Постанова

від 10.10.2016 по справі 820/16006/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 жовтня 2016 р. № 820/16006/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, треті особи - головний державний ревізор-інспектор ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_3, головний державний ревізор-інспектор ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_4, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002022205 від 02.09.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" задоволено частково; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, треті особи - головний державний ревізор-інспектор ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_3, головний державний ревізор-інспектор ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_4, про скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до розгляду судді Мельникова Р.В.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі вказаного акту є незаконним, та такими, що винесене з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що контролюючий орган діяв виключно в межах правового поля, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції по справі.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, правом на висловлення своїх правових позицій не скористались.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт №1236/20/40/22/37875338 від 13.08.2014 року.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 1 520 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002022205 від 02.09.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 042 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» слугував висновок податкового органу про те, що за місцем реалізації товару у позивача були відсутні документи обліку товару на суму 1 520 грн.

Згідно п.12. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За змістом ст.6 названого Закону облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до статті 20 названого Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

За змістом ч.2 та ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Отже, чинним законодавством України не встановлено обов'язку для суб'єктів господарювання як зберігати документи бухгалтерського обліку за місцем реалізації та/або зберігання товару, так і того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст.8 вказаного Закону покладено на уповноважену особу.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" таПоложення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 21 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.01.2015р. за позовом ТОВ "Сварог Трейд" до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міністерства доходів і зборів України у Харківській області, третя особа - ДПА в Харківській області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Окрім того, згідно висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Поряд з цим, як було зазначено позивачем, первинні документи, запитувані податковим органом під час проведення перевірки, знаходилися за місцем ведення бухгалтерського обліку позивача, а саме, - у ФОП ОСОБА_1, яка на підставі укладеного з позивачем договору від 01.11.2013 року надає йому послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку.

Доказів на спростування вказаних обставин податковим органом під час розгляду справи до суду не надано.

Окрім того, зважаючи на необхідність дослідження первинних документів підприємства, суд зазначає, що відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що надані ТОВ «Гранд Монтана» належним чином оформлені відповідні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунках 28, 282, 285, картки рахунку 631, видаткові накладні, ТТН, роздруківки РРО (т.2 а.с. 11-42) підтверджують обставини належного ведення підприємством обліку товарних запасів, згідно ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо необхідності вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судового збору, то суд звертає увагу на наступне.

Позивач вважає, що в рамках даного адміністративного позову, з відповідача належить стягнути витрати ТОВ «Грнад Монтана», які понесені підприємством на отриману правову допомогу відповідно до договору № 2508/14 від 25.08.2014 року, на підтвердження якого позивачем надано акт про надання послуг від 21.11.2014 року № 21102014 та платіжні доручення № 243 від 20.10.2014 року та № 239 від 29.09.2014 року.

Статтею 16 КАС України передбачено, що кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами. Підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги визначаються законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Суд вважає за потрібне зауважити, що правова допомога - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, при цьому кожній фізичній особі гаранту ється право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у адміністративному, цивільному, господарському і кримінальному судочинстві.

Положення частини другої статті 59 Конституції України передбачано що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, не обмежує права у вільному виборі захисника своїх прав тільки з-поміж адвокатів.

Таким чином, правову допомогу в адміністративному процесі може надавати адвокат чи інша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати правову допомогу. До врегулювання цього питання законом про правову допомогу до таких фахівців, можна відносити юристів-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері надання правової допомоги (правових послуг) відповідно до цивільного законодав ства (стаття 50 ЦКУ, стаття 43 ГКУ), а так само юристів об'єднань громадян, що цілями своєї діяльності мають надання правової допомоги своїм членам чи іншим особам (стаття 20 Закону України В«Про об'єднання громадянВ» від 16 червня 1992 року).

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"від 20 грудня 2011 року N 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені норми права, з наданих позивачем вищезазначених документів вбачається за можливе зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг та їх співрозмірності витраченим коштам, обгрунтованість достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дослідивши договір на надання правової допомоги від № 2508/14 від 25.08.2014, суд зазначає, що необхідність його підписання була зумовлена обставинами саме даного адміністративного позову, а виконавець юридичних послуг діяв та надавав послуги саме щодо захисту прав та законних інтересів ТОВ "Гранд Монтана" перед Східною ОДПІ м. Харкова (якає правонаступником Основ`янської ОДПІ м. Харкова), у тому числі і в судових інстанціях.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у загальному розмірі 1700 грн., то вони підлягають відшкодуванню за рішенням суду за рахунок відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС уКраїни, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Окрім того, відповідно до приписів п.4 ч. 1 ст. ст. 207, 232, до резолютивної частини рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій відповідно, включається також і питання розподілу судових витрат.

Таким чином, питання про розподіл судових витрат має вирішуватись судом кожної інстанції окремо, в індивідуальному порядку під час прийняття рішень на кожному окремому етапі розгляду справи, зокрема судом першої інстанції, апеляційної та/чи касаційної інстанції під час прийняття відповідних рішень.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначені норми права, суд, зважаючи на вимоги Кодексу адміністративного судочинства, приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 182, 70 грн., який сплачено підприємством під час подання даного позову до суду першої інстанції, за рахунок бюджетних асигнувань Східної ОДПІ м. Харкова.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, треті особи - головний державний ревізор-інспектор ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_3, головний державний ревізор-інспектор ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_4, про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0002022205 від 02.09.2014.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" (код ЄДРПОУ 37875338, адреса: м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 32-А) витрати на правову допомогу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана" (код ЄДРПОУ 37875338, адреса: м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 32-А) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников