Ухвала

від 15.12.2016 по справі 826/13586/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13586/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Василенко Я.М. та Ісаєнко І.А., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представників позивача Шурди О.В. та Бітюкової І.В., представника відповідача Рогози Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в березні 2013 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 05.03.2013 № 733 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Будівельна планета» (код ЄДРПОУ37701919) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 14.03.2013 № 232/22-2/37243279, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого завищено податковий кредит з та занижено податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 2 640 000 грн.

На підставі висновків акта перевірки 01.04.2013 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 0003912202 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ПАТ «ДПЗК України» по податку на додану вартість на суму 3 960 000 грн. (в тому числі 2 640 000 грн. - за основним платежем і 1 320 000 грн. - штрафні санкції).

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0003912202 залишено без змін рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.06.2013 №877/10/0-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 09.08.2013 № 8538/6/99-99-10-01-15.

Однак, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, підписані від імені ПП «Будівельна планета» мають нелегальних характер з огляду на встановлений в судовому порядку факт фіктивності ПП «Будівельна планета».

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями ст. 201 ПК, п. 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган зазначає на безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Будівельна планета».

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ДПЗК України» (в особі голови правління Цибульщака О.Л.), як покупцем, та ПП «Будівельна планета» (в особі директора Аханової Л.Г.), як постачальником, згідно протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 18.07.2012 (протокол № 1/07-2), укладено договір № 89 від 23.07.2012.

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати машини для перероблення сільгосппродуктів (зернові сушарки UGT 6413), в кількості 6 штук, а також провести монтажні, налагоджувальні роботи та навчання персоналу на території покупця, а покупець зобов'язується прийняти обладнання, виконані роботи та надані послуги та сплатити за них грошову суму на умовах цього договору. Загальна вартість (ціна) цього договору становить 21 600 000 грн., у тому числі ПДВ 3 600 000 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав суду копії наступних документів: специфікацій №№1 - 6 від 24.07.2012; актів приймання-передачі обладнання (елементи для монтажу сушарки) на відповідальне зберігання від 26.07.2012, 04.08.2012, 22.08.2012, 29.08.2012, 03.09.2012, 11.09.2012, складених та підписаних між представниками філій ПАТ «ДПЗК України» (Хлібна база № 78, Кременчуцький комбінат хлібопродуктів, Уманський елеватор, Сумський комбінат хлібопродуктів, Пирятинський комбінат хлібопродуктів, Хлібна база № 86) та директором ПП «Будівельна планета» Ахановою Л.Г.; актів приймання-передачі обладнання від 21.12.2012, складених та підписаних між представниками філій ПАТ «ДПЗК України» (Сумський комбінат хлібопродуктів, Пирятинський комбінат хлібопродуктів) та директором ПП «Будівельна планета» Ахановою Л.Г.; картки рахунку 3711 «Розрахунки зa виданими авансами» за 06.09.2012 за дебетом якого на кінець періоду відображено фінансування у розмірі 17 280 000 грн.; податкових накладних, з яких № 5 від 24.07.2012 на суму 1 560 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 260 000 грн.), № 6 від 25.07.2012 на суму 1 680 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 280 000 грн.), № 7 від 25.07.2012 на суму 2 400 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 400 000 грн.), № 8 від 25.07.2012 на суму 320 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 333,33 грн.), № 9 від 26.07.2012 на суму 3 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 500 000 грн.), № 10 від 27.07.2012 на суму 1 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 183 333,33 грн.) - підписані ОСОБА_7, решта - № 1 від 09.08.2012, № 2 від 17.08.2012, № 3 від 27.08.2012, № 1 від 06.09.2012, № 2 від 18.09.2012, № 1 від 21.12.2012, всього на загальну суму 7 458 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 243 000 грн.), - підписані Ахановою Л.Г.); товарно-транспортних накладних від 17.07.2012, 11.09.2012, 26.09.2012; банківських виписок з відомостями про перерахування ПАТ «ДПЗК України» на користь ПП «Будівельна планета» коштів на загальну суму 17 518 000 грн.; рахунків-фактур, що не містять посилань на реквізити спірного договору; технічних паспортів зерносушарок UGT - 6413 ТА-М № 1408201201, UGT - 6413 ТА-М № 1408201202, UGT - 6413 ТА-М № 1408201204, UGT - 6413 ТА-М № 1408201203, UGT - 6413 ТА-М; заявок на проведення конкурсних торгів (внесення змін до документації конкурсних торгів) від 02.07.2012 та 09.07.2012; декларації про відповідність зерносушарки; сертифікату відповідності зерносушарки серії АА № 00080; міжнародних товарно-транспортних накладних для одержувача ТОВ «Октава Інтер».

