Постанова

від 13.10.2016 по справі 914/915/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа № 914/915/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" від 15.06.2016р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2016р.

у справі № 914/915/16

за позовом Приватного підприємства "Ілізіум ЛТД", м. Львів

до відповідача-1 Дочірнього підприємства "Ружин-молоко", смт. Ружин, Житомирська область

відповідача-2 Приватного підприємства "Новатор Юкрейн", м. Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід Меркурія", м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 777961,59 грн.,

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. у даній справі апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Кузь В.Л.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Кузя В.Л. розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. №527 на підставі ст.2-1 ГПК України, п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі № 914/915/16, якою визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2016р. у справі №914/915/16 (суддя Ділай У.І.) задоволено позов Приватного підприємства (надалі - ПП) "Ілізіум ЛТД"; стягнуто з Дочірнього підприємства (надалі - ДП) "Ружин-молоко" на користь позивача 475000,00 грн. заборгованості, 158173,33 грн. інфляційних втрат, 13916,88 грн. 3% річних, 120871,38 грн. пені; стягнуто з ПП "Новатор Юкрейн" на користь позивача 5000,00 грн. заборгованості, 1666,67 грн. інфляційних втрат, 1666,66 грн. 3% річних, 1666,67 грн. пені.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що у зв'язку із невиконанням умов договору поставки у відповідача-1 перед третьою особою виникла заборгованість в розмірі 480000,00 грн., право вимоги по якій третя особа відступила позивачу на підставі договору цесії. Вказану заборгованість відповідач-1 не погасив ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого місцевий господарський суд дійшов до висновку про підставність позовних вимог в частині вимог до відповідача-1. Щодо позовних вимог до відповідача-2, то у зв'язку з невиконанням ним своїх зобов'язань за договором поруки, вони також підлягають задоволенню в тому розмірі, який передбачений п. 3.1 договору поруки.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ДП "Ружин-молоко" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі (із врахуванням доповнення від 06.09.2016р. №422) скаржник зазначив, зокрема, що: 1) судом не було враховано факт направлення ним на адресу третьої особи угоди про зарахування зустрічних вимог по наявній в третьої особи перед скаржником заборгованості в розмірі 550000,00 грн. Станом на 01.03.2016р. (день направлення угоди) скаржнику не було відомо про уступку права вимоги за договором поставки. Вказане, на думку скаржника, свідчить про відсутність у ДП «Ружин-молоко» будь-яких зобов'язань перед первісним кредитором; 2) поручитель не повідомив його як боржника про надходження вимоги про сплату заборгованості, чим порушив ч.1 ст.555 ЦК України; 3) при прийнятті рішення суд першої інстанції повинен був з власної ініціативи визнати недійсними договір про відступлення права вимоги (цесії) №1/15 від 06.03.2015р. та договір поруки №01/14 від 09.09.2014р.

ПП "Ілізіум ЛТД" подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач звернув, зокрема, увагу на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2016р. у справі №914/653/16, яке набрало законної сили, було задоволено позов ДП "Ружин-молоко" та стягнуто з ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» 550000,00 грн. основного боргу за договором поставки №210115 від 21.01.2015р., по якій, як стверджує скаржник, ніби-то відбулось зарахування зустрічних вимог. Крім того, попри твердження відповідача-1 про його непоінформованість про заміну кредитора в зобов'язанні, він не погасив заборгованості ні перед первісним, ні перед новим кредитором.

13.10.2016р. позивач подав до суду заяву, у якій зазначив, що відповідач добровільно та у повному обсязі виконав рішення суду у даній справі.

Відповідач-2 та третя особа вимог ухвал суду від 04.07.2016р. та від 02.09.2016р. не виконали та не подали відзиву та письмових пояснень на апеляційну скаргу. Крім цього, сторони не забезпечили явку своїх представників в дане судове засідання. Зважаючи на те, що до суду не поступало клопотань про відкладення розгляду справи, а в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідно до ст.75 ГПК України без представників сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

09.09.2014р. між ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» (постачальником) та ДП «Ружин-молоко» (покупцем) було укладено договір поставки № 14/14 (а.с. 23-26 ), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність по вільній відпускній ціні покупцю товар - маргарин, жири, замінники молочних жирів, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно оплачувати його. Ціна, кількість, асортимент, номенклатура та вартість товару вказуються у видаткових накладних на товар.

Пунктами 2.6 та 4.1 договору поставки передбачено, що право власності переходить до покупця в момент фактичного прийняття товару. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 21 календарних днів з моменту фактичного прийняття товару.

Відповідно до умов вищевказаного договору третя особа поставила відповідачу-1 товар, а саме замінник молочного жиру «Феттимилк 03К» на загальну суму 480000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №58 від 09.02.2015р. (а.с. 32 ), підписаною обома сторонами.

