Постанова

від 20.06.2011 по справі 2а/0270/2016/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2016/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича ,

Суддів: Загороднюка Андрія Григоровича

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні

за участю:

представника прокуратури м. Вінниці : ОСОБА_2

представника позивача : ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності;

представників відповідача 1 : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - представники на підставі довіреностей;

представників відповідача 2 : ОСОБА_8 - представник на підставі довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : публічного акціонерного товариства "Поділля"

до : державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 1), головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (відповідач 2)

про : визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Закрите акціонерне товариство «Поділля» з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведених податковим органом перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість ЗАТ «Поділля» було виявлено порушення останнім п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , внаслідок чого товариством завищено суму бюджетного відшкодування в загальній сумі 559605,90 гривень (акт перевірки №911/2301/05502396 від 21 березня 2011 року); а також порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , внаслідок чого товариством завищено суму бюджетного відшкодування в загальній сумі 115174 гривень (акт перевірки №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року).

На підставі вказаних актів перевірок органом державної податкової служби були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000902310 та №0001022310 від 21 березня 2011 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 674779,90 гривень.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у актах перевірок, а відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Окрім того, в ході судового розгляду представником позивача суду надано заяву, у якій йдеться про зміну ЗАТ «Поділля» організаційно-правової форми, а саме із закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство, до якої долучено докази у підтвердження зазначеного. Також у поданій заяві уточнено пункт 3 прохальної частини позову, не змінюючи при цьому його суті, в зв'язку з чим просив стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Поділля» (код ЄДРПОУ 05502396, адреса - місто Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 16) 6774779,90 гривень бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В зв'язку із відсутністю заперечень з приводу поданої заяви судом долучено її до матеріалів справи.

Представники відповідача 1 позов не визнали з підстав, що викладені в письмових запереченнях. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведених перевірок було складено акти №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року та №911/2301/05502396 від 21 березня 2011 року.

У відповідності до заперечень з приводу обставин, викладених у акті перевірки від 18 березня 2011 року, представники податкового органу вказали на непідтвердження в ході перевірки надмірної сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету, що в свою чергу виключає можливість відшкодування податку на додану вартість позивачу. Вказані висновки зроблені в зв'язку з тим, що станом на день проведення перевірки до податкового органу не надійшли відповіді на запити щодо проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача, а саме від УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області, ВАТ «АК Вінницяобленерго» СО Вінницькі міські ЕМ» та СПД ОСОБА_9

З приводу обставин, викладених у акті перевірки від 21 березня 2011 року, представники податкової інспекції у м. Вінниці пояснили, що під час перевірки встановлено, що протягом періоду, який перевірявся (лютий 2007 року - травень 2010 року), контрагентами позивача були сумнівні господарюючі суб'єкти, про які в центральній базі даних податкового органу АІС Аудит міститься інформація щодо «відсутності за місцезнаходженням», «порушення провадження у справі про банкрутство», «припинено» тощо. Саме з цих підстав податковим ревізором-інспектором зроблено висновки, що господарські операції із зазначеними контрагентами мають ознаки нікчемності, а тому сума, заявлена до відшкодування позивачем, завищена.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив з приводу заявленого позову з підстав, наведених у письмових запереченнях. Також пояснив, що протягом 2007-2009 років управління здійснювало відшкодування на рахунок позивача тих сум податку на додану вартість, що зазначалися у висновках податкового органу, а тому органом Держказначейства у Вінницькій області не порушувалися права чи законні інтереси позивача.

Представник прокуратури м. Вінниці, що приймав участь у розгляді даної справи, підтримав обґрунтування представників податкового органу щодо правомірності зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

За результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки ЗАТ «Поділля» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року податковим інспектором Державної податкової інспекції у м. Вінниці складено акт №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року. Згідно з вказаним актом, перевіркою виявлено порушення ЗАТ «Поділля» вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для таких висновків слугувало те, що на дату складання даного акту перевірки до податкового органу не надійшли відповіді на запити щодо зустрічних звірок із окремими контрагентами позивача, зокрема, з УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області, ВАТ «АК Вінницяобленерго» СО Вінницькі міські ЕМ» та СПД ОСОБА_9 Тому, в зв'язку із тим, що інформація на запити не надійшла, інспектор прийшов до висновку про невстановлення надмірної сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022310 від 21 березня 2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з червня по листопад 2010 року в загальній сумі 115174 гривень.

