Постанова

від 24.10.2018 по справі 826/13586/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/13586/13-а

адміністративне провадження №К/9901/31040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року (суддя: Є.В. Аблов) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року (колегія у складі суддів: М.В. Межевич, Я.М. Василенко, І.А. Ісаєнко) у справі№826/13586/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (надалі - ПАТ ДПЗК України ) звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 квітня 2013 року № 0003912202.

Позовні вимоги мотивовані правомірністю віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, оскільки реальність виконання спірних господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 квітня 2013 року № 0003912202.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарська діяльність позивача з контрагентом має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а видані контрагентом ПП Будівельна планета первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вважає, що їх ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням позову та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що у березні 2013 року посадовими особами податкової інспекції на підставі наказу від 05 березня 2013 року № 733 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ ДПЗК України з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП Будівельна планета за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 14 березня 2013 року № 232/22-2/37243279, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 2640000 грн.

Підставою для висновків акта перевірки про наявність порушень податкового законодавства позивачем була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з ПП Будівельна планета . В обґрунтування такої позиції податковий орган посилався на висновки акта №5381/22-9/37701919 від 12 грудня 2012 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Будівельна планета щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01 квітня по 31 жовтня 2012 року , яким встановлено відсутність у ПП Будівельна планета основних засобів, виробничого та іншого обладнання, транспортних засобів, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду господарської діяльності та встановлено відсутність у ПП Будівельна планета об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) та здійснення ним діяльності спрямованої на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Також до податкової інспекції від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшла службова записка від 27 грудня 2012 року № 13233/вп/0706/30 разом з поясненнями опитаної засновниці ПП Будівельна планета ОСОБА_2 Остання пояснила, що зареєструвала на своє ім'я назване підприємство та інші суб'єкти господарської діяльності, на яких вона значиться директором та засновником, без наміру займатися підприємницькою діяльністю на прохання малознайомих їй осіб. За даним фактом 11 грудня 2012 року наведені відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110060000001 від 11 грудня 2012 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

На підставі вищезазначених висновків контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003912202 (форми Р ) від 01 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3960000 грн., у тому числі: за основним платежем - 2640000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1320000 грн.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 18 липня 2012 року №1/07-2 між ПАТ ДПЗК України (покупець) та ПП Будівельна планета (постачальник) 23 липня 2012 року укладено договір № 89, за умовами якого останнє зобов'язалось передати машини для перероблення сільгосппродуктів (зернові сушарки UGT 6413), в кількості 6 штук, а також провести монтажні, налагоджувальні роботи та навчання персоналу на території покупця, а покупець зобов'язується прийняти обладнання, виконані роботи та надані послуги та сплатити за них грошову суму на умовах цього договору. Загальна вартість (ціна) цього договору становить 21600000 грн., у тому числі ПДВ 3600000 грн.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем подані специфікації, акти приймання-передачі, картки рахунку, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, рахунки-фактури, технічні паспорти зерносушарок, заявки на проведення конкурсних торгів, декларації про відповідність зерносушарки, сертифікат відповідності зерносушарки серії АА №00080, міжнародні товарно-транспортні накладні, а також копії листів філій копії ПАТ ДПЗК України з питань необхідності в установленні на місцях зерносушарок, договору на виконання робіт з розроблення проектно-кошторисної документації № 386/119 від 14 серпня 2012 року та первинних документів до такого договору, копії договору будівельного підряду № 131 від 17 серпня 2012 року та первинних документів до такого договору; копію договору на проектні роботи № 174 від 10 жовтня 2012 року, копію договору підряду № 195 від 26 жовтня 2012 року та первинних документів до такого договору, копію договору на виконання проектних робіт № 386/6 від 12 грудня 2012 року, копію договору на здійснення авторського нагляду № 412/6 від 12 грудня 2012 року, копію договору про надання послуг технічного нагляду № 15 від 20 грудня 2012 року.

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів суди встановили відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки на адресу філій позивача всіх зернових сушарок та елементів для монтажу зерносушарок, що зазначені в актах приймання-передачі на відповідальне зберігання та профінансовані у встановленому договором порядку, а також судами звернуто увагу на товарно-транспортні накладні, які оформленні з недоліками, а саме: відсутній підпис водія, відповідального за прийняття та перевезення вантажу; відсутні відомості про товаросупровідні документи (сертифікатів якості, сертифікаті походження), ціну і суму, маса брутто вантажу; відсутні відомості про переадресацію вантажу та його отримання представником позивача, відсутні аналогічні відомості про вантаж, зазначено найменування замовника перевезень та вантажоодержувача ПП Будівельна компанія .

Водночас, вироком Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року (№757/9004/14-к), яким учасника (засновника) ПП Будівельна планета ОСОБА_2 визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України встановлено, що ОСОБА_3 08 червня 2011 року, в денний період часу, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Чеботар С.І., достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписала від імені засновника статут ПП Будівельна планета , тобто перереєструвала на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів/робіт/послуг, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу на встановлений факт фіктивності ПП Будівельна планета , тому первинні документи, підписані від імені посадових осіб цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із підпунктом а пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року N 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за N 185/24962, та Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Тому, Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою оцінку судами попередніх інстанцій вироку Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року (№757/9004/14-к), яка цілком узгоджується з вимогами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід звернути увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Зважаючи на викладене суди, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг, з огляду на доводи податкового органу про сумнівність податкових накладних та первинних документів за підписом ОСОБА_2, правомірно здійснили ретельне дослідження усіх первинних документів, складених на реалізацію спірного договору та дійшли вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду