Ухвала

від 19.10.2016 по справі 815/468/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/26741/15

Колегії суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лєман»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р.

у справі № 815/468/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лєман»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лєман» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Лєман») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2014 р. № 0004362203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

На підставі направлень від 10.10.2014 р.№ 649, від 10.10.2014 р. № 650, від 10.10.2014 р. № 651, від 10.10.2014 р. № 652, Наказу від 10.10.2014 р. № 682, в період з 13.10.2014 р. по 17.10.2014 р. посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 24.10.2014 р. № 3433/15-51-22-01/34801389.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок в періоді, що перевірявся на загальну суму 5 599 грн.;

- пп.269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.274.1 ст.274, п.276.2 ст.276 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на землю в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 222,73 грн.;

- п.2.8 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску з найманих працівників за період з 22.07.2013 р. по 30.09.2013 р. на суму 3903,20 грн., за період з 22.10.2013 р. по 11.12.2013 р. на суму 1 166,82 грн., за період з 21.11.2013 р. по 11.12.2013 р. на суму 1 333,20 грн.;

- п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що виразилося в не надані до ДПІ у Київському районі м. Одеси податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року та за 1-3 квартали 2013 року. До ДПІ у Київському районі м. Одеси надавалися податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку в яких не відображалися нараховані та виплачені доходи фізичним особам-підприємцям.

30.10.2014 р. позивачем подано заперечення на акт перевірки № 35261/10/15-51-22-01, на які відповідач листом від 06.11.2014 р. надав відповідь, що висновки в акті перевірки від 24.10.2014 р. № 3433/15-51-22-01/34801389 є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. № 0004362203, яким позивачеві, за порушення абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 97 671,34 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. № 0004362203 прийняте відповідачем обґрунтовано, на підставі Конституції та законів України, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п.2.8 р.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевірка проводилася з відома та в присутності директора ТОВ «Фірма «Лєман» Османова Вюгара Фахрада огли. За період, що перевірявся, ліміт залишку готівки в касі по підприємству не встановлювався, тобто дорівнює нулю згідно наданої директором ТОВ «Фірма «Лєман» довідкою.

Надані під час розгляду справи представником позивача журнал обліку наказів з основної діяльності ТОВ «Фірма «Лєман» та наказ № 1-к від 01.10.2011 р. про затвердження ліміту каси та розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі не взяті судом до уваги, оскільки вони були відсутні на час перевірки, що підтверджується підписом директора позивача в акті перевірки, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Зокрема, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи позивача, що 20.11.2014 р. ним було подано скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2014 р. № 0004362203 до Головного управління ДФС в Одеській області, відповіді на яку платником не отримано.

Разом з тим, відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п.56.8 ст.56).

Згідно п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

В даному випадку висновок про необґрунтованість вимог позивача, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, оскільки у разі підтвердження доводів позивача про не надання йому контролюючим органом у встановлений законом строк відповіді на скаргу, така скарга є задоволеною на користь платника податків, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лєман» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р. - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Приходько

Судді: І.О. Бухтіярова

Н.Є. Маринчак