Оплату за поставлений товар ДП «Ружин-молоко» не здійснило, у зв'язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість перед ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» в розмірі 480000,00 грн. Вказаний факт стверджується позивачем та визнається відповідачем-1.

Крім цього, 09.09.0214р. з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором поставки 14/14 від 09.09.2014р. між ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» (кредитором) та ПП «Новатор Юкрейн» (поручителем) було укладено договір поруки № 01/14 (а.с. 27 ).

06.03.2015р. між ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» (первісним кредитором) та ПП «Ілізіум ЛТД» (новим кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1/15 (а.с. 28 ), відповідно до якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки №14/14 від 09.09.2014р. (основний договір), укладеним між ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» та ДП «Ружин-молоко», а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором до боржника.

Згідно пунктів 1.2 та 1.3 договору про відступлення права вимоги (цесії), до нового кредитора переходять усі права вимоги, в тому числі право грошової вимоги, щодо отримання та/або стягнення на свою користь суми основного боргу, штрафних санкцій, процентів за користування товарним кредитом, які належали (належать) первісному кредитору в зобов'язаннях, що виникли з основного договору. Якщо виконання зобов'язання за основним договором забезпечено в порядку глави 49 ЦК України, до нового кредитора переходить весь обсяг прав та обов'язків, що існували у первісного кредитора на підставі правочинів, укладених ним по забезпеченню виконання зобов'язання за основним договором.

На виконання умов договору відступлення права вимоги №1/15 від 06.03.2015р., первісний кредитор передав новому кредитору документи, які засвідчують таке право вимоги, а саме вищезгадані договір поставки, видаткову накладну, довіреність до видаткової накладної, договір поруки (акт прийому передачі від 06.03.2015р., а.с. 29 ).

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язань за договором поставки зі сторони відповідача-1, позивач звернувся до поручителя ПП «Новатор Юкрейн» із вимогою №013/16 від 18.01.2016р. про виконання ним своїх зобов'язань згідно договору поруки та сплату відповідних сум коштів (а.с. 30 ). Факт отримання відповідачем-2 вказаної вимоги підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача-2 на примірнику вимоги.

Повідомленням №012/16 від 18.03.2016р. позивач поставив до відома відповідача-1 про заміну кредитора за договором поставки (а.с. 31 ). З матеріалів справи вбачається, що вказане повідомлення було надіслане відповідачу-1 01.04.2016р. (а.с. 125 ).

У зв'язку із несплатою відповідачами заборгованості, ПП «Ілізіум ЛТД» 01.04.2016р. звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача-1 475000,00грн. основного боргу, 158173,33 грн. інфляційних втрат, 13916,88грн. 3% річних, 120871,38грн. пені та про стягнення з відповідача-2 5000,00грн. основної заборгованості, 1666,67 грн. інфляційних втрат, 1666,66 грн. 3% річних, 1666,67 грн. пені.

Водночас, 01.03.2016р. ДП «Ружин молоко» надіслало на адресу ТзОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» повідомлення №123 від 26.02.2016р. про застосування механізму, передбаченого ст.601 ЦК України та проект угоди про зарахування зустрічних вимог у сумі 480000,00 грн. (а.с. 55, 58 ).

Вказане повідомлення відповідач-1 мотивував існуючою заборгованістю третьої особи перед ним в розмірі 550000,00 грн., яка виникла на підставі договору постачання №210115 від 21.01.2015р.

ТзОВ «Торговий Дім «Схід Меркурія» вказаного проекту угоди не підписував і, за твердженням останнього, не отримував його.

Разом з тим, на розгляді у Господарському суді Львівської області перебувала справа №914/653/16, у якій 17.05.2016р. було прийнято рішення про стягнення з ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» на користь ДП «Ружин-молоко» 550000,00 грн. основного боргу за договором постачання №210115 від 21.01.2015р., а також пені, інфляційних втрат та 3% річних (а.с.114-119 ).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Як зазначалось вище, підставою звернення ПП «Ілізіум ЛТД» із позовом у даній справі є договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1/15 від 06.03.2015р., укладений між позивачем як новим кредитором та ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» як первісним кредитором, в якому сторони дійшли домовленості про передачу права вимоги згідно з договором поставки №14/14 від 09.09.2014р.

Відповідно до ст.ст. 512 ЦК України, однією з підстав для заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1/15 від 06.03.2015р. відповідає вимогам, встановленим у ст.ст. 513-517 ЦК України, а саме: укладений в тій самій формі, що й договір поставки №14/14 від 09.09.2014р. (у письмовій формі), підписаний посадовими особами сторін та скріплений їхніми печатками; у договорі сторони визначили обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні (усі права вимоги, в тому числі право грошової вимоги, щодо отримання та/або стягнення на свою користь суми основного боргу, штрафних санкцій, які належали (належать) первісному кредитору в зобов'язаннях, що виникли з основного договору); при відступленні вимоги первісний кредитор передав новому документи, які засвідчують права, що передаються. При цьому, договір поставки №14/14 від 09.09.2014р. не містить жодних обмежень щодо передачі постачальником права вимоги за ним та не передбачає необхідності згоди покупця на таку передачу.