З метою підтвердження економічної доцільності та використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності позивач надав суду: копії листів філій копії ПАТ «ДПЗК України» з питань необхідності в установленні на місцях зерносушарок; договору на виконання робіт з розроблення проектно-кошторисної документації № 386/119 від 14.08.2012, згідно якого ТОВ «Ефект-комплекс» (яке має ліцензію АВ №517825, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок ПАТ «ДПЗК України» розробити та передати останньому проектно-кошторисну документацію на реконструкцію зерносушарного вузла відповідно до кошторису (додаток № 3 до договору) на об'єкт ПАТ «ДПЗК України», згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а ПАТ «ДПЗК України» зобов'язується прийняти документацію та сплатити ТОВ «Ефект-комплекс» вартість виконаних робіт, та первинних документів до такого договору; копії договору будівельного підряду № 131 від 17.08.2012, згідно якого ПАТ «ДПЗК України» доручає, а ТОВ фірма «Градієнт-2» зобов'язується на свій ризик виконати роботи з будівництва фундаментів під 5 (п'ять) зерносушарок, відповідно до проектно-кошторисної документації, та первинних документів до такого договору; копію договору на проектні роботи № 174 від 10.10.2012, згідно якого ПАТ «ДПЗК України» доручає, ПП «Пегаз» бере на себе зобов'язання розробити проектну документацію по реконструкції філії ПАТ «ДПЗК України» «Хлібна база № 78» шляхом встановлення системи автономного газопостачання зрідженим вуглеводневим газом пропан-бутан сушарки UGT - 6413 ТА-М за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25 А. Підземна резервуарна установка об'ємом 75 м3"; копію договору підряду № 195 від 26.10.2012, згідно якого ПАТ «ДПЗК України» доручає, а ТОВ фірма «Градієнт-2» зобов'язується на свій ризик виконати роботи з реконструкції зерносушарного вузла на філії ПАТ «ДПЗК України» «Хлібна база 78» за адресою Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25 А, а ПАТ «ДПЗК України» зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи, та первинних документів до такого договору; копію договору на виконання проектних робіт № 386/6 від 12.12.2012, згідно якого філія ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» доручає, а ТОВ «Ефект-комплекс» бере на себе зобов'язання розробити проектну документацію «Реконструкції зерносушарного вузла. Проект на фундаменти під норій на вежу та два силоси» на об'єкті філія ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» за адресою: м. Кременчук, вул. Ревенка - 7А; копію договору на здійснення авторського нагляду № 412/6 від 12.12.2012, згідно якого ТОВ «Ефект-комплекс» на виконання дручення філії ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» на зобов'язується за плату здійснювати авторський нагляд за будівництвом об'єкту «Реконструкція зерносушарного вузла» на зазначеній філії ПАТ «ДПЗК України» за адресою: м. Кременчук, вул. 1905 року, 21; копію договору про надання послуг технічного нагляду № 15 від 20.12.2012, згідно якого філія ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» доручає, а ФОП ОСОБА_8 зобов'язується здійснювати технічний нагляд за будівництвом об'єкту: «Реконструкція зерносушарного вузла» на філії ПАТ «ДПЗК України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» за адресою: м. Кременчук, вул. 1905 року, 21.

Суд першої інстанції, за результатами дослідження наданих позивачем документів встановив відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки на адресу філій позивача всіх зернових сушарок та елементів для монтажу зерносушарок, що зазначені в актах приймання-передачі на відповідальне зберігання та профінансовані у встановленому договором порядку (а саме 90% з урахуванням дати поставки обладнання). Вказав на те, що товарно-транспортні накладні від 17.07.2012, 11.09.2012, 26.09.2012 оформлені з недоліками (зокрема: у ТТН від 17.07.2012 відсутні підпис водія, відповідального за прийняття та перевезення вантажу, відсутні відомості про товаросупровідні документи (сертифікатів якості, сертифікаті походження), ціну і суму, маса брутто вантажу; у ТТН від 11.09.2012 відсутні відомості про переадресацію вантажу та його отримання представником позивача, відсутні аналогічні відомості про вантаж, зазначено найменування замовника перевезень та вантажоодержувача «Будівельна компанія ПП»; у ТТН від 26.09.2012 відсутні відомості про отримання вантажу представником позивача, відсутні аналогічні відомості про вантаж, зазначено найменування замовника перевезень та вантажоодержувача «ПП Будівельна палата»).

Таким чином, надані позивачем документи не у повній мірі підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 ст. 72 КАС передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином застосування правових наслідків вироку суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою є обов'язковим для адміністративного суду.

В матеріалах справи міститься вирок Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року (№ 757/9004/14-к), яким учасника (засновника) ПП «Будівельна планета» ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

У зазначеному вироку встановлено, що ОСОБА_7 08 червня 2011 року, в денний період часу, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Чеботар С.І., достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписала від імені засновника статут ПП «Будівельна планета», тобто перереєструвала на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту .

Окрім того, вироком Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року (№ 757/7946/13-к) ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК.

Таким чином, обставина того, що діяльність ПП «Будівельна планета» з 08 червня 2011 року спрямована на сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту є обов'язковою для адміністративного суду та не підлягає повторному доказуванню.

Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію (зокрема і в постанові від 12 квітня 2016 року № 826/17617/13-а), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на встановлений факт фіктивності ПП «Будівельна планета», колегія суддів апеляційного суду вважає, що первинні документи, підписані від імені посадових осіб цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Отже, підсумовуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів того, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Я.М. Василенко

Суддя І.А. Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлений 16.12.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Василенко Я.М.