В ході проведення іншої документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування ЗАТ «Поділля» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року - травень 2010 року також було виявлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» . Підставою для таких висновків стало те, що господарські операції між ЗАТ «Поділля» та ТОВ «Українська газоторгова компанія», ТОВ «Сервіс Центрмаш», ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Новобуд ЛТД», ТОВ «Поділля Агросервіс», ДП «Вінрос-Конті», ПП «ОСОБА_6 і К», що були постачальниками позивача протягом лютого 2007 року - травня 2010 року мають ознаки нікчемності. На думку податкового інспектора, що складав акт перевірки, інформація у базі даних АІС Аудит про те, що ТОВ «Українська газоторгова компанія» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; ТОВ «Сервіс Центрмаш» має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження»; ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» має стан 16 «припинено (ліквідовано, закрито)»; ТОВ «Новобуд ЛТД» має стан 14 «визнано банкрутом»; ТОВ «Поділля Агросервіс» має стан 4 «порушення провадження у справі про банкрутство»; ДП «Вінрос-Конті» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; ПП «ОСОБА_6 і К» має стан 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність відомостей», свідчить про сумнівність господарських операцій, учасниками яких виступали ці юридичні особи.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000902310 від 21 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, травень - серпень 2007 року, березень, травень - вересень 2008 року, лютий - вересень, грудень 2009 року, січень - травень, грудень 2010 року на загальну суму 559605,90 гривень.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, а також просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 674779,90 гривень бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

У наведених актах перевірок №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року та №911/2301/05502396 від 21 березня 2011 року, на підставі яких приймалися оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковими інспекторами зроблені висновки про допущення порушень ЗАТ «Поділля» вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 674779,90 гривень.

З метою надання повної та обґрунтованої оцінки тим обставинам справи, що встановлені в ході судового розгляду, спершу слід проаналізувати положення правових актів, якими врегульовано суть спірних правовідносин.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (був чинним на момент виникнення спірних відносин). Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Судом встановлено, що податковим органом за результатами проведених перевірок від 18 та 21 березня 2011 року не підтверджено заявлені до відшкодування позивачем суми з податку на додану вартість за лютий, травень - серпень 2007 року, березень, травень - вересень 2008 року, лютий - вересень, грудень 2009 року, січень - грудень 2010 року з підстав, викладених у вказаних актах.

Проте, дослідивши обставини, викладені у актах перевірок, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не погоджується з висновками, що викладені у зазначених актах, з огляду на таке.

Аналізуючи обставини, викладені у акті перевірки №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року, а також підстави для прийняття рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за період з червня по листопад 2010 року, судом встановлено, що на момент перевірки (тобто 18 березня 2011 року) не надійшли відповіді на запити щодо зустрічних звірок із окремими контрагентами позивача, зокрема, з УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області, ВАТ «АК Вінницяобленерго» СО Вінницькі міські ЕМ» та СПД ОСОБА_9 Тому, в зв'язку із відсутністю інформації по запитах, податковий інспектор прийшов до висновку про невстановлення надмірної сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість.

Колегія суддів критично оцінює такі висновки податкового органу, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками.

Якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб (в даному випадку УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області, ВАТ «АК Вінницяобленерго» СО Вінницькі міські ЕМ» та СПД ОСОБА_9А.).

Тому, посилання податкового органу на те, що станом на момент проведення перевірки відсутня інформація щодо зустрічних звірок з контрагентами позивача не можуть слугувати підставою для позбавлення його права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість при умові, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, в судовому засіданні колегією суддів досліджувалися належним чином завірені податкові накладні №№1747, 7534, 13216, 19814, 25151, 31824, платіжні доручення №1115 від 09 червня 2010 року, №1358 від 09 липня 2010 року, №1609 від 06 серпня 2010 року, №1890 від 10 вересня 2010 року, №2142 від 12 жовтня 2010 року, №2388 від 09 листопада 2010 року, а також акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за червень - листопад 2010 року, якими підтверджується факт отримання позивачем відповідних послуг від УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області, а також сплату в ціні даних послуг податок на додану вартість.

Про отримання позивачем відповідних послуг від ВАТ «АК Вінницяобленерго» СО Вінницькі міські ЕМ» та сплату податку на додану вартість свідчать належним чином завірені копії податкових накладних №№19272/3, 22458/3, 25667/3, 28868/3, 32170/3, 35366/3; платіжних доручень №1056 від 03 червня 2010 року, №1158 від 15 червня 2010 року, №1296 від 05 липня 2010 року, №1375 від 12 липня 2010 року, №1551 від 03 серпня 2010 року, №1665 від 13 серпня 2010 року, №1820 від 03 вересня 2010 року, №1900 від 13 вересня 2010 року, №2032 від 01 жовтня 2010 року, №2160 від 13 жовтня 2010 року, №2307 від 01 листопада 2010 року, №2427 від 12 листопада 2010 року, а також відповідні рахунки на оплату наданих послуг.

Також колегією суддів досліджувалися належним чином завірені копії податкових накладних №№85, 99, 107, 154, 159, 162, 180, 222, 313, 315, 325, 322, 328, 333, 341; платіжних доручень №1131 від 10 червня 2010 року, №1167 від 16 червня 2010 року, №1288 від 02 липня 2010 року, №1446 від 20 липня 2010 року, №1541 від 02 серпня 2010 року, №1581 від 04 серпня 2010 року, №1813 від 02 вересня 2010 року, №2116 від 08 жовтня 2010 року, №2221 від 21 жовтня 2010 року, №2252 від 25 жовтня 2010 року, №2315 від 02 листопада 2010 року, №2325 від 03 листопада 2010 року, №2353 від 05 листопада 2010 року, №2434 від 16 листопада 2010року, №2459 від 19 листопада 2010 року, а також накладних, якими підтверджується продаж СПД ОСОБА_9 позивачу відповідного товару, а також сплата в ціні проданого товару сум податку на додану вартість.

З огляду на викладене, в ході судового розгляду не знайшли підтвердження обставини, викладені у акті перевірки №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року в частині не підтвердження надмірної сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість, адже проаналізованими вище документами дане твердження спростовується.

Не може бути підтримана позиція податкового органу щодо порушення позивачем положень пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», адже вимога даного пункту щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) його постачальникам. При цьому, якщо контрагент такого платника не виконав свого обов'язку щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи (зазначене узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України). Зазначене спростовує посилання податкового органу на необхідності проведення таких зустрічних звірок, адже результати таких звірок жодним чином не вплинуть на зарахування до бюджету уже сплачених покупцем сум податку на додану вартість.

Окрім того, в судовому засіданні представник податкового органу, який безпосередньо здійснював перевірку та складав акт, пояснив, що направлення відповідних запитів (про які йде мова у акті перевірки) є правом, а не обов'язком податкового органу, на чому наголошено у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Окремо судом звернуто увагу на те, що запит на проведення зустрічної звірки з СПД ОСОБА_9 (а.с.50, 4-ий том адміністративної справи) підписаний не уповноваженою особою - заступником начальника управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_10, натомість, пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби, що у відповідності із абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Кодексу є підставою для не надання відповіді на такий запит.

В судовому засіданні представники податкового органу не змогли також пояснити, в чому саме полягають порушення позивачем підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (посилання на який містяться як у акті перевірки, так і в податковому повідомленні-рішенні).

Таким чином, обставини, викладені у акті перевірки №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, а зроблені податковим інспектором висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З приводу обставин, викладених у акті перевірки №911/2301/05502396 від 21 березня 2011 року колегія суддів зважає на таке.

Як випливає з даного акту, а також підтверджено поясненнями представників податкового органу, підставою для висновків, що господарські операції між ЗАТ «Поділля» та ТОВ «Українська газоторгова компанія», ТОВ «Сервіс Центрмаш», ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Новобуд ЛТД», ТОВ «Поділля Агросервіс», ДП «Вінрос-Конті», ПП «ОСОБА_6 і К», що були постачальниками позивача протягом лютого 2007 року - травня 2010 року мають ознаки нікчемності, слугувало те, що на момент перевірки згідно з інформацією у базі даних АІС Аудит вказані вище контрагенти мають ускладнення, а саме: ТОВ «Українська газоторгова компанія» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; ТОВ «Сервіс Центрмаш» має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження»; ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» має стан 16 «припинено (ліквідовано, закрито)»; ТОВ «Новобуд ЛТД» має стан 14 «визнано банкрутом»; ТОВ «Поділля Агросервіс» має стан 4 «порушення провадження у справі про банкрутство»; ДП «Вінрос-Конті» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; ПП «ОСОБА_6 і К» має стан 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність відомостей».

Колегія суддів категорично не погоджується з таким твердженням податкового органу, адже не може бути підставою для визнання неправомірними операцій платника податків із контрагентами, які в подальшому були припинені чи ліквідовані, тим більше у разі, якщо такі контрагенти залишаються діючими суб'єктами господарювання та платниками податку на додану вартість. На переконання колегії, помилковою видається позиція, згідно з якою усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення (ліквідації, оголошення банкрутом) такого контрагента, слід розглядати як нікчемні.

Більше того, представник позивача в судовому засіданні звернув увагу на тому, що господарські операції із зазначеними вище контрагентами мали місце задовго до дати проведення перевірки (21 березня 2011 року), а тому такі ускладнення у вказаних контрагентів виникали після відповідних господарських операцій.

Проте, слід зазначити, що відсутність платника податку (контрагента) за місцем своєї реєстрації чи за місцем знаходження не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків, тим більше, що такі ускладнення жодним чином не можуть впливати на визнання операцій такими, що не породжують реальність наслідків (вказане узгоджується із позицією, викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року).

