"; копію договору підряду № 195 від 26.10.2012, згідно якого ПАТ «ДПЗК України» доручає, а ТОВ фірма «Градієнт-2» зобов'язується на свій ризик виконати роботи з реконструкції зерносушарного вузла на філії ПАТ «ДПЗК України» «Хлібна база 78» за адресою Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25 А, а ПАТ «ДПЗК України» зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи, та первинних документів до такого договору; копію договору на виконання проектних робіт № 386/6 від 12.12.2012, згідно якого філія ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» доручає, а ТОВ «Ефект-комплекс» бере на себе зобов'язання розробити проектну документацію «Реконструкції зерносушарного вузла. Проект на фундаменти під норій на вежу та два силоси» на об'єкті філія ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» за адресою: м. Кременчук, вул. Ревенка - 7А; копію договору на здійснення авторського нагляду № 412/6 від 12.12.2012, згідно якого ТОВ «Ефект-комплекс» на виконання дручення філії ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів»на зобов'язується за плату здійснювати авторський нагляд за будівництвом об'єкту «Реконструкція зерносушарного вузла» на зазначеній філії ПАТ «ДПЗК України» за адресою: м. Кременчук, вул. 1905 року, 21; копію договору про надання послуг технічного нагляду № 15 від 20.12.2012, згідно якого філія ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» доручає, а ФОП ОСОБА_6 зобов'язується здійснювати технічний нагляд за будівництвом об'єкту: "Реконструкція зерносушарного вузла" на філії ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» за адресою: м. Кременчук, вул. 1905 року, 21.

За результатами дослідження наданих позивачем документів суд встановив відсутність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки на адресу філій позивача всіх зернових сушарок та елементів для монтажу зерносушарок, що зазначені в актах приймання-передачі на відповідальне зберігання та профінансовані у встановленому договором порядку (а саме 90% з урахуванням дати поставки обладнання). Що ж стосується наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних від 17.07.2012, 11.09.2012, 26.09.2012, то останні оформлені з недоліками (зокрема: у ТТН від 17.07.2012 відсутні підпис водія, відповідального за прийняття та перевезення вантажу, відсутні відомості про товаросупровідні документи (сертифікатів якості, сертифікаті походження), ціну і суму, маса брутто вантажу; у ТТН від 11.09.2012 відсутні відомості про переадресацію вантажу та його отримання представником позивача, відсутні аналогічні відомості про вантаж, зазначено найменування замовника перевезень та вантажоодержувача «Будівельна компанія ПП»; у ТТН від 26.09.2012 відсутні відомості про отримання вантажу представником позивача, відсутні аналогічні відомості про вантаж, зазначено найменування замовника перевезень та вантажоодержувача «ПП Будівельна палата»).

Також в матеріалах справи наявна копія вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2014 по кримінальній справі № 757/9004/14-к, винесена за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правпорушень, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

З тексту цього вироку від 24.04.2014 вбачається, що в ході розгляду матеріалів кримінального провадження у відкритому судовому засіданні районний суд встановив, що ОСОБА_3 08.06.2011, в денний період часу, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписала від імені засновника статут ПП «Будівельна планета», тобто перереєструвала на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту.

Вказаний статут ПП «Будівельна планета», ОСОБА_3 в той же день передала невстановленій слідством особі, яка в подальшому займалась реєстрацією підприємства в органах державної влади.

В червні 2011 року статут ПП «Будівельна планета» та інші необхідні для реєстрації документи були подані до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 15, на підставі яких проведена державна реєстрація зазначеного підприємства на ім'я ОСОБА_3.

Після перереєстрації ПП «Будівельна планета» на своє ім'я, ОСОБА_3 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, угод фінансового характеру не укладала, печаткою підприємства не користувалася, не призначала та не звільняла з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передала невстановленій слідством особі.

Крім того, ОСОБА_3, 08.06.2011, в денний період часу підробила документи ПП «Будівельна Планета» з метою їх використання іншими особами.

Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_3, передала невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянки України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносила та до статутного фонду її не передавала та ні від кого не приймала як засновник, і не збиралась, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю, а також усвідомлюючи, що в подальшому, статутні документи ПП «Будівельна Планета», які надають право на перереєстрацію підприємства, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підробила документи за наступних обставин:

08.06.2011, у денний період часу, ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_5, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підробила, тобто підписала від імені засновника нову редакцію статуту ПП «Будівельна Планета», в який внесені завідомо неправдиві відомості, а саме: в пункті 2.1 статуту зазначено, що ПП «Будівельна Планета» створене учасниками товариства з метою здійснення експортно-імпортних операцій, комерційної, виробничої, посередницької, маркетингової та торгівельної діяльності, а також надання послуг у різних сферах з метою одержання прибутку, в той час, як ОСОБА_3 фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснювала, а перереєструвала його на своє ім'я за грошову винагороду; в пункті 1.1 статуту зазначено, що ПП «Будівельна планета» створено на основі приватної власності ОСОБА_3, яка фактично функцій засновника підприємства не виконувала, а перереєструвала його на своє ім'я за грошову винагороду; в пункті 1.7 статуту зазначено, що ПП «Будівельна планета» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 9, оф. 3, в той час як ОСОБА_3 такого рішення не приймала і фактично за вказаною адресою підприємство не знаходилось; в пунктах 5.4. та 5.4.1. статуту зазначено, що у Підприємстві створено статутний капітал у розмірі 100 гривень. Статутний капітал підприємства створено ОСОБА_3 в розмірі 100 гривень, в той час як ОСОБА_3 фактично ніякого внеску в статутний капітал підприємства не в носила та не формувала його.

Вказаний статут ПП «Будівельна планета» був переданий до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 15 для проведення державної реєстрації зазначеного підприємства.

Підроблення ОСОБА_3 офіційних документів ПП «Будівельна планета», які посвідчувалися приватним нотаріусом, дало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих їй правопорушень визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, підтвердила викладені обставини справи та свої показання надані під час досудового слідства, зазначивши, що давала їх добровільно, без примусу з боку працівників міліції.

За результатами розгляду кримінальної справи № 757/9004/14-к Печерський районний суд м. Києва визнав ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначив їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік, та звільнив останню від призначеного покарання з іспитовим строком.

Відомості про скасування даного вироку Печерського районного суду міста Києва від 24.04.2014 у кримінальній справі № 757/9004/14-к сторони до суду не подали.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.2015 по справі № 826/15036/14 та від 12.01.2016 № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Водночас у постанові від 26.01.2016 № 21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку: «первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними».

Крім того, у своїх постановах від 05.03.2012 № 21-421а11 та від 02.12.2015 № 21-3849а15, ухвалі від 29.09.2015 (справа № 2а-9691/10/0870) Верховний Суд України, констатував, що: «податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним».

Таким чином, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

В силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду України, та враховуючи встановлений в судовому порядку факт фіктивності ПП «Будівельна планета», Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, підписані від імені ПП «Будівельна планета», як такі, що мають нелегальних характер.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання придбаного обладнання у своїй господарський діяльності, а саме у заготівлі та зберігання зерна, суд зважає на те, що наявні в матеріалах справи договори та інші документи не містять інформації про використання ПАТ «ДПЗК України» саме обладнання отриманого від ПП «Будівельна планета». У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями.

Також суд зважає на правові позиції Вищого адміністративного суду України, що наведені в ухвалах від 14.01.2015 № К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, де суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Враховуючи ці правові позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлені у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює надані позивачем документи (акти приймання-передачі, податкові накладні, ТТН), як такі, що не пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій з поставки обладнання на користь позивача.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем показників податкового кредиту за звітні (податкові) періоди 2012 року по господарських операціях з ПП «Будівельна планета», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0003912202.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов