Ухвала

від 14.12.2016 по справі 820/16006/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 820/16006/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2016р. по справі № 820/16006/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

треті особи - Головний державний ревізор-інспектор Головного Управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_1 , Головний державний ревізор-інспектор Головного Управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_2

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Монтана", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник - Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) №0002022205 від 02.09.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 р. по справі № 820/16006/14 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002022205 від 02.09.2014 р. та розподілені судові витрати.

Відповідач, Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 р. по справі № 820/16006/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що було складено акт №1236/20/40/22/37875338 від 13.08.2014 року (т.1, а.с. 8-11).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» внаслідок порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 1520 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 02 вересня 2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення: №0002022205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3042 грн. (т.1, а.с.12).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до п.12 ст.3 Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст.6 Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.8 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Колегія суддів встановила, що первинні документи, що запитувались податковим органом під час проведення перевірки, знаходилися за місцем ведення бухгалтерського обліку позивача, а саме, - у ФОП ОСОБА_3, яка на підставі укладеного з позивачем договору від 01.11.2013 року надає йому послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У матеріалах справи наявні докази ведення позивачем обліку товарних запасів, згідно ст.8 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , а саме належним чином оформлені відповідні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунках 28, 282, 285, картки рахунку 631, видаткові накладні, товарно-транспорні накладні, роздруківки РРО (т.2 а.с. 11-42).

Довід апеляційної скарги, що посадові особи позивача, які були присутні при перевірці жодних зауважень до акту перевірки не зазначили, від зауважень відмовились, колегія суддів не приймає, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, адже позивач подавав заперечення до акту фактичної перевірки від 26.08.2014 р. та в матеріалах справи наявний лист відповідача про розгляд заперечень від 29.08.2016 р. №12844/10/20-38-22-05-06р. (т.1, а.с. 13), також про наявність зауважень свідчить запис на другій сторінці протоколу серії АА№ 614930 (т. 1, а.с. 75-76) в графі «пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності» в якій зазначено, що накладні на ТМЦ знаходяться за місцем ведення податкового і бухгалтерського обліку на вул. Сумській, 1.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що позивачем не зазначено наявність поважних причин ненадання первинних документів, пов'язаних з обліком товарів, під час перевірки, колегія суддів не приймає, оскільки договором № 0111/2013 від 01.11.2013 р. підтверджується ведення обліку ФОП ОСОБА_3, у якої і знаходяться первинні документи, про що позивач повідомив відповідача ще в момент перевірки, що не заперечуються відповідачем та підтверджено записом в протоколі про адміністративне правопорушення (т.1, а.с. 76).

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку для суб'єктів господарювання як зберігати документи бухгалтерського обліку за місцем реалізації та/або зберігання товару, так і того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст.8 вказаного Закону покладено на уповноважену особу.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 21 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наведене узгоджується з висновком Верховного суду України у постанові від 20.01.2015 р.

У відповідності до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку, щодо порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» , та неправомірно прийняв податкове повідомлення-рішення №0002022205 від 02.09.2014 р.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Довід апеляційної скарги, щодо неправомірного стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, колегія суддів не приймає з наступних підстав.

Згідно ст. 16 КАС України кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами. Підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги визначаються законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Правова допомога - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, при цьому кожній фізичній особі гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у адміністративному, цивільному, господарському і кримінальному судочинстві.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року N 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені норми права, з наданих позивачем вищезазначених документів можна зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг та їх співрозмірності витраченим коштам, обґрунтованість достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору № 2508/14 від 25.08.2014 року, на підтвердження якого позивачем надано акт про надання послуг від 21.11.2014 року № 21102014 та платіжні доручення № 243 від 20.10.2014 року та № 239 від 29.09.2014 року (т.1 а.с. 38-42, 97, 100-101), позивачем понесені витрати на отримання правової допомоги.

Також колегія суддів зазначає, що договір від № 2508/14 від 25.08.2014 року, укладений за обставини надання правової допомоги щодо даного адміністративного позову, а виконавець юридичних послуг діяв та надавав послуги саме щодо захисту прав та законних інтересів ТОВ "Гранд Монтана" перед Східною ОДПІ м. Харкова (яка є правонаступником Основ`янської ОДПІ м. Харкова), у тому числі і в судових інстанціях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у загальному розмірі 1700 грн., тому суд першої інстанції правомірно відшкодував їх за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 р. по справі № 820/16006/14 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Ухвалою суду від 01.12.2016 року заявнику апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 2411,65 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 2411,65 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2016р. по справі № 820/16006/14 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 39858581) судовий збір у розмірі 2411 грн. 65 коп. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 65 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.