Статтями 516 та 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Долученими до справи доказами підтверджується та обставина, що новий кредитор повідомив боржника про заміну кредитора за договором поставки 01.04.2016р., тобто одночасно із поданням позовної заяви у даній справі.

Проте, вказана обставина не скасовує обов'язку відповідача-1 погасити заборгованість. Правовий наслідок неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні полягає лише в тому, що погашення заборгованості первісному кредитору вважалося б також належним виконанням. Як зазначалось вище, відповідач свого обов'язку не виконав та не погасив заборгованість за договором поставки ні новому, ні первісному кредитору.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача-1 заборгованості за договором поставки №14/14 від 09.09.2014р. на користь нового кредитора.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про факт зарахування зустрічних вимог по заборгованості відповідача перед третьою особою-1, стягнення якої є предметом даного спору та по заборгованості третьої особи перед відповідачем-1 за договором постачання №210115 від 21.01.2015р. в розмірі 550000,00 грн.

З фактичних дій скаржника вбачається, що він сам не визнає факту зарахування вказаних зустрічних вимог, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2016р. у справі №914/653/16 за позовом ДП «Ружин-молоко» (скаржника у даній справі) до ТзОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» було стягнуто з відповідача на користь позивача 550000,00 грн. основного боргу за договором постачання №210115 від 21.01.2015р., а також пеню, інфляційні втрати та 3% річних, тобто ту заборгованість, на яку покликається скаржник.

Відхиляються також доводи ДП «Ружин-молоко» про те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції повинен був з власної ініціативи визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) №1/15 від 06.03.2015р. та договір поруки №01/14 від 09.09.2014р., оскільки ст.83 ГПК України передбачає права господарського суду при прийнятті рішення, а не його обов'язки. Відтак, місцевий господарський суд не допустив процесуальних порушень, про які зазначає скаржник. Принагідно колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не наводиться жодної підстави чи фактичної обставини, які б підтверджували недійсність договору відступлення права вимоги та договору поруки. Не вбачається таких і з матеріалів справи.

Стосовно рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ПП «Новатор Юкрейн», то судова колегія дійшла висновку про його законність.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як зазначено у пунктах 3.1 та 4.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань у наступному обсязі: 5000,00 грн. основного боргу; 5000,00 грн. штрафних санкцій (індекс інфляції, пеня, три проценти річних). У разі порушення боржником обов'язку за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати частину прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредитором в межах визначеної суми, на підставі письмової вимоги кредитора, в 5-ти денний строк, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

З вказаних положень ЦК України та договору поруки випливає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до божника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Матеріалами справи підтверджено вручення позивачем поручителю вимоги про сплату заборгованості від 18.01.2016р., однак, докази виконання такої вимоги у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з ПП "Новатор Юкрейн" на користь позивача 5000,00 грн. заборгованості є обґрунтованою.

Відхиляються покликання скаржника на факт неповідомлення його поручителем про одержання від нового кредитора вимоги про сплату заборгованості, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення. Стаття 555 ЦК України встановлює зовсім інші правові наслідки такого факту, що полягають у наданні боржнику права висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

В п. 7.3 договору поставки сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день протермінування в оплаті товару.

Перевіривши відповідно до п.7.3 договору поставки, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст.ст. 231, 232, 343 ГК України, правильність нарахування сум пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 01.04.2015р. по 03.09.2015р., колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача-1 120871,38 грн., а з відповідача-2 - 1666,67 грн. пені.

Перевіривши, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, правильність нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача-1 158173,33 грн. інфляційних втрат та 13916,88грн. 3% річних, а з відповідача-2 - 1666,67 грн. інфляційних втрат та 1666,66 грн. 3% річних.

Під час розгляду апеляційної скарги у даній справі до суду апеляційної інстанції надійшла заява ПП «Ілізіум ЛТД» б/н від 13.10.2016р. у якій воно повідомило про повне погашення відповідачем-1 заборгованості. Вказана інформація не враховується колегією суддів при перегляді оскаржуваного рішення, оскільки станом на день прийняття рішення, заборгованість існувала в тому розмірі, в якому задоволено позов. Водночас, суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» містить відповідні процедури, які унеможливлюють стягнення в примусовому порядку заборгованості, яка була добровільно погашена.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2016р. у справі №914/915/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.