Окрім наведеного, в ході судового розгляду ані податковим інспектором, що проводив перевірку 21 березня 2011 року, ані іншими представниками податкового органу не надано пояснень з приводу того, про які господарські операції у акті перевірки йде мова, а також які саме операції (конкретні договори) мають ознаки нікчемних правочинів. З наданих пояснень випливає, що перевірка проводилась без дослідження таких договорів, а також без аналізу первинних документів, наявних у позивача.

Також, представники податкового органу не змогли пояснити, в чому саме полягають порушення позивачем підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на що вказано у акті перевірки від 21 березня 2011 року та в податковому повідомленні-рішенні №0000902310.

Натомість, в підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами представником позивача надано належним чином завірені копії платіжних доручень, податкових накладних, актів прийому-передачі, накладних (а.с.16-248, 3-ій том адміністративної справи).

При цьому, досліджуючи надані докази, а також аналізуючи обставини, викладені у акті перевірки від 21 березня 2011 року, колегія суддів виходила із того, що єдиною підставою для висновків податкового інспектора щодо нікчемності право чинів слугувало те, що на момент перевірки згідно з інформацією у базі даних АІС Аудит вказані окремі контрагенти позивача мали ускладнення, про які зазначено у акті.

Тому, вказане свідчить про необґрунтованість висновків податкового інспектора щодо нікчемності укладених між позивачем та зазначеними вище контрагентами правочинів.

Окремим предметом судового дослідження були акти перевірок Державної податкової інспекції у м. Вінниці, складені протягом 2007-2010 років.

Так, зокрема, актом №1136/2330/05502396 від 19.06.2007 року (а.с.194-216, 1-ий том адміністративної справи), складеним за результатами виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року, порушень позивачем положень законодавства не встановлено.

Актом №2759/2330/05502396 від 14.11.2008 року (а.с.138-150, 2-ий том адміністративної справи), складеним за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 01.09.2008 року, підтверджено бюджетне відшкодування за червень, липень, серпень 2008 року.

Актом №359/2330/05502396 від 11.02.2009 року (а.с.118-136, 2-ий том адміністративної справи), складеним за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.09.2008 року по 01.12.2008 року, підтверджено бюджетне відшкодування за вересень, жовтень, листопад 2008 року.

Актом №44/2340/05502396 від 12.06.2009 року (а.с.98-117, 2-ий том адміністративної справи), складеним за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.12.2008 року по 01.04.2009 року, підтверджено бюджетне відшкодування за грудень 2008 року та січень, лютий, березень 2009 року.

Актом №2310/05502396 від 21.04.2010 року (а.с.1-68, 2-ий том адміністративної справи), складеним за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, з податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, підтверджено суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 78211 гривень за період з березень, травень-вересень 2008 року.

Також в судовому засіданні досліджувались довідки податкового органу, якими також підтверджено бюджетне відшкодування позивача за відповідні періоди.

Зокрема, довідкою №1994/2330/05502396 від 01.08.2008 року (а.с.151-180, 2-ий том) підтверджується, що перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2007 року по 31.08.2007 року порушень не встановлено; довідкою №3000/2330/05502396 від 09/12.2009 року (а.с.76-97, 2-ий том) підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування за квітень-вересень 2009 року; довідкою №199/0701/05502396 від 01.06.2010 року (а.с.172-189, 1-ий том адміністративної справи) підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування за січень, лютий 2010 року.

При цьому, колегією суддів встановлено, що податковим органом з приводу окремих сум, зазначених у даних актах та довідках, надавались висновки до органу держказначейства щодо їх відшкодування. Проте, в судовому засіданні представники податкової інспекції не змогли пояснити, чому такі висновки надавались лише на окремі суми вибірково, незважаючи на підтвердження інших сум зазначеними вище актами та довідками.

З приводу вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 674779,90 гривень бюджетного відшкодування податку на додану вартість суд зважає на таке.

У розумінні пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (підлягає застосуванню в зв'язку з чинністю на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Саме тому, на думку колегії суддів, обґрунтованими є вимоги позивача саме щодо стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Поділля» з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно з частиною 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судових засіданнях відповідач 1 не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню 1703,40 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням №631 від 19 квітня 2011 року (а.с.2, 1-ий том адміністративної справи).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21 березня 2011 року №0000902310.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21 березня 2011 року №0001022310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Поділля" (код ЄДРПОУ 05502396, м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 16) 674779 (шістсот сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять) гривень 90 копійок бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Поділля" 1703 (одна тисяча сімсот три) гривень 40 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Яремчук Костянтин Олександрович

Судді Загороднюк Андрій Григорович

ОСОБА_1