Постанова

від 17.04.2018 по справі 815/468/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №815/468/15

касаційне провадження №К/9901/37709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лєман на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Ступакова І.Г., Скрипченко В.О.) у справі №815/468/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лєман до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеса Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Лєман звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеса Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.03.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.05.2015 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.10.2016 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 у справі № 815/468/15. Справу № 815/468/15 направив на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2017 залишив позов без розгляду.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.02.2017 залишив ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Лєман звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 11, частини третьої статті 33, пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, вказує на те, що наявний в матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта ( www.ukrposhta.com ) за результатом електронного пошуку поштового відправлення 6550102132108, в якому на адресу позивача було надіслано повістку щодо розгляду справи 17.01.2017, не є належним доказом повідомлення позивача про такий розгляд, оскільки в ньому зазначено про вручення поштового відправлення кур'єру, а не представнику позивача.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 15.11.2016 о 15 год. 30 хв.

На адресу суду надійшло клопотання позивача від 15.11.2016 № 30407/16 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, а також клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з необхідністю підготування заперечень у справі та надання додаткових доказів.

У судове засідання 15.11.2016 сторони не з'явились.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 провадження у справі №815/468/15 зупинено до 13.12.2016 та призначено судове засідання на 13.12.2016 о 10 год. 00 хв.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується розписками від 15.11.2016, які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 222-223).

У судове засідання 13.12.2016 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зупинити провадження у справі для належного повідомлення позивача про дату наступного судового засідання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 провадження у справі зупинено до 17.01.2017 та призначено судове засідання на 17.01.2017 о 10год. 00хв.

У судове засідання 17.01.2017 представник позивача повторно не з'явився.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 128, пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак в судові засідання 13.12.2016 та 17.01.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття та без його заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, для правильного застосування судом наведених процесуальних норм необхідно достовірно встановлювати факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду справи.

Як зазначено вище та не заперечується позивачем, про розгляд справи 13.12.2016 останній був повідомлений під розписку 15.11.2016, що відповідає положенням частини першої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

У матеріалах справи міститься повернене до суду поштове відправлення (т. 1, а.с.243-245) із повісткою про виклик позивача на 17.01.2017, яке не вручене з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання).

Керуючись положеннями вимог частини третьої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій), за якими судовий виклик осіб, які беруть участь у справі, здійснюється за адресами, вказаними цими особами, та частини одинадцятої статті 35 цього Кодексу, за якими у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, необхідно вважати позивача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи 17.01.2017.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду справи в судових засіданнях 13.12.2016 та 17.01.2017.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Пунктом 11 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) визначено, що розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) закріплено гласність і відкритість адміністративного процесу як один із принципів адміністративного судочинства, що відповідно до частини першої статті 12 цього Кодексу означає, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи.

Положеннями частини третьої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) сторонам у справі визначено способи реалізації права на отримання інформації у справі, зокрема ознайомлення з матеріалами справи, заявлення клопотань тощо.

Крім того, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reyestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.

У рішенні від 26.04.2007 у справі Олександр Шевченко проти України Європейський суд з прав людини висловив позицію про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Вищезазначені положення у сукупності зобов'язують заявника до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування адміністративного процесу.

В матеріалах справи містяться клопотання позивача про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи, оголошення перерви в розгляді справи, що свідчить про обізнаність позивача про призначення справи до розгляду (т. 1, а.с. 213, 218).

При цьому, суд враховує те, що ухвали від 15.11.2016 та від 13.12.2016 про призначення розгляду справи відповідно на 13.12.2016 та 17.01.2017 вносилися судом першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень на наступний день після їх постановлення.

Позивач не наводить в касаційній скарзі обґрунтувань щодо наявності перешкод в отриманні в суді першої інстанції інформації щодо дати розгляду справи у період з 15.11.2016 по 17.01.2017.

Враховуючи вищезазначені обставини у сукупності, зокрема неявку належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи позивача в судові засідання 13.12.2016 та 17.01.2017, неповідомлення позивача про розгляд справи за його відсутності або причини неявки в судове засідання, а також відсутність доказів щодо наявності перешкод в отриманні інформації про розгляд справи, суд не вбачає порушень судами при застосуванні положень частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) щодо необхідності залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лєман без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 , 34 5, 349 , 350 , 355 , 356 , 359 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лєман залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №815/468/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк